Нові обмеження для фармацевтів

Не встигли фармацевтичні компанії оговтатися від нововведень щодо обмеження реклами лікарських засобів, які вступили в силу з 14 липня цього року, як Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, які обмежують лікарів та фармацевтів у відносинах із фармацевтичними компаніями. Мова йде про прийняті парламентом 04.07.2012 р. законопроекти № 10560 та № 10561, які направлені на підпис Президенту України. У разі підписання вони набудуть чинності з 1 серпня 2012 р.

Прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності» (проект № 10560) передбачає доповнення Основ законодавства України про охорону здоров’я новою ст. 78-1, згідно з якою медичним та фа рмацевтичним працівникам під час здійснення ними професійної діяльності заборонятиметься :

• одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;
• одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов’язаних із проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);
• рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельні марки);
• на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною (виключно для фармацевтичних працівників).

При цьому за порушення вказаних обмежень згідно з прийнятим законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів» (проект № 10561) передбачається адміністративна відповідальність у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (н.м.д.г.) — 5100 грн., а за повторне порушення протягом року — 1200 н.м.д.г. (20 400 грн.). Суми штрафів немаленькі й не співмірні із заробітною платою фармацевтів та лікарів.

Такі зміни — не винахід України. Нещодавно такі ж нововведення було запроваджено в Російській Федерації. Так, положенням ст. 74 закону РФ «Про основи охорони здоров’я громадян у Російській Федерації», який набув чинності з 01.01.2012 р., встановлюють обмеження не лише для медичних та фармацевтичних працівників, а й для керівників лікувальних та аптечних закладів. У Російській Федерації, крім іншого, заборонено також особистий прийом медичними працівниками представників фармацевтичних компаній, укладення з ними договорів про рекомендацію пацієнтам лікарських засобів та виробів медичного призначення фармацевтичних компаній, а також надання неповної чи недостовірної інформації про лікарські засоби чи вироби медичного призначення та ненадання інформації про аналогічні препарати чи вироби.

У редакції прийнятого закону «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень при здійсненні працівниками лікувально-профілактичних, фармацевтичних (аптечних) закладів» до першого читання керівники лікувально-профілактичних та аптечних закладів вказувалися окремо як суб’єкти, на яких поширюються такі обмеження. У його редакції до другого читання суб’єктами визначено лише медичних і фармацевтичних працівників. Виникає запитання, чи вважається керівник лікувального закладу медичним працівником. На жаль, чинне законодавство не дає визначення медичних та фармацевтичних працівників, хоча широко використовує ці поняття в Основах законодавства України про охорону здоров’я.

Хоча, наприклад, у згаданому законі РФ зазначено: «Медицинский работник — физическое лицо, которое имеет медицинское или иное образование, работает в медицинской организации, и в трудовые (должностные) обязанности которого входит осуществление медицинской деятельности, либо физическое лицо, которое является индивидуальным предпринимателем, непосредственно осуществляющим медицинскую деятельность; фармацевтический работник — физическое лицо, которое имеет фармацевтическое образование, работает в фармацевтической организации, и в трудовые обязанности которого входят оптовая торговля лекарственными средствами, их хранение, перевозка и (или) розничная торговля препаратами для медицинского применения, их изготовление, отпуск, хранение и перевозка».

З системного тлумачення норм Основ законодавства України можемо зробити висновок, що медичними працівниками є працівники, які надають медичну допомогу пацієнтам. Отже, це поняття є вужчим відносно визначення терміну «працівник закладу охорони здоров’я». Відповідно керівники медичних закладів, якщо вони не надають медичної допомоги, не є медичними працівниками, а отже, — не підпадатимуть під дію вказаного закону.

Разом з тим не слід забувати про чинний Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», який надає визначення неправомірної вигоди  — це кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Таким чином, безкоштовні бізнес-сніданки, участь у конференціях, круглих столах тощо, які організовують фармкомпанії, є неправомірною вигодою.

При цьому суб’єктом корупційних правопорушень є, зокрема, особи, чиї посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Тлумачення даних обов’язків наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», а саме: організаційно-розпорядчі обов’язки  — це обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Отже, такими особами можуть бути будь-які працівники закладу охорони здоров’я, що виконують вказані обов’язки (особи, які мають у підпорядкуванні хоча б 1 людину або ті, що розпоряджаються майном лікувального закладу), зокрема, головні лікарі, завідуючі відділеннями, лабораторіями, старші медичні сестри тощо. Тому на керівників лікувальних чи аптечних закладів поширюватиметься дія закону «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині отримання ними неправомірної вигоди від фармацевтичних компаній.

Слід враховувати, що закон «Про засади запобігання і протидії корупції» все ж дозволяє отримання подарунків на суму, що не перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття подарунка (пожертви), одноразово (551 грн.), а сукупна вартість таких подарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, — однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року (1 073 грн.).

Таким чином, введені обмеження разом з нововведеннями щодо реклами лікарських засобів направлені на обмеження можливостей фармацевтичних компаній щодо просування своїх продуктів, співпраці з лікарями й фармацевтами, а отже, змусять їх шукати нові шляхи популяризації своїх продуктів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!