Законопроект України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію»

01 Жовтня 2012 12:48 Поділитися

Пояснювальна записка
до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію»(далі — законопроект) розроблено на виконання пункту 96.3 Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012.

2. Мета і шляхи її досягнення

Відповідно до законопроекту Закон України «Про стандартизацію» викладається у новій редакції.

Прикінцевими положеннями законопроекту вносяться зміни до таких законодавчих актів України:

Господарського кодексу України;

Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»;

Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».

Законопроект розроблено, зокрема, з урахуванням вимог пункту 96.3 Національного плану дій на 2012 рік, відповідно до якого необхідно передбачити таке:

  • функціонування національного органу стандартизації, що не є органом державної влади;
  • скасування обов’язковості застосування стандартів та інших нормативних документів у сфері стандартизації;
  • скасування реєстрації технічних умов;
  • забезпечення ідентичності національних стандартів відповідним стандартам Європейського Союзу;
  • забезпечення вільного доступу до текстів національних стандартів, застосування яких відповідно до законодавства є обов’язковим;
  • удосконалення процедур розроблення національних стандартів, у тому числі шляхом усунення необхідності відомчих погоджень проектів національних стандартів, зменшення вартості розроблення стандартів.

Законопроектом, зокрема, передбачається:

удосконалення організаційної структури національної системи стандартизації, долучивши до неї національний орган стандартизації та визначивши центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, координатором робіт із національної стандартизації, які виконуються центральними органами виконавчої влади;

надання державному підприємству, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, статусу національного органу стандартизації, поклавши на нього зокрема такі функції щодо:

  • організація, координація та провадження діяльності щодо розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів;
  • встановлення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, процедур розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, їх видів, позначення, класифікація за видами та іншими ознаками;
  • підготовлення та прийняття програми робіт із національної стандартизації;
  • прийняття рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації та координація їх діяльності;
  • представлення України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації;
  • надання інформаційних послуг з питань стандартизації; 
  • визначення складу національного органу стандартизації та відповідних функцій;
  • визначення процедури оскарження питань у сфері стандартизації.

Пропозиції щодо утворення національного органу стандартизації ґрунтуються на аналізі функціонування європейської та української систем стандартизації, і враховують висновки щодо реформування національної системи стандартизації, надані європейськими експертами в рамках проекту Twinning «Зміцнення стандартизації, ринкового нагляду, вимірювань та законодавчої метрології, оцінки відповідності та споживчої політики в Україні».

3. Правові аспекти

Реалізація законопроекту потребує внесення змін до таких нормативно-правових актів:

  • постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 № 269 «Про організацію роботи, спрямовану на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.1993 № 662 «Про організацію робіт із стандартизації озброєння та військової техніки в Україні«;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 01.02.1995 № 84 «Про створення Національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2002 № 1371 «Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членом яких є Україна»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2002 № 1395 «Про створення національного фонду нормативних документів»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів»;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2003 № 1337 «Про утворення Українського науково-дослідного і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості«;
  • постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.2009 № 77 «Про затвердження Порядку координації робіт із стандартизації, які виконуються центральними органами виконавчої влади за кошти державного бюджету«.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових матеріальних витрат з державного бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект розроблено з урахуванням Указу Президента від 09.12.2010 № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади«.

Законопроект потребує погодження із заінтересованими органами виконавчої влади.

6. Регіональний аспект

Положення законопроекту не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект розміщено на веб-сайті Мінекономрозвитку у розділі «Обговорення проектів документів» для розгляду заінтересованими сторонами та надання ними зауважень і пропозицій протягом місяця з дня оприлюднення.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Прийняття законопроекту необхідно для забезпечення розвитку національної системи стандартизації з урахуванням завдань, визначених документами Президента України, зокрема, Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», та відповідно до міжнародних та європейських принципів стандартизації, шляхом:

  • удосконалення правил та процедур у сфері стандартизації;
  • удосконалення організаційної структури національної стандартизації.

Вплив, який справлятиме законопроект на:

  • державу — приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю для подальшої економічної інтеграції, зокрема, створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом; усунення технічних бар’єрів у торгівлі;
  • суб’єктів господарювання — підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, прозорість процедур і правил у сфері стандартизації;
  • громадян — захист життя та здоров’я громадян, охорона навколишнього природного середовища, підвищення довіри до безпеки продукції та її якості.

Законопроект підготовлено з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту забезпечить:

  • удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації;
  • створення нової національної системи стандартизації, яка відповідає сучасними вимогам та тенденціям й забезпечить єдину державну політику у цій сфері, спрямовану на нормативне забезпечення найважливіших державних завдань;
  • приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю;
  • створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, адекватних міжнародній та європейській практиці;
  • дотримання основоположних принципів стандартизації.

