Законопроект «Про телемедицину»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про телемедицину»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Особливість системи охорони здоров’я в Україні є висока концентрація технічного та кадрового потенціалу в великих містах та мегаполісах. При такій ситуації якісна, своєчасна, кваліфікована медична допомога недоступна для більшості населення, яке проживає в сільській місцевості, що призводить до погіршення здоров’я населення та скорочення середньої тривалості життя. Крім того Міністерство охорони здоров’я позбавлено можливості швидко та ефективно управляти системою, особливо при виникненні надзвичайних ситуацій та проводити всеукраїнські наради не викликаючи керівників управлінь та закладів охорони здоров’я на себе.

Необхідність прийняття законопроекту обумовлена проведенням докорінних змін в галузі охорони здоров’я, що дозволить підвищити доступність та якість медичної допомоги та покращити здоров’я населення.

На тлі швидкого розвитку інформаційних технологій в світі та високої інтеграції їх в медичну галузь, впровадження телемедицини дозволить підвищити доступність та якість надання медичної допомоги населенню відповідно кращим світовим взірцям організації медичної допомоги та підвищити ефективність управління нею.

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Головною метою прийняття цього акту є покращення доступу населення до високоякісних медичних послуг, заощадження бюджетних коштів на організацію та забезпечення управлінських функцій Міністерства охорони здоров’я та територіальних органів охорони здоров’я, забезпечення цілодобового високоякісного оперативного зв’язку з медичними закладами в регіонах та високої ефективності роботи системи охорони здоров’я у надзвичайних умовах (епідемії, катастрофи тощо).

Створення ефективних механізмів побудови та функціонування національної телемедичної мережі, розвитку сумісних науково-практичних галузей, правове регулювання системи надання телемедичних послуг на основі забезпечення конституційних прав і свобод людини і є одним із пріоритетів діяльності держави.

Пацієнти отримають доступ до якісної високоспеціалізованої медичної допомоги незалежно від місця перебування. Адже не є секретом той факт, що найпотужніший медичний інтелектуальний потенціал сконцентрований у великих містах, а питання точної діагностики впливають, як на якість медичної допомоги, так і на прогноз лікування. Іншими словами, сучасна, якісна медицина стане доступнішою для широких верств населення.

Лікарі отримають змогу спілкуватися та обмінюватися досвідом не відходячи від свого робочого місця. Це особливо важливо для медицини, тому що кращій лікар – досвідчений лікар, а телемедицина дає змогу більш активно обмінюватися досвідом у режимі реального часу незалежно від місця роботи спеціаліста.

Використання ресурсів телемедицини для проведення управлінських заходів Міністерства та територіальних органів охорони здоров’я – наради, конференції, колегії тощо, дозволить заощадити бюджетні кошти, що витрачаються на організацію цих заходів,  відрядження, оренду обладнання сторонніх організацій та установ.

У випадках виникнення надзвичайних ситуацій або в інших випадках, коли є потреба оперативного реагування та координації заходів, використання телемедицини дозволить швидко налагодити ефективний зв’язок з регіонами та вчасно прийняти необхідні управлінські рішення.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроект складається з двох розділів та 12 статей.

Прийняття законопроекту не потребуватиме змін до інших законів України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основоположними нормативними актами у сфері телемедицини є Конституція України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття цього Закону дозволить забезпечити поліпшення здоров’я населення, забезпечення рівного й справедливого доступу усіх громадян до медичних послуг належної якості, можливість швидкого, ефективного управління роботою системи охорони здоров’я особливо у надзвичайних умовах (епідемії, катастрофи тощо), дозволить заощаджувати бюджетні кошти на організацію та забезпечення управлінських функцій виконавчої влади в сфері охорони здоров’я України, сприятиме прогресу медичної науки та практики, а також підвищить авторитет держави.

Проект

Реєстр. № 10196 від 14.03.2012 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про телемедицину

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування телемедицини, діяльності суб’єктів правовідносин та засади державної політики в цій сфері.

Розділ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

телемедицина – комплекс організаційних, фінансових і технологічних заходів, що забезпечують надання дистанційної консультаційної медичної послуги, при якій пацієнт або лікар, що безпосередньо проводить обстеження та/або лікування пацієнта, отримує дистанційну консультацію іншого лікаря з використанням телекомунікацій.

телемедичні послуги – дистанційні медичні консультації, консиліуми, контроль фізіологічних параметрів організму пацієнта, проведення діагностичних і лікувальних маніпуляцій, обмін результатами обстеження пацієнта, інші медичні послуги, а також медичні відео конференції, медичні відео семінари, медичні відео лекції, що здійснюються у вигляді обміну електронними повідомленнями з використанням телекомунікацій.

телемедична система – об’єднаний комплекс організаційно-технічних заходів щодо забезпечення ефективної взаємодії між споживачами та постачальниками телемедичного обслуговування.

національна телемедична система – національна телемедична система, що забезпечує ефективну взаємодію з телемедичними системами інших країн використовуючи сумісні телекомунікаційні технології.

уповноважений заклад – державний спеціалізований лікувально-профілактичним заклад визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я, що виконує функцію методичного та координаційного центру з питань розвитку телемедицини в Україні, забезпечує організацію заходів з розробки, адаптації, впровадження в систему охорони здоров’я сучасних інформаційних та телемедичних технологій.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на усіх суб’єктів правовідносин, що здійснюють свою діяльність в галузі телемедицини, включаючи і іноземних учасників, які використовуючи телемедичну систему, надають телемедичні послуги на території України.

Стаття 3. Законодавство України про телемедицину

Законодавство України про телемедицину складають Конституція України, цей Закон, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України «Про захист персональних даних» та інші нормативно-правові акти.

Стаття 4. Мета та основні напрями державної підтримки телемедицини

Метою та основними напрямами державної підтримки телемедицини є:

1) створення умов для надання телемедичних послуг населенню, в першу чергу для мешканців сільських населених пунктів;

2) розвиток вітчизняних закладів охорони здоров’я;

3) розвиток системи підготовки кадрів для телемедичної галузі;

4) сприяння забезпеченню доступу до телемедичних систем інших країн, міжнародне співробітництво в цій галузі;

5) науково-практична діяльність по розробці та впровадженню сучасних методів та технологій при наданні телемедичних послуг.

Стаття 5. Державна політика в галузі телемедицини

Державна політика в галузі телемедицини здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим закладом та іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 6. Зміст державного регулювання в галузі телемедицини

Державне регулювання в галузі телемедицини полягає в:

1) контролі надання телемедичних послуг належної якості;

2) аналізі стану телемедицини та прогнозування її розвитку;

3) підготовці, затвердженні та реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвиту телемедицини.

Стаття 7. Фінансування системи надання телемедичних послуг

Фінансування створення і експлуатації систем надання телемедичних послуг може здійснюватися за рахунок державного та місцевих бюджетів, приватних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ 2.

ПОРЯДОК НАДАННЯ ТЕЛЕМЕДИЧНИХ ПОСЛУГ

Стаття 8. Учасники процесу надання телемедичних послуг і їх взаємодія

Учасниками процесу надання телемедичних послуг можуть бути:

1. Постачальники телемедичних послуг;
2. Споживачі телемедичних послуг;
3. Уповноважений заклад.

Телемедичні послуги можуть надаватися на договірній основі.

Стаття 9. Інформована згода на телемедичні послуги

Інформована згода на телемедичну послугу означає повне інформування споживача телемедичної послуги, або його законного представника, про мету, характер і об’єм послуги, можливі ризики та можливі витрати, які необхідно буде сплатити.

Інформована згода на телемедичну послугу має бути задокументована та збережена постачальником телемедичних послуг протягом, не менше ніж, трьох років.

Стаття 10. Постачальники телемедичних послуг

Телемедичні послуги можуть надаватися закладами охорони здоров’я які мають необхідні дозволи на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я.

Постачальники телемедичних послуг зобов’язані використовувати телемедичні системи сумісні з національною телемедичною системою, а також кожні шість місяців надавати інформацію про осіб, котрі надають відповідні телемедичні послуги, для ведення єдиного державного реєстру постачальників телемедичних послуг уповноваженим закладом. Форма та порядок надання даної інформації затверджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Постачальник телемедичних є єдиним виконавцем телемедичних послуг перед споживачем. Для своїх цілей постачальник послуг може отримувати послуги сторонніх постачальників телемедичних послуг, в тому числі і іноземних. При цьому відповідальність за якість наданих послуг перед споживачем несе той постачальник телемедичних послуг, до якого звернувся споживач.

Постачальник телемедичних послуг має право відмовити споживачеві в наданні телемедичної послуги у разі не надання споживачем повної і достовірної інформації, необхідної для надання телемедичної послуги.

Стаття 11. Споживачі телемедичних послуг

Споживачами телемедичних послуг можуть бути фізичні та юридичні особи.

Споживачі телемедичних послуг мають право вибору місця звернення за телемедичною послугою. Якщо телемедична послуга надається як складова частина медичної послуги, вибір місця звернення за телемедичною послугою здійснюється особою, відповідальною за надання медичної послуги.

Споживач телемедичних послуг має право відмовитися від телемедичної послуги на будь-якому етапі її організації і проведення.

Споживач телемедичних послуг або його законний представник має право на повну і достовірну інформацію про результати зробленої телемедичної послуги і рішення, прийняті за результатами її надання.

Споживач зобов’язаний надати усю необхідну постачальнику послуг інформацію, включаючи персональні дані. У разі анонімного отримання телемедичної послуги споживач має право відмовитися від надання тієї персональної інформації, яка може його ідентифікувати.

Стаття 12. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!