Кашель у дитини: не хвилюватися чи діяти?

Поділитися
Із настанням осінніх холодів традиційно активізуються гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Найвразливішими до них залишаються діти, тому аптечні черги швидко поповнюються стривоженими батьками, які шукають спосіб полегшити стан малечі. Кашель є однією з найчастіших причин звернення по медичну допомогу [1], і переважно саме фармацевт першим бере на себе хвилю батьківських переживань щодо цього симптому. Від його виважених слів та фахової оцінки залежить, чи отримає дитина належну допомогу без ризику поліпрагмазії та чи не буде втрачено дорогоцінний час для візиту до лікаря.

Кашель — не хвороба, а захисний рефлекс?

дитина кашляє, кашель у дітейКашель є одним із найпоширеніших симптомів, що трап­ляються в медичній практиці, щорічно уражуючи майже 10% дорослих у всьому світі. Це ключовий захисний рефлекс із довільним і мимовільним контролем, який підвищує вроджений імунітет дихальних шляхів через мукоциліарний кліренс. Його ефективність визначається прохідністю дихальних шляхів, реологічними властивостями слизу та силою дихальних м’язів. Оскільки кашель виконує очищувальну функцію, пригнічувати його без з’ясування та лікування першопричини не можна. Чутливість кашльових рецепторів зростає після вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів, при бронхіальній астмі, гастроезофагеальній рефлюкс­ній хворобі (ГЕРХ) або прийомі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), через що кашель легко викликається навіть незначними неспецифічними подразниками [1, 2].

У дитячій популяції постійний кашель є однією з найпоширеніших причин звернень до лікаря, особливо взимку на тлі частих інфекцій верхніх дихальних шляхів [2]. Переважна більшість випадків у дітей зумовлена інфекціями, найчастіше вірусними; легкі форми зазвичай минають без ускладнень і не потребують спеціального лікування [3].

Виявляється, що кашльовий рефлекс не «народжується» повністю сформованим — він дозріває разом із нервовою системою дитини. На 27-му тижні гестації викликати кашель вдається лише у 10% недоношених дітей, тоді як у доношених новонароджених він функціонує вже у 90%. Саме через незрілість рефлекторної дуги немовлята перших місяців життя частіше відповідають на подразнення дихальних шляхів не кашлем, а раптовою зупинкою дихання (апное), ковтальними рухами або ларингоспазмом [2, 4].

Ключове завдання фармацевта — не «заглушити» кашель, а зрозуміти, який він, у кого (скільки дитині років) і чи не є він проявом серйозного захворювання [5].

Як класифікують кашель за тривалістю?

Українські протоколи розподіляють кашель на гострий (до 3 тиж), підгострий (3–8 тиж) і хронічний (понад 8 тиж) [3]. Примітно, що міжнародні педіатричні настанови CHEST вважають хронічним у дітей щоденний кашель тривалістю понад 4 тиж, тобто очікувати 8 тиж, перш ніж шукати причину, не варто [6].

Також кашель можна визначити на основі його характеру (наприклад сухий чи вологий, хрипкий або уривчастий) або передбачуваної етіології (тобто специфічний та неспецифічний) [6].

Окремо виділяють поствірусний кашель: він починається разом із вірусною інфекцією, триває понад 3 тиж й може повільно регресувати протягом кількох місяців [4].

У контексті догляду за дітьми важливо також згадати про «вушний кашель» (рефлекс Арнольда) — неврологічний феномен, який може виникнути у відповідь на чищення вух дитини вушними паличками, який зумовлений вушною гілкою блукаючого нерва (нервом Арнольда). Вона іннервує ділянку зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки. Механічне подразнення чи сірчана пробка можуть надсилати хибний сигнал у кашльовий центр дов­гастого мозку, викликаючи сухий рефлекторний кашель без жодних проблем із легенями [7].

Ще один різновид, який може траплятися у дітей шкільного віку та підлітків, — соматичний кашель (раніше відомий як психогенний або «кашель-звичка»). Він буває гучним, гавкаючим або схожим на гусячий крик, часто виникає на тлі стресу в школі чи сімейних конфліктів, а інгалятори або сиропи не впливають на нього. Його головна діагностична «візитівка» — повне зникнення під час сну, а також під час захопливої гри чи розмов [8].

Механізми виникнення кашлю також пояснюють, чому він може зберігатися навіть після усунення основних симптомів вірусної інфекції. Зокрема, після перенесеної звичайної вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів відбувається тимчасова апрегуляція (підвищення щільності та чутливості) кашльових рецепторів. Вірус уже знищено, легені чисті, але «датчики» на слизовій оболонці залишаються перезбудженими ще протягом 3–8 тиж. Унаслідок цього дитина може почати кашляти навіть у відповідь на незначний неспецифічний тригер: ковток холодного повітря, сміх, біг чи різкий запах [9].

Водночас не кожен кашель свідчить про захворювання. Хоча більшість батьків сприймають його як ознаку початку хвороби, спостереження за абсолютно здоровими дітьми фіксують, що в середньому дитина кашляє близько 11 разів на добу, навіть коли почувається цілком добре. Це природний механізм очищення дихальних шляхів від пилу, мік­рочастинок та слини [10].

Однак батьки не завжди можуть точно оцінити частоту кашлю, особливо вночі. Дослідження з використанням кашльових лічильників (об’єктивних аудіомоніторів) ви­явили значну розбіжність між фактичною кількістю кашльових поштовхів і суб’єктивним сприйняттям батьків. Зокрема, кореляція між оцінкою «дитина кашляла всю ніч» і реальною кількістю епізодів кашлю, зафіксованих на записі, виявилася дуже слабкою. Стрес, втома та тривога можуть змушувати батьків перебільшувати частоту кашлю під час хвороби дитини або, навпаки, пропускати окремі епізоди, якщо вони міцно сплять [11]. Цей нюанс обов’язково слід враховувати фармацевту під час консультування.

Як діяти фармацевту?

Під час консультування батьків з приводу кашлю у дитини протокол фармацевта передбачає з’ясування того, як давно триває нездужання, що вже зроблено до звернення та які лікарські засоби застосовувалися. У дитячій практиці важливо також уточнити вік дитини (адже від цього залежать і ризики, і перелік допустимих препаратів), характер кашлю, симптоми, які його супроводжують (температура тіла, нежить, свистяче чи утруднене дихання, млявість, відмова від пиття), можливі провокувальні чинники (наприклад фізичне навантаження, холодне повітря, положення лежачи, прийом їжі), а також контакти й умови оточення (контакти з хворими на коклюш чи туберкульоз, наявність тютюнового диму вдома, вакцинальний статус дитини) тощо [3, 5].

Протокол фармацевта наводить перелік станів, за яких потрібне негайне звернення до лікаря [5]. Вони доповнюються критеріями Інтегрованого ведення хвороб дитячого віку (ІВХДВ) для дітей віком до 5 років [12] та положеннями протоколу «Кашель у дітей віком від шести років» [3]. Передусім це загальні ознаки небезпеки у дітей віком до 5 років, як-от судоми, виражена млявість або втрата свідомості, нездатність дитини пити чи смоктати груди, а також блювання після будь-якої їжі чи пиття — такі стани потребують термінового направлення до стаціонару. Не менш небезпечними є респіраторні прояви, що свідчать про пневмонію або тяжке ураження дихальних шляхів: втягнення нижньої частини грудної клітки, шумне дихання (стридор) у стані спокою, свистяче дихання, а також підвищення частоти дихальних рухів (≥50/хв­ у дітей віком 2–12 міс та ≥40/хв у дітей віком від 12 міс до 5 років).

Окрему увагу слід звертати на характер та обставини виникнення самого кашлю. Якщо кашель почався раптово, наприклад під час гри чи прийому їжі, це може вказувати на аспірацію стороннього тіла. Поєднання гавкаючого кашлю, охриплості та утрудненого вдиху є типовим для крупу або набряку гортані й потребує невідкладної оцінки фахівця, тоді як нападоподібний кашель із репризами, що завершується блюванням в’язким слизом, дає підстави запідозрити коклюш. Задишка, біль у грудній клітці під час дихання, синюшність шкіри, кровохаркання або виділення густого зеленуватого мокротиння вказують на ураження нижніх дихальних шляхів, причому розвиток дихальної недостатності та кровохаркання є прямими критеріями для госпіталізації.

Згідно з протоколом фармацевта, приводом для занепокоєння також є температурна реакція та динаміка симптомів: підвищення температури тіла понад 38–39 °C довше 2 діб або збереження субфебрилітету на рівні 37,5–38 °C протягом 2 тиж. Насторожити мають і такі прояви, як безперервний інтенсивний кашель тривалістю понад годину, кашель, що відмічається понад тиждень і загострюється, зміна голосу, підвищене потовиділення вночі або зменшення маси тіла. Якщо вологий кашель зберігається понад 14 днів, дитину необхідно обстежити для виключення ризику туберкульозу, а за відсутності будь-якого поліпшення стану протягом 2 діб симптоматичного лікування пацієнта слід обов’язково скерувати до лікаря.

Протокол фармацевта не виокремлює вікових груп, тому в дитячій практиці доцільно діяти консервативніше: дитину віком до 2 років, а також немовля з кашлем краще скерувати до педіатра чи сімейного лікаря, не пропонуючи безрецептурних «ліків від кашлю» [3, 5, 12].

Що порадити: від простого до фармакологічного

Насамперед фармацевту слід рекомендувати прості нефармакологічні заходи: забезпечити дитині достатнє споживання рідини, регулярно провітрювати приміщення (чисте прохолодне повітря знижує кашльовий рефлекс) та уникати впливу тютюнового диму, зокрема пасивного куріння.

Також хвору дитину не слід відправляти до садочка чи школи, поки лікар не дозволить повернутися до колективу. Дитину, яка кашляє та чхає, потрібно привчати користуватися носовичками й мити руки.

Не менш важливо пояснювати батькам, що антибіотики за наявності застуди здебільшого неефективні, а рішення про їх призначення ухвалює лікар [3, 5, 12].

Серед домашніх засобів окрему увагу привертає мед. За даними оновленого Кокранівського огляду, мед, імовірно, знижує частоту кашлю краще, ніж відсутність лікування чи плацебо (докази помірної достовірності), а також може бути не гіршим за декстрометорфан і кращим за дифенгідрамін (докази низької достовірності). Проте більшість дітей у дослідженнях отримували мед лише протягом 1 ночі, тому автори огляду підсумовують, що однозначних доказів на користь або проти його вживання немає [5, 13]. Серед побічних реакцій відзначали нервозність, безсоння, гіперактивність, а також шлунково-кишкові симптоми. Огляд охоплював дітей віком від 12 міс [13]. Український протокол рекомендує мед і лимон за відсутності алергії на ці продукти [3]. Важливо також пам’ятати, що немовлятам віком до 1 року мед не дають через ризик ботулізму [14].

Що стосується лікарських засобів, то протикашльові препарати можна рекомендувати лише при сухому непродуктивному кашлі, який виснажує дитину, та з урахуванням вікових обмежень: препарати бутамірату не призначають дітям віком до 2 років, глауцину — до 4 років, преноксдіазину — до 6 років. Крім того, протикашльові засоби не поєднують із відхаркувальними [5].

Дещо обмеженішою є доказова база щодо застосування муколітиків та відхаркувальних засобів, які використовують при вологому кашлі. Зокрема, Кокранівський огляд ацетилцистеїну й карбоцистеїну при гострих респіраторних інфекціях у дітей без хронічних бронхолегеневих захворювань виявив обмежену ефективність цих засобів (зокрема щодо зменшення вираженості кашлю на 7-й день) та належну переносимість у дітей віком понад 2 роки. Щодо дітей молодше 2 років автори застерігають: з огляду на безпеку ці засоби слід застосовувати лише в межах клінічних досліджень [15]. У деяких країнах регуляторні органи обмежили їх застосування у дітей цього віку через ризик парадоксального підвищення ступеня тяжкості бронхореї [16]. Крім того, для амброксолу та бромгексину в Європейському Союзі оновили інформацію про рідкісні тяжкі алергічні та шкірні реакції [17].

Такі обмеження особливо важливі з огляду на вікові особливості відкашлювання мокротиння. Діти віком до 5–6 років фізіологічно ще не вміють ефективно відхаркувати його назовні (спльовувати). Навіть коли у дитини фіксується класичний вологий кашель і чути булькотіння секрету в бронхах, вона автоматично ковтає слиз, після чого він перетравлюється у шлунку. Саме тому призначення сильнодіючих муколітиків, які різко збільшують об’єм мокротиння, малюкам раннього віку може спричинити ефект «затоплення» дихальних шляхів: дитина не встигає евакуювати велику кількість рідкого секрету [18].

Отже, муколітик або відхаркувальний засіб розглядають лише за наявності вологого кашлю з важковідокремлюваним мокротинням і лише у дітей віком старше 2 років. Протокол фармацевта рекомендує за гострого запалення віддавати перевагу відхаркувальним засобам рослинного походження. Водночас він попереджає, що в перші 2–3 доби вираженість кашлю і об’єм виділення мокротиння можуть збільшитися та забороняє поєднувати такі препарати з протикашльовими засобами й антигістамінними ліками першого покоління, які згущують мокротиння. Якщо протягом 2 діб поліпшення стану немає, дитину слід скерувати до лікаря [5].

Наостанок варто звернути увагу на роль природного перебігу захворювання. Головний висновок полягає в тому, що гострий кашель у дітей у переважній більшості випадків є доброякісною, самообмежувальною вірусною інфекцією, яка не потребує фармакотерапії, натомість ключову роль відіграють клінічна оцінка без зайвих обстежень, реалістичне інформування батьків щодо тривалості симптомів і робота з їхніми очікуваннями [19].

Поширені запитання

Чи потрібно давати дитині ліки від кожного кашлю? — Кашель є захисним рефлексом, а більшість гострих випадків у дітей пов’язані з вірусними інфекціями та не потребують спеціального лікування.

Чи можна дитині вживати мед від кашлю? — Мед можна розглядати для дітей віком від 12 міс за відсутності алергії. Немовлятам віком до 1 року його не дають через ризик ботулізму.

Коли кашель у дитини вважається хронічним? — За українськими протоколами — понад 8 тиж, тоді як настанови CHEST визначають хронічний кашель у дітей як щоденний кашель тривалістю понад 4 тиж.

Чи можна поєднувати протикашльові засоби з муколітиками? — Ні. У тексті зазначено, що протикашльові засоби не поєднують із відхаркувальними; муколітики також не слід комбінувати з протикашльовими засобами.

Які симптоми у дитини потребують невідкладної допомоги? — Утруднене дихання, синюшність, стридор у стані спокою, судоми, порушення свідомості, неможливість пити або раптовий початок кашлю з можливою аспірацією стороннього тіла потребують термінової медичної оцінки.

Коротко: головне

  • Кашель — захисний рефлекс, а не самостійна хвороба.
  • Більшість випадків гострого кашлю в дітей пов’язані з вірусними інфекціями.
  • Перед рекомендацією препарату важливо з’ясувати вік дитини, тривалість, характер кашлю та супутні симптоми.
  • Мед не дають дітям віком до 12 міс; кодеїн протипоказаний для лікування кашлю й застуди дітям віком до 12 років.
  • Тривожні ознаки, погіршення стану або затяжний кашель — підстава для звернення до лікаря.

Список використаних джерел

  1. Das S, Goldin J, Alhajjaj MS. Cough: Evaluation and Management [Updated 2026 Jan 31]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2026 Jan. Available from: www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK493221.
  2. Alsubaie H, Al-Shamrani A, Alharbi AS, Alhaider S. Clinical practice guidelines: Approach to cough in children: The official statement endorsed by the Saudi Pediatric Pulmonology Association (SPPA). Int J Pediatr Adolesc Med. 2015 Mar; 2(1): 38-43. Epub 2015 Mar 20. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6372369/. doi: 10.1016/j.ijpam.2015.03.001.
  3. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України. Уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги: кашель у дітей віком від шести років [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2015 [цитовано 2026 Лис 19]. Затверджено наказом МОЗ України від 8.06.2015 р. № 327. Доступно: www.dec.gov.ua/files/R84nXoSOcw/2015_327ykpmd_kashel_dity.pdf.
  4. Pecuch A, Gieysztor E, Telenga M, Wolańska E, Kowal M, Paprocka-Borowicz M. Primitive Reflex Activity in Relation to the Sensory Profile in Healthy Preschool Children. Int J Environ Res Public Health. 2020 Nov 6; 17(21): 8210. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7664452. doi: 10.3390/ijerph17218210.
  5. Наказ МОЗ України «Про затвердження протоколів фармацевта» від 5 січня 2022 р. № 7 [Інтернет]. Київ: МОЗ України; 2022 Січ 05 [цитовано 2026 Жов 13]. Доступно: zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007282-22#Text.
  6. Chang AB, Oppenheimer JJ, Irwin RS; CHEST Expert Cough Panel. Managing Chronic Cough as a Symptom in Children and Management Algorithms: CHEST Guideline and Expert Panel Report. Chest [Internet]. 2020 Jul [cited 2026 Nov 19]; 158(1): 303–29. Available from: journal.chestnet.org/article/S0012-3692(20)30325-1/fulltext.
  7. Ryan NM, Gibson PG, Birring SS. Arnold’s nerve cough reflex: evidence for chronic cough as a sensory vagal neuropathy. J Thorac Dis. 2014 Oct; 6(Suppl 7): S748­­­–52. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4222929. doi: 10.3978/j.issn.2072-1439.2014.04.22.
  8. Vertigan AE, Murad MH, Pringsheim T, Feinstein A, Chang AB, Newcombe PA, et al. CHEST Expert Cough Panel. Somatic Cough Syndrome (Previously Referred to as Psychogenic Cough) and Tic Cough (Previously Referred to as Habit Cough) in Adults and Children: CHEST Guideline and Expert Panel Report. Chest. 2015 Jul; 148(1): 24-31. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4493876/. doi: 10.1378/chest.15-0423.
  9. Li B, Yu Z, Zeng F, Jiang X, Xi H, Wang K, Zhang L. From respiratory viral infection to persistent cough hypersensitivity: neuroimmune regulation and therapeutic implications of P2X3/TRP ion-channel targets. Front Pharmacol. 2026 Sep 29; 17: 1873086. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC13659101. doi: 10.3389/fphar.2026.1873086.
  10. Munyard P, Bush A. How much coughing is normal? Arch Dis Child. 1996 Jun; 74(6): 531–4. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC1511564. doi: 10.1136/adc.74.6.531.
  11. Chang AB, Newman RG, Carlin JB, Phelan PD, Robertson CF. Subjective scoring of cough in children: parent-completed vs child-completed diary cards vs an objective method. Eur Respir J. 1998 Feb; 11(2): 462–6. Available from: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/9551755. doi: 10.1183/09031936.98.11020462.
  12. Інтегроване ведення хвороб дитячого віку: уніфікований клінічний протокол первинної медичної допомоги [Internet]. Київ: МОЗ України; 2021 [цитовано 2026 Лис 19]. Доступно: www.dec.gov.ua/files/gnmeG7wktv/2021_1945_ykpmd_ivhdv.pdf.
  13. Oduwole O, Udoh EE, Oyo-Ita A, Meremikwu MM. Honey for acute cough in children. Cochrane Database Syst Rev. 2018 Apr 10; 4(4): CD007094. Available from: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29633783. doi: 10.1002/14651858.CD007094.pub5.
  14. Abdulla CO, Ayubi A, Zulfiquer F, Santhanam G, Ahmed MA, Deeb J. Infant botulism following honey ingestion. BMJ Case Rep. 2012 Sep 7; 2012: bcr1120115153. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC3448763. doi: 10.1136/bcr.11.2011.5153.
  15. Smith SM, Schroeder K, Fahey T. Over-the-counter (OTC) medications for acute cough in children and adults in community settings. Cochrane Database Syst Rev [Internet]. 2014 [cited 2026 Nov 19]; (11): CD003124. Available from: www.cochranelibrary.com/cdsr/doi/10.1002/14651858.CD003124.pub3/abstract.
  16. Chalumeau M, Chéron G, Assathiany R, Moulin F, Bavoux F, Bréart G, et al. Fluidifiants bronchiques dans les infections respiratoires aiguës du nourrisson: un problème pharmacoépidémiologique? [Mucolytic agents for acute respiratory tract infections in infants: a pharmacoepidemiologic problem?]. Arch Pediatr. 2002 Nov; 9(11): 1128–36. French. Available from: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12503503. doi: 10.1016/s0929-693x(02)00091-x.
  17. Agency for Medicinal Products and Medical Devices of Croatia (HALMED). New safety information on ambroxol- and bromhexine-containing expectorants [Internet]. Zagreb: HALMED; 2015 Feb 27 [cited 2026 Nov 19]. Available from: www.halmed.hr/en/Farmakovigilancija/Novi-podaci-o-sigurnoj-primjeni-lijekova/2015/New-safety-information-on-ambroxol–and-bromhexine-containing-expectorants/1289.
  18. Chalumeau M, Chéron G, Assathiany R, Moulin F, Bavoux F, Bréart G et al.Fluidifiants bronchiques dans les infections respiratoires aiguës du nourrisson: un problème pharmacoépidémiologique? [Mucolytic agents for acute respiratory tract infections in infants: a pharmacoepidemiologic problem?]. Arch Pediatr. 2002 Nov; 9(11): 1128–36. French. Available from: pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12503503. doi: 10.1016/s0929-693x(02)00091-x.
  19. Worrall G. Acute cough in children. Can Fam Physician. 2011 Mar; 57(3): 315–8. Available from: pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC3056681/#sec9.

Редакторська група

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!
Увага! Сайт є спеціалізованим інтернет-виданням, для медичних установ та лікарів, а також для медичних та фармацевтичних працівників. Інформація про лікарські засоби та матеріали щодо їх застосування, розміщені на Сайті, призначені виключно для ознайомлення. Вони не є керівництвом для самостійної діагностики чи лікування та можуть застосовуватися лише за призначенням лікаря і під його наглядом.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Додати свій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті