Ентеросорбенти: інтоксикації на заваді

Коли ми чуємо слово інтоксикація, то, як правило, пов’язуємо його з отруєнням якимись речовинами, при цьому забуваючи, що інтоксикація може бути викликана також токсинами, що виробляються в нашому організмі різними мікроорганізмами, у тому числі й вірусом грипу, що на сьогодні є, мабуть, найактуальнішою проблемою.

Ентеросорбенти: інтоксикації на заваді Саме тому ми зустрілися з доктором медичних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, завідувачем відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Володимиром Ніколаєвим. Це відомий в науковому світі фахівець з проблем детоксикації організму, який не тільки зробив вагомий внесок у розробку та впровадження різноманітних методів очищення крові та її компонентів, але й запропонував саму назву другого, не менш популярного методу сорбційної терапії — ентеросорбції, розробивши її теоретичні основи.

— Володимире Григоровичу, який є на сьогодні досвід використання сорбційних методів у лікуванні гострих інфекційних захворювань 

— Справа в тім, що для багатьох тяжких інфекційних захворювань типовим є синдром глибокої ендогенної інтоксикації, розвиток якого пов’язаний не тільки з токсичними метаболітами, що виділяються збудником хвороби, але й з погіршенням функцій власних органів — печінки та нирок. При всій різноманітності патологічних станів, що викликаю­ться різними інфекційними агентами, багато з них можуть бути згруповані згідно з присутністю таких ознак, як наявність патогенів у плазмі крові, а також поява в ній біохімічних факторів патоген­ності: гіалуронідази, колагенази, нейрамінідази, лецитінази, бактеріальних екзо- та ендотоксинів. До цих патохімічних проявів слід додати надмірне утворен­ня гістаміну, серотоніну, активацію системи комплементу та серинових протеїназ, посилен­ня синтезу проінфламаторних, а потім антиінфламаторних цитокінів, накопичення в організмі продуктів розпаду тканин та інших ендогенних токсинів, що недостатньо елімінуються органами секреції та детоксикації.

У нинішній ситуації з захворюваністю на пневмонію є багато резонів для призначення ентеросорбентів

Важливу роль у несприятливому фіналі інфекційного захворювання може грати діарейний синдром, порушення водно- електролітного, кислотно-лужного та газового балансів, ДВС-синдром, інфекційно-токсичний шок, гостра легенева, печінкова, ниркова та мультиорганна недостатність.

На сьогодні вже накопичено значний досвід у використанні при лікуванні інфекційних захворювань як екстракорпоральних, так і ентеральних методів сорбційної терапії. Метод гемосорбції з успіхом використовується в лікуванні загального та абдомінального сепсису, гострих та хронічних вірусних гепатитів, лептоспірозу, туберкульозу тощо. Американські дослідники з фірми «Aethlon Medical Inc.» запропонували пристрій, медичний очищувач крові — Hemopurifier®, який в змозі видаляти з крові пацієнтів різні патогени — віруси, бактерії та найпростіші.

Також нещодавно ми разом із завідуючим кафедрою інфекційних хвороб з епідеміологіє­ю, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, членом-кореспондентом АМН України, доктором медичних наук, професором Михайлом Андрейчиним ініціювали створення європейського проекту, який надасть можливість не тільки проводити дезактивацію та видалення з плазми крові практично всіх типів інфекційних патогенів, але й суттєво зменшити притаманні тяжким інфекціям прояви синдрому ендогенної інтоксикації.

— Чи можна щось з усього вищеназваного використати для лікування хворих з тяжкими формами пневмонії, кількість яких останнім часом збільшується 

— Класичний метод гемосорбції з успіхом може бути застосований для лікування тяжких деструктивних пневмоній. Але, на жаль, зараз ми маємо справу з геморагічним типом пневмонії, при якому стабілізація крові великими дозами гепарину, потрібними для гемосорбції, може призвести до погіршення стану хворого. Тому більш безпечними у цьому конкретному випадку є екстракорпоральні детоксикаційні процедури, що проводяться під локальною цитратною антикоагуляцією, яка практично не впливає на системні показники гемостазу.

Також треба згадати (хоч це й не належить до детоксикації) методи допоміжної екстра- та інтракорпоральної оксигенації крові, що давно вже довели свою високу ефективність при лікуванні легеневої недостатності та дихальних дистрес-синдромів різного походження.

— Тобто найбільш потужні, а саме екстракорпоральні методи сорбційної детоксикації та плазмоферезу, якщо і можуть бути застосовані при наявності геморагічної пневмонії, то з великими застереженнями та обмеженнями? А чи є в арсеналі сорбційної терапії щось, що можна було б використати зараз, в умовах епідемії грипу та ГРВІ, широко та безпечно 

— Так, це — ентеросорбція. Справа в тім, що практично незалежно від типу ентеросорбенту, тобто від того, чи є він вуглецевий або кремнійвмісний, основні його позитивні ефекти в лікуванні синдрому ендогенної інтоксикації мають стандартний характер і зводяться до пом’якшення проявів оксидативного стресу, системної запальної реакції та поліпшення показників кишечного мікробіоценозу.

У нашій прикрій ситуації є щонайменше декілька резонів для призначення ентеросорбентів. По-перше, вірусне захворювання, з яким ми маємо справу, досить часто протікає з наявністю блювоти і діареї, а це — класичні показання до прийому ентеросорбентів, і чим гостріші ці прояви, тим частіше треба приймати препарати цієї групи, тим масивнішою має бути ентеросорбційна терапія. По-друге, ентеросорбція має системний позитивний вплив на перебіг синдрому ендогенної інтоксикації та порушень гуморального та клітинного імунітету. По-третє, агресивна медикаментозна терапія, яку слід вживати у тяжких випадках захворювання, сама по собі може дати токсичні прояви, нейтралізація яких теж входить до переліку можливостей ентеросорбції.

СОРБЕКС, ЕНТЕРОСГЕЛЬ, ПОЛІСОРБ, СІЛІКС, КАРБОЛАЙН — їх знає кожен фармацевт

 — Чи можете Ви сказати, які ентеросорбенти присутні зараз на вітчизняному ринку 

— Їх знає кожен фармацевт. З вуглецевих можна назвати загальнодоступний СОРБЕКС, а з кремнійвмісних — ЕНТЕРОСГЕЛЬ у формі пасти для перорального прийому. Деінде в аптеках можна придбати ентеросорбенти на основі аморфного діоксиду кремнію — препарати ПОЛІСОРБ і СІЛІКС. Зовсім в обмеженій кількості на ринок надходить вітчизняний ентеросорбент КАРБОЛАЙН, зареєстровани­й як харчова добавка. Також на ринку представлений сорбент російського виробництва на основі лігніну, відомий під торговельною маркою ПОЛІФЕПАН, але власного досвіду його використання ми практично не маємо.

— А чи не адсорбують на собі ентеросорбенти інші ліки, які приймає пацієнт 

— Так, і щоб такого не сталося, існує стандартна схема прийому ентеросорбентів — через 1,5–2 год після їжі або прийому пероральних препаратів. Взагалі, найбільш надійний варіант, коли ліки приймаються до або під час їжі, а ентеросорбени — за 1,5–2 год потому.

— Чи є якийсь спосіб ввести сорбент хворому, який перебуває у тяжкому стані і не може сам проковтнути препарат 

— У такому разі з ентеросорбентів роблять суспензію та вводять її через назогастральний зонд прямо у шлунок пацієнту або у верхні відділи кишечника.

Сподіваємося, інформація, наведена В. Ніколаєвим, буде корисна нашим читачам.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
Выше ноги или Все на борьбу с варикозом!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті