Львівська аптека: традиції та сьогодення

Завідуюча Львівською аптекою № 24 Іванна Кузик одна із перших представників фармацевтичної галузі у 1991 р. відважилася на впровадження елементів ринкової економіки безпосередньо на своєму робочому місці, відкривши перший в Україні валютний відділ в аптеці.

Про діяльність аптеки, плани та сьогодення вона поділилася з кореспондентом «Щотижневика АПТЕКА».

Іванна КУЗИК Директор ТОВ «Аптека № 24»

— Іванно Євгенівно, які зміни відбулися у діяльності вашої аптеки за останні 10 років?

— Зміни у діяльності нашої аптеки розпочалися у 1991 р. після роздержавлення централізованої системи забезпечення ліками населення України.

У 1991 р. бізнесмен з Канади Ераст Гуцуляк, який є власником канадської компаннії «Медична фармація», запропонував створити спільне канадсько-українське фармацевтичне підприємство. Він не лише надав кошти для закупівлі лікарських засобів, а й поділився своїм досвідом з організації фармацевтичного бізнесу.

Спільне українсько-канадське підприємство «Медикус» було створено на базі одного з відділів нашої аптеки як її структурний підрозділ, що перебував на самостійному балансі і мав власний валютний рахунок. До початку його роботи були отримані всі необхідні документи.

У формуванні асортименту допомогли поради лікарів приватних та державних клінік, а також вивчення попиту відвідувачів аптеки. Ми намагалися поповнити асортимент не лише добре відомими ліками, але й новими, особливо гостродефіцитними для лікування постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, осіб з онкологічними захворюваннями.

За 3 роки існування СП «Медикус» його прибутки становили 5000 долларів США. Для нашого канадського співвласника це невелика сума. Але СП довелося закрити не через малі прибутки, а через заборону розрахунків в іноземній валюті. Незабаром було створено спільне підприємство у формі ТОВ «Аптека № 24», до складу якого увійшли СП «Медикус» і власне аптека.

— Чи можна порівняти діяльність вашої аптеки сьогодні і в ті часи?

— Імідж аптеки, створений за часів існування СП «Медикус», «працює» на нас і сьогодні. Львів’яни знають, що в нашій аптеці можна придбати ліки, яких немає в інших аптеках, хай і за високу ціну.

І хоч сьогодні вже майже немає дифіцитних ліків, в нашому колишньому валютному відділі, який тепер перетворено на звичайний відділ реалізації готових лікарських форм, відвідувачі запитують препарати, яких немає в інших аптеках. Ми уважно вивчаємо попит і намагаємося максимально його задовольнити. Цей відділ дає близько 25% прибутку підприємства.

— Які фактори впливають на асортимент і товарообіг вашої аптеки?

— Нині асортимент лікарських засобів, виробів медичного призначення та засобів гігієни, що є в аптеці, становить 2500 найменувань. На жаль, останнім часом спостерігається тенденція до його скорочення. Думаю, це пов’язано з економічним станом в країні та незадовільною купівельною спроможністю населення. Відвідувачі аптеки сьогодні купують лише вкрай потрібні ліки.

В аптеці відкрито «ветеранський» відділ, за рахунок чого збільшився товарообіг, але це мало позначилося на рівні прибутків, оскільки націнка на препарати, які відпускають у цьому відділі, не перевищує 5%.

З розвитком ринкових відносин та створенням мережі комерційних сучасних аптек різко посилилася конкуренція. Тому в умовах перенасиченості аптек годі говорити про прибутки. Наприклад, за 20 метрів від нашої відкрито комерційну аптеку, яка конкурує з нами за цінами. На мою думку, контролюючі органи та органи виконавчої влади мають більш серйозно ставитися до виконання постанови Кабінету Міністрів України № 447 від 12 травня 1997 р. щодо нормативів розміщення аптек, яких нині не дотримуються.

— Чи співпрацюєте ви з вітчизняними виробниками для поповнення товарних запасів?

— З вітчизняними виробниками фармацевтичної продукції ми безпосередньо не співпрацюємо. По-перше, тому, що навіть великі підприємства не можуть запропонувати широкого асортименту, по-друге, виробникам невигідно співпрацювати з аптеками, тому що вони замовляють товар у невеликій кількості. Інша справа, якщо б шляхом кооперації декількох аптек вдалося створити гуртовий склад, який би функціонував як фармацевтична фірма. Думаю, в майбутньому ми прийдемо до цього, тому що існування мережі дрібних фірм-посередників призводить до підвищення вартості ліків.

Як і інші аптеки, ми закуповуємо ліки у гуртових фірм, наприклад у фірми «Данфарм», де практично будь-які вітчизняні ліки можна придбати за ціною виробника безпосередньо у Львові.

— Чи допомагає вам у роботі міська служба фармацевтичної інформації?

— На вітчизняний ринок потрапляє величезна кількість нових ліків і служба інформації, яка функціонує у Львові, просто не в змозі забезпечити всіх лікарів необхідними відомостями.

Я вважаю, що настав час для пошуків нових форм співпраці з лікарями. Зокрема, ми готові взяти на роботу клінічного фармацевта, який би читав в аптеці лекції про нові препарати та постійно консультував наших працівників, відвідувачів.

Крім того, в наших планах — відкрити при аптеці кабінет лікаря, обладнаний експрес-лабораторією (в якій можна було б робити найпростіші аналізи крові, сечі, ін.), як це є в багатьох країнах на Заході.

— Ваше ставлення до акредитації аптечних закладів?

— Акредитація потрібна, наприклад, для того, щоб стандартизувати діяльність аптек. Але, вважаю, що не можна застосувати повною мірою страндарти акредитації, скажімо, для старовинних аптек Львова.

Наша аптека була збудована у 1828 році, і з того часу вона багато разів модернізувалася і реконструювалася. В аптеці є всі необхідні приміщення, пристосовані робочі місця, але вони не відповідають сучасним вимогам.

Невідповідність деяким стандартам акредитації, на мою думку, не може бути підставою для закриття будь-яких відділів аптеки. У такій ситуації більш доцільним був би індивідуальний підхід до кожної аптеки. Наприклад, асистентська нашої аптеки відповідає санітарним нормам, але якщо цей виробничий відділ не пройде акредитацію і нам буде запропоновано його закрити, то ми на це погодимося. Цей відділ економічно збитковий, тому що на екстемпоральні лікарські засоби, які реалізуються в аптеці, встановлена низька торгова націнка. Але з огляду на те, що купівельна спроможність основної маси населення низька, споживачами ліків, виготовлених за екстемпоральною рецептурою, є соціально незахищені верстви населення, тому, я переконана, асистентська в аптеці повинна бути і в ринкових умовах.

— За якими принципами ви сьогодні формуєте кадрову політику в аптеці?

— Штат аптеки — 28 чоловік, на сьогодняшній день це забагато. Але, я вважаю, що кадрове питання слід розглядати не лише з суто прагматичних та економічних позицій, а й з моральних. Посудіть самі: у колишньому валютному відділі всього 3 працівники, вони заробляють 25% прибутку, який одержує аптека, тоді як 25 чоловік заробляють решту. Навіть така проста арифметика вказує на те, що потрібно скоротити кількість працюючих… Між тим, середній стаж роботи в нашій аптеці у багатьох з них становить 10–15 років, більшість прийшли в аптеку після закінчення навчання. І на сьогоднішній день, так сталося, що працівники аптеки єдині працюючі у своїх сім’ях.

Наталія Бенюх