Безпека та ефективність. Профілактика грипу у пацієнтів з патологією серцево-судинної системи та іншими хронічними захворюваннями

Подібну картину можна було спостерігати ще два роки тому, оскільки в Україні просто не існувало ефективних методів запобігання грипу. Впровадження сучасних протигрипозних вакцин під час епідемічного сезону 1998–1999 pp. не стало широкомасштабним і ситуація докорінно не змінилася. Причиною цього було не лише обмежене бюджетне фінансування, а й брак необхідної інформації про доцільність та безпеку засобів специфічної профілактики грипу. Напевно, тому ставлення більшості лікарів та пацієнтів до вакцинації проти грипу залишалося досить стриманим. Лише близько 150 000 наших співвітчизників пощастило скористатися новим досягненням західної медицини. Переважно вакцинацією було охоплено працівників «благополучних» підприємств. Але запобігти епідемії не вдалося і вона встигла «зачепити» понад 5 000 000 жителів України. Дільничні терапевти та сімейні лікарі, як завжди, виписували безліч листків непрацездатності, а кардіологи та інші спеціалісти займалися лікуванням тяжких наслідків грипу. Між тим, більшість пацієнтів з хронічними захворюваннями так і не дочекалися від лікарів інформації про можливість запобігання грипу.

Напередодні епідемічного сезону 1999–2000 pp. шансів на вирішення проблеми побільшало, передусім завдяки зусиллям західних фармацевтичних фірм — виробників протигрипозних вакцин. Обговорення можливостей профілактики грипу стало улюбленою темою телевізійних програм, газетних статей. Та одразу виявився інший бік проблеми: виробники зацікавлені у реалізації своєї вакцини, що спричинило упередженість багатьох інформаційних матеріалів. А це вже небезпечно можливою дискредитацією чудової ідеї вакцинації проти грипу.

Мета цієї публікації — привернути увагу лікарів різних спеціальностей до можливостей профілактики грипу, необхідності та безпеки застосування протигрипозних вакцин у осіб з груп високого ризику, зокрема у пацієнтів з патологією серцево-судинної системи та іншими хронічними захворюваннями.

Етапи пізнання грипу

Згадки про грип зустрічаємо ще за часів Гіппократа, а назву «інфлуенца» це захворювання отримало у XIV столітті, вона походить від італійського «Influenza di Fredo». Вперше клінічні прояви грипу в 1729 р. описав Жюсьє, а в 1768 р. Вольтер зазначав: «Просуваючись планетою, грип пройшов через наш старий Сибір і залишив слід на моєму обличчі». Помічена Вольтером закономірність зберігається: Азія і досі залишається головним «постачальником» грипу в європейські країни.

У 1889 р. сталася перша в історії епідемія грипу, а в 1918, 1957 і 1968 рр. — три спустошливі світові пандемії грипу, які забрали життя мільйонів людей у різних країнах світу. Невідомий до того часу вірус «іспанки» забрав у 1918 р. понад 20 000 000 життів — більше, ніж перша світова війна. У тому ж 1918 р. Дужарик встановив вірусну природу захворювання. У 1939 р. Бернет виділив культуру вірусу грипу на хоріоалантоїсній мембрані. У 1940 р. Меджіл винайшов вірус грипу типу В, а у 1947 р. Тейлор — вірус грипу типу С. У 40-х роках нашого століття було закладено підвалини вакцинопрофілактики грипу. Першими з’явилися вакцини з цільними клітинами вірусу, у 60-ті роки були впроваджені розщеплені вакцини II покоління (спліт-вакцини), в 70-ті — найсучасніші субодиничні вакцини III покоління. В Україні зареєстрована єдина субодинична вакцина III покоління — ІНФЛУВАК. Наявні тепер в Україні засоби профілактики грипу відносяться до розщеплених та субодиничних вакцин.

Клінічні аспекти проблеми

Грип — висококонтагіозне гостре вірусне захворювання, клінічними ознаками якого є озноб, біль у м’язах, головний біль, слабкість, сухий виснажливий кашель, закладеність носа, гіперемія кон’юнктиви та прояви склериту. Можливі біль у животі, нудота і блювання. У тяжких випадках захворювання перебігає з вираженим нейротоксикозом, гіпертермічним та менінгоенцефальним синдромами, фібринозно-некротичним ларинготрахеїтом, геморагічним діатезом, може ускладнюватися геморагічним набряком легень, також можливий летальний кінець.

У розвинутих країнах серед причин смертності від інфекційних захворювань грип у різні роки посідає перше або друге місце (Ajjan N., 1990; CDC, 1997). У більшості випадків від грипу гинуть діти 1-го року життя та особи у віці понад 65 років. Такі найбільш загрозливі ускладнення грипу, як пневмонія, міокардит, поліневрит, менінгоенцефаліт, переважно розвиваються не в перші дні, а через 1–2 тижні від початку захворювання, коли звичайно виявити вірус вже не вдається. Тому рівень смертності, спричиненої грипом, значною мірою недооцінюють. Водночас під час епідемії грипу летальність у групах високого ризику зростає у 2–5 разів. Наголосимо, що в осіб з хронічними захворюваннями грип перебігає у більш тяжкій формі і може спричинити загострення багатьох захворювань. Наприклад, під час епідемії грипу значно зростає кількість пацієнтів, госпіталізованих з приводу з хронічної серцевої недостатності.

Олег Жарінов
Київська медична академія
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

Публікація підготовлена за матеріалами,
наданими представництвом компанії «Солвей Фарма» в Україні:
м. Київ, Кловський узвіз, 13А, к. 535
Тел./факс: (044) 291-48-66,
254-20-34, 253-18-30

* Закінчення у наступному номері «Щотижневика АПТЕКА».