Реалізація зазначеного законопроекту стане міцною основою для подальшої економічної інтеграції, зокрема створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Перший заступник Міністра
економічного розвитку і торгівлі України
А.А. Максюта

ПРОЕКТ

Вноситься

Кабінетом Міністрів України

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію
»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до Закону України «Про стандартизацію» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 31, ст. 145; 2006 р., № 12, ст. 101; 2010 р., № 33, ст. 471) виклавши його у такій редакції:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про стандартизацію

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) європейські стандарти — регіональні стандарти, прийняті європейськими організаціями стандартизації;

2) каталог — документ, що містить систематизований звід, перелік будь-яких об’єктів, який дає змогу віднайти кожен об’єкт за певною познакою. Каталог може містить характеристики, показники та інші дані щодо об’єктів, внесених до нього;

3) класифікатор — документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об’єкти класифікації розподілено на угрупування і цим угрупуванням надано коди;

4) кодекс усталеної практики (звід правил) — документ, що містить практичні настанови чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом;

5) коментарі — зауваження і пропозиції до проектів стандартів;

6) консенсус — загальна згода, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних точок зору;

7) міжнародні договори України — будь-які міжнародні договори України, у тому числі двосторонні та багатосторонні, про розроблення і застосування стандартів стороною яких є Україна;

8) міждержавні стандарти — регіональні стандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року та прийняті Євразійською Радою стандартизації, метрології та сертифікації;

9) міжнародна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних органів усіх країн;

10) міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн;

11) міжнародні та регіональні стандарти — прийняті відповідно міжнародними та регіональними організаціями стандартизації;

12) національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни;

13) національні стандарти — прийняті національним органом стандартизації та доступні для широкого кола користувачів;

14) національний знак відповідності продукції національним стандартам — знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію;

15) національний орган стандартизації — орган стандартизації, визнаний на національному рівні, якому надано право бути національним членом міжнародних та регіональних організацій стандартизації;

16) нормативний документ — документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як «стандарт», «кодекс усталеної практики», «класифікатор» та «технічні умови»;

17) регіональна організація стандартизації — організація, що займається стандартизацією, членство в якій відкрито для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору;

18) регіональна стандартизація — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору;

19) рівень стандартизації — форма участі в діяльності із стандартизації з врахуванням географічної, політичної чи економічної ознаки;

20) стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;

21) стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та прийнятий уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, загальні принципи, або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, та який спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування у певній сфері;

22) технічні умови — документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція.Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом та можуть містити процедури, за допомогою яких визначають чи дотримані встановлені технічні вимоги;

2. Терміни «організації», «технічний регламент» вживаються у значені, наведеному в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», «продукція» вживається у значені, наведеному в Законі України «Про підтвердження відповідності».

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

2. Дія цього Закону не поширюється на будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, передбачених законодавством.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

1. Законодавство України у сфері стандартизації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Стаття 4. Об’єкти стандартизації

1. Об’єктами стандартизації є матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи, діяльність чи її результати, включаючи продукцію, процеси, послуги, персонал і органи, системи управління, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації

1. Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального виробництва шляхом застосування визнаних технічних процедур та норм, відповідності об’єктів стандартизації їх функціональному призначенню, усунення технічних бар’єрів у торгівлі та запобігання їх виникненню, охорони життя, здоров’я, безпечності праці, охорони інтересів споживачів, збереження навколишнього природного середовища й економії усіх видів ресурсів, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

2. Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

1) забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та вільного вибору ними їх видів під час виробництва чи постачання продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

2) відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

3) неупередженого та узгодженого прийняття стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів на засадах консенсусу;

4) відповідності стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов законодавству;

5) адаптації до сучасних досягнень науки і техніки;

6) доступності стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів та інформації щодо них для користувачів;

7) пріоритетності прийняття в Україні міжнародних і регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів як національних;

8) дотримання міжнародних та регіональних правил і процедур стандартизації;

9) участі у міжнародній та регіональній стандартизації;

10) прийняття і застосування суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

Стаття 6. Мова нормативних документів

1. Стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови складаються українською мовою та у разі потреби мовою відповідних міжнародних або регіональних організацій.

Стаття 7. Конфіденційність інформації

1. Уся інформація, яка є конфіденційною або надана відповідно до положень цього Закону на конфіденційній основі, захищається в режимі комерційної таємниці. Відповідні органи не розголошують цю інформацію без дозволу осіб або органів, що її надали, якщо інше не визначено законом.

Розділ II
ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 8. Суб’єкти стандартизації

1. Суб’єктами стандартизації є:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації;

2) національний орган стандартизації;

3) технічні комітети стандартизації;

4) інші суб’єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 9. Нормативні документи із стандартизації

1. Залежно від рівня суб’єкту стандартизації, який приймає нормативні документи, вони поділяються на:

1) національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті національним органом стандартизації;

2) інші стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови, прийняті іншими суб’єктами, що займаються стандартизацією.

Стаття 10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, належить:

1) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері стандартизації, у тому числі вжиття заходів для прийняття і застосування суб’єктами стандартизації Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року;

2) визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері стандартизації;

3) узагальнення практики застосування законодавства у сфері стандартизації, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

4) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері стандартизації;

5) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики у сфері стандартизації;

6) координація проведення робіт із національної стандартизації центральними органами виконавчої влади у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

7) погодження:

  • процедур розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, їх видів, позначення, класифікація за видами та іншими ознаками;
  • процедур розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття, скасування та позначення технічних умов;
  • критеріїв, форми та процедур для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів та планування робіт із національної стандартизації;
  • процедур створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення їх повноважень;
  • опису та процедур застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам;
  • програми робіт із національної стандартизації.

8) здійснення контролю за дотриманням національним органом стандартизації процедур у сфері національної стандартизації;

9) співробітництво у сфері стандартизації з відповідними урядовими та міжурядовими органами іноземних держав та вжиття у разі потреби заходів для розв’язання суперечок або скарг, які виникають.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, може здійснювати інші повноваження згідно із законами.

Стаття 11. Національний орган стандартизації

1. Функції національного органу стандартизації покладаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, на державне підприємство, що належить до сфери його управління.

2. До складу національного органу стандартизації входять:

1) керівна рада;

2) комісія з апеляцій.

3. До повноважень національного органу стандартизації належить:

1) організація, координація та провадження діяльності щодо розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів відповідно до цього Закону;

2) вжиття заходів щодо гармонізації національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів з відповідними міжнародними та регіональними стандартами, кодексами усталеної практики та класифікаторами;

3) встановлення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації:

  • процедур розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, їх видів, позначення, класифікація за видами та іншими ознаками;
  • процедур розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття, скасування та позначення технічних умов;
  • процедур створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення їх повноважень;
  • опису та правил застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам;
  • критеріїв, форми та процедур для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів та планування робіт із національної стандартизації;

4) забезпечення відповідності національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів законодавству;

5) забезпечення адаптації національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, до сучасних досягнень науки і техніки;

6) підготовлення та прийняття програми робіт із національної стандартизації;

7) прийняття рішення щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації та координація їх діяльності;

8) надання інформаційних послуг з питань стандартизації;

9) створення та ведення Національного фонду нормативних документів та Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET);

10) складання та ведення каталогу національних нормативних документів;

11) видання та розповсюдження офіційних публікацій національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та іншої друкованої продукції стосовно прийнятих національних нормативних документів, стандартів та документів відповідних міжнародних та регіональних організацій із стандартизації, членом яких є національний орган стандартизації чи з якими він співпрацює відповідно до положень цих організацій або відповідних договорів;

12) представлення України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації;

13) вжиття заходів щодо виконання зобов’язань, узятих за результатами участі в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації;

14) співробітництво та проведення консультації з відповідними органами іноземних держав у сфері стандартизації та вжиття у разі потреби заходів для розв’язання суперечок або скарг, які виникають;

15) участь у підготовці міжнародних та регіональних стандартів, які розробляються відповідними міжнародними та регіональними організаціями стандартизації, підготовці рекомендацій для процедур оцінки відповідності, забезпечуючи врахування інтересів України;

16) забезпечення та сприяння співробітництву у сфері стандартизації між виробниками, постачальниками, споживачами продукції, процесів і послуг та відповідними державними органами;

17) підготовка щорічного звіту про свою діяльність та після розгляду керівною радою внесення його центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації.

4. Процедури розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів; їх види, позначення, класифікація за видами та іншими ознаками критерії, процедури розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття, скасування та позначення технічних умов, критерії, форми та процедури для розгляду пропозиції щодо розроблення національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, планування робіт із національної стандартизації, процедури створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення їх повноважень, опис та процедури застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються національними стандартами.

5. Національний орган стандартизації може виконувати інші повноваження згідно із законами та статутом державного підприємства, що виконує функції національного органу стандартизації.

Стаття 12. Призначення на посаду та звільнення з посади керівника національного органу стандартизації

1. Національний орган стандартизації очолює керівник, який призначається на посаду та увільняється з посади керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, строком на п’ять років.

2. Керівником національного органу стандартизації може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту, загальний стаж роботи на керівних посадах не менш як три роки, досвід роботи у сфері стандартизації не менш як п’ять років.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, враховує пропозиції керівної ради щодо кандидатур на посаду керівника національного органу стандартизації.

4. Керівник національного органу є членом керівної ради, але не може бути призначений її керівником.

5. Керівник національного стандартизації звільняється з посади у разі:

1) закінчення строку повноважень;

2) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

4) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне проживання;

5) виявлення або виникнення обставин, що відповідно до частини другої цієї статті виключають можливість особи бути керівником національного органу стандартизації;

6) порушення законодавства у сфері стандартизації;

7) невиконання посадових обов’язків, у тому числі за станом здоров’я, протягом більш як чотирьох місяців підряд;

8) набрання чинності рішенням суду про визнання особи недієздатною.

6. Повноваження керівника національного органу стандартизації достроково припиняються у разі його смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою.

Стаття 13. Керівна рада

1. Керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах з представників:

1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, та інших центральних органів виконавчої влади;

2) національного органу стандартизації;

3) технічних комітетів стандартизації;

4) підприємств, установ та організацій, Національної академії наук України, інших наукових установ та громадських організацій.

2. Керівну раду очолює представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, який призначається на посаду та увільняється з посади керівником зазначеного центрального органу.

3. До повноважень керівної ради належить:

1) підготовка пропозицій щодо:

  • формування державної політики у сфері стандартизації;
  • здійснення контролю за функціонуванням та організаційно-фінансовою діяльністю національного органу стандартизації;
  • укладення міжнародних договорів про співробітництво з національними органами стандартизації іноземних країн;
  • надання рекомендації щодо встановлення процедур та правил у сфері стандартизації і розгляду апеляцій на рішення національного органу стандартизації;

2) схвалення:

  • програми робіт із стандартизації;
  • кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу національного органу стандартизації, складу атестаційної комісії персоналу;
  • створення технічних комітетів стандартизації;
  • положення про комісію з апеляцій та змін до нього;
  • призначення та увільнення членів комісії з апеляцій;

3) нагляд за здійсненням процедур стандартизації відповідно до принципів, норм та вимог, встановлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами та іншими документами з питань стандартизації;

4) розгляд щорічного звіту про діяльність національного органу стандартизації.

4. Положення про керівну раду та її склад затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Стаття 14. Комісія з апеляцій

1. Комісія з апеляцій створюється національним органом стандартизації для розгляду спірних питань у сфері стандартизації.

2. Комісія з апеляції формується із залученням заінтересованих сторін, зокрема представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади, технічних комітетів стандартизації, підприємств, установ та організацій, наукових установ і громадських організацій.

3. Суб’єкт стандартизації може оскаржити дії та рішення національного органу стандартизації щодо спірних питань у сфері стандартизації шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій.

4. У разі незгоди однієї із сторін з рішенням комісії з апеляції ця сторона може в судовому порядку оскаржити рішення.

5. Положення про комісію з апеляцій, її склад та порядок розгляду апеляцій затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Стаття 15. Технічні комітети стандартизації

1. Технічний комітет стандартизації — встановлена національним органом стандартизації форма співробітництва уповноважених юридичних та фізичних осіб, до роботи в якому на добровільних засадах залучаються уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідних науковців і фахівців з метою організації та проведення робіт з міжнародної, регіональної, національної стандартизації у визначених сферах діяльності та за закріпленими об’єктами стандартизації.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін.

Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

2. До повноважень технічних комітетів стандартизації, належить:

1) розроблення і погодження міжнародних, регіональних і національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів;

2) участь у формуванні програми національної стандартизації;

3) перевірка і перегляд міжнародних, регіональних і національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, розробником яких він є;

4) погодження та надання пропозицій щодо скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів.

3. У разі відсутності технічного комітету стандартизації національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори:

1) розробляють робочі групи із заінтересованих сторін, які створює національний орган стандартизації;

2) перевіряє, переглядає та вносить зміни до них національний орган стандартизації.

4. Роз’яснення щодо положень національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів надають відповідні технічні комітети стандартизації, у разі їх відсутності — національний орган стандартизації.

5. Положення про технічні комітети стандартизації затверджує національний орган стандартизації.

6. Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації здійснюють їх секретаріати.

7. Функції ведення секретаріату технічного комітету стандартизації покладаються національним органом стандартизації на організацію, що є юридичною особою та яка офіційно заявить про намір їх здійснення і підтвердить спроможність організаційно, технічно та фінансово забезпечити його діяльність.

8. Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Стаття 16. Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією

1. Центральні органи виконавчої влади та інші організації (далі — інші суб’єкти, що займаються стандартизацією) мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

1) розробляти, перевіряти, переглядати, змінювати, приймати та скасовувати інші стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори відповідного рівня та технічні умови;

2) встановлювати процедури розроблення, перевіряння, перегляду, зміни, прийняття, скасування, позначення, класифікації за видами та іншими ознаками і застосування інших стандартів, кодексів усталеної практики, класифікатори відповідного рівня;

3) представляти Україну у відповідних спеціалізованих міжнародних та регіональних організаціях стандартизації, виконувати зобов’язання, передбачені положеннями про ці організації;

4) створювати, вести фонди нормативних документів та видавати каталоги нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та інформаційного обміну;

5) видавати і розповсюджувати свої стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови, документи спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими співпрацюють на підставі положень про ці організації або відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим організаціям.

2. Інформація про прийняті і скасовані стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори відповідного рівня та зміни до них оприлюднюється відповідно до процедур, встановлених іншими суб’єктами, що займаються стандартизацією.

3. Положення стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів технічних умов інших суб’єктів, що займаються стандартизацією, не можуть вступати в протиріччя з положеннями національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів.

4. Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією, інформують національний орган стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, організовує розроблення, прийняття, перегляд, скасування та зміни національних стандартів, утворює та припиняє діяльність технічних комітетів стандартизації у сфері будівництва і промисловості будівельних матеріалів (класи 91 і 93 згідно з ДК 004 Український класифікатор нормативних документів, крім позицій, які стосуються лічильників, машин та устатковання).

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, враховуючи особливості цієї сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення потреб оборони України відповідно до покладених на нього завдань.

Розділ IIІ
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ СТАНДАРТІВ, КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ ТА КЛАСИФІКАТОРІВ

Стаття 17. Загальні принципи розроблення стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов.

1. Стандарти розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

2. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори мають розроблятися на основі:

1) міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, якщо вони вже прийняті або перебувають на завершальній стадії розроблення, за винятком випадків, якщо вони є неефективними або невідповідними з огляду на недостатній рівень захисту або базові кліматичні, географічні умови, особливості держави, умови та суттєві технологічні проблеми;

2) регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів — лише у тому разі, якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, не можуть бути використані з причин, зазначених у попередньому абзаці;

3) стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, або відповідних їх частин держав, що є членами відповідних міжнародних чи регіональних організацій, або з якими укладено відповідні міжнародні договори України (договори про розроблення та застосування стандартів);

4) наукових досягнень, знань і практики.

3. У разі якщо міжнародні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, визначені в частині другій цієї статті, не беруться за основу для національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора, дається письмове пояснення на запит заінтересованої сторони.

4. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, повинні, якщо можливо, враховувати особливі потреби розвитку, фінансові та торговельні потреби держав-членів Світової організації торгівлі, що розвиваються.

5. Стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, мають бути точними, чіткими та структурно уніфікованими, а вимоги, по можливості, мають стосуватися характеристик продукції, а не вимог до її конструкції чи опису.

6. Стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується нормативний документ, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.

7. З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і громадянина під час розроблення стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.

Стаття 18. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації

1. Заінтересовані сторони подають національному органу стандартизації пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації — розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів.

2. Пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації з урахуванням пріоритетів у стандартизації.

3. Приймаючи рішення стосовно пропозиції щодо розроблення національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора, відповідний технічний комітет стандартизації повинен брати до уваги чинні міжнародні або регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, або такі, що перебувають на завершальній стадії розроблення, а також особливості держави, відповідну інформацію, географічні та кліматичні характеристики країни та рівень її економічного розвитку. При цьому перевага в застосуванні має надаватися чинному або такому, що перебуває на завершальній стадії розроблення, міжнародному стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатору.

4. Інші стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, крім міжнародних, можуть використовуватися лише у разі, якщо використання міжнародних або їх частини було б неефективним або невідповідним з таких причин, зокрема, як: вимоги національної безпеки; запобігання шахрайським діям; захист життя або здоров’я людини, тварин або рослин, а також захист довкілля; кліматичні чи інші географічні чинники; суттєві технологічні або інфраструктурні проблеми.

5. У разі використання європейського стандарту має бути забезпечено ідентичність національного стандарту європейському. Протягом перехідного періоду має бути скасована чинність національного стандарту, вимоги якого вступають у протиріччя з вимогами європейського стандарту.

6. Національний орган стандартизації повідомляє стороні, яка надала пропозиції, про включення пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації до програми національної стандартизації не пізніше ніж через 60 днів з дня її отримання.

7. Національний стандарт, кодекс усталеної практики, класифікатор та зміни до них вважаються такими, що знаходяться на стадії розроблення, перегляду з дня прийняття рішення про включення пропозиції щодо їх розроблення, перегляду до програми національної стандартизації до дня прийняття національним органом стандартизації.

Стаття 19. Підготовка програми робіт із національної стандартизації

1. Національний орган стандартизації на основі пропозицій технічних комітетів стандартизації та заінтересованих сторін готує програму робіт із національної стандартизації, до якої включаються роботи з розроблення, перегляду, внесення змін до національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів.

2. Програма робіт із національної стандартизації складається для координації робіт із стандартизації.

3. Національний орган стандартизації повинен вживати заходів для уникнення дублювання робіт із стандартизації з відповідними міжнародними або регіональними організаціями.

4. Програма робіт із національної стандартизації повинна містити класифікацію для кожного національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора згідно з методикою відповідних міжнародних чи регіональних організацій, етапом досягнутого в їх розробленні та посиланнями на міжнародні чи регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, що взяті за основу.

5. Національний орган стандартизації повинен щонайменше один раз на шість місяців оприлюднювати програму робіт із національної стандартизації із зазначенням своєї назви та адреси, а також назв конкретних проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, які розробляються, переглядаються та до яких вносяться зміни. Повідомлення про оприлюднення програми робіт із національної стандартизації публікуються в офіційному виданні національного органу стандартизації.

6. Після оприлюднення програми робіт із національної стандартизації національний орган стандартизації повинен повідомити про це відповідні міжнародні чи регіональні організації, використовуючи форму звітності цих організацій.

Стаття 20. Повідомлення про проекти національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, запити щодо коментарів

1. Після розроблення у першій редакції проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики, класифікатора, змін до них національний орган стандартизації оприлюднює інформацію про цей проект в офіційному виданні та на власному офіційному веб-сайті. У повідомленні зазначаються:

1) позначення та назва проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора;

2) ступінь відхилення проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора від відповідних міжнародних та регіональних;

3) адреса і строк надання коментарів усіма заінтересованими сторонами;

4) інформація про спосіб отримання проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора та змін до них.

2. Коментарі до проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, змін до них надаються протягом 60 днів з дня оприлюднення інформації, визначеної в частині першій цієї статті, за винятком термінових питань оборони, охорони здоров’я, безпеки довкілля та підготовки проекту національного стандарту для розроблення відповідного технічного регламенту.

3. Коментарі всіх заінтересованих національних або іноземних сторін щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів розглядаються відповідним технічним комітетом стандартизації або іншою організацією, яка розробляє проект національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора.

4. Відповіді на коментарі щодо проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, отримані від іноземних, міжнародних або регіональних органів стандартизації, які дотримуються Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди Світової організації торгівлі про технічні бар’єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року, надаються в можливо стислі терміни, але не пізніше терміну прийняття. По можливості, відповідь має містити пояснення стосовно необхідності відхилення від міжнародного або регіонального стандарту.

5. Після збігу строку надання коментарів до проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів розробник розглядає отримані коментарі та враховує їх в остаточному проекті або обґрунтовано відхиляє.

Стаття 21. Перевірка, перегляд, внесення змін та скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів

1. Національний орган стандартизації координує діяльність з перевірки національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів на відповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних та регіональних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів. Перевірка національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів проводиться технічними комітетами стандартизації або організаціями, що їх розробили та мають відповідний науково-технічний досвід у цій сфері. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори перевіряються не рідше ніж один раз на п’ять років.

2. У порядку, встановленому статтею 15 цього Закону, заінтересовані сторони надають пропозиції щодо перегляду, внесення змін чи скасування національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора.

3. Відповідний технічний комітет стандартизації розглядає пропозиції щодо внесення змін до чинних національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів і в разі схвалення подає їх національному органу стандартизації для прийняття рішення щодо їх внесення до програми робіт із національної стандартизації.

4. У разі якщо технічний комітет стандартизації погоджує пропозиції щодо скасування національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, національний орган стандартизації приймає рішення з цього питання.

5. Зміни до національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів вносяться в порядку, встановленому статтею 17 цього Закону. У разі досягнення консенсусу щодо проекту зміни до національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора національний орган стандартизації приймає її.

6. Інформація про прийняті і скасовані протягом місяця національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори і зміни до них оприлюднюється наступного місяця в офіційному виданні національного органу стандартизації.

Стаття 22. Прийняття національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів

1. Міжнародні та регіональні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори приймаються як національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори національним органом стандартизації.

2. У разі досягнення консенсусу щодо проекту національного стандарту, кодексу усталеної практики та класифікатора національний орган стандартизації приймає їх та визначає термін набрання чинності з урахуванням періоду підготовчих заходів.

3. Погодження проектів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів з центральними органами виконавчої влади здійснюються в установленому законом випадку.

4. За узгодженими пропозиціями усіх заінтересованих сторін національний орган стандартизації встановлює перехідний період для прийнятого національного та чинних міждержавного чи національного стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів на один і той же об’єкт стандартизації.

Стаття 23. Відповідальність за розроблення та прийняття стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов

1. Відповідальність за відповідність стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов законодавству та їхній науково-технічний рівень несуть органи та організації, які розробили та прийняли ці документи.

Розділ IV
ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТІВ, КОДЕКСІВ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ, КЛАСИФІКАТОРІВ ТА ТЕХНІЧНИХ УМОВ

Стаття 24. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов

1. Стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

2. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

3. Стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та технічні умови, прийняті іншими суб’єктами, що займаються стандартизацією, застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена правовими актами. Застосування нормативних документів, прийнятих центральними органами виконавчої влади, може бути обов’язковим лише для центральних органів виконавчої влади, а також організацій, що належать до сфери їх управління.

4. Національний орган стандартизації забезпечує розміщення на власному офіційному веб-сайті текстів національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів, обов’язковість застосування яких встановлена нормативно-правовими актами.

5. Як національні стандарти застосовуються міждержавні стандарти (ГОСТ), передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня 1992 року.

Стаття 25. Національний знак відповідності національним стандартам

1. Національний орган стандартизації має право встановлювати національний знак відповідності продукції національним стандартам.

2. Опис та правила застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються національним органом стандартизації.

3. Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується у порядку, встановленому національним органом стандартизації.

Розділ V
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА СТАНДАРТИ, КОДЕКСИ УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ, КЛАСИФІКАТОРИ, КАТАЛОГИ ТА ТЕХНІЧНІ УМОВИ

Стаття 26. Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, каталоги та технічні умови

1. Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює національний орган стандартизації.

2. Право власності на стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови, прийняті іншими організаціями, що займаються стандартизацією, та видані ними каталоги належить суб’єктам господарювання, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.

3. Стандарт може розроблятися на продукцію і процес, які є об’єктами стандартизації та одночасно об’єктами інтелектуальної або промислової власності, якщо розробник стандарту отримав дозвіл від власника прав на продукцію або процес у встановленому законом порядку.

4. Забороняється повністю чи частково видавати та відтворювати, з метою розповсюдження і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, каталоги, та технічні умови або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, на будь-яких носіях інформації крім випадків, передбачених цим Законом.

5. У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу усталеної практики, класифікатора, каталогу та технічних умов без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи організація, яка прийняла чи видала ці документи, не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту, чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюдженого документа.

6. Власник об’єкта права власності має право на відшкодування збитків, завданих йому недозволеним розповсюдженням стандарту, правил усталеної практики, класифікатора, каталогу, та технічних умов відповідно до закону.

Стаття 27. Видання та розповсюдження стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та каталогів

1. Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги видаються та розповсюджуються національним органом стандартизації.

2. Національний орган стандартизації має право укладати господарські угоди з іншим суб’єктами господарювання на видання та розповсюдження національних стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та каталогів.

3. Видання та розповсюдження документів відповідних міжнародних і регіональних організацій, членом яких є Україна, здійснюються національним органом стандартизації, іншими суб’єктами, що займаються стандартизацією, відповідно до положень про них.

4. Для надання інформації заінтересованим сторонам національний орган стандартизації функціонує як Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET) та веде каталог національних нормативних документів.

5. Інші суб’єкти, що займаються стандартизацією, які розробляють та приймають стандарти, що можуть створювати бар’єри для торгівлі, надають копії проектів і прийнятих стандартів національному органу стандартизації, який надає цю інформацію заінтересованим сторонам через Національний інформаційний центр міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

6. Інформаційні послуги надаються шляхом розповсюдження офіційних текстів стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів, каталогів та інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в порядку ініціативи та на замовлення.

Розділ VІ
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 28. Міжнародне співробітництво у сфері стандартизації

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації, та національний орган стандартизації здійснюють співробітництво у цій сфері з відповідними органами іноземних держав.

3. Інтереси України в міжнародних та регіональних організаціях стандартизації представляє національний орган стандартизації, який приймає рішення про приєднання до міжнародних та регіональних організацій стандартизації, укладає договори про співробітництво та проведення робіт у сфері стандартизації.

4. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародних договорів.

Розділ VI
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ІЗ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 29. Джерела фінансування

1. Роботи із стандартизації фінансуються замовниками цих робіт.

2. Джерелами фінансування є:

  • кошти Державного бюджету України;
  • кошти, передбачені на виконання програм і проектів;
  • кошти суб’єктів господарювання; кредити банків;
  • інші кошти, передбачені законом.

3. Витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з розробленням стандартів, кодексів усталеної практики, класифікаторів та технічних умов належать до витрат на науково-технічне забезпечення їх господарської діяльності.

4. Витрати на роботи із стандартизації бюджетних установ та організацій відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на їх утримання.

5. Замовниками робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчої влади, на які законодавством покладено відповідальність за технічне регулювання у визначених сферах діяльності.

6. Замовлення робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України, в тому числі на державне оборонне замовлення, здійснюється відповідно до законодавства.

7. Порядок визначення трудомісткості та вартості робіт із стандартизації за кошти Державного бюджету України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Стаття 30. Використання коштів, одержаних від реалізації національних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів

1. Кошти, одержані від реалізації національних, регіональних, і міжнародних стандартів, кодексів усталеної практики та класифікаторів спрямовуються виключно на виконання робіт із стандартизації та розвиток науково-технічної бази.».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Абзац другий частини другої статті 15 Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 12, ст. 101) викласти в такій редакції: «суб’єктами господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів встановлено відповідно до закону«.

2) У Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 12, ст. 101; 2007 р., № 35, ст. 488; 2008 р., № 23, ст. 218):

а) у частини першій статті перший:

у абзаці четвертому слово «стандартів,« виключити;

у абзаці шостому слова «розроблення і застосування стандартів,« виключити;

б) у статті другої:

у частині першій слово «стандартизації,« виключити;

у частині третій слова «, а також на поводження з ядерними матеріалами, лікарськими засобами, на будівельні норми, стандарти медичних послуг, бухгалтерської звітності, освіти та інші соціальні стандарти, що регулюються законодавством України« виключити;

в) у статті третій слово «стандартизації,« виключити;

г) у статті четвертій слова «стандартизації та/або« виключити;

ґ) у статті п’ятій:

у частині першій та абзаці першому статті другій слова «національні стандарти,« виключити;

у частині третій слово «стандарту,« виключити;

у частині четвертій слово «стандарти,« виключити;

у частині п’ятій слова «стандарти та« виключити;

у частині шостій слова «національних стандартів,« виключити;

у частині сьомій слова «національних стандартів, стандартів органів виконавчої влади,« виключити;

д) у статті шостій слова «національні стандарти,« виключити;

е) статті 8 — 12 та 16 виключити;

є) у частині другій статті 18 слова «центральному органу виконавчої влади з питань стандартизації» замінити словами «національному органу стандартизації»;

ж) частину п’яту та шосту статті 19 викласти у такій редакції:

«Усі прийняті пропозиції та перелік технічних регламентів, що розглядаються відповідно до статті 24 цього Закону, вносяться до проекту робочої програми розроблення технічних регламентів. Під час розгляду і аналізу пропозицій визначаються пріоритети для кожного відповідного центрального органу виконавчої влади.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання затверджує проект робочої програми розроблення технічних регламентів.«;

з) у статті 20:

у частині першій слова «центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації»;

у частині четвертій слова «центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері стандартизації».

и) у частині третій статті 22 слова «з урахуванням пропозицій Ради« виключити;

і) у частині другій статті 24 слова «взявши до відома пропозиції Ради,« виключити;

к) частину четверту статті 25 виключити;

л) друге та третє речення частини третьої статті 26 виключити;

м) частини шосту та сьому статті 28 виключити.

3) У Декреті Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня1993 року № 46-93 (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 27, ст. 289; 1997 р., № 31, ст. 201; 2000 р., № 5, ст. 34; 2001 р., № 4, ст. 16; 2002 р., № 9, ст. 68; 2003 р., № 16, ст. 126; ст. 128; 2004 р., № 16, ст. 238; 2005 р., № 51, ст. 557; 2010 р., № 5, ст. 41; 2011 р., № 40, ст. 402) статті 4 — 9 виключити.

3. Республіканські стандарти Української Радянської Соціалістичної Республіки (РСТ УРСР) застосовуються як національні стандарти до їх заміни чи скасування.

4. Галузеві стандарти (ОСТ), прирівняні до них інші нормативні документи колишнього СРСР та галузеві стандарти України (ГСТУ) застосовуються до їх заміни на нормативні документи, визначені в статті 7 цього Закону чи скасування.

5. Центральні органи виконавчої влади визначають чинність галузевих стандартів (ОСТ), прирівняних до них інших нормативних документів колишнього СРСР та галузевих стандартів України (ГСТУ) та забезпечують їх перевірку та перегляд з метою їх заміни чи скасування.

6. Кабінету Міністрів України в двомісячний термін:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Аналіз регуляторного впливу у разі впровадження Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію»

1. Проблема, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

Для удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації, приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю та створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, адекватних міжнародній та європейській практиці, виникла необхідність у розробленні нової редакції Закону України «Про стандартизацію».

Відповідно до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію» (далі — законопроект) Закон України «Про стандартизацію» викладається у новій редакції.

Прикінцевими положеннями законопроекту вносяться зміни до таких законодавчих актів України:

Господарського кодексу України;

Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»;

Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».

2. Цілі державного регулювання

Забезпечення розвитку національної системи стандартизації з урахуванням завдань, визначених документами Президента України, зокрема, Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», та відповідно до міжнародних та європейських принципів стандартизації, шляхом:

  • удосконалення правил та процедур у сфері стандартизації;
  • удосконалення організаційної структури національної стандартизації.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення встановлених цілей

Зазначена проблема не може бути врегульована шляхом альтернативних способів досягнення встановлених цілей, зокрема шляхом внесення змін до чинних нормативно-правових актів у сфері стандартизації.

З огляду на викладене видання регуляторного акта є найбільш обґрунтованим та ефективним способом досягнення зазначених цілей.

4. Механізм і заходи, які забезпечуватимуть розв’язання визначеної проблеми

Законопроект розроблено на виконання пункту 96.2 Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12.03.2012 № 187/2012.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Прийняття законопроекту забезпечить:

  • удосконалення правових та організаційних засад національної стандартизації;
  • створення нової національної системи стандартизації, яка відповідає сучасними вимогам та тенденціям й забезпечить єдину державну політику у цій сфері, спрямовану на нормативне забезпечення найважливіших державних завдань;
  • приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю;
  • створення організаційних форм діяльності у сфері стандартизації, адекватних міжнародній та європейській практиці;
  • дотримання основоположних принципів стандартизації.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта

Аналіз вигод та витрат (перелік очікуваних позитивних і негативних факторів, які виникають у різних груп суб’єктів, на яких поширюватиметься дія цього регуляторного акта) наведено в таблиці.

Об’єкт впливу Вигоди Витрати
Держава Приведення національної системи стандартизації у відповідність з європейською моделлю для подальшої економічної інтеграції, зокрема, створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом; усунення технічних бар’єрів у торгівлі тощо Відсутні
Суб’єкти господарювання Підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, прозорість процедур і правил у сфері стандартизації Відсутні
Населення Захист життя та здоров’я громадян, охорона навколишнього природного середовища, підвищення довіри до безпеки продукції та її якості Відсутні

 7. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта

Строк дії Закону не може бути обмежений у часі.

8. Визначення показників результативності акта

Рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта Достатньо високий.
Законопроект оприлюднено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку в розділі «Обговорення проектів актів»
Кількість суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта Дія законопроекту поширюється на суб’єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта

Базове відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься до набрання чинності проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про стандартизацію». Для базового відстеження будуть використані зауваження та пропозиції заінтересованих сторін (підприємств, асоціацій, спілок тощо).

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде здійснено через один рік після набрання чинності цим Законом шляхом аналізу аналогічних показників, установлених під час базового відстеження.

Періодичне відстеження здійснюватиме один раз на три роки після закінчення заходів повторного обстеження.

Перший заступник Міністра
економічного розвитку і торгівлі України
А.А. Максюта

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті