Проект наказу МОЗ «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики»

02 Липня 2012 9:49 Поділитися

ПОВІДОМЛЕННЯ
на публічне обговорення виноситься проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики»

Проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики» (далі — проект наказу) розроблений Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) спільно з Державною службою України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента від 13.04.2011 № 467 та Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440, з метою забезпечення державного регулювання та впорядкування системи державного контролю за якістю та безпекою медичних виробів, досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичних виробів приведення власних нормативно-правових актів МОЗ у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу.

Дія акта поширюється на усіх суб’єктів господарювання юридичних та/або фізичних осіб, що звертаються до Держлікслужби України з метою державної реєстрації медичних виробів.

Пропозиції та зауваження від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань приймаються протягом місяця з дня опублікування цього повідомлення до проекту наказу приймаються Державною службою України з лікарських засобів за адресою: пр.-т Перемоги, 120, м. Київ, 03115, тел./факс: (044)450-12-66 E-mail: pigareva@diklz.gov.ua

Проект наказу та пояснювальна записка до нього оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України http://www.moz.gov.ua та Державної служби України з лікарських засобів www.diklz.gov.ua.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики» (далі — проект акта) розроблений Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) спільно з Державною службою України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, пунктів 3, 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента від 13.04.2011 № 467, пунктів 1, 3, 4.2, 4.3, 4.13 Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440, з метою підтвердження безпеки та ефективності застосування і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011р. № 1171«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було внесено зміни до деяких постанов Уряду, а саме щодо медичної техніки та виробів медичного призначення — функції державної реєстрації покладено на Держлікслужбу України. Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України основними завданнями МОЗ України є:

  • формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням;
  • забезпечення нормативно-правового регулювання у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя населення, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів.

Відповідно до пунктів 3, 4.2, 4.13, 4.14, 9 Положення завданнями Держлікслужби України є:

  • внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичних виробів, а також ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;
  • реалізація державної політики у сфері державного контролю якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів.

Здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо:

  • забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів,
  • у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного і місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема, під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб’юторської, зберігання, аптечної);
  • здійснює державну реєстрацію медичних виробів.

На сьогодні питання щодо контролю якості та безпеки застосування медичних виробів врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) медичної техніки та виробів медичного призначення» (далі — Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку Держлікслужба України залучає експертні установи для проведення необхідних експертиз та випробувань медичних виробів і видає заявникові відповідні направлення.

На підставі вищезазначеного з метою підтвердження безпеки та ефективності застосування і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу, назріла гостра необхідність затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основним завданням прийняття проекту акта є врегулювання питань з проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення, підтвердження безпеки та ефективності застосування і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ України у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу.

3. Правові аспекти

Правовими підставами розроблення проекту акта є Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», Порядок державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента від 13.04.2011 № 467 та Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440, Указ Президента України від 06.04.2011 № 370 «Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованого проекту акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та місцевих бюджетів.

5. Регіональний аспект

Запропонований проект акта не стосується питання розвитку адміністративно — територіальних одиниць.

6. Позиція заінтересованих органів

Проект акта підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та погодженню з Міністерством економічного розвитку та торгівлі України.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Громадської антикорупційної експертизи не потребує.

8. Громадське обговорення

Проект наказу розміщений на офіційному веб-сайті Держлікслужби України www.diklz.gov.ua та МОЗ України www.moz.gov.ua для громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект наказу не стосується соціально-трудової сфери, тому не потребує погодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта є регуляторним актом та відповідає принципам державної регуляторної політики.

З моменту впровадження в дію проекту акта, виконання його вимог буде забезпечено як з боку держави — МОЗ України (встановлено що саме МОЗ забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері обігу медичних виробів), так і з боку юридичних та фізичних осіб, що звертаються до Держлікслужби України з метою державної реєстрації медичних виробів.

Виконання вимог акта з боку Держлікслужби України полягає у визначенні лікувально-профілактичних закладів, що мають право проводити клінічні випробування та спеціалізовану оцінку документів і матеріалів клінічних випробувань, проведенні експертизи матеріалів клінічних випробувань, що подаються юридичними та фізичними особами, забезпеченні своєчасної організації процедури щодо державної реєстрації медичних виробів.

А з боку юридичних та фізичних осіб — виконання вимог акта буде забезпечуватись оформленням відповідного пакета документів для подання їх до Держлікслужби України з метою подальшої державної реєстрації медичних виробів, підтвердження безпеки та ефективності їх застосування.

11. Прогноз результатів

Прийняття запропонованого проекту акта дозволить:

  • впорядкувати систему проведення клінічних випробувань медичних виробів;
  • впорядкувати систему державного контролю за якістю та безпекою медичних виробів;
  • створити сприятливі умови для забезпечення населення та закладів охорони здоров’я якісними та безпечними медичними виробами;
  • підвищити відповідальність юридичних та фізичних осіб, які проводять клінічні випробування;
  • привести власні нормативно-правові акти МОЗ України щодо питань медичних виробів у відповідність з іншими нормативно-правовими актами України, що мають вищу юридичну силу.
Віце-прем’єр-міністр України — Міністр Р.В. Богатирьова

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики

Відповідно до пункту 9Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497, пунктів 3, 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента від 13 квітня 2011 року № 467, пунктів 1, 3, 4.2, 4.3, 4.13 Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 440, з метою підтвердження безпеки та ефективності застосування і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1.1. Правила проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення, що додаються.

1.2. Типове положення про комісію з питань етики, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність наказ Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України від 14 травня 2010 року № 56 «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 червня 2010 року за № 387/17682.

3. Управлінню розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра — керівника апарату Богачева Р.М.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Віце-прем’єр-міністр України — Міністр Р.В. Богатирьова

ПОГОДЖЕНО

Голова Державної служби

України з лікарських засобів

О.С. Соловйов

ПРАВИЛА
проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення

I. Загальні положення

1.1. Ці Правила розроблені відповідно до пункту 9 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2004 року № 1497, вимог національних стандартів ДСТУ 4659-1:2006 «Клінічні дослідження медичних виробів для людей. Частина 1. Загальні вимоги»(ISO 14155-1:2003, MOD), ДСТУ 4659-1:2006 «Клінічні дослідження медичних виробів для людей. Частина 2. Плани клінічного дослідження» (ISO 14155-2:2003, MOD), з урахуванням норм з питань клінічних випробувань, що застосовуються у міжнародній практиці: «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964), та додатка X Директиви 93/42/ЄС «Про медичні вироби».

1.2. Ці Правила встановлюють основні вимоги до планування, проведення, документального оформлення та контролю якості клінічних випробувань медичної техніки і виробів медичного призначення (далі —медичні вироби), які повинні гарантувати захист прав, безпеку та охорону здоров’я осіб, які беруть участь у клінічних випробуваннях, при проведенні яких неможливо виключити небажану дію медичного виробу на безпеку та здоров’я людини, а також забезпечити достовірність і точність інформації, отриманої під час клінічного випробування.

1.3. Ці Правила поширюються на всі види клінічних випробувань медичних виробів та є обов’язковими для виконання всіма учасниками клінічних випробувань на території України.

Ці Правила не поширюються на медичні вироби, які вже пройшли клінічні випробування та випускаються серійно та/або ввозяться з метою подальшої державної реєстрації.

Для таких медичних виробів за наявності протоколів клінічного випробування проводиться спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань.

Спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань проводиться уповноваженими Державною службою України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) установами. При організації та проведенні клінічних випробувань мають застосовуватися національні стандарти.

1.4. Клінічні випробування медичних виробів проводяться в лікувально-профілактичних закладах України, визначених Держлікслужбою України.

II. Визначення термінів

2.1. Багатоцентрові клінічні випробування — випробування медичного виробу, що здійснюються більше ніж в одній клінічній базі (більше одного дослідника) відповідно до єдиної програми проведення клінічного випробування.

2.2. Документація — усі записи в будь-якій формі (письмовій, електронній, оптичній, а також хроматограми, гістограми тощо), в яких наведені або відтворені методи та/або результати клінічних досліджень і вимірювань, чинники, які впливають на хід клінічного випробування, а також передбачені при цьому дії.

2.3. Досліджуваний — пацієнт (доброволець), який бере участь у клінічному випробуванні.

2.4. Досліджуваний медичний виріб —медичний виріб, який повністю є об’єктом клінічних випробувань, у тому числі зареєстрований медичний виріб, у разі його використання за новим призначенням, з метою отримання додаткової інформації щодо функціональних властивостей, безпеки та ефективності медичного виробу.

2.5. Дослідник — фізична особа, яка безпосередньо проводить клінічне випробування медичного виробу в лікувально-профілактичному закладі, відповідає за якість і достовірність результатів клінічного випробування та пройшла професійну підготовку з питань проведення клінічних випробувань. Якщо клінічне випробування проводиться групою осіб у певному місці проведення випробування, один із дослідників визначається відповідальним керівником дослідницької групи, який координує і контролює діяльність дослідників.

2.6. Дослідні (експериментальні) зразки медичного виробу — матеріалізоване втілення науково-технічного проекту(ів) медичного виробу у вигляді дослідних зразків, які працюють і придатні для клінічних випробувань.

2.7. Експертиза матеріалів доклінічного вивчення —перевірка, експертиза та спеціалізована оцінка матеріалів доклінічного вивчення медичного виробу уповноваженими Держлікслужбою України установами з метою підготовки вмотивованих висновків для прийняття рішення про початок проведення клінічного випробування, затвердження його результатів або відмову від нього.

2.8. Журнал проведення клінічних випробувань (журнал дослідника) — прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою лікувально-профілактичного закладу журнал, до якого занесені в стислій формі відомості про роботи, пов’язані з клінічними випробуваннями, паспортні дані пацієнтів, результати досліджень та перелік документації лікувально-профілактичного закладу стосовно медичного виробу. Журнал дослідника та первинну документацію зберігають у лікувально-профілактичному закладі, де проводять клінічні випробування.

2.9. Законні представники — батьки (усиновлювачі), прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, на які покладено здійснення опіки та піклування.

2.10. Заявник клінічних випробувань (спонсор) (далі — Заявник (спонсор) — фізична або юридична особа (наприклад, спонсор, контрактна дослідницька організація), яка подає заяву про проведення клінічного випробування до Держлікслужби України або уповноваженого нею органу. Заявник може подавати заяву про проведення клінічного випробування лише за наявності доручення, виданого спонсором, з чітко визначеними делегованими повноваженнями.

2.11. Інспекційна перевірка лікувально-профілактичного закладу — комплексна і незалежна оцінка відповідності матеріальної бази (приміщень, устаткування, обладнання тощо), документів, записів, інших матеріалів, що разом або окремо дають змогу оцінити якість проведення клінічного випробування та достовірність отриманих даних.

2.12. Інструкція щодо застосування (використання) медичного виробу — документ, складений розробником або виробником медичного виробу для споживачів (користувачів) відповідно до вимог національних стандартів України у сфері якості та безпеки медичних виробів, який містить опис медичного виробу і детальну інформацію щодо його безпечного застосування (використання).

2.13. Інформована згода — рішення взяти участь у клінічному випробуванні, яке має бути складено в письмовій формі, датоване та підписане, приймається добровільно після належного поінформування про характер клінічного випробування, його значення, вплив та ризик, відповідним чином документально оформляється, приймається особою, яка спроможна дати згоду, або її законним представником; у виняткових випадках, якщо відповідна особа неспроможна писати, вона може дати усну згоду в присутності щонайменше одного свідка, який письмово засвідчує згоду пацієнта (добровольця) взяти участь у клінічному випробуванні.

2.14. Клас медичного виробу залежно від ступеня потенційного ризику застосування (клас ризику) — віднесення або підтвердження належності медичного виробу до одного з класів безпеки залежно від ступеня потенційного ризику застосування відповідно до положень Директиви 93/42/ЄС від 14 червня 1993 року «Медичні вироби» та ДСТУ 4388:2005 «Вироби медичні. Класифікування залежно від потенційного ризику застосування. Загальні вимоги».

2.15. Клінічне випробування медичного виробу — будь-яке заплановане науково-практичне дослідження, що проводиться за участю пацієнта (добровольця), спрямоване на перевірку показників якості, безпеки, ефективності та/або виявлення небажаних реакцій з боку організму пацієнта (добровольця), досліджуваного під час експлуатації (використання) незареєстрованого в Україні медичного виробу або такого, що використовується за новим призначенням, яке проводиться у лікувально-профілактичних закладах України, до виведення медичного виробу на ринок.

2.16. Клінічні випробування за скороченою програмою — клінічні випробування, метою яких є здійснення порівняльної оцінки ефективності та безпеки двох медичних виробів після використання за однакових умов на обмеженій кількості досліджуваних.

2.17. Комісія з питань етики при лікувально-профілактичному закладі (далі — локальна комісія з питань етики) —незалежний орган, що діє при лікувально-профілактичному закладі, де проводяться клінічні випробування, який включає медичних/наукових спеціалістів та осіб інших спеціальностей, які здійснюють нагляд за дотриманням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів проведення клінічного випробування.

2.18. Лікувально-профілактичний заклад України для проведення клінічних випробувань медичних виробів (клінічна база) — спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, визначений Держлікслужбою України.

2.19. Настанова з експлуатації медичного виробу — документ, складений виробником медичного виробу для користувачів згідно з вимогами національних стандартів України у сфері якості та безпеки медичних виробів, який містить опис медичного виробу і детальну інформацію щодо його безпечної експлуатації.

2.20. Непередбачуваний шкідливий ефект медичного виробу — небажані реакції організму досліджуваного, характер або ступінь вираження яких не відповідає наявній інформації про медичний виріб, викладеній в інструкції для медичного застосування.

2.21. Монітор — особа, призначена заявником/спонсором, яка контролює проведення клінічного випробування відповідно до протоколу клінічного випробування.

2.22. Паспорт медичного виробу — документ, що містить головні технічні характеристики виробу.

2.23. Пацієнт (доброволець) — особа, яка за добровільною згодою може бути залучена до клінічних випробувань медичних виробів як досліджуваний.

2.24. Первинна документація — вихідні документи, дані та записи (історії хвороби, амбулаторні карти, лабораторні записи, щоденники дослідників, мікропрепарати, графічні матеріали, верифіковані та завірені копії, фотонегативи, мікроплівки або магнітні носії, рентгенівські знімки, електронні файли, будь-які записи, що мають відношення до пацієнта (добровольця), в тому числі які зберігаються в залучених до клінічного випробування наукових та медичних установах).

2.25. Первинні дані — уся інформація, що є у вихідних записах, яка описує результати клінічних досліджень, обстежень та іншої діяльності в рамках випробування, необхідна для відтворення перебігу клінічного випробування та його оцінки.

2.26. Побічна дія/реакція — будь-який несприятливий медичний прояв у досліджуваного, який не обов’язково має причинний зв’язок із випробуванням медичного виробу (зміни лабораторних даних, симптом або захворювання, які збігаються за часом з проведенням клінічного випробування медичного виробу тощо).

2.27. Поправка до протоколу клінічного випробування — письмовий опис змін або формальне роз’яснення тексту протоколу клінічного випробування.

2.28. Програма клінічних випробувань (далі — програма) — документ, який визначає підставу, мету, завдання, обсяг, методологію, умови, зміст, статистичні та аналітичні аспекти, порядок організації та особливості проведення клінічного випробування.

2.29. Протокол клінічних випробувань (далі — протокол) — документ, у якому детально описано мету, завдання, методологію та організацію клінічного випробування за участю пацієнта (добровольця) в ролі досліджуваного, матеріали та методи отримання даних, результати випробування та їх аналіз, підсумки та висновки щодо безпеки і доцільності використання медичного виробу та експертний висновок.

2.30. Спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань — перевірка та експертиза матеріалів клінічного випробування медичного виробу уповноваженими Держлікслужбою України установами з метою підготовки мотивованих висновків для прийняття рішення про проведення клінічного випробування або відмову від його проведення.

2.31. Співдослідник — будь-який член дослідницької групи, що перебуває в підпорядкуванні у дослідника й уповноважений ним для виконання процедур клінічного випробування та/чи прийняття відповідних рішень.

2.32. Тяжкий шкідливий ефект медичного виробу — будь-які несприятливі, небезпечні для життя досліджуваного побічні дії/реакції при клінічних випробуваннях медичного виробу (незалежно від методу), які призводять до госпіталізації або збільшення терміну госпіталізації, інвалідності, смерті досліджуваного, вроджених аномалій/вад розвитку.

2.33. Центральна комісія з питань етики Держлікслужби України (далі — Центральна комісія з питань етики) — незалежний науково-експертний орган, який забезпечує дотримання прав, безпеки та благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних всіма учасниками клінічних випробувань, шляхом схвалення клінічних випробувань, що ґрунтується на експертній оцінці етичних та морально-правових принципів клінічних випробувань.

2.34. Шкідливий ефект медичного виробу — небажана для здоров’я досліджуваного небезпечна реакція за умови, коли не може бути виключений причинно-наслідковий зв’язок між цією реакцією та клінічним випробуванням медичного виробу.

III. Загальні принципи проведення клінічних випробувань

3.1. Усі клінічні випробування проводяться відповідно до міжнародних етичних принципів із забезпеченням захисту прав, безпеки та благополуччя досліджуваних. Клінічне випробування може проводитись тільки в тому випадку, якщо очікувана користь виправдовує ризик.

3.2. Клінічне випробування повинно бути науково обґрунтоване, детально та доступно викладене в програмі та протоколі клінічного випробування.

3.3. Усі клінічні випробування проводяться після обов’язкової експертної оцінки матеріалів клінічного випробування комісією з питань етики та відповідно до програми, завчасно схваленої цією комісією.

3.4. Дослідник, який виконує клінічні випробування, повинен мати відповідну освіту, підготовку та досвід для виконання покладених на нього завдань і призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, де проводяться клінічні випробування.

3.5. Пацієнт (доброволець) може бути залучений до проведення клінічного випробування тільки на підставі інформованої згоди, отриманої після детального ознайомлення з матеріалами клінічного випробування, що планується.

3.6. Уся отримана під час клінічного випробування інформація повинна реєструватись, передаватись та зберігатись таким чином, щоб забезпечити точність та правильність її подання, інтерпретації та верифікації.

3.7. Конфіденційність документів, які дають змогу встановити особистість суб’єктів клінічного випробування, повинна бути забезпечена з дотриманням права на приватне життя та захист конфіденційної інформації згідно з законодавством.

3.8. Система процедур, що використовується під час клінічних випробувань, повинна забезпечувати високу якість та об’єктивність клінічних випробувань.

3.9. Застосування медичного обладнання за відповідних умов та з метою клінічного випробування не повинно ставити під загрозу клінічний стан та безпеку досліджуваного, безпеку і здоров’я користувачів або третіх осіб.

3.10. Умови зберігання, транспортування та експлуатації медичного виробу повинні відповідати вимогам настанови з експлуатації медичного виробу.

3.11. Рішення про початок та проведення клінічного випробування приймає Держлікслужба України на підставі експертизи документів, спеціалізованої оцінки пакета документів і матеріалів.

3.12. Про прийняте рішення Держлікслужба України протягом 10 календарних днів повідомляє Заявника. У разі проведення клінічних випробувань медичного виробу несерійного виробництва Держлікслужба України приймає рішення про необхідність проведення перевірки умов його виробництва.

3.13. Держлікслужба України приймає рішення про відмову в проведенні клінічних випробувань медичних виробів у таких випадках:

при наданні Заявником чи іншою особою за його дорученням неповного комплекту документів, необхідних для прийняття рішення про проведення клінічних випробувань;

при наданні Заявником чи іншою особою за його дорученням недостовірної інформації;

у разі якщо дані щодо безпеки медичного виробу не відповідають установленим вимогам чи є недостатніми для прийняття рішення про початок та проведення клінічних випробувань медичного виробу;

у разі обґрунтованої відмови з боку всіх наявних клінічних баз у проведенні клінічного випробування зазначеного медичного виробу.

3.14. Рішення Держлікслужби України про відмову в проведенні клінічних випробувань може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

IV. Основні вимоги до захисту досліджуваних

Глава 1. Загальні положення

1. Участь пацієнта (добровольця) у клінічних випробуваннях медичних виробів є добровільною.

2. Клінічні випробування медичних виробів проводяться за наявності інформованої згоди пацієнта (добровольця) на участь у проведенні клінічних випробувань або інформованої згоди його законного представника.

3. Пацієнт (доброволець) або його законний представник повинен бути поінформований про вплив клінічного випробування на його організм та можливі наслідки випробувань, властивості медичного виробу, його очікувану ефективність, ступінь ризику, про дії досліджуваного в разі непередбачених наслідків дії медичного виробу на стан його здоров’я та про умови страхування пацієнта (добровольця).

4. Керівник клінічних випробувань зобов’язаний зупинити клінічні випробування в разі виникнення загрози здоров’ю або життю досліджуваного у зв’язку з їх проведенням, а також на вимогу досліджуваного або його законного представника.

5. Досліджуваний має право відмовитись від участі в клінічних випробуваннях медичного виробу на будь-якій стадії проведення клінічних випробувань.

6. Контактні реквізити, за якими можна звернутись за допомогою в разі погіршення стану здоров’я, повинні надаватися досліджуваному в обов’язковому порядку.

7. Забороняється проведення клінічних випробувань медичних виробів за участю:

а) неповнолітніх, що не мають батьків (сиріт), або без письмової згоди їх батьків чи законних представників;

б) вагітних жінок, за винятком випадків, якщо медичні вироби, що випробовуються, призначені для вагітних жінок, а необхідну інформацію можливо отримати лише в процесі клінічних випробувань медичних виробів на вагітних жінках за умови повного виключення ризику завдання шкоди здоров’ю вагітної жінки та плода;

в) осіб, що відбувають покарання в установах пенітенціарної системи або перебувають у місцях тимчасового позбавлення волі, або тимчасово утримуються на законних підставах (у слідчих ізоляторах, камерах попереднього ув’язнення, приймачах-розподільниках тощо);

г) психічно хворих та осіб, які визнані недієздатними та мають опікуна, без письмової згоди їх законних представників.

8. Обмеження або порушення прав досліджуваного можуть бути оскаржені в судовому порядку.

9. Лікар, який є дослідником, відповідає за всі рішення і дії медичного характеру в рамках клінічного випробування.

10. Дослідник повідомляє лікуючого лікаря, якщо такий є, про участь досліджуваного у клінічному випробуванні за умови, якщо досліджуваний не заперечує проти такого інформування лікуючого лікаря.

11. У разі припинення участі в клінічному випробуванні досліджуваний не зобов’язаний сповіщати про причини, які спонукали його достроково припинити участь у проведенні клінічного випробування; дослідник повинен спробувати визначити причини, виявляючи при цьому повну повагу до прав пацієнта.

Глава 2. Надання інформації пацієнтам (добровольцям) про клінічне випробування та одержання від них інформованої згоди

1. Клінічні випробування розпочинаються тільки після того, як комісія з питань етики ухвалить форму інформованої згоди та інші матеріали, які дають змогу проводити клінічні випробування із залученням пацієнтів (добровольців).

2. Зміст (редакція) інформованої згоди та інші матеріали можуть переглядатись у період проведення клінічних випробувань, якщо з’являються нові обставини, що можуть вплинути на згоду пацієнта (добровольця). Усі нові редакції документів в обов’язковому порядку проходять ухвалення комісією з питань етики, а факт доведення їх до пацієнта (добровольця) повинен бути документально підтвердженим.

3. Призначений керівництвом клінічної бази керівник клінічного випробування та його співробітники не повинні чинити тиску на досліджуваного чи будь-яким чином спонукати його до участі або продовження участі в клінічному випробуванні.

4. Інформація про клінічні випробування повинна бути доведена до досліджуваного в доступній та зрозумілій формі.

5. Усна та письмова інформація про клінічні випробування повинна відповідати таким вимогам:

використовувати мінімум спеціальних термінів;

не використовувати висловлювань, які можуть спонукати пацієнта (добровольця) чи його законного представника відмовитись від своїх законних прав;

не використовувати заяв, які обмежують відповідальність дослідника, клінічної бази, Заявника чи їх законних представників.

6. До отримання інформованої згоди дослідник повинен надати пацієнту (добровольцю) чи його законному представникові достатню кількість часу для прийняття рішення про участь у клінічному випробуванні та можливість отримати детальну інформацію про клінічні випробування.

7. До залучення пацієнта (добровольця) до клінічного випробування він сам чи його представник та особа, що проводила роз’яснювальну бесіду, підписують (із зазначенням дати) інформовану згоду.

8. У разі якщо пацієнт (доброволець) чи його представник не вміє або не може читати, необхідно забезпечити присутність фізичної особи, не залученої до проведення клінічного випробування (далі —незацікавлена особа), протягом всієї роз’яснювальної бесіди. Після прочитання та роз’яснення пацієнтові (добровольцю) чи його представнику інформованої згоди та інших матеріалів пацієнт (доброволець) чи його представник дає усну згоду на участь у клінічному випробуванні і підписує з визначенням дати інформовану згоду. Незацікавлена особа також підписує та проставляє дату на інформованій згоді, чим підтверджує, що інформація, викладена в зазначеному документі та інших матеріалах, роз’яснена та правильно сприйнята пацієнтом (добровольцем) чи його представником, а сама згода надана добровільно.

Глава 3. Клінічні випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей

1. Клінічне випробування за участю малолітніх та неповнолітніх дітей може проводитись, якщо:

а) отримується інформована згода обох батьків або законного представника;

б) малолітнім та неповнолітнім дітям обов’язково була надана доступна їх розумінню письмова та усна інформація про клінічне випробування і, якщо малолітній спроможний, він усно дав свою згоду на участь у клінічному випробуванні;

в) не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров’ю під час клінічного випробування;

г) малолітні та неповнолітні діти одержать безпосередню користь від участі у клінічному випробуванні, якщо:

це клінічне випробування необхідне для підтвердження даних, отриманих під час інших клінічних випробувань, які проводились на дорослих, або для підтвердження даних, отриманих за допомогою інших методів дослідження;

клінічне випробування стосується захворювань, від яких страждають малолітні та неповнолітні діти;

клінічне випробування має такі особливості, що його можна проводити тільки за участю малолітніх та неповнолітніх дітей;

ґ) клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені в протоколі клінічного випробування і постійно відстежуватися;

д) інтереси малолітніх та неповнолітніх дітей завжди повинні переважати над інтересами науки і суспільства.

2. Неповнолітній пацієнт особисто підписує та датує інформовану згоду.

3. Дослідником ураховується явне бажання малолітньої та неповнолітньої дитини взяти участь, або відмовитися від участі в клінічному випробуванні, або вийти з нього в будь-який час.

Глава 4. Клінічні випробування за участю недієздатних досліджуваних, які неспроможні самостійно дати інформовану згоду

1. Клінічне випробування за участю недієздатних пацієнтів (добровольців) може проводитися тільки, якщо:

а) отримується інформована згода законного представника (згода повинна виражати волю досліджуваного і може бути в будь-який момент відкликана без негативних для досліджуваного наслідків);

б) недієздатний пацієнт (доброволець) одержує інформацію про клінічне випробування, пов’язаний з ним ризик і користь у формі, доступній для його розуміння;

в) дослідник ураховує бажання недієздатного досліджуваного взяти участь, або відмовитися від участі в клінічному випробуванні, або вийти з нього в будь-який момент;

г) не використовуються будь-які заохочення або стимули, крім компенсації у разі завдання шкоди його здоров’ю під час клінічного випробування;

ґ) клінічне випробування має значення для підтвердження інформації, отриманої при інших клінічних випробуваннях або отриманої іншими методами дослідження;

д) клінічне випробування має прямий стосунок до захворювання, від якого страждає досліджуваний;

е) клінічні випробування сплановані таким чином, щоб мінімізувати біль, дискомфорт, страх і ризик. Поріг ризику і ступінь дискомфорту, болю повинні бути чітко визначені в протоколі клінічного випробування і постійно відстежуватися;

є) є підстави очікувати, що застосування досліджуваного медичного виробу принесе досліджуваному користь, що перевищує ризик, або не має жодного ризику.

2. Інтереси недієздатного досліджуваного повинні завжди переважати над інтересами науки і суспільства.

V. Вимоги до дослідників

5.1. Дослідником має бути спеціаліст з відповідною освітою, науковим ступенем (за наявності такого), професійною підготовкою та досвідом, що дають змогу йому взяти на себе відповідальність за належне проведення клінічного випробування. Кваліфікація дослідника повинна підтверджуватись його науковою біографією (curriculumvitae) або іншими документами, які надаються на запит заявника, Держлікслужби України.

5.2. Дослідник повинен:

  • досконало знати, як використовувати досліджуваний медичний виріб відповідно до інструкції із застосування медичного виробу, програми випробування, інформації про виріб та інших джерел інформації, що надає заявник;
  • ознайомлюватися з програмою клінічного випробування перед її підписанням;
  • забезпечувати відповідний підбір пацієнтів (добровольців) для проведення клінічного випробування;
  • забезпечувати наявність необхідної інформації в пацієнта (добровольця) для надання інформованої згоди;
  • забезпечувати одержання інформованої згоди пацієнта (добровольця) та її оформлення у вигляді відповідного документа;
  • забезпечувати документальне оформлення участі кожного пацієнта (добровольця) у відповідному клінічному випробуванні;
  • гарантувати уникнення конфлікту з інтересами пацієнта (добровольця), який може виникнути при проведенні клінічного випробування;
  • забезпечувати дотримання програми клінічного випробування всіма особами, відповідальними за проведення клінічного випробування в його установі. Про будь-який відступ від програми має бути повідомлено заявнику і керівництву клінічної бази та задокументовано;
  • вживати необхідних заходів для забезпечення правильного проведення та завершення клінічного випробування;
  • вживати необхідних заходів щодо лікування у непередбачених випадках, якщо це потрібно для захисту здоров’я та благополуччя досліджуваного;
  • знати та дотримуватись правил якісної медичної практики;
  • регулярно проходити підвищення кваліфікації шляхом участі в семінарах, міжнародних семінарах, конференціях у галузі проведення клінічних випробувань та проходити атестацію у встановленому законодавством порядку;
  • не перешкоджати моніторингу та аудиту з боку заявника, а також інспекційним перевіркам Держлікслужби України;
  • негайно повідомляти Заявника, керівництво клінічної бази та комітет з питань етики:

а) про відхилення від програми або зміни в програмі клінічного випробування з метою усунення безпосередньої загрози для досліджуваного;

б) про зміни, які збільшують ризик для досліджуваного та значно впливають на проведення клінічного випробування;

в) про всі тяжкі та непередбачені ефекти медичного виробу, які є одночасно значними та непередбаченими;

г) про нові дані (відомості), які можуть свідчити про збільшення ризику для досліджуваного чи несприятливо впливати на саме клінічне випробування;

  • відповідати за точність, чіткість та безпеку всіх даних клінічного випробування, документів та записів про пацієнтів (добровольців) у місці проведення випробування як під час, так і після завершення клінічного випробування. Будь-які зміни до даних повинні вноситися лише вповноваженими особами, підписуватися та датуватися ними при збереженні даних до внесення змін для порівняння;
  • забезпечувати збереження основних відомостей про хід клінічного випробування протягом періоду, встановленого його програмою;
  • здійснювати нагляд та розподіл обов’язків між усіма учасниками клінічного випробування, відповідальними за його проведення та оцінку в своєму центрі проведення клінічних випробувань;
  • забезпечувати подання звітності щодо медичних виробів, які є об’єктом проведення клінічного випробування.

5.3. У разі необхідності дослідник має право вимагати від Заявника додаткову (до зазначеної в пункті 3.12 цих Правил) інформацію про медичний виріб, яку він вважає важливою для забезпечення об’єктивності та безпеки випробувань.

5.4. У разі проведення багатоцентрових клінічних випробувань усі дослідники отримують від Заявника інструкції щодо дотримання програми та протоколу клінічного випробування, єдиних стандартів оцінки клінічних та лабораторних показників, а також щодо заповнення іншої нормативної документації.

5.5. Звіт за результатами клінічних випробувань обов’язково повинен бути підписаний клінічним(и) дослідником(ами) із зазначенням початку та закінчення проведення клінічного випробування.

VI. Вимоги до клінічної бази

Глава 1. Порядок визначення клінічної бази

1. Клінічну базу з проведення випробувань медичних виробів визначає Держлікслужба України на підставі заяви (листа-клопотання) керівника лікувально-профілактичного закладу.

До заяви додаються:

  • curriculumvitae (автобіографія) дослідників та персоналу, які залучатимуться до проведення клінічних випробувань;
  • копія статуту лікувально-профілактичного закладу;
  • копії свідоцтва про акредитацію лікувально-профілактичного закладу та його науково-дослідних лабораторій;
  • ліцензія лікувально-профілактичного закладу на право здійснення відповідної медичної практики;
  • положення про комісію з питань етики, затверджене лікувально-профілактичним закладом (у разі наявності цієї комісії).

2. Експертиза наданих матеріалів здійснюється Держлікслужбою України у термін до 45 календарних днів.

3. У разі необхідності Держлікслужба України проводить інспекційну перевірку лікувально-профілактичного закладу щодо відповідності наданої інформації та можливості цього лікувально-профілактичного закладу проводити клінічні випробування. Час, потрібний для здійснення інспекційної перевірки клінічної бази, не входить до терміну проведення експертизи матеріалів.

4. До проведення інспекційної перевірки Держлікслужба України повідомляє керівнику лікувально-профілактичного закладу за 7 — 14 днів про термін проведення інспекційної перевірки. За результатами інспекційної перевірки готується звіт.

5. На підставі позитивних результатів експертизи наданих матеріалів та результатів проведеної інспекційної перевірки Держлікслужба України визначає, що лікувально-профілактичний заклад може проводити клінічні випробування медичних виробів. На підставі негативних результатів експертизи наданих матеріалів та результатів проведеної інспекційної перевірки лікувально-профілактичний заклад одержує мотивовану відмову.

6. За рішенням Держлікслужби України лікувально-профілактичний заклад отримує відмову також на підставі виявлення фактів:

  • фальсифікації даних щодо клінічного випробування та/або інформації щодо лікувально-профілактичного закладу;
  • відсутності підготовленого персоналу для проведення клінічного випробування;
  • порушень умов проведення клінічного випробування відповідно до цих Правил, схваленої програми, законодавства та етичних норм проведення клінічних випробувань, виявлених під час проведення інспекційної перевірки клінічного випробування;
  • відсутності документації щодо діяльності комісії з питань етики лікувально-профілактичного закладу (у разі наявності таких комісій);
  • заяви керівника лікувально-профілактичного закладу.

Глава 2. Ресурси клінічної бази

1. Клінічна база повинна мати достатнє матеріально-технічне забезпечення (приміщення, лікувально-діагностичне, відповідне лабораторне, стоматологічне обладнання) для того, щоб провести клінічне випробування належним та безпечним методом.

2. Клінічна база у своєму штаті повинна мати достатню кількість кваліфікованого персоналу для забезпечення проведення належного, безпечного та якісного клінічного випробування медичного виробу.

3. У клінічній базі повинен бути список осіб, які володіють необхідною кваліфікацією та досвідом роботи у відповідній галузі, які при необхідності та за дорученням (домовленістю) виконають дії, пов’язані з клінічним випробуванням.

4. Клінічна база повинна продемонструвати (наприклад на базі ретроспективних даних) можливість підбору протягом визначеного терміну необхідної кількості пацієнтів (добровольців) для участі у клінічному випробуванні.

5. Підрозділи клінічної бази (лабораторії, відділення функціональної діагностики та інші), які виконують випробування або вимірювання, пов’язані з оцінкою кількісних або метрологічних характеристик і отриманням точних даних лабораторними методами та іншими технічними засобами або засобами вимірювальної техніки, повинні бути акредитовані Національним агентством по акредитації України або атестовані у державній метрологічній системі відповідно до законодавства.

6. У період клінічних випробувань клінічна база забезпечує надання досліджуваному необхідної медичної допомоги в усіх випадках погіршення його стану, забезпечує в разі необхідності також і після завершення клінічного випробування його стаціонарне або амбулаторне лікування.

7. Керівник клінічної бази, де проводяться клінічні випробування медичного виробу, узгоджує програму клінічних випробувань медичного виробу та призначає її керівника. Керівником програми випробувань призначається науковий співробітник або лікар, який має стаж роботи не менше трьох років або досвід наукової роботи.

VII. Вимоги до Заявника клінічних випробувань (спонсора)

Глава 1. Обов’язки Заявника клінічних випробувань (спонсора)

1. Заявник (спонсор) повинен забезпечити якість наданої інформації, ідентичність виробів, що надані для випробування, інформації, наведеній у документації.

2. Заявник (спонсор) представляє документацію на досліджуваний медичний виріб відповідно до стадії розробки медичного виробу, забезпечує його виробництво відповідно до нормативних вимог, забезпечує кодування виробу та необхідне маркування.

3. Заявник (спонсор) повинен:

  • забезпечити клінічного дослідника програмою клінічного випробування та подальшими схваленими поправками до неї;
  • підписати узгоджену програму клінічного випробування, ухвалити в комісії з питань етики, узгодити з керівництвом клінічної бази;
  • забезпечити доступ клінічного дослідника до необхідної інформації та/чи, якщо необхідно, проведення тренування щодо використання медичного виробу відповідно до програми клінічного випробування;
  • в обов’язковому порядку повідомити про всі відомі клінічному досліднику нещасні випадки та шкідливі ефекти приладу до початку випробувань, а також сповістити про це комісію з питань етики та Держлікслужбою України;
  • вести протоколи засідань, на яких приймаються рішення щодо реалізації програми клінічних випробувань медичного виробу;
  • забезпечити своєчасну доставку досліджуваного медичного виробу досліднику;
  • подати заяву, в якій зазначаються такі відомості:
  • назва медичного виробу (українською та англійською мовами), номер згідно з каталогом, перелік та опис комплектуючих медичного виробу (завірений виробником);
  • найменування Заявника;
  • найменування виробника;
  • клас медичних виробів залежно від ступеня потенційного ризику застосування;
  • код згідно з УКТЗЕД.

До заяви Заявником додаються:

  • досьє клінічного дослідника згідно з вимогами, викладеними в додатку 1 до цих Правил;
  • проект програми клінічного випробування медичного виробу, яка розробляється відповідно до виду та фази клінічного випробування медичного виробу, методичних рекомендацій та нормативних документів. Структура проекту програми наведена в додатку 2 до цих Правил;
  • інформація, яка доводиться до відома пацієнта (добровольця) з метою одержання його згоди, викладена в додатку 3 до цих Правил;
  • інформована письмова згода пацієнта (добровольця);
  • індивідуальна реєстраційна форма досліджуваного (у разі потреби);
  • результати попередніх експертиз чи клінічних випробувань;
  • рішення Держлікслужби України, що стосуються доклінічного вивчення та клінічного випробування, матеріали медичного виробу (за наявності);
  • сертифікат походження медичного виробу, завірений заявником;
  • копії нормативних документів, перелік національних стандартів України, які застосовуються при виробництві чи постачанні медичних виробів;
  • відомості щодо того, де був виготовлений медичний виріб, наданий для проведення клінічних випробувань;
  • сертифікат про затвердження типу засобу вимірювальної техніки або свідоцтво про державну метрологічну атестацію засобу вимірювальної техніки;
  • матеріали щодо визначення класу безпеки медичних виробів залежно від ступеня потенційного ризику застосування;
  • медичний виріб, що підлягає клінічному випробуванню.

4. Заявник (спонсор) при проведенні багатоцентрових випробувань повинен забезпечити отримання письмової згоди всіх сторін про надання повного доступу до всіх дослідницьких центрів, які беруть участь у клінічному випробуванні, та до первинних даних (документів) і звітів для їх моніторингу, незалежної оцінки відповідності, а також державного контролю.

Глава 2. Виготовлення, маркування та кодування досліджуваного медичного виробу

1. Заявник (спонсор) зобов’язаний забезпечити безпеку роботи досліджуваного медичного виробу протягом усього клінічного випробування.

2. Заявник (спонсор) повинен мати достатню кількість досліджуваного медичного виробу для оцінки його відповідності вимогам нормативних документів та документально оформлені результати вибіркових аналізів партій медичних виробів з визначенням їх функціональних характеристик, а за необхідності і складу медичних виробів.

3. Заявник (спонсор) повинен забезпечити зберігання зразків медичних виробів до закінчення аналізу даних щодо клінічного випробування або протягом терміну, визначеного законодавством України, залежно від того, який період зберігання є тривалішим.

4. Маркування медичного виробу повинно відповідати вимогам нормативних документів з визначенням терміну та умов зберігання медичного виробу.

5. Упаковка досліджуваного медичного виробу повинна захищати його від забруднення та псування при транспортуванні і зберіганні.

6. Заявник (спонсор) доставляє досліджуваний медичний виріб на клінічну базу тільки після того, як отримано схвалення (позитивний висновок) від комісії з питань етики та рішення Держлікслужби України про початок та проведення клінічного випробування.

7. У письмових процедурах заявника повинні бути інструкції для дослідника стосовно правил отримання, обліку, зберігання, видавання медичного виробу, вилучення невикористаного медичного виробу та повернення його заявнику або методів його утилізації, що не суперечать вимогам нормативних документів.

Глава 3. Організація збору, зберігання даних і ведення записів

1. Заявник (спонсор) повинен зберігати всі документи, що стосуються клінічного випробування, відповідно до вимог цих Правил.

2. Якщо клінічне випробування припиняється на вимогу заявника, то він повинен обов’язково довести до відома дослідників, які беруть участь у випробуванні, або керівництва клінічної бази, а також Держлікслужби України про припинення проведення клінічного випробування та його причини.

3. Заявник (спонсор) повинен забезпечити, щоб у протоколі клінічного випробування або договорі між заявником та досліджуваним було передбачено, що одним з обов’язків дослідника є забезпечення доступу осіб, які здійснюють моніторинг, представників Держлікслужби України та інших уповноважених в установленому законодавством порядку органів до вхідних даних та даних, отриманих під час проведення клінічного випробування.

4. Заявник (спонсор) повинен переконатись у тому, що кожен пацієнт (доброволець) дав інформовану згоду на прямий доступ до його вхідних медичних записів осіб, що здійснюють моніторинг та належну оцінку відповідності, представників Держлікслужби України та експертних установ.

5. Заявник (спонсор) клінічних випробувань медичного виробу зобов’язаний перед початком клінічних випробувань, але після затвердження програми клінічних випробувань укласти договір із страховою компанією про страхування життя та здоров’я пацієнта (добровольця) в порядку, установленому законодавством.

Глава 4. Інформація щодо безпеки медичного виробу

1. Заявник (спонсор) з дослідником несуть повну відповідальність за поточну оцінку безпеки досліджуваного медичного виробу протягом усього клінічного випробування.

2. Заявник (спонсор) зобов’язаний:

  • повідомити дослідника, клінічну базу, комісію з питань етики, Держлікслужбу України про всі встановлені факти, які можуть небезпечно вплинути на безпеку досліджуваних, суттєво вплинути на хід випробування та прийняті раніше рішення;
  • сповіщати про всі непередбачені серйозні ефекти та тяжкі наслідки з боку медичного виробу;
  • повідомляти клінічного дослідника(ів) про еволюційний статус медичного виробу та вимоги, необхідні для перевірки роботи та безпеки медичного виробу;
  • постійно подавати на розгляд уповноваженим органам усі нові дані про медичний виріб та періодичні звіти щодо безпеки досліджуваного медичного виробу.

VIII. Одержання схвалення комісії з питань етики

8.1. Схвалення клінічного випробування здійснюється комісією з питань етики, яка утворюється та діє при лікувально-профілактичному закладі, де проводяться клінічні випробування (локальні комісії з питань етики), або Центральною комісією з питань етики Держлікслужби України.

8.2. Комісії з питань етики мають однакові повноваження у схваленні клінічного випробування. За відсутності діючої комісії з питань етики при лікувально-профілактичному закладі, а також при проведенні багатоцентрових клінічних випробувань Заявник (спонсор) звертається за схваленням клінічного випробування до Центральної комісії з питань етики.

8.3. Якщо клінічне випробування було схвалено Центральною комісією з питань етики, то в разі наявності діючої локальної комісії з питань етики дослідник надає схвалення Центральної комісії з питань етики до локальної комісії з питань етики. При цьому локальна комісія з питань етики визнає схвалення клінічного випробування Центральною комісією з питань етики.

8.4. У разі якщо одна комісія з питань етики надала мотивовану відмову в проведенні клінічного випробування на певній клінічній базі, то забороняється звертатись до іншої комісії з питань етики (крім Центральної комісії з питань етики) для схвалення того самого випробування на тій самій клінічній базі.

8.5. Комісія з питань етики повинна розглядати кожне поточне клінічне випробування за поданням Заявника (спонсора).

8.6. До початку клінічного випробування медичного виробу комісія з питань етики повинна отримати такі документи:

  • направлення Держлікслужби України про початок проведення клінічних випробувань до лікувально-профілактичного закладу;
  • програму(и) випробувань чи поправку(и) до неї(их);
  • проект форми інформованої згоди пацієнта (добровольця) та/або її редакції, запропоновані заявником для використання у клінічному випробуванні;
  • опис дій із залучення суб’єктів до участі у клінічному випробуванні, письмові матеріали, які надаватимуть пацієнтам (добровольцям); досьє дослідника; іншу наявну інформацію про підстави, мету, завдання, обсяг, доцільність і безпеку клінічних випробувань;
  • інформацію про виплати та компенсації досліджуваним;
  • відомості про дослідників, у тому числі їх кваліфікацію.

Матеріали клінічного випробування подаються до комісії з питань етики в одному примірнику.

8.7. Комісія з питань етики розглядає надані матеріали та схвалює клінічне випробування або надає мотивовану відмову в схваленні клінічного випробування.

Про прийняте рішення комісія з питань етики направляє письмовий мотивований висновок Заявнику (спонсору) та Держлікслужби України.

8.8. Термін розгляду та надання висновку Заявнику (спонсору) — не більше 30 днів з дати одержання комісією з питань етики матеріалів клінічного випробування.

8.9. У разі якщо комісія з питань етики запитала додаткову інформацію або надала пропозиції для внесення змін у надані матеріали, Заявник (спонсор) протягом 30 календарних днів надає необхідні матеріали, вносить зміни або надсилає листа з обґрунтуванням термінів, потрібних для їх підготовки. Якщо Заявник (спонсор) не надав необхідної інформації протягом 30 календарних днів, матеріали клінічного випробування знімаються з розгляду. Надалі, на бажання Заявника (спонсора), матеріали повторно подаються на розгляд до комісії з питань етики в установленому порядку.

IX. Проведення клінічного випробування

9.1. Клінічні випробування можуть бути розпочаті лише за наявності таких документів:

  • рішення Держлікслужби України про початок та проведення клінічного випробування медичного виробу, оформленого у вигляді направлення на клінічні випробування у визначений Держлікслужбою України лікувально-профілактичний заклад (клінічну базу);
  • схвалення (позитивного рішення) на проведення клінічного випробування комісією з питань етики;
  • договору про початок та проведення клінічних випробувань медичних виробів, який укладається між лікувально-профілактичним закладом та заявником клінічного випробування медичного виробу.

9.2. Випробування повинні проводитись відповідно до програми та протоколу, узгоджених з керівництвом клінічної бази та схвалених комісією з питань етики.

9.3. Дослідник (клінічна база) не повинен відхилятись від програми (протоколу) або вносити зміни без згоди Заявника (спонсора) і без додаткового розгляду комісії з питань етики виправленої програми та ухвалення нею поправок до програми, за винятком тих випадків, коли необхідно усунути безпосередню загрозу для досліджуваних клінічного випробування або коли зміни стосуються тільки адміністративних чи технічних аспектів клінічного випробування (наприклад, заміна монітора, номера телефону). Дослідник (клінічна база) чи Заявник повинен пояснювати та документально оформляти всі відхилення від затвердженої програми (протоколу).

9.4. Протягом 10 календарних днів опис змін до програми (протоколу) повинен бути направлений:

Заявнику (спонсору) для узгодження з ним;

на розгляд та затвердження комісії з питань етики;

Держлікслужби України.

9.5. Керівництво клінічної бази відповідає за облік та зберігання досліджуваного медичного виробу в клінічній базі.

9.6. Дослідник зобов’язаний вести приймання, облік і списання виробів, які проходять клінічні випробування, відповідно до законодавчих і нормативних актів, що регламентують обіг матеріальних цінностей у закладах охорони здоров’я, а також облік, який забезпечує можливість ідентифікації випробуваного медичного виробу і пов’язаного з ним досліджуваного на будь-якій стадії клінічного випробування і після його завершення; у разі необхідності дослідник забезпечує утилізацію використаних медичних виробів відповідно до санітарних норм і правил.

9.7. Досліджувані медичні вироби повинні зберігатись відповідно до інструкцій Заявника (спонсора) та вимог нормативних документів.

9.8. Якщо проведення клінічного випробування потребує ввезення на територію України досліджуваних медичних виробів, вивезення з території України невикористаних досліджуваних медичних виробів, воно здійснюється відповідно до законодавства України.

9.9. Клінічна база повинна мати умови для зберігання та архівування документації, що стосується клінічного випробування.

9.10. Документація, що стосується проведення клінічних випробувань, повинна зберігатись у термін, визначений законодавством України, та в разі необхідності надаватись на запит лише заявнику (спонсору) клінічних випробувань, комісії з питань етики, Держлікслужби України, суду та іншим органам, які мають повноваження на отримання такої документації.

9.11. Дослідник (клінічна база) зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів, які спрямовані на запобігання випадковому чи передчасному знищенню документів щодо клінічного випробування.

9.12. Заявник (спонсор) інформує Держлікслужбу України та комісію з питань етики про завершення клінічного випробування, а також про дострокове його завершення протягом 15 календарних днів із зазначенням причин дострокового завершення клінічного випробування.

9.13. Щороку (або на вимогу) під час проведення клінічного випробування дослідник надає комісії з питань етики, Заявнику (спонсору) та Держлікслужби України письмові звіти про хід випробування. Надалі в письмових звітах детально відображаються всі нещасні випадкиташкідливі ефекти.

9.14. У разі нещасних випадків, шкідливих та тяжких ефектів чи змін, які мають суттєвий вплив на проведення клінічного випробування та збільшують ризик для досліджуваних, дослідник терміново подає Заявнику (спонсору), комісії з питань етики та Держлікслужби України повідомлення, а потім, протягом 10календарних днів, детальний письмовий звіт.

9.15. У разі смерті досліджуваного, спричиненої клінічним випробуванням медичного виробу, разом із повідомленням про смерть досліджуваного дослідник повинен на запит Заявника (спонсора), Держлікслужби України та комісії з питань етики надати всю необхідну додаткову інформацію відповідно до запиту. Керівництво клінічної бази та Заявник (спонсор) забезпечують інформування про смерть досліджуваного рідних, батьків чи законних представників.

9.16. Після завершення клінічного випробування клінічною базою Заявнику (спонсору) видається протокол про проведення клінічного випробування з відповідними додатками та зауваженнями (якщо такі є) щодо обмеження кількості користувачів та показів до застосування. Одним з основних пунктів протоколу клінічного випробування є експертний висновок, у якому має бути визначено, що медичний виріб потребує/не потребує додаткових досліджень, клінічні характеристики (параметри) відповідають/не відповідають вимогам їх використання в клінічній практиці, медичний виріб може/не може застосовуватися в клінічній практиці.

9.17. Протокол клінічного випробування медичного виробу (додаток 4) складається дослідником або керівником клінічного випробування з обов’язковими додатками до нього (додаток 5) та узгоджується з керівником лікувально-профілактичного закладу.

9.18. У разі виявлення невідповідності проведення клінічних випробувань законодавству, цим Правилам, національним стандартам, затвердженій програмі та протоколу клінічних випробувань Держлікслужба України має право прийняти рішення про припинення клінічного випробування та відкликання виданого направлення до повного усунення виявлених недоліків.

9.19. Фінансування клінічних випробувань здійснюється за рахунок:

  • коштів державного бюджету у межах асигнувань, виділених Держлікслужбою України;
  • коштів місцевих бюджетів у межах асигнувань, виділених управлінням охорони здоров’я;
  • коштів організації -розробника, виробника медичного виробу;
  • коштів Заявника (спонсора);
  • інших джерел, не заборонених законодавством України.

9.20. Забороняється оплата праці дослідників та спеціалістів клінічної бази, де проводяться клінічні випробування, безпосередньо організацією-розробником медичного виробу, Заявником (спонсором), іншими юридичними та фізичними особами, які фінансують проведення клінічного випробування.

X. Моніторинг

10.1. Моніторинг проводиться з метою перевірки забезпечення прав, безпеки та охорони здоров’я пацієнтів (добровольців), досліджуваних при проведенні клінічного випробування; підтвердження точності та повноти отриманих під час проведення клінічного випробування даних; підтвердження відповідності клінічного випробування, що проводиться, цим Правилам та затвердженому протоколу клінічного випробування.

10.2. Фізична особа, яка проводить моніторинг (далі —монітор), повинна мати відповідну професійну підготовку, володіти науково-технічними та медичними знаннями, необхідними для виконання своїх функцій. Монітори призначаються Заявником (спонсором). Кваліфікація монітора повинна бути підтверджена документально.

10.3. Монітор повинен бути ознайомлений з функціональними характеристиками медичного виробу, протоколом клінічного випробування, формою інформованої згоди та іншими матеріалами, що надаються пацієнту (добровольцю) клінічного випробування, стандартними процедурами, цими Правилами та іншими нормативно-правовими актами.

10.4. Монітор є сполучною ланкою між заявником (спонсором) та дослідником, здійснює забезпечення кожного дослідника інструкцією щодо застосування (використання) медичного виробу, усіма документами та матеріалами, необхідними для проведення клінічного випробування належним чином і відповідно до нормативних вимог.

10.5. Монітор забезпечує, щоб усі задіяні у клінічному випробуванні дослідники та персонал були на достатньому рівні ознайомлені з метою та процесом клінічного випробування.

10.6. Монітор має право:

брати участь у процесі проведення клінічного випробування без права втручанняу процес клінічного випробування;

здійснити перевірку:

а) використання медичного виробу відповідно до програми клінічного випробування;

б) поінформованості Заявника(спонсора) про необхідність модифікації роботи медичного виробу чи методу його застосування;

в) наявності у клінічного дослідника, персоналу обладнання для проведення клінічного випробування на безпечному та ефективному відповідному рівні;

г) наявності у клінічного дослідника доступу до необхідної кількості приладів;

ґ) наявності належним чином оформленої та підписаної згоди від кожного суб’єкта на момент початку їх участі у клінічному випробуванні та проведенні будь-яких процедур;

д) дотримання процедури фіксування та повідомлення заявника (спонсора) про нещасні випадки та шкідливі ефекти медичного виробу;

е) проведення ремонту і стандартизації обладнання, необхідного для оцінки клінічного випробування, та чи це документується;

є) документування й обговорення з клінічним дослідником та доведення до відома Заявника (спонсора) відомості про відмову досліджуваного та/або невідповідність клінічних випробувань узгодженій програмі клінічного випробування;

вказати досліднику на наявність порушень протоколу клінічних випробувань, стандартних процедур, цих Правил, законодавства.

10.7. Монітор повинен дотримуватись стандартних процедур, установлених Заявником (спонсором) та цими Правилами.

10.8. Результати перевірки повинні бути викладені монітором у вигляді звіту із зазначенням дати, назви клінічної бази, прізвища монітора, дослідника; короткого опису об’єктів клінічного випробування, отриманих результатів, виявлених недоліків та порушень, заходів щодо їх усунення, рекомендацій та надані Заявнику (спонсору).

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

Додаток 1
до Правил проведення клінічних випробувань

медичної техніки та виробів медичного призначення

ДОСЬЄ
клінічного дослідника

Досьє клінічного дослідника повинно містити:

1) огляд літератури, обґрунтування необхідності та мети застосування медичного виробу і проекту клінічного випробування;

2) загальний опис медичного виробу та його складових частин (паспорт);

3) інструкцію щодо застосування (використання) медичного виробу. Інструкція повинна обумовлювати можливі потенційні ризики застосування, суперечності, попередження тощо, які стосуються медичного виробу;

4) рекомендації виробника щодо проведення клінічних випробувань;

5) опис матеріалів, які використовуються в медичному виробі;

6) огляд попереднього клінічного досвіду в роботі з медичним виробом та з медичними виробами аналогічного застосування;

7) перелік міжнародних та національних стандартів, яких необхідно дотримуватися,якщо такі є.

Досьє клінічного дослідника в разі модернізації, удосконалення медичного виробу чи введення (виявлення) допоміжних функцій може доповнюватися новою важливою інформацією впродовж перебігу клінічного випробування, про що повідомляється дослідника.

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

Додаток 2
до Правил проведення клінічних випробувань
медичної техніки та виробів медичного призначення

ПРОЕКТ ПРОГРАМИ
клінічного випробування

До проекту програми клінічного випробування рекомендовано включити такі розділи:

1. Вступну частину, в якій зазначаються:

  • повна назва медичного виробу, його призначення, галузь застосування;
  • назви організацій: розробника, медичного співвиконавця, виробника дослідних зразків.

2. Мету клінічних випробувань та організацію їх проведення, що містять:

  • мету клінічного випробування (визначення можливості використання виробу в клінічній — практиці, коригування інструкції щодо застосування (використання) медичного виробу, рекомендацій щодо використання виробу тощо);
  • кількість дослідних зразків, які підлягають клінічному випробуванню, їх комплектацію, — перелік необхідних витратних матеріалів, засобів реєстрації показників чи їх контролю;
  • назву наявних вітчизняних чи зарубіжних аналогів, з якими можливо порівняти запропонований до клінічних випробувань новий виріб;
  • перелік відділень, лабораторій, кафедр чи лікувально-профілактичних кабінетів, у яких передбачається проводити клінічні випробування (з урахуванням призначення виробу).

3. Умови, обсяг, зміст та особливості клінічних випробувань, де зазначаються:

  • термін проведення клінічних випробувань;
  • особливості та обсяг клінічних випробувань, які має бути проведено за допомогою медичного виробу, кількість дослідів, якщо виріб використовують для аналізу біологічних речовин, рідин, тканин, гістологічних або цитологічних препаратів, бактеріальних культур;
  • кількість та вид лабораторних тварин, якщо в них є потреба;
  • рекомендований перелік нозологічних форм захворювань, які пропонується досліджувати або лікувати за допомогою цього медичного виробу;
  • вимоги до кваліфікації та підготовки персоналу, що необхідний для обслуговування виробу;
  • особливі умови клінічного випробування тощо.

4. Оформлення результатів клінічних випробувань

У розділі наводять перелік документації, що оформлюється у процесі виконання та по закінченню клінічних випробувань, та вимоги до неї.

Програма клінічних випробувань повинна вимагати від виконавців ведення документації, яка містить:

1) прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою лікувально-профілактичного закладу журнал проведення клінічних випробувань. До журналу мають бути занесені всі роботи, пов’язані з випробуваннями, інформація про пацієнтів, результати досліджень, висновки. До журналу додаються графіки, таблиці із статистичною обробкою даних, мікропрепарати, графічні матеріали, клінічні зображення (плівки, фотографії тощо). Журнал та первинна документація зберігається в лікувально-профілактичному закладі, де проводять клінічні випробування;

2) протокол клінічних випробувань з експертним висновком.

Програму клінічних випробувань підписують відповідальна за її розроблення особа та керівництво клінічної бази.

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

Додаток 3
до Правил проведення клінічних випробувань

медичної техніки та виробів медичного призначення

ІНФОРМАЦІЯ,
яка доводиться до відома пацієнта
з метою одержання його згоди

Інформація повинна бути надана в письмовій формі та доступною мовою, зрозумілою пацієнту (добровольцю) (чи законному представнику), та містити:

1. Опис/мету:

  • клінічні випробування медичного виробу мають пошуковий характер;
  • мета клінічного випробування;
  • очікувана тривалість та можливі наслідки участі у клінічному випробуванні;
  • опис приладу, який випробовується;
  • опис процедур, особливо експериментального характеру.

2. Можливі ризики:

  • опис можливих ризиків та незручностей;
  • можливі побічні ефекти.

3. Потенційні переваги:

  • опис потенційних переваг для пацієнта;
  • опис потенційних переваг для інших осіб.

4. Альтернативну терапію:

  • інформація про засоби альтернативного лікування та можливі процедури.

5. Конфіденційність:

  • запевнення в тому, що участь пацієнта є конфіденційною;
  • запевнення в тому, що органи керівництва та делегати спонсора отримують право — доступу до медичних записів лише з дозволу пацієнта;
  • запевнення в тому, що результати клінічного випробування можуть бути опубліковані без розкриття особистості пацієнта.

6. Відшкодування (медичне/фінансове):

  • інформація про заходи відшкодування у разі заподіяння шкоди, яка виникла внаслідок — участі в клінічному випробуванні, та додаткову медичну допомогу, яка має надаватися пацієнту в результаті шкідливого ефекту медичного виробу;
  • інформація про матеріальне відшкодування, якщо необхідно.

7. Запитання та/або припинення участі:

  • до кого звертатися із запитаннями про клінічне випробування;
  • до кого звертатися у разі заподіяння шкоди;
  • умови, за яких участь пацієнта може бути припинена дослідником, якщо необхідно.

8. Нові відомості:

  • повинні надаватися нові відомості, що стосуються участі пацієнта в клінічному випробуванні.
Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

Додаток 4
до Правил проведення клінічних випробувань

медичної техніки та виробів медичного призначення

ФОРМА ПРОТОКОЛУ
клінічного випробування медичного виробу

ПРОТОКОЛ №_________
клінічних випробувань дослідного зразка медичного виробу

______________________________________________________________

(назва медичного виробу)

за зверненням заявника ______________________________________________________________________________________________________

(назва підприємства, організації розробника)

та направленням Державної служби України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) від ____________ № ______

1. Загальні відомості про об’єкт клінічних випробувань

1.1. Повна назва медичного виробу відповідно до направлення Держлікслужби України.

1.2. Виробник медичного виробу (зазначений у паспорті на медичний виріб, сертифікаті, а також в іншій супровідній документації).

1.3. Скорочена назва медичного виробу, яку використовують замість повної (медичний виріб може не мати скороченої назви).

1.4. Серія медичного виробу (вказують у тому разі, якщо характеристика може варіюватися в конкретних межах).

1.5. Призначення, вказане виробником медичного виробу (призначення в стислій формі, з описом основної функції, яку виконує медичний виріб).

1.6. Основний принцип дії, вказаний виробником медичного виробу.

1.7. Галузь застосування (хірургічна, терапевтична, стоматологічна, діагностична тощо).

1.8. Кількість досліджуваних зразків медичного виробу, що були використані під час проведення клінічних випробувань.

2. Мета проведення клінічних випробувань

2.1. Оцінка ефективності медичного виробу: відповідність зразків продукції медико-технічним вимогам.

2.2. Оцінка безпеки медичного виробу під час експлуатації.

2.3. Оцінка доцільності використання в Україні.

3. Завдання проведення клінічних випробувань

3.1. Виявлення відповідності медичного виробу своєму клінічному призначенню, задекларованому виробником.

3.2. Виявлення відповідності сучасним вимогам до медичного виробу певного класу згідно з показниками критеріїв класифікації.

3.3. Перевірка відповідності функціональних та експлуатаційних характеристик, параметрів медичного виробу.

3.4. Виявлення непередбачених побічних явищ під час експлуатації медичного виробу в заданих виробником режимах і умовах, оцінка можливості ризику їх виникнення і ступеня негативного впливу на людину.

3.5. Проведення порівняльної оцінки властивостей (параметрів, характеристик) певного медичного виробу та його аналогів.

3.6. Відповідність проведених клінічних випробувань розробленій програмі.

4. Загальні положення проведення клінічних випробувань

4.1. Вказати прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, відповідальної за проведення клінічних випробувань.

4.2. Структурні підрозділи, на базі яких проведено клінічне випробування.

4.3. Повний перелік офіційної документації на медичний виріб, яку використовували під час досліджень (інструкція з експлуатації медичного виробу або інструкція для медичного персоналу; настанова з техніки безпеки під час роботи з медичним виробом; звіт про використання медичного виробу в клінічній практиці, публікації про ефективність його використання тощо).

4.4. Умови, за яких проведено клінічні випробування, і їх відповідність вимогам виробника та умовам експлуатації медичного виробу.

4.5. Вимоги, які було пред’явлено до кваліфікації, стажу роботи медичного персоналу, а також до його спеціалізації у медичній галузі, де може застосовуватись випробуваний медичний виріб, та техніка безпеки при роботі з ним.

4.6. Інформація про проведення заявником спеціальної підготовки медичного персоналу з правил використання медичного виробу.

4.7. Перелік існуючих у медичному закладі аналогів медичного виробу або технічних засобів, характеристики яких порівнювалися з характеристиками випробовуваного медичного виробу.

4.8. Гарантія проведення заявником поточного ремонту, зміни окремих частин і вузлів, які не впливають на основні параметри медичного виробу в процесі проведення клінічних випробувань.

4.9. Умови передчасного припинення проведення клінічних випробувань:

а) причини, пов’язані з досліджуваним: виявлено побічну дію медичного виробу, виявлено побічну реакцію на медичний виріб;

б) причини, пов’язані з медичним виробом;

в) рішення заявника (спонсора) про припинення клінічних випробувань (обґрунтоване).

4.10. Особливі вимоги до умов проведення клінічних випробувань (за наявності).

4.11. Чи була надана учасникам клінічних випробувань інформація про проведення клінічних випробувань?

4.12. Графік, за яким проводили клінічні випробування.

5. Оцінка експлуатаційних характеристик виробу

5.1. Основні характеристики медичного виробу, від яких залежать безпека, економічність, надійність та зручність експлуатації.

5.2. Якість експлуатаційної та супроводжувальної документації (мова, обсяг, глибина, доступність, зручність, графічне оформлення, перелік порад щодо виявлення та усунення малих несправностей), а також наявність сучасних засобів у передаванні інформації (аудіо-, відеокасети, різноманітні засоби зберігання інформації для комп’ютерної техніки).

5.3. Загальні експлуатаційні характеристики медичного виробу: комплектність медичного виробу; час, необхідний для приведення медичного виробу в робочий стан; зручність проведення стерилізації та дезінфекції медичного виробу або його складових частин; зручність розбирання медичного виробу та його складових частин (якщо це передбачено); можливість стикування і з’єднання медичного виробу з іншим медичним обладнанням для максимально повного та зручного використання всього наявного в медичному закладі обладнання; витратні матеріали, які використовували в медичному виробі; наскільки часто та зручно виконувалась їх заміна (згідно з нормативно-методичною документацією).

5.4. Граничнодопустимий рівень навантаження на медичний виріб (у годинах безперервної роботи, кількість процедур та інше).

5.5. Кількість пацієнтів, яких обстежували протягом дня (не повинна перевищувати встановлених норм).

5.6. Ергономічність медичного виробу (загальна характеристика, дизайн, розміщення органів керування, органів виводу візуальної, звукової та іншої інформації, якість та зручність розміщення функціональних написів і умовних позначень).

5.7. Можливість і зручність транспортування медичного виробу в межах медичного закладу та за його межами (у робочому, частково або повністю зібраному стані), а також габаритні розміри медичного виробу.

5.8. Дотримання санітарних та гігієнічних норм у процесі випробувань.

5.9. Чи проводилися метрологічні випробування відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

5.10. Можливі наслідки для пацієнтів у разі відмови медичного виробу в процесі його роботи.

5.11. Можливі наслідки для персоналу в разі відмови медичного виробу в процесі його роботи.

5.12. Засоби захисту медичного персоналу та пацієнтів, які можуть бути використані в разі виникнення негативної побічної дії під час експлуатації медичного виробу.

6. Обсяг та склад клінічних випробувань

6.1. Види захворювань, для діагностики та лікування яких використовувався медичний виріб.

6.2. Особливі умови проведення клінічних випробувань (якщо вони були).

6.3. Кількість дослідних та контрольних нозологічних груп пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях.

6.4. Кількість пацієнтів у кожній групі.

6.5. Назва аналога певного медичного виробу, який використовували під час проведення випробувань з метою порівняння результатів досліджень (при їх використанні).

6.6. Критерії включення пацієнтів у групи (вікові, статеві, за ступенем важкості стану тощо).

6.7. Протипоказання до включення пацієнтів у групу (вказати).

6.8. Перелік лікувальних та діагностичних маніпуляцій для кожної групи пацієнтів.

6.9. Кількість (тривалість) маніпуляцій або процедур у кожній групі (якщо це мало значення для певного медичного виробу).

6.10. Перелік та кількість біологічних речовин, тканин, препаратів, бактеріальних культур тощо, використаних під час проведення клінічних випробувань.

6.11. Види проведення випробувань:

  • сліпе;
  • подвійне сліпе;
  • рандомізоване;
  • мультицентричне;
  • відкрите;
  • закрите;
  • порівняльне;
  • паралельне;
  • інші.

6.12. Урахування середніх суб’єктивних оцінок (суб’єктивні оцінки пацієнта, якість медичного зображення на екранах, швидкість відображення інформації тощо) за великою шкалою.

6.13. Можливість та доцільність використання певного медичного виробу в діагностиці та (або) лікуванні разом з іншими медичними виробами.

6.14. Методики, використані для оцінки ефективності та безпеки певного медичного виробу (клінічні, інструментальні, лабораторні, морфологічні, променеві, статистичні тощо).

6.15. Методики, за якими проведено статистичне оброблення результатів клінічних випробувань.

6.16. Поправки (рекомендації) щодо формування алгоритму клінічних випробувань, які внесено для отримання об’єктивної інформації в короткі строки:

  • щодо перевірки властивостей медичних виробів;
  • щодо ефективності реалізації притаманних медичним виробам, на думку виробника, лікувальних та діагностичних властивостей;
  • щодо наявності непередбачених виробником впливів та їх дії, як позитивної, так і негативної.

6.17. Нормативні документи, які визначали регламент проведення цього клінічного випробування.

6.18. Термін, протягом якого було проведено клінічні випробування в обсязі, наведеному вище.

7. Результати клінічних випробувань

7.1. Результати клінічних, лабораторних, інструментальних, морфологічних, променевих, статистичних та інших досліджень.

7.2. Недоліки та труднощі в експлуатації медичного виробу, виявлені під час досліджень.

7.3. Побічні ефекти, виявлені під час експлуатації медичного виробу, та ступінь їх негативного впливу на організм людини:

а) серйозні, що:

  • можуть спричинити смерть;
  • загрожують життю та здоров’ю пацієнтів;
  • потребують госпіталізації або збільшення строку госпіталізації;
  • призводять до інвалідності;
  • призвели до вродженої аномалії / вади розвитку;

б) несерйозні (що не стосуються вищевказаного);

в) очікувані (прогноз);

г) непередбачувані (небажані реакції організму пацієнта, природа або вираження яких не відповідають інформації про медичний виріб).

7.4. Шкала, за якою оцінено побічні ефекти:

5 балів —не відмічено побічних ефектів;

4 бали —спостерігалися тимчасові побічні ефекти, що не спричиняли серйозних проблем у пацієнта і не потребували припинення випробувань;

3 бали —відмічено побічні ефекти, що мали вплив на стан пацієнта, але не потребували припинення випробувань;

2 бали —відмічено значний негативний вплив на стан пацієнта, що потребував припинення випробувань медичного виробу;

1 бал —відмічено побічний ефект, що потребував припинення випробування і застосування додаткових клінічних заходів.

8. Висновки

8.1. Діагностична або лікувальна ефективність медичного виробу.

8.2. Відповідність медичного виробу його медичному призначенню.

8.3. Безпека використання медичного виробу.

8.4. Доцільність використання в Україні.

Експертний висновок: медичний виріб потребує/не потребує додаткових досліджень, клінічні характеристики (параметри) відповідають/не відповідають вимогам його використання в клінічній практиці, виріб може/не може застосовуватися в клінічній практиці.

Керівник клінічного П. І. Б.

випробування Особистий підпис Дата

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

Додаток 5
до Правил проведення клінічних випробувань

медичної техніки та виробів медичного призначення

ДОДАТОК ДО ПРОТОКОЛУ
КЛІНІЧНОГО ВИПРОБУВАННЯ

Повинен бути додаток до протоколу клінічного випробування, який містить:

а) програму клінічного випробування (далі —ПКВ) з поправками;

б) перелік дослідників та місць їх роботи;

в) перелік інших Сторін, які беруть участь у клінічному випробуванні (лабораторії, договірні дослідницькі організації, експерти тощо);

г) перелік моніторів;

ґ) усі зведені в таблиці дані, в тому числі всі зміни до ПКВ, усі нещасні випадки та шкідливі ефекти медичного виробу, відмови та припинення клінічних випробувань.

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про комісію з питань етики

I. Загальні положення

1. Типове положення про комісії з питань етики (далі — Положення) розроблено відповідно до Директиви 93/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС, з урахуванням вимог міжнародних етичних принципів біомедичних досліджень із залученням людини, ICH GCP.

2. Положення встановлює основні вимоги до оцінки етичних і морально-правових принципів клінічних випробувань, які можуть проводитись за участю пацієнтів (добровольців), досліджуваних, та здійснення нагляду за забезпеченням їх прав, безпеки, благополуччя під час участі у клінічних випробуваннях медичних виробів комісіями з питань етики.

3. Комісії з питань етики складаються з Центральної комісії з питань етики Державної служби України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) та комісій з питань етики при лікувально-профілактичних закладах.

4. Центральна комісія з питань етики Держлікслужби України (далі — Центральна комісія з питань етики) — незалежний науково-експертний орган, який забезпечує дотримання прав, безпеки та благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних всіма учасниками клінічних випробувань шляхом схвалення клінічних випробувань, що ґрунтується на експертній оцінці етичних та морально-правових принципів клінічних випробувань.

5. Комісія з питань етики при лікувально-профілактичному закладі (далі — локальна комісія з питань етики) — незалежний орган, що діє при лікувально-профілактичному закладі, де проводяться клінічні випробування, який включає медичних/наукових спеціалістів та осіб інших спеціальностей, які здійснюють нагляд за дотриманням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів проведення клінічного випробування.

6. Центральна та локальні комісії з питань етики здійснюють моніторинг дотримання етичних та морально-правових принципів проведення клінічних випробувань в лікувально-профілактичних закладах.

II. Обов’язки та права комісій з питань етики

Глава 1. Обов’язки та права Центральної комісії з питань етики

1. Основними обов’язками Центральної комісії з питань етики є:

1.1. Захист прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, дослідників та співдослідників, які беруть участь у клінічних випробуваннях медичних виробів.

1.2. Здійснення моніторингу дотримання прав, безпеки, благополуччя досліджуваних, етичних та морально-правових принципів проведення клінічних випробувань медичних виробів.

1.3. Схвалення клінічних випробувань медичних виробів в Україні.

1.4. Здійснення організаційно-методичного керівництва та взаємодії з локальними комісіями з питань етики.

1.5. Центральна комісія з питань етики приймає одне з таких рішень щодо схвалення клінічного випробування:

ухвалена думка (схвалення);

мотивована відмова в проведенні клінічного випробування.

При прийнятті рішення щодо схвалення проведення клінічного випробування Центральна комісія з питань етики може ініціювати внесення змін в документи (матеріали) клінічного випробування.

При надходженні додаткової інформації, що суттєво впливає на безпеку та благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, Центральна комісія з питань етики може скасувати будь-яке своє рішення, що було прийнято раніше.

1.6. Рішення Центральної комісії з питань етики містить таку інформацію:

  • повну назву та ідентифікацію протоколу клінічного випробування та/або поправок до нього;
  • перелік розглянутих документів з їх ідентифікацією;
  • прізвище, ім’я, по батькові особи або найменування організації, що надала матеріали клінічного випробування на розгляд;
  • місце(я) проведення клінічного випробування та прізвище, ім’я, по батькові відповідального дослідника;
  • рішення щодо схвалення або мотивованої відмови в проведенні клінічного випробування;
  • дату прийняття рішення;
  • рекомендації Центральної комісії з питань етики;
  • список членів Центральної комісії з питань етики, що брали участь у засіданні та голосуванні;
  • датування та візування Головою Центральної комісії з питань етики або іншою уповноваженою особою прийнятого рішення.

1.7. Центральна комісія з питань етики особливу увагу приділяє клінічним випробуванням медичних виробів за участю недієздатних осіб, осіб, які не досягли повноліття, досліджуваних у критичних, невідкладних та інших станах.

1.8. Центральна комісія з питань етики розглядає порядок здійснення виплат та/або компенсації суб’єктам випробування, щоб переконатись у відсутності як необґрунтованої заінтересованості, так і примусу суб’єктів. Центральна комісія з питань етики забезпечує права пацієнтів (добровольців), досліджуваних щодо наявності повної інформації про порядок та суми виплат (у тому числі компенсації) в інформованій згоді, договорі страхування та/чи іншій письмовій інформації, що надається суб’єкту.

1.9. Центральна комісія з питань етики розглядає всі поправки, які вносяться до матеріалів клінічного випробування.

1.10. Заявник (спонсор), дослідник мають інформувати Центральну комісію з питань етики про відхилення і ускладнення в процесі проведення клінічних випробувань.

1.11. Центральна комісія з питань етики бере участь у вирішенні суперечливих ситуацій, які виникають у процесі проведення клінічних випробувань та пов’язані з загрозою здоров’ю і життю людини чи з порушенням її прав.

1.12. Центральна комісія з питань етики подає пропозиції до Держлікслужби України щодо тимчасової або повної зупинки клінічного випробування медичного виробу у разі виникнення загрози здоров’ю або життю досліджуваних у зв’язку з проведенням клінічного випробування, за відсутності чи недостатньої ефективності дії медичного виробу, а також у разі порушення прав, безпеки, благополуччя досліджуваних, етичних та морально-правових принципів у процесі проведення клінічного випробування.

1.13. Центральна комісія з питань етики зберігає всі документи, що стосуються проведення клінічного випробування, протягом трьох років (потім передає до архіву Міністерства охорони здоров’я України) після його завершення.

1.14. Копія положення про Центральну комісію з питань етики, а також інформація щодо складу та стандартних операційних процедур надаються на офіційні запити.

2. Центральна комісія з питань етики має право:

2.1. Перевіряти організацію та проведення клінічних випробувань із залученням людини як досліджуваного стосовно дотримання етичних та морально-правових принципів.

2.2. Приймати та переглядати прийняте рішення щодо схвалення клінічного випробування у разі:

  • звернення локальної комісії з питань етики з повідомленням щодо виявлення порушень — при проведенні клінічного випробування медичного виробу;
  • звернення локальної комісії з питань етики з обґрунтованою пропозицією щодо неможливості участі лікувально-профілактичного закладу в клінічному випробуванні.

2.3. Брати участь у нарадах, засіданнях, наукових конференціях з питань проведення клінічних випробувань тощо.

2.4. Запитувати у заявника (спонсора) та/або дослідника додаткові матеріали стосовно клінічного випробування (за потреби).

2.5. Залучати відповідних фахівців/спеціалістів інших установ, організацій та закладів незалежно від форм власності (за їх згодою).

Глава 2. Обов’язки та права локальних комісій з питань етики

1. Основними обов’язками локальних комісій з питань етики є:

1.1.захист прав, безпеки та благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, залучених до клінічних випробувань медичних виробів;

1.2.захист прав та інтересів дослідників та співдослідників;

1.3.забезпечення дотримання етичних та морально-правових принципів проведення клінічних випробувань у лікувально-профілактичному закладі.

2. Локальні комісії з питань етики отримують від дослідника лікувально-профілактичного закладу рішення щодо схвалення проведення клінічного випробування Центральною комісією з питань етики, синопсис протоколу, інформовану згоду та вивчають подані матеріали.

3. Локальні комісії з питань етики проводять оцінку процедур залучення пацієнтів (добровольців) у випробування та одержання від них (їхніх законних представників або близьких родичів) інформованої згоди.

Особлива увага локальної комісії з питань етики приділяється залученню у клінічні випробування осіб, що не досягли повноліття, недієздатних, пацієнтів у критичному і невідкладному та інших станах.

Локальна комісія з питань етики повинна переконатися, що:

  • дослідник, співробітники, які беруть участь у випробуванні, не чинили тиску на суб’єктів випробування;
  • пацієнту (добровольцю) або законному представнику надано вичерпну інформацію про суть, значимість, значення і ризик клінічного випробування, в якому він бере участь, та достатню кількість часу для прийняття рішення щодо участі у клінічному випробуванні;
  • досліджуваний (його законний представник) одержав вичерпні відповіді на всі питання щодо клінічного випробування;
  • особи, на участь у клінічних випробуваннях яких обов’язково потрібна згода їх законного представника, поінформовані в межах розуміння про випробування та власноруч підписали і датували інформовану згоду.

4. Локальні комісії з питань етики контролюють поінформованість досліджуваного про суть, значення і ризики для нього у зв’язку з участю у клінічному випробуванні.

5. Локальні комісії з питань етики перевіряють усі методи інформування та залучення пацієнтів (добровольців) у клінічні випробування медичних виробів у лікувально-профілактичному закладі та надають інформацію щодо виявлених порушень Центральній комісії з питань етики.

6. Локальні комісії з питань етики зберігають документи, що стосуються проведення клінічного випробування, протягом не менше трьох років після його завершення (потім передають в архів лікувально-профілактичного закладу).

7. Копія положення про локальну комісію з питань етики, а також інформація щодо складу та стандартних операційних процедур надаються на офіційні запити.

8. Локальні комісії з питань етики мають право:

8.1. Запитувати у дослідника додаткові матеріали щодо клінічного випробування (за необхідності).

8.2. Запитувати у дослідника інформацію про всі доповнення та зміни, що вносяться до матеріалів випробування, відхилення та ускладнення, конфліктні ситуації, пов’язані з порушенням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів у процесі проведення клінічного випробування в лікувально-профілактичному закладі.

8.3. Отримувати звіти про стан проведення клінічного випробування.

8.4. Подавати письмові пропозиції до Центральної комісії з питань етики про можливість розгляду питання щодо тимчасової або повної зупинки клінічного випробування медичного виробу в лікувально-профілактичному закладі у разі порушення прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів у процесі проведення клінічного випробування в лікувально-профілактичному закладі.

8.5. Брати участь у конференціях, симпозіумах, семінарах, школах стосовно етичних та морально-правових принципів проведення клінічних випробувань.

8.6. Розробляти та подавати до Центральної комісії з питань етики пропозиції щодо удосконалення діяльності комісій з питань етики.

III. Склад та порядок роботи комісій з питань етики

Глава 1. Склад та порядок роботи Центральної комісії з питань етики

1. До складу Центральної комісії з питань етики повинні входити щонайменше п’ять членів (у тому числі щонайменше один член, що не є науковцем). До складу Центральної комісії з питань етики повинні входити і чоловіки, і жінки.

Центральна комісія з питань етики повинна включати достатню кількість осіб, що володіють необхідним сумарним досвідом і кваліфікацією для оцінки етичних та морально-правових принципів щодо проведення клінічного випробування.

У списку членів зазначаються наукове звання (за наявності), займана посада, місце роботи, спеціальність.

2. Центральна комісія з питань етики створюється та ліквідується наказом Держлікслужби України.

Персональний склад Центральної комісії з питань етики затверджується Держлікслужбою України. Не рідше одного разу на рік здійснюється ротація складу Центральної комісії з питань етики.

3. Голова, заступник Голови та відповідальний секретар обираються на першому засіданні Центральної комісії з питань етики з числа її членів відкритим голосуванням простою більшістю голосів.

4. Голова призначається наказом Держлікслужби України. Функціональні обов’язки та посадова інструкція Голови затверджуються Держлікслужбою України.

5. Центральна комісія з питань етики під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з дослідником, спонсором та іншими фізичними та юридичними особами, установами, закладами, організаціями незалежно від форм власності.

6. Голова від імені Центральної комісії з питань етики підписує договори про забезпечення конфіденційності інформації, адміністративно-розпорядчі документи, вносить пропозиції щодо змін та доповнень в положення про Центральну комісію з питань етики, стандартні операційні процедури та інші документи щодо її діяльності, а також формує склад Центральної комісії з питань етики, забезпечує своєчасну ротацію її членів.

7. Центральна комісія з питань етики діє відповідно до чинного законодавства, положення про Центральну комісію та стандартних операційних процедур, що затверджуються на засіданні Центральної комісії з питань етики.

8. Формою роботи Центральної комісії з питань етики є засідання, які проводяться з періодичністю, що визначається стандартною операційною процедурою, але не рідше одного разу на місяць.

9. Засідання Центральної комісії з питань етики є правомочними за участі кворуму, визначеного стандартною операційною процедурою.

10. У засіданнях Центральної комісії з питань етики можуть брати участь представники заявника та/або дослідники без участі в голосуванні.

11. Рішення Центральної комісії з питань етики приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. При рівній кількості голосів голос Голови є вирішальним.

Рішення Центральної комісії з питань етики оформляється протоколом, який підписують Голова та відповідальний секретар.

Глава 2. Склад та порядок роботи локальних комісій з питань етики

1. До складу локальних комісій з питань етики повинні входити щонайменше п’ять членів (у тому числі щонайменше один член, що не є науковцем; щонайменше один член, що не є співробітником медичного закладу, де проводиться клінічне випробування).

Локальні комісії з питань етики повинні включати достатню кількість осіб, що володіють необхідним сумарним досвідом і кваліфікацією для здійснення нагляду за дотриманням прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів в процесі проведення клінічного випробування.

До складу локальних комісій з питань етики мають входити і чоловіки, і жінки.

2. Персональний склад локальної комісії з питань етики формує та затверджує керівник лікувально-профілактичного закладу.

3. Локальну комісію з питань етики очолює Голова.

Голова, його заступник та відповідальний секретар обираються на першому засіданні з числа його членів відкритим голосуванням простою більшістю голосів.

4. Локальні комісії з питань етики діють відповідно до чинного законодавства, положення про локальну комісію та стандартних операційних процедур, що затверджуються на засіданні локальної комісії з питань етики.

5. Стандартні операційні процедури локальних комісій з питань етики включають:

порядок визначення складу локальної комісії з питань етики;

порядок планування та проведення засідань, інформування членів локальної комісії з питань етики про засідання, вимоги до кворуму;

порядок моніторингу щодо забезпечення захисту прав, безпеки, благополуччя пацієнтів (добровольців), досліджуваних, етичних та морально-правових принципів у процесі проведення клінічного випробування в даному лікувально-профілактичному закладі.

6. Формою роботи локальної комісії з питань етики є засідання. Засідання проводяться з періодичністю, що визначається стандартною операційною процедурою.

7. Засідання є правомочним за наявності в засіданні кворуму, визначеного спеціальною операційною процедурою.

8. Рішення локальної комісії з питань етики приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів локальної комісії з питань етики, присутніх на засіданні. При рівній кількості голосів голос Голови є вирішальним.

Рішення локальної комісії з питань етики оформляється протоколом, який підписують Голова та відповідальний секретар.

9. Локальні комісії з питань етики щороку звітують Центральній комісії з питань етики.

10. Організаційно-технічне забезпечення діяльності локальної комісії з питань етики здійснюється лікувально-профілактичним закладом, при якому вона діє.

Начальник Управління розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я

Л.В. Коношевич

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики»

1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання

Проект наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики» (далі — проект акта) розроблений Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) спільно з Державною службою України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба України) відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, пунктів 3, 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента від 13.04.2011 № 467, пунктів 1, 3, 4.2, 4.3, 4.13 Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440, з метою підтвердження безпеки та ефективності застосування медичних виробів, досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ України у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011р. № 1171«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» було внесено зміни до деяких постанов Уряду, а саме щодо медичної техніки та виробів медичного призначення — функції державної реєстрації покладено на Держлікслужбу України. Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України основними завданнями МОЗ України є:

  • формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я;
  • формування державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням;
  • забезпечення нормативно-правового регулювання у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя населення, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів.

Відповідно до пунктів 3, 4.2, 4.13, 4.14, 9 Положення завданнями Держлікслужби України є:

  • внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах
  • контролю якості та безпеки лікарських засобів, медичних виробів, а також ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;
  • реалізація державної політики у сфері державного контролю якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів.

Здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо:

  • забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів, у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного і місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема, під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб’юторської, зберігання, аптечної);
  • здійснює державну реєстрацію медичних виробів.

На сьогодні питання щодо контролю якості та безпеки застосування медичних виробів врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004р. № 1497 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) медичної техніки та виробів медичного призначення» (далі — Порядок).

Відповідно до пункту 6 Порядку Держлікслужба України залучає експертні установи для проведення необхідних експертиз та випробувань медичних виробів і видає заявникові відповідні направлення. На підставі вищезазначеного з метою підтвердження безпеки та

ефективності застосування медичних виробів, досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ України у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу, назріла гостра необхідність затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики.

2. Визначення цілей державного регулювання

Метою прийняття проекту акта є врегулювання питань з проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення, підтвердження безпеки та ефективності їх застосування і досягнення гармонізації з міжнародними правилами проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення та приведення власних нормативно-правових актів МОЗ України у відповідність з іншими, що мають вищу юридичну силу.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення зазначених цілей з аргументацією переваг обраного способу

З метою впорядкування процедури проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення, можна визначити наступні способи досягнення відповідних цілей:

Перший спосіб, що обраний МОЗ України спільно з Держлікслужбою України та запроваджений у запропонованому проекті наказу — розробка проекту наказу щодо затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики.

Запропонований проект наказу зумовлений тим, що станом на квітень 2012 року згідно чинного законодавства Порядок проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення затверджений наказом Держлікінспекції МОЗ від 14.05.2010 № 56 «Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісії з питань етики» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.06.2010 за № 387/17682.

Зазначеним Порядком визначено, що клінічні випробування та спеціалізована оцінка матеріалів клінічних випробувань проводиться уповноваженими Держлікінспекцією МОЗ лікувально-профілактичними закладами. Рішення про початок та проведення клінічного випробування приймає Держлікінспекція МОЗ на підставі експертизи документів, спеціалізованої оцінки пакета документів і матеріалів, що суперечить нормам Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440, оскільки відповідно до п. 4.14 зазначеного Положення саме Держлікслужба України, що є правонаступником Держлікінспекції МОЗ, і відповідно до пунктів 4.13, 4.14 Положення завданнями Держлікслужби України є:

  • здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо забезпечення якості та безпеки лікарських засобів і медичних виробів, у тому числі тих, які закуповуються за кошти державного і місцевих бюджетів, на всіх етапах обігу, зокрема під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення, в тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб’юторської, зберігання, аптечної);
  • здійснення державної реєстрації медичних виробів.

Крім того, клінічні випробування та/або спеціалізована оцінка документів і матеріалів клінічних випробувань є одним із обов’язкових етапів державної реєстрації медичних виробів.

Другий спосіб — залишити без змін діюче законодавство з питань проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення. Зазначений спосіб не допоможе досягнути основної мети та привести нормативно-правові акти у відповідність до Порядку та Положення про Державну службу України з лікарських засобів, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 № 440.

4. Опис механізмів і заходів, які забезпечують розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта

Розв’язати проблему можливо лише за умови прийняття запропонованого проекту акта.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінки можливості впровадження і виконання вимог регуляторного акта

З моменту впровадження в дію проекту акта, виконання його вимог буде забезпечено як з боку держави — МОЗ України (встановлено що саме МОЗ України забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері обігу медичних виробів), так і з боку юридичних та фізичних осіб, що звертаються до Держлікслужби України з метою державної реєстрації медичних виробів. Виконання вимог акта з боку Держлікслужби України заключається у визначенні лікувально-профілактичних закладів, що мають право проводити клінічні випробування та спеціалізовану оцінку документів і матеріалів клінічних випробувань, проведенні експертизи матеріалів клінічних випробувань, що подаються юридичними та фізичними особами, забезпеченні своєчасної організації процедури щодо державної реєстрації медичних виробів.

А з боку юридичних та фізичних осіб — виконання вимог акта буде забезпечуватись оформленням відповідного пакета документів для подання їх до Держлікслужби України з метою подальшої державної реєстрації медичних виробів, підтвердження безпеки та ефективності їх застосування.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта, зокрема, розрахунок очікуваних витрат та вигод суб’єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта

Прийняття проекту акта дозволить:

  • затвердити Правила проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типове положення про комісію з питань етики;
  • привести нормативно-правові акти МОЗ України та Держлікслужби України відповідно до вимог Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497.
Учасники Вигоди Витрати
Держава Привести нормативно-правові акти МОЗ України та Держлікслужби України відповідно до вимог Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004 № 1497, Указів Президента України від 08.04.11 № 440 та від 13.04.2011 № 467 Відсутні
Суб’єкти господарювання Виконання вимог акту буде забезпечуватись оформленням відповідного пакета документів для подання їх до Держлікслужби України з метою подальшої державної реєстрації медичних виробів, підтвердження безпеки та ефективності їх застосування Відсутні
Населення Можливість застосування безпечних та ефективних медичних виробів. Відсутні

 

7. Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта

Строк дії акту встановлюється безстроково.

8. Визначення показників результативності акту

Основним показником прийняття акта є відсутність порушень чинного законодавства України.

1. Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних з дією акта — додаткових надходжень не передбачається.

2. Кількість суб’єктів господарюванн та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта — всі суб’єкти господарювання, які виконують положення нормативно-правового акту.

За період з 12.08.2010 по 01.11.2011 до Держлікінспекції МОЗ звернулось:

  • із заявою про державну реєстрацію медичних виробів — 2075 суб’єктів господарської діяльності;
  • Держлікінспекцією МОЗ було проведено 1025 спеціалізованих експертиз та клінічних випробувань медичних виробів, що проводяться при їх державній реєстрації.

Виконання вимог проекту наказу не потребує додаткових грошових витрат з боку суб’єктів господарювання, а розмір часу щодо виконання вимог акту залежить від надання суб’єктами господарювання усіх документів та проходження усіх необхідних експертиз, випробувань для державної реєстрації медичних виробів.

З боку держави виконання вимог акту залежить від надходження документів, необхідних для проведення державної реєстрації медичних виробів та організації проведення експертизи (випробування) з метою державної реєстрації медичних виробів.

Рівень поінформованості з нормами проекту забезпечується його оприлюдненням на офіційних сайтах Держлікслужби України www.diklz.gov.ua та МОЗ України www.moz.gov.ua та на сторінках газети «Аптека», яка користується широким попитом у фармацевтичній галузі, включаючи суб’єктів господарювання — вітчизняних та іноземних виробників (їх представників) медичних виробів.

Щодо поінформованості юридичних та фізичних осіб після прийняття наказу МОЗ України, то вона буде забезпечена її офіційним оприлюдненням на сторінках веб-сайтів Держлікслужби України www.diklz.gov.ua та МОЗ України — www.moz.gov.ua, на сайті Верховної Ради України, в Офіційному віснику України (офіційному засобу масової інформації), в щотижневому випуску газети «Аптека».

Основним показником прийняття акта є відсутність порушень чинного законодавства.

9. Заходи для відстеження результативності акта

Базове відстеження здійснюється до дня набрання чинності наказу. Метою базового відстеження є оцінка стану відносин, на врегулювання яких спрямована дія наказу, а саме:

  • визначення кількості суб’єктів господарювання — виробників медичних виробів (їх представників), що звертаються до Держлікслужби України з заявою про державну реєстрацію медичних виробів;
  • визначення кількості проведених спеціалізованих експертиз та клінічних випробувань медичних виробів, що проводяться при їх державній реєстрації;

Повторне відстеження — через рік після набрання чинності наказу та заключається у наступному:

  • визначення кількості суб’єктів господарювання — виробників медичних виробів (їх представників), що звертаються до Держлікслужби України з заявою про державну реєстрацію медичних виробів, відстеження їх збільшення або зменшення з моменту набрання чинності наказу (протягом 2012 року);
  • визначення кількості проведених спеціалізованих експертиз та клінічних випробувань медичних виробів, що проводяться при їх державній реєстрації, відстеження їх збільшення або зменшення з моменту набрання чинності наказу (протягом 2012 року).
Віце-прем’єр-міністр України — Міністр Р.В. Богатирьова

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті