|
Відкриваючи круглий стіл, Павло Скала, керівник програм з політики та адвокації міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», зазначив, що 11–12 березня 2009 р. у Відні (Австрія) відбудеться 52-а сесія Комісії ООН з наркотичних засобів за участю української делегації. Під час цього заходу заплановано затвердження нової Політичної декларації ООН, яка визначить основні напрямки розвитку світової політики у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на наступні 10 років.
У 1998 р. на спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН було поставлено мету — скоротити ринок нелегальних наркотичних засобів. Проте час довів недієздатність цієї стратегії — нелегальний обіг не може бути повністю знищений, але можна вплинути на його масштаби та наслідки. Сьогодні міжнародна політика у сфері обігу наркотичних засобів характеризується певним дисбалансом — на фоні активного проведення заходів, спрямованих на зменшення постачання наркотичних препаратів шляхом боротьби з їх трафіком та збутом, значно менше уваги приділяється заходам по зниженню попиту на наркотичні засоби, лікуванню, реабілітації та підтримці наркозалежних. П. Скала зазначив, що окреслена проблема потребує розробки збалансованого підходу, який повинен знайти відображення у міжнародному та вітчизняному законодавстві з метою ефективного розподілу виділених коштів для фінансування відповідних програм.
Анатолій Вієвський, головний позаштатний нарколог МОЗ України, директор Українського медичного та моніторингового центру з алкоголю та наркотиків МОЗ України, зауважив, що для оцінки масштабів проблеми, пов’язаної із зловживанням наркотичними засобами, необхідно користуватися науково обґрунтованою та достовірною інформацією, а не емоціями. Факти свідчать про неефективність державної політики у сфері обігу наркотичних засобів. Незважаючи на розвиток та удосконалення відповідного законодавства, в Україні, на відміну від багатьох країн світу, відсутні концепція і стратегія національної політики у цій галузі. Серед позитивних кроків А. Вієвський відзначив розвиток програми замісної підтримувальної терапії метадоном, яка дозволяє знизити ризик зараження ВІЛ-інфекцією. Продуктивні рішення у цьому напрямку знайдено в тому числі і завдяки активній співпраці МОЗ України з МВС, Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, неурядовими громадськими організаціями. Проте важливі профілактичні інформаційні програми ще не отримали належного відгуку та розуміння у суспільстві.
Ігор Стасюк, заступник голови Комітету з контролю за наркотиками Верховної Ради України, наголосив, що наша країна рухається до лібералізації законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, адаптуючи його до європейських норм. Серед позитивних змін він назвав прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», який набув чинності 1.01.2008 р. та передбачає можливість здійснення діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів, закладами охорони здоров’я усіх форм власності за умови отримання відповідної ліцензії. Представниками МОЗ та МВС України цей закон адаптовано до вимог чинного законодавства та відповідних міжнародних документів шляхом прийняття підзаконних актів. Впровадження програм замісної терапії метадоном, завдяки співпраці з міжнародними організаціями, також поступово набирає обертів, охоплюючи все більшу кількість споживачів ін’єкційних наркотиків. На думку І. Стасюка, серед питань, які потребують негайного вирішення, — зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, не внесеними до міжнародного переліку (наприклад трамадолом). Згідно з даними МВС України, завдяки посиленню заходів щодо контролю за обігом трамадолу значно зменшилась кількість цього препарату у незаконному обігу, а також випадки його немедикаментозного споживання.
Раїса Крутикова, головний консультант Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, повідомила присутнім, що народними депутатами розроблено законопроект про профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії (реєстраційний № 2194 від 25.09.2008 р.), у якому чітко визначені терміни, основні принципи та напрями державної політики у цій сфері. Проте ефективність його впровадження залежить від скоординованої співпраці представників законодавчої і виконавчої гілок влади та громадськості.
Андрій Скибинський, представник Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України, доповів про роботу, проведену за останні два роки. Так, за даними МВС України, у 2007 р. за скоєння злочинів, пов’язаних із обігом наркотиків, засуджено 31 154 особи, у тому числі за виробництво, придбання, перевезення наркотичних засобів без мети збуту — 21 059 осіб (68%). У 2008 р. зареєстровано 63 666 злочинів, пов’язаних із обігом наркотиків, у тому числі 35 663 (56%) випадків виробництва, придбання, перевезення наркотичних речовин без мети збуту.
Віктор Сердюк, віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів, привернув увагу учасників круглого столу до проблеми доступності адекватного знеболення для тяжкохворих пацієнтів. За даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками, Україна посідає 78-е місце серед 222 країн за рівнем застосування хворими опіоїдних знеболювальних лікарських засобів, значно відстаючи від розвинутих держав з відповідним ліберальним законодавством, яке полегшує доступ до таких препаратів. Проблему доступності опіоїдних анальгетиків вирішуватиме нещодавно створена Асоціація паліативної допомоги, представлена в 20 регіонах країни, Координаційна рада з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України, Інститут паліативної та хоспісної медицини. В. Сердюк також зауважив, що, незважаючи на врегульовані законодавчі питання, більшість суб’єктів підприємницької діяльності — представників фармацевтичного бізнесу не бажає брати участь в обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Одна з перешкод — економічна складова, зумовлена низьким рівнем прибутку від продажу таких лікарських засобів та створенням в аптеках відповідних умов для їх зберігання з використанням високовартісного обладнання.
Олег Бобров, доктор медичних наук, професор, завідуючий кафедрою хірургії та судинної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, експерт Міжнародного комітету захисту прав людини, повідомив присутнім, що сьогодні приблизно в 1 млн українців діагностовані онкологічні захворювання, більшість з них потребує паліативної допомоги з використанням опіоїдних анальгетиків. Згідно з принципами знеболення, розробленими ВООЗ, дозу анальгетика підбирають індивідуально — залежно від інтенсивності та характеру больового синдрому, вводячи її до припинення дії попередньої дози. Проте в Україні знеболення доступне переважно для жителів великих міст, яким може бути зроблено 2–3 ін’єкції на добу (в кращому випадку). Економічна недоцільність витрачених коштів — один з наслідків такої системи. В той час, коли у багатьох країнах використовуються сучасні таблетовані форми та фентанілові пластирі пролонгованої дії, в Україні знеболювальні препарати наявні лише у формі ін’єкцій.
Сергій Дворяк, директор Українського інституту досліджень політики щодо громадського здоров’я, зауважив, що шлях заборони — це наслідок тоталітарного минулого. Результат такої політики — лідерство нашої держави серед країн Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. Значна кількість споживачів ін’єкційних наркотиків не отримує належної допомоги. Незважаючи на підтримку влади, в програмах замісної терапії метадоном нині беруть участь лише 3–3,5% загальної кількості тих, хто її потребує. При їх виконанні виникає значний супротив громадськості, лікарів, представників органів виконавчої влади через негативне ставлення до споживачів ін’єкційних наркотиків та відсутність бажання допомогти їм.
Посилення заходів контролю щодо немедичного застосування трамадолу, на думку С. Дворяка, також не покращило загальної ситуації в країні, оскільки його споживачі почали застосовувати інші групи лікарських засобів, які без перешкод можна придбати в аптеці. Це засвідчило, що перед впровадженням будь-яких змін необхідно спочатку отримати результати попередніх досліджень, які доведуть ефективність або недоцільність запланованих заходів. Суспільство повинно йти шляхом не заборони, а лібералізації, як показує позитивний досвід багатьох країн.
Перед завершенням засідання його учасники підписали резолюцію, яку ми пропонуємо до уваги читачів.
Ганна Барміна,
фото автора
|
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим