Які шляхи вирішення проблеми? Глобальний фонд призупинив програму співпраці

13 лютого 2004 р. у Міністерстві охорони здоров’я України відбулася прес-конференція, присвячена ситуації, що склалася навколо Проекту «Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні» (далі — Проект), який фінансували коштом Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

У прес-конференції взяли участь перший заступник міністра охорони здоров’я України, Головний державний санітарний лікар України Ольга Лапушенко, директор Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України Алла Щербинська, керівник прес-служби МОЗ України, прес-секретар міністра охорони здоров’я України Уляна Лозан, заступник Головного санітарного лікаря України Людмила Мухарська та керівник департаменту міжнародних відносин МОЗ України Жанна Цинілова.

Під час прес-конференції (зліва направо): Алла Щербинська, Ольга Лапушенко, Уляна Лозан

Перед учасниками прес-конференції з інформаційною доповіддю виступила Ольга Лапушенко. Вона висвітлила основні факти та події, що виникли навколо ситуації, яка склалася між Глобальним фондом та МОЗ України. Зокрема, О. Лапушенко зазначила, що 27.01.04 р. було отримано лист від Глобального фонду на ім’я міністра охорони здоров’я України А.В. Підаєва та його копію на ім’я віце-прем’єр-міністра України Д.В. Табачника про тимчасове припинення діяльності основних реципієнтів, повернення невикористаних коштів та скасування результатів тендера на закупівлю антиретровірусних (АРВ) препаратів. Аналогічні листи також отримали інші основні реципієнти— Український фонд боротьби з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, Програма розвитку ООН.

Щодо можливих звинувачень України в повільному використанні коштів, виділених Глобальним фондом, і як наслідок — в низьких темпах реалізації програм Проекту, то О. Лапушенко в хронологічному порядку оприлюднила наступні факти:

30.04.03 р. МОЗ України отримало перший транш у розмірі близько 482 тис. дол. США, який відповідно до плану Проекту було спрямовано на забезпечення лікарняного та позалікарняного догляду за хворими на ВІЛ/СНІД.

30.09.03 р. МОЗ отримало другий транш у розмірі близько 6070 тис. дол. США на фінансування закупівель препаратів та діагностичного обладнання, необхідних для лікування і профілактики ВІЛ/СНІДу.

15.10 та 23.10.03 р. відбулося розкриття тендерних пропозицій для закупівлі АРВ-препаратів та для закупівлі препаратів для лікування опортуністичних інфекцій відповідно.

03.11.03 р. Постійним Тендерним комітетом МОЗ України здійснені оцінка та порівняння тендерних пропозицій; відповідні виписки з протоколів засідань Постійного Тендерного комітету МОЗ були передані представнику місцевого агента Глобального фонду для узгодження результатів торгів.

18.12.03 р. та 14.01.04 р. відбулося розкриття тендерних пропозицій на закупівлю лабораторного діагностичного обладнання.

Станом на 01.01.04 р. було відіслано чотири звернення на адресу Глобального фонду, погодження за торгами не отримано.

З 20 по 23.01.04 р. в Україні перебувала місія Секретаріату Глобального фонду.

27.01.04 р. українській стороні було офіційно повідомлено про призупинення реалізації Проекту Глобального фонду в Україні.

За повідомленням прес-служби МОЗ України, на фінансування закупівель препаратів та діагностичного обладнання, необхідних для лікування 2 тис. дорослих і 100 дітей, хворих на ВІЛ/СНІД, Глобальним Фондом попередньо було затверджено суму 5368 тис. дол. США. Після проведення тендера сума контракту для придбання необхідних препаратів склала 3911 тис. дол. США, що, за висновками МОЗ, дало б змогу зекономити 1456 тис. дол. США. Глобальний Фонд рекомендує закупити необхідні препарати в ЮНІСЕФ, де сума контракту на 612 тис. дол. США більша, ніж при закупівлі за результатами проведених МОЗ торгів.

Препарати яких виробників планувало закупити МОЗ наразі невідомо. Сьогодні перед виробниками, які, розраховуючи взяти участь у Проекті, створювали відповідні запаси препаратів, постала невизначеність. І чи доцільно їм докладати зусилля в подальшому, сподіваємось, покаже найближче майбутнє.

За словами О. Лапушенко, на сьогодні Глобальний фонд планує призначити нового єдиного основного реципієнта, при цьому будь-яка неурядова організація, що буде призначена ним, зможе розраховувати на допомогу з боку МОЗ України в питаннях щодо реалізації Проекту. Водночас Координаційний механізм країни (КМК) на своєму засіданні 03.02.04 р., на якому було обговорено всі аспекти проблеми, визнав безпідставним і упередженим факт призупинення дії Проекту в Україні та одностайно проголосував за повернення невикористаних коштів Глобальному фонду. КМК звернувся до Кабміну України з проханням виділити кошти з резервного фонду для закупівлі лікарських засобів для лікування 2 тис. дорослих та 100 дітей, хворих на СНІД. 11 лютого відбулось засідання Урядової комісії з питань боротьби з ВІЛ/СНІДом (далі — Урядова комісія). На засіданні було прийнято рішення про повернення невикористаних коштів, наданих Глобальним фондом у рамках Проекту, та звернення до Кабміну з питанням про виділення коштів із резервного фонду Кабміну на закупівлю АРВ-препаратів для лікування хворих на ВІЛ/СНІД. Урядова комісія також затвердила тексти звернень інформаційного характеру на ім’я Генерального секретаря ООН, Генерального директора ВООЗ, Директора Європейського бюро ВООЗ. Аналогічні звернення також направлено на ім’я керівників зарубіжних посольств, зокрема, країн — донорів Глобального фонду, офісів міжнародних організацій з метою доведення до керівництва їхніх держав інформації про стан реалізації Проекту в Україні.

Перший заступник міністра охорони здоров’я України зазначила, що українська сторона не має ніяких упереджень щодо діяльності Глобального фонду в подоланні ВІЛ/СНІДу в Україні. У подальшій співпраці з будь-якими міжнародними організаціями та фінансовими інституціями уряд України завжди керуватиметься принципами первинності надання допомоги тим, хто її потребує. О. Лапушенко заявила, що МОЗ, уряд України абсолютно відкриті для діалогу з усіма громадськими міжнародними організаціями, які мають намір з ними співпрацювати, про готовність подальшої співпраці з Глобальним фондом; при цьому вона повідомила, що лише МОЗ України має відповідний досвід та потенціал для реалізації Проекту, і на сьогоднішній день у державі немає структури, яка здатна це зробити в повному обсязі. МОЗ готове допомагати та співпрацювати з будь-якими міжнародними неурядовими організаціями, які прагнуть до цього. О. Лапушенко стурбована, що у зв’язку з ситуацією, яка склалася, не розпочато лікування 2 тис. хворих, які цього потребують. На її думку, можливо, досягнутих МОЗ України результатів недостатньо, аби переконати представників Глобального фонду, що даний Проект може бути реалізований в Україні, але водночас жодних зауважень до КМК, МОЗ України чи до самої процедури тендерних закупівель висловлено не було, тому для української сторони незрозумілим залишається факт прийняття даного рішення Глобальним фондом.

О. Лапушенко запевнила, що українська сторона ніколи не зрадить своїм принципам, особливо, коли йдеться про життя цілої громади людей. Щодо коштів, необхідних для лікування хворих на ВІЛ/СНІД, то існує домовленість з прем’єр-міністром та віце- прем’єр-міністром про можливість виділення з резервного фонду Кабміну близько 20 млн грн. У Державному бюджеті на 2004 р. на виконання програми боротьби з ВІЛ/СНІД-епідемією в Україні заплановано виділити близько 14 млн грн. Цю суму було закладено в бюджет 2004 р. до прийняття рішення Глобальним фондом про призупинення дії Проекту в Україні.

Учасники конференції відповіли на запитання журналістів. У своїх відповідях О. Лапушенко, зокрема, зазначила, що звернення до Кабміну України насамперед було зумовлено необхідністю якнайшвидшого лікування 2 тис. хворих, які цього потребують. Про шляхи реалізації в Україні інших програм Проекту поки що говорити зарано. Сам факт вибору України як держави, в якій має відбуватися реалізація цього Проекту, можна пояснити тим, що тут є всі необхідні умови для проведення масового лікування хворих на ВІЛ/СНІД. У практиці світової медицини подібні заходи мали бути проведені вперше, тому цілком зрозуміло, що необхідним досвідом не володіє жодна із сторін, які брали участь у Проекті.

Директор Українського центру профілактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України Алла Щербинська, відповідаючи на запитання, зазначила, що саме Україна виступила ініціатором скликання спеціальної сесії ООН у 2001 р., де було прийнято рішення про створення Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. На той час Україною вже були здійснені певні кроки в боротьбі з епідемією ВІЛ/СНІДу: з 1996 р. розроблені профілактичні програми, створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, усі хворі на ВІЛ/СНІД, виявлені в державі, взяті на диспансерний облік, що могло слугувати підгрунтям для запровадження в Україні ефективних методів боротьби з ВІЛ/СНІДом. Цьому також сприяло географічне розташування України — серед багатьох держав Східно-Європейського регіону її було обрано як основний «плацдарм» боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу в даному регіоні.

За безпосередньої участі України були визначені 16 держав Східно-Європейського регіону, в яких можлива паралельна реалізація програм Проекту. В Україні було проведено міжнародну конференцію за участю представників Глобального фонду, ВООЗ та вказаних 16 держав, основна мета якої — демонстрація варіантів використання коштів Глобального фонду на прикладі України. Тому для української сторони ситуація, що виникла навколо цього питання, залишається незрозумілою. Але, незважаючи на це, Україна залишається здатною використати кошти, спрямовані на реалізацію програми боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу в Україні, які можуть бути надані через будь-яку організацію.?n

Олександр Сіроштан, фото Євгена Чорного

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи