ІІІ національний конгрес ревматологів України

23–26 жовтня 2001 р. у Дніпропетровську відбувся ІІІ Національний конгрес ревматологів України за участю науковців, практичних лікарів та організаторів охорони здоров’я нашої країни, а також Росії, Білорусі та Молдови. Науковий форум проходив під егідою Академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров’я України, Асоціації ревматологів України, Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, Інституту серцево-судинної хірургії АМН України, Інституту терапії АМН України, Інституту травматології та ортопедії АМН України та Дніпропетровської державної медичної академії. Генеральний спонсор конгресу — фармацевтична компанія «Авентіс». Крім того, ще 26 вітчизняних та зарубіжних фармацевтичних компаній стали спонсорами проведення наукового форуму.

У рамках ІІІ Національного конгресу ревматологів проведено симпозіуми таких фармацевтичних компаній, як «Авентіс», «Шерінг-Плау», «Фармація Корпорейшн», «Пфайзер», «Берінгер Інгельхайм», «Санофі-Сінтелабо», «Берлін-Хемі (Менаріні Груп)», «КРКА», «Мукос Фарма», «Про. Мед. ЦС Прага а.о.», «Егіс Рт.», на яких була представлена актуальна інформація про застосування лікарських засобів цих фірм у лікуванні ревматичних захворювань. Крім того, діяла виставка продукції фармацевтичних компаній.

У перший день роботи ІІІ Національного конгресу ревматологів України відбулося урочисте нагородження відомих учених країн СНД медаллю імені академіка М.Д. Стражеска АМН України «За заслуги в охороні здоров’я».

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ РЕВМАТОЛОГІЇ

p_314_43_051101_Dnepr03.jpg (4431 bytes)

Ректор Дніпропетровської державної медичної академії, академік АМН України, доктор медичних наук Георгій Дзяк приймає вітання з нагородою медаллю імені академіка М.Д. Стражеска від директора Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України доктора медичних наук, професора Володимира Коваленка

Ревматичні захворювання — одна з найактуальніших медичних та соціально-економічних проблем у світі. Так, у США хвороби суглобів — одне з найпоширеніших хронічних захворювань. За даними епідеміологічних досліджень, у 1995 р. в США кількість хворих з цією патологією становила 15%. Зараз спостерігається стійка тенденція до зростання захворюваності на ревматичні хвороби як у США, так і в країнах Європи. Як поінформував директор Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України, доктор медичних наук, професор В.М. Коваленко, в Україні нараховується понад 4 млн хворих на ревматичні захворювання серця, суглобів, системні хвороби сполучної тканини, системні васкуліти тощо. Значного поширення набули остеоартроз, подагра, ревматоїдний артрит. Ревматичні захворювання в нашій країні займають третє місце за поширеністю, друге — серед причин первинної інвалідності і перше — серед причин тимчасової втрати працездатності внаслідок різних захворювань. Найбільш поширеними ревматичними захворюваннями є остеоартроз, ревматоїдний артрит та сольові артропатії. У зв’язку з цим набуває особливої актуальності своєчасне призначення пацієнтам адекватної фармакотерапії ревматичного захворювання, а також проведення первинної профілактики ревматизму (гостра ревматична гарячка). Первинну та вторинну профілактику ревматизму слід проводити згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Для успішного лікування ревматоїдного артриту необхідно на ранніх стадіях хвороби з метою гальмування деструктивних явищ з боку суглобових хрящів призначати базисні препарати. Найпоширеніші з них: метотрексат, сульфасалазин та препарати золота. Клінічний ефект внаслідок прийому цих засобів відмічається через 4–6 міс після початку лікування. Стратегією фармакотерапії ревматоїдного артриту є максимальне продовження періоду ремісії. Для цього необхідним є тривале застосування базисних препаратів. Результати клінічних досліджень свідчать, що через 2–3 роки безперервного застосування базисних лікарських засобів їх фармакотерапевтична ефективність дещо знижується. Тому необхідне розроблення нових базисних препаратів для лікування ревматоїдних артритів.

Академік Г.В. Книшов зазначив, що набуті вади серця, зумовлені ревматичним процесом, виявляють у 0,2% населення України, причому 25% хворих потребують хірургічного лікування. Починаючи з 1986 р. зростала захворюваність на набуті вади серця неревматичної етіології, що спричинено імунним дисбалансом внаслідок дії малих доз іонізуючого опромінення. Збільшується кількість осіб із серцево-судинними захворюваннями у запущених стадіях з ураженням декількох клапанів серця. Збільшується також кількість пацієнтів старших вікових груп, у яких набуті вади серця поєднуються з ішемічною хворобою серця. Широке впровадження у практику вітчизняної кардіохірургії клапанозберігаючих операцій протягом останніх 5 років та вдосконалення системи штучного кровообігу дозволили істотно розширити можливості хірургічного втручання у разі такої патології та у 2,5 разу знизити летальність.

Медаль імені академіка М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» була вручена директору Інституту серцево-судинної хірургії АМН України, академіку АМН України, доктору медичних наук, професору Геннадію Книшову

У поточному році на фармацевтичний ринок України виводяться принципово нові базисні препарати для лікування ревматичних захворювань — целекоксиб (Целебрекс компанії «Фармація Корпорейшн»), інфліксимаб (Ремикейд компанії «Шерінг-Плау»), лефлуномід (Арава компанії «Авентіс» ). Целебрекс сьогодні вже доступний українським споживачам, Ремикейд — нещодавно зареєстрований в Україні, а реєстрація препарату Арава очікується найближчим часом. На ІІІ Національному конгресі ревматологів України у центрі уваги слухачів були доповіді провідних вітчизняних та зарубіжних ревматологів про механізми дії та клінічну ефективність цих лікарських засобів.

ЦЕЛЕКОКСИБ

Целебрекс (целекоксиб компанії «Фармація Корпорейшн») є представником нового покоління нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), який специфічно пригнічує активність ферменту ЦОГ-2. Академік В.О. Насонова зазначила, що застосування традиційних НПЗП пов’язане з розвитком такої побічної реакції, як ерозії та виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, що зумовлено неселективним інгібуванням як конститутивної ЦОГ-1, так і індуцибельної — ЦОГ-2, які кодуються різними генами. Це істотно звужує діапазон застосування препаратів цієї групи для тривалого лікування ревматоїдного артриту.

Академік РАМН Валентина Насонова удостоєна вищої нагороди АМН України — медалі імені академіка М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я»

Фермент ЦОГ-1 експресується у клітинах слизової оболонки травного тракту, забезпечуючи утворення цитопротекторних ейкозаноїдів, зокрема простагландину Е1, який захищає клітини слизової оболонки шлунка та кишечнику від деструктивного впливу подразників. ЦОГ-2 утворюється у клітині за патологічних умов, наприклад, під впливом таких прозапальних факторів, як цитокіни. Протизапальний ефект НПЗП зумовлений інактивацією ЦОГ-2. На жаль, традиційні НПЗП, окрім інгібування ЦОГ-2, пригнічують активність ЦОГ-1. Тому використання традиційних НПЗП фактично позбавляє клітини природного захисту внаслідок інактивації ЦОГ-1.

Академік В.О. Насонова навела докази того, що целекоксиб пригнічує активність лише ЦОГ-2, не впливаючи на таку ЦОГ-1. Індуцибельна ЦОГ-2 здійснює синтез ейкозаноїдів із прозапальними та проагрегантними властивостями. Більше того, проліферація ряду пухлин пов’язана з високою активністю ЦОГ-2 у трансформованих клітинах. У зв’язку з цим перспективним є застосування даного препарату для тривалого лікування пацієнтів із ревматичними захворюваннями.

Результати одного з рандомізованих подвійних сліпих контрольованих досліджень віддалених наслідків за участю понад 3000 хворих на остеоартрит та ревматоїдний артрит, які приймали целекоксиб протягом не менше 6 міс, свідчать, що частота розвитку у них клінічно значущих ефектів з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, зокрема симптоматичних виразок, була значно нижчою (р=0,02), ніж у тих, кто приймав традиційні НПЗП.

ЛЕФЛУНОМІД

Академік Г.В. Дзяк зазначив, що на відміну від традиційних базисних препаратів, клінічна ефективність лефлуноміду у разі його постійного застосування протягом декількох років не знижується, а навіть підвищується. Цей лікарський засіб можна поєднувати з іншими базисними препаратами у лікуванні ревматоїдного артриту. При цьому частота побічних реакцій комбінованої базисної терапії не збільшується.

Нагороду АМН України отримав директор НДІ клінічної та експериментальної ревматології РАМН, академік РАМН, доктор медичних наук, професор Олександр Зборовський

Професор Е.А. Коваль з Дніпропетровська ознайомила делегатів з механізмом дії лефлуноміду. Причиною розвитку ревматоїдного артриту є імунний дисбаланс, з яким пов’язана активація нейтрофільних гранулоцитів. Оскільки нейтрофільні гранулоцити здатні виробляти у значних кількостях вільні радикали, то в результаті контакту цих клітин з хондроцитами та сполучнотканинною стромою відбувається оксидативне ураження останніх, яке з часом призводить до дегенерації хряща. Крім того, імунні клітини виділяють такі біологічно активні речовини, як цитокіни та хемокіни, що зумовлюють підвищення проникності стінки капілярів, зростання адгезії моноцитів з ендотелієм судин внаслідок експресії спеціальних молекул адгезії та їх рецепторів на поверхні ендотеліоцитів. Активна проліферація Т-лімфоцитів призводить до поглиблення патологічного процесу. Виникає необхідність зупинити процеси, які спричинюють прогресуюче ушкодження тканини хряща. Тому метою фармакологічного впливу повинно бути гальмування проліферації Т-лімфоцитів.

Відомо, що попередниками нуклеотидів, які входять до складу ДНК, є пурини та піримідини. Зростання кількості цих сполук у клітині свідчить про активну їх проліферацію. При ревматоїдному артриті кількість пуринів у лімфоцитах подвоюється, а піримідинів — зростає у 5–7 разів. Метотрексат гальмує утворення пуринів, а лефлуномід — піримідинів за рахунок пригнічення дегідрооротатдегідрогенази. Гальмуючи проліферацію Т-лімфоцитів, лефлуномід блокує один із головних механізмів прогресування ревматоїдного артриту. Крім того, лефлуномід впливає на шляхи сигнальної трансдукції імунокомпетентних клітин, зокрема, пригнічуючи активність протеїнкіназ, що беруть участь у фосфорилюванні певних білків, запобігаючи надмірній проліферації лімфоцитів.

Результати проведених рандомізованих багатоцентрових порівняльних досліджень клінічної ефективності лефлуноміду US 301; MN 301/303/305 та MN 302/304 розглянуті учасниками 64-го щорічного наукового симпозіуму Американського коледжу ревматології, що відбувся восени 2000 р. Препарат рекомендовано як базисний лікарський засіб першої лінії для лікування ревматоїдного артриту, а також для застосування у разі неефективності проведеної раніше фармакотерапії за допомогою метотрексату та/або сульфасалазину.

P.S. Ми зупинилися лише на деяких темах, розглянутих учасниками ІІІ Національного конгресу ревматологів України. Значну увагу учасників наукового форуму приділено висвітленню молекулярного патогенезу ревматичних захворювань, способів діагностики та аналізу підходів до призначення фармакотерапії. Зазначено необхідність розроблення єдиних критеріїв етапного лікування ревматологічних хворих, які визначали б обсяг медичної допомоги, зокрема кардіохірургічної та ортопедичної.

Віктор Маргітич
Фото Євгена Кривші

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті