ГЕПАБЕНЕ.Клінічна фармакологія комбінованого рослинного препарату


Лікарський препарат ГЕПАБЕНЕ виробництва компанії «ratiopharm» (Німеччина) відноситься до гепатотропних засобів, які нормалізують обмінні процеси в печінці, підвищують стійкість гепатоцитів до дії негативних чинників навколишнього середовища, сприяють більш швидкому відновленню паренхіми печінки та її фізіологічних функцій.

Актуальність цих лікарських засобів зростає в зв’язку з підвищенням рівня захворюваності на гострі і, особливо, на хронічні гепатити. Майже у 30% дорослого населення діагностовані різні захворювання печінки, які потребують медикаментозного лікування [1, 8].

Здатність відновлювати функцію клітин печінки характерна для препаратів різних фармакологічних груп. Насамперед таку властивість мають лікарські препарати рослинного походження [3, 4, 6, 7, 9].

Учені звернули увагу на рослину розторопшу плямисту. В 1969 р. із її плодів виділили групу флавоноїдних сполук з вираженою гепатотропною дією, яка отримала загальну назву «силімарин». Пізніше було встановлено, що силімарин — це суміш трьох ізомерних сполук: силібініну, силікристину і силідіаніну. Найбільш виражений гепатотропний ефект виявляє силібілін.

Клініко-фармакологічна особливість ГЕПАБЕНЕ полягає в тому, що в 1 капсулі препарату міститься екстракт із плодів розторопші плямистої (0,05 г флавоноїду силімарину, не менше ніж 0,022 г силібініну), а також екстракт трави рутки лікарської (алкалоїду фумарину — до 0,00413 г). Така комбінація діючих речовин створює оптимальні умови, за яких виявляється терапевтичний ефект препарату.

ФАРМАКОКІНЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГЕПАБЕНЕ

Біологічно активні речовини розторопші плямистої та рутки лікарської добре всмоктуються в травному тракті, досягаючи в плазмі крові максимальної концентрації через 30–40 хв.

Силімарин практично не розчиняється у воді. Завдяки слабокислим властивостям силімарин може взаємодіяти з лужними речовинами, внаслідок чого утворюються солі, в організмі формує парні сполуки з глюкуроновою кислотою та фосфосульфатом. Більше ніж 80% парних сполук препарату виводиться з жовчю в кишечник, де розщеплюється мікрофлорою. У кишечнику до 40% силімарину знову реабсорбується і надходить у печінку, а потім у кров. Незначна кількість активних речовин ГЕПАБЕНЕ зв’язується з білками плазми крові. Максимальне виведення з жовчю здійснюється через 2 год після перорального застосування. Період напіввиведення складає 5–6 год.

Алкалоїди рутки лікарської всмоктуються здебільшого у шлунку і з жовчю виводяться в кишечник, де беруть участь у кишково-печінковій рециркуляції.

Таким чином, фармакокінетичні властивості активних речовин ГЕПАБЕНЕ обумовлюють виражену терапевтичну активність препарату.

ФАРМАКОДИНАМІКА ГЕПАБЕНЕ

Флавоноїд силімарин і його головний ізомер силібінін виявляють терапевтичний ефект завдяки впливу на функцію та обмін речовин як в організмі в цілому, так і в гепатоцитах зокрема.

· Силімарин і силібінін виявляють мембраностабілізувальну дію. Відомо, що в гепатоцитах (як і в інших клітинах організму) є таки мембрани, як зовнішня, через яку в протоплазму клітини надходять різноманітні речовини, мітохондріальна — регулює в першу чергу синтез та транспорт багатих на енергію сполук, ендоплазматична — підтримує рівень електролітів (кальцію, магнію), лізосомальна — регулює синтез і виділення з клітини біологічно активних речовин (гістамін, серотонін, брадикінін та ін.), рибосомальна — регулює білковий синтез. Мембрани відіграють головну роль у біотрансформації та знешкодженні ендогенних токсинів і ксенобіотиків, в тому числі й лікарських засобів. Силібінін сприяє стабілізації і нормалізації функції мембран гепатоцитів шляхом безпосередньої біохімічної взаємодії з цими важливими компонентами клітин печінки. Силібінін також позитивно впливає на функцію мембран гепатоцитів шляхом пригнічення активності фосфодіестерази, що сприяє накопиченню в ньому внутрішньоклітинного циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). У стабілізації мембран гепатоцитів значну роль відіграють антиоксидантні властивості флавоноїду силібіліну.

· Силімарин і силібінін виявляють антиоксидантну дію. Фенольна структура силібініну надає можливість його молекулі взаємодіяти з вільними радикалами, що утворюються під впливом на організм негативних чинників у разі патологічних процесів, в тому числі токсичних уражень печінки, знижуючи інтенсивність перекисного окислення ліпідів. Це призводить до гальмування утворення основного негативного чинника — малонового діальдегіду. Антиоксидантна дія силібініну підвищує опірність організму до різних негативних чинників навколишнього середовища.

· Силібінін блокує транспортні системи, що переносять в організмі токсичні речовини, зменшуючи їх негативний вплив на організм людини. На цьому базується застосування ГЕПАБЕНЕ при різних отруєннях, зокрема блідою поганкою.

· Біологічно активні речовини розторопші плямистої виявляють метаболічну дію, обумовлену стимуляцією синтезу білка, і прискорюють регенерацію пошкоджених гепатоцитів. Стимуляція білковосинтетичної функції гепатоцитів має домінуюче значення для регенерації клітин печінки у разі гепатитів.

· Флавоноїди, в тому числі силібілін, регулюють функціональний стан стінок капілярів, зменшуючи їх ламкість, поліпшують мікроциркуляцію.

· Флавоноїди виявляють протиалергічну, сечогінну, спазмолітичну, гіпохолестеринемічну, гіпотензивну дію, розширюють коронарні судини, підвищують скоротливі властивості міокарда. Останнім часом виявлено гіпоазотермічну і протипухлинну активність флавоноїдів.

· Силібінін пригнічує синтез ацетальдегіду, проміжного токсичного продукту, що утворюється під час метаболізму етилового спирту. Зменшення утворення в організмі ацетальдегіду значно знижує токсичність етилового спирту і тим самим його негативний вплив на гепатоцити.

Литература

1. Бабак О.Я. Хронические гепатиты. — Блиц-принт АО «Издательство «Блиц-Информ», Киев, 1999. — 208 с.
2. Дейнеко Н.Ф., Акинде Б., Чернобай А.И., Шаргород И.И. Профилактика и коррекция печеночно-клеточной дисхолии комбинированным препаратом Гепабене у больных, перенесших лапароскопическую холецистэктомию по поводу желчнокаменной болезни. Ліки України. В печати.
3. Зинченко Т.В., Стахив И.В., Мякушко Т.Я., Калошина Н.А., Никонов Г.К. Лекарственные растения в гастроэнтерологии. — Наук. думка, Киев, 1990. — 232 с.
4. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — Головна редакція УРЕ, Київ, 1989. — 544 с.
5. Руденко Н.Н., Дорофеев А.Э., Агибалов А.Н., Гордеева Т.А., Андриенко И.Н., Музыченко Л.А. Эффективность применения препарата Гепабене у больных с функциональной патологией желчевыводящих путей и кишечника. Ліки України. — 1999. — № 7–8. — С. 30–31.
6. Товстуха Є.С. Фітотерапія. — Здоров’я, Київ, 1990. — 304 с.
7. Чекман И.С., Липкан Г.Н. Растительные лекарственные средства. «Колос, ИТЭМ», Киев, 1993. — 384 с.
8. Восkus Н.L. Gastroenterology. — Асаdemрress, Lоndon, 1995. — 1236 р.
9. Теrrault N.А. Тгеаtmеnt оf сhronіс hераtitis В аnd сhronіс hераtitis С. Rev. Med Virol. — 1996. — № 6. — Р. 215–228.

Іван Чекман,
чл.-кор. НАН і АМН України,
заслужений діяч науки і техніки, професор,
завідувач кафедри фармакології
з курсом клінічної фармакології
Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця
Публікація підготовлена за матеріалами,
наданими представництвом компанії
«ratiopharm» в Україні,
тел.: (044) 490-58-62,
тел./факс: (044) 490-58-63

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Пить или не пить: чувство меры приветствуется

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті