Останнім часом триває дискусія навколо питання щодо необхідності посилення контролю за обігом комбінованих кодеїновмісних препаратів. Нагадаємо, що проектом наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 19.07.2005 № 360» було передбачено включення таких ліків до Переліку лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров’я. Водночас згідно з проектом наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 14.05.2003 № 210» передбачено вилучення позиції «кодеїн або кодеїну фосфат» (у перерахуванні на основу) з критеріїв віднесення наркотичних (психотропних) лікарських засобів, що містять малу кількість наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, до категорії лікарських засобів, які відпускаються без рецептів.
06.11.2012 р. Міністерством юстиції України за № 1862/22174 зареєстровано наказ МОЗ України від 07.09.2012 р. № 708 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 14 травня 2003 року № 210». Після набуття чинності цим документом препарати із вмістом кодеїну підлягатимуть відпуску за рецептами. Зазначимо, що відповідно до п. 4 переліку лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 належать комбіновані лікарські засоби, які містять псевдоефедрин та декстропропоксифен. Комбіновані препарати, які містять кодеїн, не підлягають предметно-кількісному обліку, принаймні поки що.
Щодо проекту наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 19.07.2005 № 360» на даний час відсутня чітка інформація про остаточне рішення регуляторного органу, який ініціював його розробку. Відомо, що 08.11.2012 р. Міністерством юстиції України зареєстровано за № 1880/22192 Наказ МОЗ від 29.10.2012 р. № 845 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360». Але він не стосується кодеїновмісних препаратів.
Ситуацію, що склалася із нормативними актами, які регулюють обіг лікарських засобів із вмістом підконтрольних речовин, прокоментував Андрій Стеблевський, виконавчий директор ВГО «Фармацевтична асоціація «ФАРМУКРАЇНА».
– Внаслідок відсутності чіткої інформації про остаточні рішення влади щодо проектів нормативних актів, оприлюднених для громадського обговорення, а також про рух таких актів до їх офіційного опублікування (етапи підписання, направлення на державну реєстрацію до Мін’юсту, його рішення щодо державної реєстрації акта або відмови у ній, направлення документа для офіційного опублікування), суб’єкти господарювання не мають можливості завчасно здійснити підготовчі заходи для виконання положень нормативного акта.
Відповідно до п.п. 14, 21 Порядку проведення консультацій громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою КМУ від 03.11.2010 р. № 996, результати громадського обговорення проектів нормативно-правових актів оприлюднюються на офіційному сайті органу виконавчої влади та в інший прийнятний спосіб не пізніше ніж через 2 тижні після закінчення обговорення.
Проте на практиці державні органи цього не додержуються. Мають місце випадки, коли за час громадського обговорення проект нормативного акта змінюється концептуально, про що зацікавлені суб’єкти дізнаються лише після його ухвалення та оприлюднення. Це дестабілізує ринок та спричиняє збитки.
Крім того, часто нормативні акти набувають чинності з дня їх офіційного опублікування (це ж передбачено і згаданими проектами наказів МОЗ). При цьому ігнорується те, що суб’єкти господарювання, на яких поширюється дія таких актів, потребують певного часу для проведення змін у фінансово-господарській діяльності.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та п.п. 5.4-5.6 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації (затверджено наказом Мін’юсту від 12.04.2005 р. № 34/5) у наказах міністерств може встановлюватися строк набуття ними чинності через деякий час з дня їх офіційного опублікування та державної реєстрації. Таким чином, перехідний період після набуття чинності актами — це абсолютно законний шлях, що дозволить суб’єктам вжити заходів щодо їх виконання та сприятиме зміцненню діалогу між ними і державою.
Коментарі