Лимони: шукаємо користь та шкоду

Що всередині?

Рід цитрусових (Citrus) є найважливішою плодовою деревною культурою у світі, а лимони (Citrus limon) — кислі на смак плоди з типовим гострим ароматом цитрусових, зумовленим вмістом у складі лимонної кислоти (близько 47 г/л), — третім за важливістю видом цитрусових, які мають значну комерційну цінність не лише для ринку свіжих продуктів та харчової промисловості, а й для галузі охорони здоров’я, адже є важливим джерелом фітохімічних сполук (таблиця) із потужним терапевтичним потенціалом, включаючи харчові волокна, калій, кальцій, магній та майже пов­ний спектр вітамінів групи В (González-Molina E. et al., 2010; Thakur А., 2024; Qurban F. et al., 2024).

Важливо для підтримки здоров’я

Повідомляється, що збільшення споживання цитрусових (у тому числі й лимонів) асоційовано зі зниженням ризику розвитку низки захворювань та покращенням серцево-судинних показників, що відбувається завдяки багатому вмісту в них біоактивних сполук, які можуть чинити різноманітний вплив, у тому числі антиоксидантну, протизапальну, антигіперглікемічну, антигіперліпідемічну та антиатеросклеротичну дію (Saini R.K. et al., 2022).

Звичайно, коли йдеться про лимони, то часто першочергово мається на увазі вітамін С (1 середній лимон містить ≈ 53 мг вітаміну С¹, що становить ≈ 60% рекомендованої добової норми споживання²) — потужний антиоксидант, що не просто «підтримує» імунітет, а й сприяє виробленню колагену, загоєнню ран, бореться з вільними радикалами (Alberts A. et al., 2025), допомагає організму засвоювати негемове залізо із продуктів, тим самим запобігаючи розвит­ку анемії (Takatera K. et al., 2012), є обґрунтованою стратегією при цинзі (хвороба, яка розвивається через дефіцит в організмі вітаміну C). Його антиоксидантні, антимікробні та протизапальні властивості стануть у нагоді при низці інфекційних та запальних розладів (Carr A.C. et al., 2017; Miles E.A. et al., 2021; Bekkouch O. et al., 2023; Ezzat R.S. et al., 2024; Qurban F. et al., 2024; Sengupta S. et al., 2024). Вітамін С з лимона виступає в ролі «каталізатора».

У складі лимонів також містяться поліфеноли, терпени, лімонен, флавоноїди, вітаміни, цукор, пектин, лимонна, яблучна кислота, флавоноїди, каротиноїди, терпінеол, феландра, камгеній, цитраїн, оксалати кальцію та слизові речовини. Наприклад, ефірна олія лимонів, що екстрагується з цедри, на 70% складається з лімонену та 20% монотерпенів та інших терпенів, а також значної кількості альдегідів, таких як цитраль, спирти (ліналоол) та ефіри (кумарин), які надають їй характерний аромат (Qurban F. et al., 2024). А от сама лимонна цедра містить високу концентрацію флавоноїдів, глікозидів, кумаринів, стероїдів (бета, гамма, ситостеролу), вуглеводів та летких олій, які важливі для підтримки здоров’я та належного розвитку і, що важливо, — є цінним джерелом клітковини (пектину), що має хороші функціональні властивості, включаючи властивості гідратації та поглинання жиру. Водночас цитрусові мають низький вміст калорій, солей та холестерину (Núñez-Gómez V. et al., 2024; Qurban F. et al., 2024).

Так, вітамін C, флавоноїди та фенольні сполуки, які в знач­ній кількості містяться у складі лимонів, можуть знижувати оксидативний стрес, захищаючи клітини від ушкоджень (продемонстровано, що поліфеноли зі шкірки лимона активували шлях Nrf2/HO-1, знижуючи маркери оксидативного ушкодження (Gao X. et al., 2021)), та позитивно впливати на ризик розвитку серцевих захворювань та інсульту. Наприклад, такі флавоноїди, як антоціани, сприяють зниженню артеріального тиску, можуть виявляти протизапальний ефект (зменшуючи ушкодження судинного ендотелію та пригнічуючи запалення), покращувати ліпідний профіль (регулюючи транспорт і синтез холестерину), запобігати тромбозу та впливати на регуляцію скоротливої функції міокарда (Liu Y. et al., 2024). Окрім того, споживання цитрусових асоційоване з нижчим ризиком розвитку ішемічних інсультів (Cassidy A. et al., 2012), що, ймовірно, пов’язано з наявністю у складі флавоноїдів, які можуть захищати від запалення та оксидативного стресу (Cassidy А. et al., 2012).

Цікаво, що лимонна ефірна олія та лимонний сік — це майже універсальні «продукти», які можуть використовуватися як інгаляційно (ароматерапія), так і всередину (Qurban F. et al., 2024). А їх сильний аромат може стимулювати вироблення травних соків, жовчі та перистальтику, тим самим сприятливо впливати на травлення, а також допомогти знизити тривогу, напругу, втому, знервованість та підвищити концентрацію уваги (Qurban F. et al., 2024).

Про лимони варто згадати й тим, хто хоче схуднути! Адже вони містять мало калорій та багато клітковини, особ­ливо пектину, що може допомогти довше відчувати ситість і зменшити потяг до їжі. Однією з особливостей вживання продуктів з пектином є те, що це розчинна клітковина, яка може допомогти видалити накопичення холестерину. Пектин також може допомогти запобігти діареї, оскільки він сприяє проходженню їжі через травну систему, створюючи заспокійливу плівку на стінках кишечнику. Однак щоб отримати користь від лимонної клітковини, необхідно пити лимонний сік, який містить м’якоть (Adam C.L. et al., 2015; Suresh A. et al., 2024; Valladares L. et al., 2025).

Важливо, що поліфеноли зі шкірки лимонів можуть запобігати накопиченню жиру, розвитку інсулінорезистентності та гіперглікемії, що є важливим для хворих на цукровий діабет та ожиріння (Qurban F. et al., 2024).

Виявляється, щоб запобігти утворенню каменів у нирках, можна спробувати додати лимонний сік до свого раціо­ну. По-перше, споживання лимонної води чи соку сприяє збільшенню об’єму сечі. По-друге, лимонна кислота (цитрат) у їх складі може зв’язуватися з кальцієм у сечі, зменшуючи її перенасичення, та запобігати росту кристалів оксалату кальцію. Оскільки гіпоцитратурія (низький рівень цитрату в сечі) є поширеною причиною появи каменів, щоденне споживання невеликої кількості лимонного соку може знач­но підвищити рівень цитрату та запобігти рецидиву утворення каменів у пацієнтів з кальцій-оксалатним нефролітіазом (Penniston K.L. et al., 2007; Gul Z. et al., 2014; Ruggenenti P. et al., 2021; Qurban F. et al., 2024). Зокрема, у дослідженнях встановлено, що вживання ½ склянки концентрату лимонного соку, розведеного з водою, щодня або соку 2 лимонів може підвищити рівень цитрату в сечі та, ймовірно, знизити ризик утворення каменів у нирках³.

А ще відбілювання шкіри та боротьба з акне (Qurban F. et al., 2024), омолодження організму (Shimizu C. et al., 2019), сприятливий вплив на мінеральну щільність кісток (Qurban F. et al., 2024), покращення рухливості та морфології сперматозоїдів (Qurban F. et al., 2024), боротьба з карієсом та неприємним запахом із рота (Katuromunda M. et al., 2024) і це ще, напевно, не все! Адже, можливо, ще багато корисних «бенефітів» науковцям вдасться визначити в майбутньому, які будуть асоційовані з біологічно активними речовинами у складі лимонів.

У контексті ризику

Попри всі переваги, лимони — це про кислотність, яка потребує уважності та обережності. Надмірне захоплення «лимонною терапією» може перетворити «союзника» на «агресора».

Один з головних ризиків — ерозія зубної емалі при частому чи концентрованому споживанні лимонів (соку, фруктів) (Maladkar S.R. et al., 2022). Щоб запобігти такому результату, бажано вживати лимонну воду чи сік через соломинку й обов’язково полоскати рот чистою водою після вживання.

Для людей зі здоровим шлунком лимон корисний, але при гастриті з підвищеною кислотністю, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ) або панкреатиті — це категоричне «ні». Лимонна кислота може спричиняти подразнення шлунково-кишкового тракту, зокрема, збільшуючи вираженість печії³.

Як і будь-який цитрус, лимон може спровокувати алергічні реакції. Крім того, зовнішнє використання (наприклад для відбілювання шкіри на сонці) може призвести до фотодерматиту — сильного подразнення та опіків (Iorio R.A. et al., 2013).

Незважаючи на широке застосування, ефірна олія лимона токсична при вживанні в період вагітності, годування грудьми та при променевій терапії (через фототоксичність) (Qurban F. et al., 2024).

Не варто забувати й про те, що фруктові соки містять велику кількість фітохімічних речовин, які в поєднанні з певними препаратами можуть спричиняти клінічно значущі взаємодії між їжею та ліками та призводити до розвит­ку побічних ефектів. Механізми такої взаємодії в більшості випадків пов’язані з фітохімічним впливом на активність ферментів цитохрому P450 (CYP) або транспортерів ліків (Petric Z. et al., 2020).

Хоча прямі дані про взаємодію біоактивних сполук у складі лимонів разом з ліками обмежені, повідомляється, що цитрусові соки можуть впливати на метаболізм деяких з них: обережності слід дотримуватися тим, хто прий­має статини, деякі антигіпертензивні, імуносупресивні та протитривожні засоби, кортикостероїди, антиаритмічні та антигістамінні засоби. Ступінь взаємодії може відрізнятися залежно від людини, препарату та кількості випитого цит­русового соку⁴.

Важливо наголошувати відвідувачам аптеки, що лимон — це лише доповнення до раціону, а не «чудо-монодіє­та», що жодним чином не може замінити лікування, попри можливі заклики деяких «народних цілителів».

Як бачимо, лимони — це фрукти-«парадокси». Вони настільки ж корисні, наскільки й агресивні, якщо використовувати їх бездумно, адже їх справжня магія приховується не в екстремальних дієтах чи спробах «спалити жир», а в балансі та помірності.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!