Лікування туберкульозу в Україні залишається актуальною проблемою

За інформацією прес-служби МОЗ, 29 пунктів Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002–2005 рр. виконано 27. Серед невиконаних завдань — формування реєстру хворих на туберкульоз та створення Державного центру інформативних медичних технологій діагностики та лікування туберкульозу. На сьогоднішній день у рамках проекту «Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні», що здійснюється за рахунок позики Світового банку, розроблені нові адаптовані до міжнародних стандартів форми обліку та звітності, що дадуть змогу створити реєстр хворих на туберкульоз. Нині завершується процедура закупівлі сучасного лабораторного обладнання для центру.

У Національній програмі боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002–2005 рр. були визначені основні заходи, що запобігають поширенню епідемічного процесу: профілактика, вчасне виявлення захворювання та лікування. Найважливішими є виявлення хворого на туберкульоз та організація його лікування. Тому на сучасному етапі велике значення має так зване пасивне виявлення туберкульозу — за зверненням. Для цього в Україні поступово налагоджується робота з мікроскопічної та мікробіологічної діагностики. Одним з активних методів виявлення туберкульозу є щорічна туберкулінодіагностика серед дітей віком до 14 років. Охоплення цим методом діагностики в період дії програми достатньо високе і становить 94–96% дітей. З 2004 р. проводиться діагностика туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих з метою їх скринінгу для проведення хіміопрофілактики.

Не менш важливим питанням, від якого залежить запобігання поширенню епідемічного процесу, є лікування хворих на туберкульоз. Відсутність адекватного забезпечення протитуберкульозними препаратами пацієнтів з 1994 до 2000 р. призвело до значного збільшення в країні кількості хворих на хронічний та викликаний хіміорезистентними штамами мікобактерій туберкульозу.

У результаті недостатньо ефективного лікування та несвоєчасного виявлення хворих на туберкульоз, зокрема серед соціально дезадаптованих осіб, відзначають подальше підвищення рівня смертності від цього захворювання в АР Крим — на 20,6%, Закарпатській області — 43,2%, Івано-Франківській — 37,4%, Київській — 32,1%, Кіровоградській — на 19,5%, Луганській — 30%, Львівській — 22,3%, Хмельницькій — 25%, Сумській та Києві — в 1,6 раза, Севастополі — 1,8 раза (за даними 9 міс 2005 р.).

Керівництвом МОЗ України було прийняте рішення розробити проект «Комплексних заходів щодо запобігання поширенню туберкульозу в Україні на 2006 рік» на період проведення оцінки, визначення індикаторів, опрацювання нової концепції державної цільової програми щодо контролю за туберкульозом на період 2007–2010 рр. з урахуванням пропозицій із регіонів України. Було зазначено, що увага до цієї проблеми з боку Президента України, парламенту та уряду держави свідчить про те, що туберкульоз як глобальна проблема стосується всього суспільства і кожного громадянина зокрема.

Днем раніше, 15 грудня 2005 р., наш кореспондент побував в Українському незалежному інформаційному агентстві новин (УНІАН) на прес-конференції «Боротьба з туберкульозом в Україні: реальність чи міф», організованій фундацією «Громадський рух «Українці проти туберкульозу». Учасники прес-конференції зазначили, що МОЗ України не повною мірою може забезпечити реалізацію Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз та наголосили на необхідності залучення до проведення ефективної роботи щодо вирішення цієї проблеми широких кіл громадськості, спеціалізованих громадських організацій медичного напрямку, місцевих органів державної виконавчої влади та самоврядування, засобів масової інформації. n

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»