Проект Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України»

ПОДАННЯ
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на своєму засіданні 18 вересня 2013 року розглянув проект постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України».

У запропонованих Рекомендаціях враховані та систематизовані пропозиції народних депутатів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, представників професійних спілок, громадських організацій, які були висловлені 5 червня 2013 року безпосередньо у ході проведення парламентських слухань, а також офіційно надійшли до Комітету після завершення слухань та детального ознайомлення їх учасників з попередньо поширеним проектом рекомендацій.

Комітет з питань охорони здоров’я рекомендує Верховній Раді України розглянути проект Постанови Верховної Ради України про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України» та прийняти його за основу і в цілому.

Доповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України визначено Голову Комітету з питань охорони здоров’я Бахтеєву Тетяну Дмитрівну.

Проект Постанови Верховної Ради України та відповідні матеріали додаються.

Голова Комітету Т.Д. Бахтеєва

Проект від 20.09.2013 р. реєстр. № 3308

Вноситься народними депутатами України –

членами Комітету з питань охорони здоров’я

Т. Бахтеєвою та іншими

ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України»

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України» (додаються).

2.Кабінету Міністрів України до 1 січня 2014 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації зазначених Рекомендацій парламентських слухань.

3. Апарату Верховної Ради України у встановленому порядку забезпечити видання збірки матеріалів за результатами цих парламентських слухань.

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

СХВАЛЕНО

Постановою Верховної Ради України

РЕКОМЕНДАЦІЇ
Парламентських слухань на тему:
«Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України»

Учасники парламентських слухань на тему: «Сучасний стан, шляхи і перспективиреформи у сфері охорони здоров’я України», що відбулися 5 червня 2013 року, відзначають, що стан здоров’я та демографічні характеристики населення України продовжують залишатися надзвичайно складними і такими, що загрожують національній безпеці держави.

За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні.

Від 12 до 14 млн. жителів країни хворіють на серцево-судинні хвороби, понад 1 млн. українців страждають від онкологічних захворювань, ще більш як 1 млн. 100 тис. осіб хворіють на цукровий діабет, при цьому майже 200 тис. з них є інсулінозалежними.

Україна продовжує вести сумне лідерство у Європі за рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію та туберкульоз.

Смертність в Україні складає 15,2 на 1000 населення проти 6,7 в країнах-членах ЄС.

Щорічно в Україні помирає понад 700 тис. громадян, третина з яких — це люди працездатного і репродуктивного віку. При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить близько 64% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань — 13%. Фактично ці два класи хвороб визначають майже 80% щорічних втрат населення країни.

Такий стан справ визначається багатьма факторами:

  • усе ще складною економічною ситуацією у державі, що пов’язана з наслідками світової фінансово-економічної кризи;
  • низьким порівняно з розвинутими країнами Європи рівнем добробуту населення;
  • значним поширенням серед українців шкідливих звичок та відсутністю в українському суспільстві культу здорового способу життя;
  • складною екологічною ситуацією;
  • низькою якістю медичного обслуговування та нерівністю громадян у доступі до послуг охорони здоров’я.

При цьому одними з визначальних причин низької якості медичного обслуговування та нерівності громадян у доступі до послуг охорони здоров’я є застаріла, неефективна модель фінансування системи охорони здоров’я та хронічний фінансовий дефіцит у галузі.

В межах можливого протягом останніх років держава вживає заходів щодо поліпшення фінансування охорони здоров’я. При цьому найбільше позитивних змін в цьому напрямі з’явилося у 2010, 2011 та 2012 роках.

Так, частка державних витрат на охорону здоров’я у структурі валового внутрішнього продукту в 2012 р. зросла до 4% порівняно з 2,9% у 2002 р.

Лише за останній 2012 рік порівняно з попереднім 2011 р. обсяг фінансування охорони здоров’я збільшився більш як на 9 млрд. гривень (тобто більш як на 1 млрд. доларів США у доларовому еквіваленті), що складає майже 20% від загальних бюджетних видатків на охорону здоров’я поточного року.

Проте, цього ще недостатньо для того, щоб забезпечити прийнятний рівень фінансування потреб галузі, і Україна продовжує значно поступатися за обсягами фінансування охорони здоров’я переважній більшості країн Європейського регіону ВООЗ, в тому числі країнам-членам Європейського Союзу та сусіднім країнам — членам СНД.

Так, частка державних витрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я за оцінками ВООЗ у 2010 р. в Україні складала лише близько 56%, тоді як у сусідній Росії — більш як 62%, а в середньому в країнах-членах ЄС — близько 76%.

За оцінкою ВООЗ, у 2010 році рівень державних витрат на охорону здоров’я в Україні склав лише 294 долари США з розрахунку на одного жителя, тоді як в середньому в Європейському регіоні цей показник складав еквівалент 1546 доларів США.

Особливо турбує те, що, як і раніше, продовжує мати місце надзвичайно низький рівень державних витрат на придбання лікарських засобів. Фактично усі необхідні для лікування, в тому числі й у лікарнях, лікарські засоби громадяни України змушені купувати за власні кошти, що особливо важким тягарем лягає на малозабезпечені сім’ї та пенсіонерів.

За підсумками 2010 р., частка видатків на медикаменти у структурі загальних бюджетних витрат на охорону здоров’я в Україні склала лише 11%. У доларовому еквіваленті відповідні видатки з розрахунку на одного жителя становили лише близько 12 доларів США, що, згідно з оцінками ВООЗ, приблизно у 40 разів менше, ніж, наприклад, у Німеччині та майже у 12 разів менше, ніж в Естонії.

Крім того, в Україні продовжує мати місце високий рівень готівкових виплат сімей за послуги охорони здоров’я. За оцінками ВООЗ, у 2010 р. він становив більше 40% від загальних витрат на охорону здоров’я, що у 2,5 рази вище, ніж в середньому в країнах-членах ЄС (16,5%) та в 1,3 рази вище, ніж у сусідній Російській Федерації (31,4%).

Безумовно, усе це чинить вкрай негативний вплив як на доступність, так і на якість та повноту медичної допомоги, що надається населенню України, робить громадян України значно менше захищеними від фінансових ризиків та ризику зубожіння порівняно з громадянами інших європейських країн.

Негативний вплив дефіциту фінансування системи охорони здоров’я на стан справ у зазначеній сфері значно посилюється також вкрай неефективним використанням наявних у галузі коштів, значною диспропорцією у розподілі фінансів між первинною та спеціалізованою медичною допомогою.

Якщо у розвинутих європейських країнах на потреби сектору первинної медичної допомоги (на рівні якого починається й закінчується до 75 — 80% усіх контактів пацієнтів з системою медичного обслуговування) виділяється 25 — 30% від загального обсягу фінансових ресурсів охорони здоров’я, то в Україні ця частка становить менше 15% від загального обсягу фінансових ресурсів охорони здоров’я.

У той же час, в Україні до 60% випадків госпіталізації, особливо на рівні районних та міських лікарень, є необґрунтованими, — тобто, адекватна допомога пацієнтам, які необґрунтовано госпіталізуються до лікарень може й повинна надаватися на рівні первинної допомоги або в закладах соціального забезпечення та догляду.

Враховуючи викладене, держава має забезпечити проведення всеосяжної комплексної реформи системи охорони здоров’я в цілому та системи медичного обслуговування населення як її найважливішої невід’ємної складової зокрема.

Запровадження такої реформи передбачено в ініційованій Президентом України Програмі економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Вона визначає основні проблеми вітчизняної системи охорони здоров’я та їх причини, а також комплекс заходів, яких має бути вжито з метою поліпшення якості і доступності медичного обслуговування, ефективності державного фінансування охорони здоров’я, створення стимулів для формування здорового способу життя населення й здорових умов праці громадян України.

З метою створення законодавчого підґрунтя для реалізації цієї реформи протягом останніх кількох років Верховною Радою України прийнято низку важливих законів.

Серед них — Закони «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про державно-приватне партнерство», а також закони, спрямовані на вдосконалення національного фармацевтичного законодавства та законодавства з питань якості та безпечності харчових продуктів, контролю над тютюном та запобігання його шкідливому впливу на здоров’я людини тощо.

Однак особливе значення для реалізації цієї реформи мають прийняті Верховною Радою України нова редакція Бюджетного кодексу України (від 8 липня 2010 р. № 2456-VI), Закони України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» (від 7 липня 2011 р. № 3611-VI), «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (від 7 липня 2011 р. № 3612-VI), «Про екстрену медичну допомогу» (від 5 липня 2012 р. № 5081-VI), які створюють законодавче підґрунтя для реалізації заходів з реформування медичного обслуговування, передбачених Програмою економічних реформ на 2010 — 2014 роки.

При цьому особливе місце серед зазначених вище законів посідає Закон України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві». Важливість цього Закону полягає в тому, що він надає можливість в умовах відповідного пілотного проекту провести практичну апробацію нової, розробленої з урахуванням досвіду інших європейських країн, моделі організації медичного обслуговування населення, яка водночас передбачає застосування як механізмів підвищення доступності населенню якісної медичної допомоги різних видів, так і механізмів поліпшення ефективності та раціональності використання наявних у галузі охорони здоров’я різних типів ресурсів.

Як свідчать надані Кабінетом Міністрів України до парламентських слухань інформаційно-аналітичні матеріали та виступи представників пілотних регіонів, перехід до передбаченої вказаним вище пілотним проектом моделі організації медичного обслуговування населення протягом періоду, що минув від початку цього пілотного проекту, дозволив отримати низку позитивних результатів як з точки зору поліпшення якості медичної допомоги, так і з точки зору підвищення ефективності використання ресурсів.

Разом з тим, у Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, до народних депутатів України, які представляють різні політичні сили, надходить досить велика кількість звернень громадян, що свідчать про те, що нерідко на місцях у процесі реформування медичного обслуговування має місце прийняття необґрунтованих рішень, які погіршують умови одержання громадянами медичної допомоги, особливо у сільській місцевості.

Перш за все, це стосується необґрунтованого і такого, що не відповідає вимогам статті 49 Конституції України, закриття комунальних закладів охорони здоров’я та пов’язаного з цим скороченням значної кількості їх працівників. Інколи такі заходи на місцях підміняють системну роботу, що має бути спрямована на організаційно-структурну перебудову діяльності місцевої мережі медичних закладів з урахуванням реальних потреб населення конкретної адміністративно-територіальної одиниці у відповідних видах медичної допомоги та медичних послуг, зумовлених статевовіковою структурою населення, характером його захворюваності, смертності, станом наявної дорожньо-транспортної інфраструктури тощо.

Крім того, результати парламентського контролю за ходом впровадження пов’язаних з реформуванням охорони здоров’я законів України свідчать про те, що Міністерство охорони здоров’я України у ряді випадків не забезпечує своєчасної та якісної підготовки та прийняття відповідних підзаконних нормативних актів.

Це стосується також розробки та подання на розгляд Кабінету Міністрів України відповідних законопроектів, подальше прийняття яких Верховною Радою України має сприяти поширенню дійсно ефективної, спрямованої на забезпечення належних умов реалізації конституційного права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу, рівного та справедливого доступу кожної людини до охорони здоров’я.

Значні недоліки мають місце й у забезпеченні відповідної пов’язаної із запровадженням реформи медичного обслуговування інформаційно-роз’яснювальної та освітньої роботи, у ході якої громадянам, пацієнтам та медичним працівникам, має доступно та обґрунтовано роз’яснюватися зміст заходів щодо реалізації реформи, їх необхідність, очікувані результати тощо.

У зв’язку з цим, розуміючи та підтримуючи нагальну необхідність продовження розпочатої реформи у сфері охорони здоров’я України і, водночас, необхідність подальшого вдосконалення підходів та порядку здійснення цієї реформи, запобігання можливому погіршенню стану справ у галузі охорони здоров’я у процесі її реформування, учасники парламентських слухань рекомендують:

Звернути увагу органів державної влади та органів місцевого самоврядування усіх рівнів на необхідність неухильного дотримання вимог статей 3, 22, 49, 95 Конституції України та вимог відповідних міжнародних договорів України та міжнародних зобов’язань України у частині забезпечення належної реалізації невід’ємного права кожної людини на рівний та справедливий доступ до охорони здоров’я та якісної і своєчасної медичної допомоги.

Верховній Раді України:

Посилити парламентський контроль за виконанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування положень зазначених вище статей Конституції України, інших законів України, відповідних міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України у частині, що стосується охорони здоров’я населення та права особи на охорону здоров’я та медичну допомогу.

До кінця 2014 року забезпечити створення законодавчих передумов для запровадження в Україні загальнообов’язкового державного медичного страхування.

Кабінету Міністрів України:

3.1. Посилити контроль за реалізацією Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», забезпечити систематичне узагальнення набутого у ході реалізації відповідних пілотних проектів досвіду та оперативне реагування на проблеми, що виникають при цьому.

3.2. Забезпечити постійне проведення широкомасштабної інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо необхідності реформування системи охорони здоров’я, мети, змісту та очікуваних результатів відповідних заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3.3. При підготовці проектів законів про Державний бюджет України на 2014 рік та наступні роки передбачати збільшення державних асигнувань на охорону здоров’я в обсязі не менше 5 відсотків обсягу ВВП, кошти на забезпечення реалізації положень пунктів «ж» та «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, а також збільшення обсягів державних видатків на закупівлю:

  • лікарських засобів та виробів медичного призначення, необхідних для забезпечення профілактики і лікування хвороб, які є визначальними у формуванні загальної структури захворюваності та смертності населення України;
  • медичного обладнання та устаткування, необхідних для належного забезпечення населення первинною медичною допомогою та підвищення рівня її якості і доступності;
  • медичного обладнання та устаткування, спеціальних транспортних засобів, необхідних для належного забезпечення населення екстреною медичною допомогою.

3.4. Підготувати та до 1 грудня 2013 року подати в установленому порядку Верховній Раді України законодавчі пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», спрямованих на усунення виявлених під час реалізації пілотного проекту недоліків в організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів, а саме:

  • щодо порядку організації медичного обслуговування населення пілотних регіонів, узгодженого з положеннями частин десятої та одинадцятої статті 35-2 та частин сьомої та восьмої статті 35-3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до яких вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається без направлення у разі звернення до акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, пацієнтам із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку, та пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані;
  • щодо затвердження для пілотних регіонів окремих штатних нормативів та табелів оснащення закладів охорони здоров’я;
  • щодо створення госпітальних округів на території пілотних регіонів та включення до їх складу відповідних закладів охорони здоров’я за обов’язковим погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебували ці заклади до їх передачі у спільну власність територіальних громад;
  • щодо планування та прогнозування розвитку мережі комунальних закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах з урахуванням необхідності забезпечення максимальної територіальної доступності для населення первинної медичної допомоги, реальних потреб населення у інших видах медичної допомоги, стану дорожньо-транспортної інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць;
  • щодо порядку проведення моніторингу реформування системи охорони здоров’я у пілотних регіонах та залучення до нього громадськості, систематичного оприлюднення його результатів.

3.5. Підготувати та до 1 січня 2014 року подати в установленому порядку Верховній Раді України опрацьовані за участю Національної академії медичних наук України, всеукраїнських громадських організацій медичних працівників та пацієнтів проект Закону про заклади охорони здоров’я та медичну діяльність, визначивши у ньому, зокрема:

  • порядок створення, припинення закладів охорони здоров’я, їх класифікацію та особливості діяльності, у тому числі щодо надання населенню медичних послуг;
  • організаційно-правові механізми управління якістю медичного обслуговування населення закладами охорони здоров’я усіх форм власності та медичними працівниками, у тому числі тими, які здійснюють приватну медичну практику;
  • організаційно-правові механізми використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів закладів охорони здоров’я;
  • особливості правового статусу та діяльності закладів охорони здоров’я різних видів, в тому числі клінік вищих медичних навчальних закладів (університетських клінік);
  • правовий статус та відповідальність медичних (фармацевтичних) працівників, кваліфікаційні вимоги до них, засади професійного самоврядування, соціальні гарантії;
  • організаційно-правові засади реалізації прав та обов’язків пацієнтів;
  • організаційно-правові механізми здійснення громадського контролю за діяльністю закладів охорони здоров’я та професійною діяльністю медичних (фармацевтичних) працівників.

3.6. Посилити контроль за належним виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 р. № 1113 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», зокрема, щодо врахування реальних потреб населення у якісній медичній допомозі відповідного виду та забезпечення її доступності (в тому числі територіальної, з урахуванням стану дорожньої інфраструктури і транспортного сполучення у кожній адміністративно-територіальній одиниці), постійного інформування населення про структурну реорганізацію мережі закладів охорони здоров’я та її оптимізацію.

3.7. З метою запобігання порушення права громадян на доступ до своєчасної та належної медичної допомоги переглянути Порядок встановлення надбавок за обсяг та якість виконаної роботи медичним працівникам, що надають первинну медичну допомогу та є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2012 року № 209 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 395) у частині щодо доцільності включення до формули розрахунку надбавки за якість виконаної роботи лікарів (сестер медичних) таких підвищувальних коефіцієнтів як показники рівня госпіталізації до закладів охорони здоров’я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу у стаціонарних умовах, кількість виїздів за викликами екстреної медичної допомоги, кількість відвідувань лікаря у закладах охорони здоров’я, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу в амбулаторних умовах.

3.8. Забезпечити виконання:

  • вимог частини другої статті 9 Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», відповідно до якої для закладів охорони здоров’я, які є учасниками пілотного проекту, дія існуючих штатних нормативів, установлених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, не застосовується.
  • вимог статті 10 Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» щодо запровадження нових умов оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що є учасниками передбаченого зазначеним Законом пілотного проекту;
  • положень статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я у частині щодо права лікарів або комісій лікарів закладів охорони здоров’я приватної форми власності та права лікарів, які проводять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці, проводити медичну експертизу з тимчасової втрати працездатності;
  • положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», відповідно до яких до 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надають лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під їх керівництвом.

3.9. Доручити відповідним центральним органам виконавчої влади внести відповідні зміни до:

Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2011 р. № 646 «Про затвердження нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо реалізації Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві», узгодивши його зміст з положеннями частин десятої та одинадцятої статті 35-2 та частин сьомої та восьмої статті 35-3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, які набирають чинності з 1 січня 2015 року та передбачають, що надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги без направлення у разі звернення особи до акушера-гінеколога, стоматолога, педіатра, а також пацієнтам із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку, та пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані;

Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2011 р. № 455, забезпечивши практичну реалізацію положень статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я у частині права лікарів або комісій лікарів закладів охорони здоров’я приватної форми власності та права лікарів, які проводять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці, проводити медичну експертизу з тимчасової втрати працездатності;

Штатних нормативів та типових штатів закладів охорони здоров’я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 р. № 33, узгодивши зазначені нормативи з вимогами Закону України «Про екстрену медичну допомогу» щодо організаційно-правових засад своєчасного забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою;

Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2012 р. № 132 «Про затвердження Примірного табеля оснащення лікувально-профілактичних підрозділів закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу», доповнивши його примірним табелем оснащення адміністративно-господарського підрозділу центру первинної медико-санітарної допомоги, необхідним для ведення електронного реєстру пацієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 року № 546 «Про затвердження Положення про електронний реєстр пацієнтів».

3.10. Забезпечити своєчасний перегляд, розроблення, прийняття та впровадження в дію нормативно-правових актів, підзаконних актів та галузевих стандартів, як основного інструменту реалізації реформи системи медичного обслуговування населення.

3.11. Вжити заходів щодо підготовки та перепідготовки необхідної для забезпечення належного проведення реформи медичного обслуговування кількості лікарів загальної практики-сімейних лікарів, лікарів із спеціальності «медицина невідкладних станів», а також фахівців з управління та фінансування у сфері охорони здоров’я.

3.12. Забезпечити розробку та затвердження єдиних тарифів на медичні послуги вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у розрізі груп захворювань, та критеріїв розрахунку обсягу бюджетних видатків для первинної та екстреної медичної допомоги.

3.13. Визначити перелік захворювань та номенклатуру лікарських засобів, до яких може бути застосований механізм часткового відшкодування пацієнтам вартості лікарських засобів, аналогічний механізму, визначеному у постанові Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 340 «Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою», та вжити заходів щодо залучення усіх суб’єктів роздрібної торгівлі лікарськими засобами до участі у відповідних проектах, забезпечити збільшення обсягу державного фінансування таких проектів.

3.14. З метою підвищення доступності знеболення для пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, забезпечити перегляд та внесення змін відповідних до нормативно-правових актів, які визначають правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби, порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень і порядок відпуску лікарських засобів з аптек та їх структурних підрозділів.

3.15. З метою забезпечення відповідного наукового супроводу подальшого розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я, в установленому порядку розглянути питання щодо створення державної наукової установи — Національного інституту громадського здоров’я.

3.16. Прискорити розробку та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Загальнодержавної програми «Здоров’я 2020: український вимір».

3.17. Розглянути питання про необхідність розробки та затвердження Державної програми інформатизації системи охорони здоров’я.

3.18.З метою сприяння задоволенню потреб громадян у медичному обслуговуванні та лікарських засобах, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів у системі охорони здоров’я та запобігання проявам корупції у сфері державних закупівель товарів, робіт і послуг подати Верховній раді України пропозиції щодо внесення змін до відповідних законодавчих актів.

3.19. Розглянути питання про необхідність підготовки законодавчих пропозицій, спрямованих на формування засад державної політики у сфері охорони здоров’я.

Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:

4.1. Звернути увагу на неприпустимість погіршення доступності первинної медичної допомоги за місцем проживання для мешканців сільських населених пунктів внаслідок необґрунтованого закриття ФАПів та сільських амбулаторій і необґрунтованої концентрації професійної діяльності медичних працівників первинної медичної допомоги виключно у районних (міських) центрах первинної медико-санітарної допомоги.

4.2. Забезпечити вжиття заходів щодо активізації застосування «місцевих стимулів» та заохочень, спрямованих на підвищення престижності медичної та фармацевтичної діяльності у сільській місцевості та належне забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров’я у сільських населених пунктах.

4.3. Припинити практику укладення передбачених статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я контрактів з керівниками закладів охорони здоров’я строком лише на один рік та забезпечити укладання таких контрактів на строк не менше трьох років та на конкурсних засадах.

4.4. При плануванні та прогнозуванні розвитку мережі місцевих закладів охорони здоров’я та прийнятті рішень щодо їх оптимізації, реорганізації чи перепрофілювання забезпечити максимальну територіальну доступність для населення первинної медичної допомоги з урахуванням стану дорожньо-транспортної інфраструктури адміністративно-територіальних одиниць та реальних потреб населення в інших видах медичної допомоги.

4.5. Вжити заходів щодо пріоритетності фінансування робіт, пов’язаних із забезпеченням та підтриманням у належному стані дорожньо-транспортної інфраструктури, необхідної для організації своєчасного доступу населення до відповідних закладів охорони здоров’я, насамперед тих, що надають первинну медичну допомогу та забезпечують надання екстреної медичної допомоги.

4.6. Забезпечити постійне проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо необхідності реформування системи охорони здоров’я, мети, змісту та очікуваних результатів цієї реформи, прозорість прийняття пов’язаних з реформою рішень та залучення громадськості до їх обговорення.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи