|
Чому ідея круглого столу, присвяченого проблемам фармацевтичного ринку, виникла саме останнім часом? Відповідь на це питання вдалося частково отримати вже через кілька днів після його проведення: законопроект щодо скасування пільги з ПДВ на ЛЗ був відкликаний з ВР України. Чи це вирішує проблему в цілому? Очевидно, що ні. Замість виваженого обгрунтованого підходу, який було запропоновано учасниками прес-конференції, присвяченої ПДВ на ЛЗ («Щотижневик АПТЕКА», № 48 (369) від 9 грудня 2002 р.), законодавці нав’язують фармацевтичному ринку половинчасті заходи. Отже, питання державної підтримки фармацевтичного ринку залишається відкритим.
Актуальність запропонованих для обговорення питань не викликала заперечень у присутніх на засіданні. У вступному слові директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін зазначив, що характеристика сучасного фармацевтичного ринку України включає такі основні тенденції: з одного боку, відбулося становлення сектора вітчизняних виробників ЛЗ, з іншого — динамічно розвивається сектор дистриб’юторів. Український ринок ЛЗ надзвичайно швидко розвивається в умовах достатньої фінансової стабільності, проте низка проблем ще очікує свого вирішення. Це свідчить про те, що необхідно розробити комплексну державну політику, спрямовану на розвиток українського фармацевтичного ринку в цілому.
Україна як європейська держава має інтегруватися до європейських і євроатлантичних структур. Але такі країни висувають дуже високі вимоги до якості ЛЗ, тому якщо ми хочемо вийти на європейські та світові ринки, то маємо запровадити на вітчизняних фармацевтичних підприємствах стандарти GMP і ISO, зазначив Олег Соскін.
Велику зацікавленість у присутніх викликали виступи представників посольств тих держав, які знані в Україні насамперед завдяки якісній і доступній за ціною фармацевтичній продукції.
Перший секретар посольства Індії Арія Сандіп у своєму виступі стисло охарактеризував стан фармацевтичного ринку своєї країни. Що є основою успіху індійських фармацевтичних підприємств на багатьох світових ринках і в тому числі на фармацевтичному ринку України? Виявляється, виключно увага з боку держави. Що ж стосується економічних передумов, то до них належать: пільгове оподаткування фармацевтичного виробництва (це дає змогу запроваджувати міжнародні стандарти якості); створення особливих економічних зон (в яких усім суб’єктам ринку надається режим виключного сприяння); членство країни у Світовій організації торгівлі (СОТ). Забезпечення потреб держави у ЛЗ здійснюється на основі відкритих міжнародних тендерів, проте перевага у таких тендерах надається продукції власного виробництва.
Виступ заступника аташе посольства Польщі з питань торгівлі Пьотра Мішковяка грунтувався на докладному огляді діяльності фармацевтичної галузі країни. З економічної та соціальної точок зору фармацевтична промисловість країни визнана виключно важливою галуззю економіки. Економічні перетворення відбувалися шляхом поступової перебудови ринку і в тому числі фармацевтичної промисловості. Політика держави в галузі фармацевтичного виробництва спрямована на стимулювання його розвитку. Це, зокрема, стосується цінової політики та ліберальної митної політики.
Проте є й проблеми: на польському фармацевтичному ринку 60–63% у вартісному виразі становлять генерики (на відміну від країн ЄС, на ринках яких переважають оригінальні ЛЗ). Обсяг імпорту значно перевищує обсяг експорту, тому частка імпортних ЛЗ на ринку дуже значна.
На закінчення Пьотр Мішковяк зазначив, що польській фармацевтичній промисловості загрожує маргіналізація як наслідок конкурентних дій з боку провідних європейських та світових концернів.
Заступник Державного секретаря МОЗ України Михайло Пасічник наголосив на певних успіхах, досягнутих останнім часом вітчизняною фармацевтичною галуззю. У 2001 р. загальна частка вітчизняних ЛЗ на ринку становила 44% (у вартісному виразі), а в першому півріччі 2002 р. — 46%. Порівняно з 1991 р. частка ЛЗ українського виробництва на ринку збільшилася у 1,7 разу. На сьогодні до вітчизняних фармацевтичних виробників можна віднести 172 підприємства, тому можна стверджувати, що в Україні створена потужна вітчизняна фармацевтична галузь. У державній власності перебуває приблизно 10% усіх фармацевтичних підприємств.
Михайло Пасічник зазначив, що МОЗ проводить велику роботу стосовно вдосконалення обігу ЛЗ, зокрема, формування стандартів лікування, переліків ЛЗ, формулярів, регуляції цін на ЛЗ тощо. Одним із важливих напрямків роботи є також питання реєстрації цін на ЛЗ.
Директор Державного наукового центру лікарських засобів (м. Харків), професор Віктор Георгієвський зазначив, що вітчизняні виробники здебільшого не мають у своєму портфелі інноваційних препаратів і випускають асортимент ЛЗ, що дублюється. Тому для них основним аргументом на ринку стає ціновий демпінг, який може загнати виробників у глухий кут. Щоб запобігти такій ситуації, потрібно запроваджувати у виробництво так звані випереджуючі брендові генерики (наприклад, більш довершені ретардні форми, препарати з поліпшеними фармакокінетичними властивостями).
У виступі заступника директора ДП ДФЦ МОЗ України Віктора Чумака прозвучала думка стосовно того, що причина непослідовності державної політики України в галузі фармацевтичного виробництва полягає в бездумному слідуванні вимогам різних міжнародних організацій, які іноді досить суперечливі. Інша проблема — дублювання асортименту ЛЗ вітчизняних виробників. Ступінь дублювання вітчизняних препаратів у середньому становить 4, тоді як на окремі препарати може сягати 40!
На сьогодні нормативні акти, що регулюють діяльність фармацевтичної галузі, уже застаріли і не відповідають сучасним вимогам. Тому потрібна велика робота щодо вдосконалення законодавчого забезпечення діяльності фармацевтичної галузі. Політика держави щодо фармацевтичної галузі далека від досконалості і певною мірою декларативна, відірвана від життєвих реалій.
Досягти реального зниження цін на ЛЗ держава може тільки за рахунок розширення ринків збуту. А розширення ринків збуту — це вихід на інші ринки (в першу чергу країн СНД), тобто підвищення фінансової спроможності вітчизняного виробника, виробництво нових інноваційних препаратів, модернізація підприємств і дистрибуції відповідно до вимог GMP, GLP, GCP і GDP.
Перший заступник директора ДП ДФЦ МОЗ України Тетяна Бухтіарова зазначила, що в Україні створена і функціонує чітка система контролю ЛЗ, яка включає практично всі аспекти обігу ЛЗ. Одним із ключових аспектів допуску препарату на ринок є процедура реєстрації. На сьогодні основна вимога ДП ДФЦ — створення сучасного реєстраційного досьє на препарат, що відповідає вимогам світового співтовариства, містить вичерпну інформацію щодо ефективності і безпеки ЛЗ. Тобто, зазначила Т. Бухтіарова, в нашій країні створено передумови для виходу вітчизняних виробників на міжнародні ринки, а їх конкретна реалізація залежить від державної політики у фармацевтичній галузі.
Сьогодні вітчизняні виробники ЛЗ дуже велику увагу приділяють запровадженню стандартів GMP, проте вони часто не враховують того, що якість — це поняття комплексне, тому не можна забувати про такі невід’ємні компоненти цієї системи, як стандарти GLP та GCP. Безумовно, для цього необхідна тісна співпраця держави і фармацевтичних підприємств. Держава має розробити і запровадити механізми, які б дали змогу підприємствам інвестувати розроблення ЛЗ, базу доклінічних і клінічних випробувань для її поліпшення. Для виконання всіх цих завдань необхідна підтримка держави.
Цю думку можна назвати своєрідним підсумком круглого столу, оскільки в ній криється глибока та невідворотна правда — держава має підтримувати власну фармацевтичну галузь, оскільки ця галузь — одна з підвалин державної безпеки та благополуччя населення України.
Денис Сухінін
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим