Наказ МОЗ України від 03.04.2012 р. № 234

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 03.04.2012  № 234

Про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

Відповідно до статей 8, 35, 37 Основ законодавства України про охорону здоров’я та з метою розвитку та вдосконалення організації надання екстреної токсикологічної допомоги в Україні, створення мережі центрів токсикологічної допомоги як єдиної системи, що поєднана інформаційним, методичним, лікувально-діагностичним забезпеченням у наданні спеціалізованої медичної допомоги населенню України при виникненні гострих отруєнь будь-якої хімічної етіології, зниження рівня інвалідності та смертності при невідкладних станах, що обумовлені гострими отруєннями, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні, що додається.

2. Внести до Положення про єдину систему надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2009 року № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2009 року за № 863/16879, таку зміну:

підпункт 3.4 пункту 3 розділу ІІ виключити.

3. Головному позаштатному спеціалісту Міністерства охорони здоров`я України зі спеціальності «Токсикологія» Шейману Б.С. розробити план заходів щодо організації надання екстреної токсикологічної допомоги в Україні.

4. Директору Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Осташко С.І. у встановленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра охорони здоров’я України Моісеєнко Р.О.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров’я України 

ПОЛОЖЕННЯ 
про систему екстреної токсикологічної допомоги в Україні

І. Загальні положення

1.1. Система екстреної токсикологічної допомоги (далі – система) передбачає регламентацію механізму взаємодії рівнів надання екстреної токсикологічної допомоги населенню України (далі – допомога).

1.2. Система діє з метою реалізації державної політики щодо забезпечення лікувально-профілактичними закладами державної та комунальної форм власності, вчасної та якісної допомоги постраждалим, які перебувають у невідкладному стані, який обумовлений дією токсичного чинника, що дозволить уникнути негативного впливу на ефективність надання допомоги постраждалим від гострих отруєнь як у повсякденному житті, так і при надзвичайних ситуаціях, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

1.3. Діяльність системи передбачає використання новітніх стандартизованих медичних технологій, оптимізацію структури підрозділів лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності на підставі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання допомоги з відповідним кадровим, матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань її надання, а також інших фахівців, які беруть участь в організації та забезпеченні надання допомоги та не мають медичної освіти.

1.4. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

Екстрена токсикологічна допомога – це система заходів для забезпечення вчасної та якісної медичної допомоги кожній особі, яка перебуває у невідкладному стані внаслідок дії токсичного чинника, з використанням новітніх стандартизованих медичних технологій для лікування гострих отруєнь, що застосовуються в мережі лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності, які утворені на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання екстреної токсикологічної допомоги з відповідним матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою медичних працівників з питань надання екстреної токсикологічної допомоги.

1.5. Інші терміни у цьому Положенні вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах.

ІІ. Завдання та принципи системи

2.1. Завданнями системи є:

• надання допомоги постраждалим при гострих отруєннях у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;
• надання допомоги з використанням методів екстракорпоральної детоксикації при гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикаціях;
• розробка заходів з питань профілактики, діагностики та лікування хворих, що потребують допомоги, з гострими та хронічними інтоксикаціями;
• розробка пріоритетних напрямів розвитку системи, що передбачають проведення заходів з попередження і виявлення токсикологічної патології, зменшення рівня ускладнень, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих та хронічних екзогенних та ендогенних інтоксикацій, визначення проблемних питань надання допомоги та шляхів їх вирішення;
• організація проведення наукових досліджень з актуальних питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• моніторинг, узагальнення та аналіз інформації щодо надання допомоги;
• участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів-анестезіологів (у тому числі дитячих), лікарів-токсикологів та лікарів суміжних спеціальностей з питань профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• розробка та впровадження новітніх форм та методів профілактики, діагностики та лікування токсикологічних захворювань;
• організаційно-методичне керівництво та координація діяльності лікувально-профілактичних закладів державної та комунальної форм власності та наукових установ з питань надання екстреної токсикологічної допомоги;
• розробка та контроль за реалізацією заходів, спрямованих на зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення внаслідок гострих отруєнь;
• забезпечення інформованості населення щодо заходів профілактики, запобігання та усунення наслідків токсичної дії речовин у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин.

2.2. Принципами системи є:

• доступність допомоги;
• безоплатність допомоги;
• своєчасність допомоги;
• надання допомоги у повсякденному житті;
• надання допомоги в умовах надзвичайних ситуацій, які виникли внаслідок дії токсичних речовин;
• єдність методологічних підходів освіти та практики при наданні допомоги;
• динамічність розвитку системи і удосконалення надання допомоги.

ІІІ. Складові компоненти системи

3.1. Для виконання функціональних завдань система складається з таких компонентів:

3.1.1. На центральному рівні з:

• центру клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• центру дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.2. На територіальному рівні з:

• регіональних центрів клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії;
• відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії з підрозділами дитячої клінічної токсикології, інтенсивної та еферентної терапії.

3.1.3. На місцевому рівні з:

• відділень анестезіології та інтенсивної терапії;
• відділень дитячої анестезіології та інтенсивної терапії.

3.2. Контроль за діяльністю системи здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3.3. Управління системою полягає в підпорядкуванні та підзвітності нижчого компонента системи вищому, а також створенні наскрізного контролю за виконанням відповідних клінічних протоколів, настанов та стандартів надання допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!