КОЛУСТАН. Місцеве лікування захворювань верхніх дихальних шляхів

Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів за поширеністю посідають перше місце в структурі патології ЛОР-органів. Це зумовлює актуальність проблеми і вимагає впровадження у клінічну практику високоактивних протизапальних лікарських препаратів. Враховуючи змішаний склад мікрофлори, яка спричинює захворювання глотки та гортані, доцільним є застосування антисептиків. Вони не призводять до розвитку резистентності і менш небезпечні щодо виникнення дисбактеріозу та порушення місцевого імунітету (Колесніков С.Н., 1992).

Важливу роль відіграє також спосіб введення анибактеріального препарату. Для лікування хвороб глотки та гортані найефективніший інгаляційний шлях. Активна речовина, яка входить до складу препарату у формі аерозолю, атравматично діє на вогнище ураження і створює необхідну концентрацію в ньому, рівномірно розподіляючись по всій поверхні слизової оболонки (Лавренова Г.В., Шапаренко Б.А., Дайняк Л.Б., Кунельська В.Я., 1979).

Серед аерозольних препаратів особливе місце посідають інгаляційні, які містяться у флаконах. Це готові лікарські форми, які дозволяють просто та ефективно розпилювати лікувальну суміш за рахунок потенційної енергії газу, що міститься у флаконі. Одним із таких препаратів є аерозоль КОЛУСТАН фірми «Лабораторії УПСА». Основна діюча речовина КОЛУСТАНУ — антисептик хлоргексидину біглюконат, який виявляє виражену антибактеріальну дію завдяки парахлорфенілдигуанідовій групі. Наявність в його структурі метиленових груп та азоту, здатних при розчиненні утворювати четвертинні солі, надає сполуці властивості поверхневоактивної речовини, яка змінює осмотичну рівновагу мікробних клітин і порушує роботу їх ферментних систем (Петров В.К., 1997; Шварц А.І. та співавт., 1960; Литовченко П.П., 1979).

Хлоргексидину біглюконат виявляє бактерицидну дію по відношенню до грампозитивної та грамнегативної (аеробної та анаеробної) мікрофлори, фунгіцидну — по відношенню до дріжджеподібних грибів роду Candida, дерматофітів, трихофітонів тощо (Машківський Н.Д., 1997; Самбукова Г.А., 1989).

Крім того, хлоргексидину біглюконат діє на великі віруси, потенціює протимікробну дію антибіотиків, підвищує чутливість бактерій до цефалоспоринів, неоміцину, хлорамфеніколу. Ще одна його особливість — відсутність місцевої подразливої та загальнотоксичної дії (Ларіонов А.І., 1992; Чекман І.С., Пелещук А.П., П’ятак О.А., 1987).

Сполучення антисептика хлоргексидину біглюконату з місцевим анестетиком амілеїном (амілокаїном) та ментолом дозволяє швидко полегшити неприємні відчуття в глотці, зумовлені запальним процесом.

У жовтні — грудні 1998 р. в Центральній міській клінічній лікарні було проведено дослідження, в якому для лікування пацієнтів з запальними захворюваннями ротоглотки та гортані застосовували КОЛУСТАН. У дослідженні взяли участь 42 хворих віком від 6 до 69 років, у тому числі з гострим тонзилітом та його ускладненнями — 8, з гострим і хронічним фарингітом та ларингітом — 11, після хірургічного втручання на органах носоглотки — 16, з дифтерією — 1, з гострою респіраторною вірусною інфекцією — 2.

Обстеження пацієнтів включало термометрію, загальний аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули, рівня глюкози в крові, бактеріологічне дослідження посіву слизу з глотки для визначення складу мікрофлори, а також чутливості до антибіотиків. Обстеження проводили до і після лікування.

За результатами бактеріологічного дослідження у більшості хворих переважала грампозитивна мікрофлора, частіше виявляли Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes, у двох випадках спостерігали ріст Neisseria sicca. Під час проведення контрольного посіву після лікування КОЛУСТАНОМ у більшості пацієнтів не було виявлено росту патогенної мікрофлори, число вирощених на чашках Петрі колоній значно зменшилося порівняно з попереднім дослідженням.

У хворих на лакунарну ангіну на 2–3-й день лікування зникав нальот на мигдаликах, зменшувався біль у горлі, неприємні відчуття при ковтанні. Крім КОЛУСТАНУ, пацієнти цієї групи отримували цефалоспориновий антибіотик I покоління цефадроксил у дозі 500 мг 2 рази на добу. У пацієнтів з паратонзилярними абсцесами застосування КОЛУСТАНУ після розрізу гнояка дозволило відмовитися від системної антибіотикотерапії. Середня тривалість курсу лікування становила 4 ліжко-дні.

У 2 осіб із загостренням хронічного фарингіту при бактеріологічному дослідженні було виявлено непатогенні нейсерії. Цим хворим були складені імунограми і рекомендована консультація імунолога. Імунокоригуюча терапія і місцеве застосування КОЛУСТАНУ сприяли стійкій ремісії. В одного пацієнта із загостренням хронічного гранульозного фарингіту та гіпертрофією язикового мигдалика при бактеріологічному дослідженні виявлені Streptococcus pneumoniae (IV ступінь росту), Staphylococcus epidermidis (II ступінь росту). Лікування за традиційною схемою було неефективним. Після додаткового обстеження (реакція імунофлюоресценції, виявлені хламідії) та місцевої терапії із застосуванням КОЛУСТАНУ стан хворого значно поліпшився. Через наявність генералізованої хламідійної інфекції пацієнта направлено на подальше лікування у відділення дерматовенерології.

Застосування КОЛУСТАНУ для лікування дифтерії глотки поряд з введенням протидифтерійної сироватки привели до зникнення фібринозних нальотів на мигдаликах на 3-тю добу захворювання. Звичайно плівки відторгаються на 5–7-му добу. У пацієнтки з поширеним виразковим стоматитом на фоні ревматоїдного артриту виразкова поверхня епітелізувалася, слизова оболонка ротової порожнини очистилася на 2-й день лікування КОЛУСТАНОМ. Позитивні результати одержані у хворого з боковим парафарингітом і пародонтозом. На 3-й день лікування інфільтрація бокової стінки глотки істотно зменшилася, припинилося виділення гною з ясенних карманів.

У хворих на епіглотит КОЛУСТАН застосовували водночас із призначенням антибіотиків цефалоспоринового ряду, дія яких потенціюється хлоргексидину біглюконатом. На фоні такого лікування на 2-гу добу нормалізувалася температура тіла, значно зменшилися набряк та інфільтрація язикової поверхні надгортанника. У пацієнтів з катаральним ларингітом застосування КОЛУСТАНУ дозволило уникнути призначення системної антибіотикотерапії.

Позитивний результат одержано при застосуванні КОЛУСТАНУ для усування реактивних явищ та прискорення загоєння ранової поверхні після проведення тонзилектомії — значно послабшали больові відчуття у післяопераційний період; фібринозні нальоти стали менш щільними, повна епітелізація тонзилярних ніш відмічалася на 8-му добу після хірургічного втручання (у хворих контрольної групи повна епітелізація спостерігалася на 12-ту добу). При проведенні передньої і задньої тампонади з приводу носових кровотеч та після хірургічних втручань у порожнині носа у хворих часто відзначають загострення супутнього хронічного фарингіту. Застосування КОЛУСТАНУ дозволило зменшити дискомфорт, відчуття сухості у ротовій порожнині, неприємні відчуття при ковтанні, що значно полегшило стан хворих та сприяло швидкій нормалізації фарингоскопічної картини після видалення тампонів.

Завдяки вмісту місцевого анестетика амілеїну препарат застосовували у пацієнтів після проведення езофагоскопії, видалення сторонніх тіл із гортаноглотки та стравоходу. Застосування КОЛУСТАНУ дозволило зменшити кількість скарг на дисфагію, болючість при ковтанні. Ускладнень, обумовлених вторинним інфікуванням, не спостерігали.

Застосування аерозолю при перших симптомах гострої респіраторної вірусної інфекції дозволяє зупинити розвиток захворювання на початкових етапах, запобігти виникненню вторинної бактеріальної інфекції.

Препарат КОЛУСТАН застосовували також для санації ротоглотки у бацилоносіїв золотистого стафілококу без клінічних проявів інфекції. Згідно з результатами контрольного посіву через 10 діб після застосування КОЛУСТАНУ росту Staphylococcus aureus не відзначено. При застосуванні КОЛУСТАНУ токсичні реакції та явища непереносимості препарату не зареєстровані.

Отже, аерозоль КОЛУСТАН виявляє місцеву протизапальну дію, має приємний смак, зручний у користуванні. КОЛУСТАН є ефективним препаратом для лікування та профілактики захворювань глотки і гортані. Його можна використовувати як монотерапію і в комбінації з антибіотиками та імуностимуляторами в амбулаторних умовах і в спеціалізованих ЛОР-стаціонарах.