Аптека online » Новини фармацевтики та фармації » Законопроект «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»

Законопроект «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»

27 Березня 2014 6:15 Поділитися
Новини фармацевтики та фармації, Нормативно-правова інформація, Проекти документів

ПОДАННЯ
до проекту Закону України
«Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»

Виконуючому обов’язки Президента України,

Голові Верховної Ради України

Турчинову О.В.

Про проект Закону України

Вельмишановний Олександре Валентиновичу!

Кабінет Міністрів України направляє проект Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України» і просить його розглянути у найкоротший термін у першочерговому порядку, оскільки його реалізація сприятиме запобіганню фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

З повагою

Прем’єр-міністр України А. Яценюк

пояснювальна записка
до проекту Закону України
«Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Прийняття зазначеного законопроекту обумовлене необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави.

2. Мета і шляхи її досягнення

Вдосконалення норм Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України запропоноване законопроектом має на меті створення умов для збільшення надходжень до бюджету та покращення адміністрування податків.

Законопроектом, зокрема пропонується:

збільшити ставки податків і зборів, крім збору за спеціальне використання лісових ресурсів та екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів, визначених в абсолютних значеннях (крім євро), на індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції (постанова КМУ від 18.12.2013 № 978);

запровадити на постійній основі застосування основної ставки податку на прибуток підприємств на рівні 18 відсотків та податку на додану вартість на рівні 20 відсотків;

переглянути ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, здійснити повний перехід до відсоткових ставок та укрупнити групи корисних копалин у розрізі ставок плати за користування надрами;

розширити коло платників по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, які проводять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування;

запровадити норму згідно з якою платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що в межах наданих їм земельних ділянок розмір яких перевищує норми встановлені Земельним кодексом України для безоплатного виділення, видобувають прісні підземні води із застосуванням електричних пристроїв у обсязі понад 13 кубічних метрів на особу в місяць;

встановити щорічне коригування бази оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного), оскільки діюча на сьогодні база оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, проведена за станом на 1 липня 1995 року;

передбачити розширення кола платників збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ за рахунок суб’єктів господарювання, які закуповують імпортований природний газ у нерезидентів України для власного використання як паливо або сировину та нафтогазовидобувних підприємств, що провадять господарську діяльність з видобування вуглеводневої сировини, які використовують видобутий ними в Україні природний газ як паливо або сировину;

поширити на всі категорії земель вимоги, згідно якої мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності, не може бути менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

збільшити у 2 рази ставки оподаткування збором за користування радіочастотним ресурсом України;

застосувати єдину ставку акцизного податку на дизпаливо (98 € за 1000 кг) замість диференціації ставок в залежності від вмісту сірки (від 46 до 98 € за 1000 кг) та запровадити оподаткування альтернативного палива;

збільшити вдвічі ставки на нові автомобілі та мотоцикли з об’ємом двигуна більше 0,5 л;

встановити ставки акцизного податку на мотоцикли об’ємом двигуна до 0,5 л на рівні 0,06 євро за 1 см. куб. (як найнижча запропонована ставка на автомобілі);

підвищити у 2 рази ставки акцизного податку на автомобільні кузови;

відновити особливості оподаткування податком на додану вартість діяльності підприємств, пов’язаної з реалізацією зернових і технічних культур;

запровадити справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 0,5% при здійсненні операцій з купівлі юридичними та фізичними особами іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі;

встановити ставку податку на доходи фізичних осіб 15(17)% для доходів у формі пенсійних виплат, які на сьогодні не оподатковуються, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень з суми перевищення;

запровадити оподаткування ПДВ за ставкою 7% на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення (імпорт та постачання виробником);

зменшити неоподатковуваний імпорт товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях, з 300 до 150 євро;

визначити базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, загальну площу об’єкта житлової нерухомості, замість житлової.

Також пропонується встановити прогресивну шкалу оподаткування податком на доходи фізичних осіб за ставками 15%, 17%, 20, 25%, 30% для всіх доходів, включаючи, зокрема, дивіденди, проценти, роялті, інвестиційний прибуток, із запровадженням обов’язку для платника податку здійснити за результатами року перерахунок нарахованого (утриманого) податку.

Крім того, законопроектом передбачається збільшити ставки акцизного податку на алкогольні напої та тютюнові вироби на 25%, пиво — на 42,5%.

У поточному році були підняті ставки акцизного податку на спирт етиловий та алкогольні напої на 14%, на тютюнові вироби — на 6,5%, в той час як на пиво ставки не підвищувалися.

Таким чином, в результаті підвищення, запропонованого проектом, сукупне підвищення ставок на спирт та алкогольні напої у 2014 році становитиме 39%, на тютюнові вироби — 31,5%, на пиво — 42,5%.

Законопроект також передбачає оптимізацію загальної чисельності правоохоронних органів (МВС, СБУ, Управління держохорони, прокуратури).

Зокрема, пропонується скоротити загальну чисельність МВС на 79400 осіб (з 324400 осіб до 245000 осіб), Служби безпеки на 3350 осіб (з 33500 осіб до 30150 особи), Управління держохорони на 299 осіб (з 2993 осіб до 2694 осіб) та прокуратури — на 2263 осіб (з 22630 до 20367).

Проектом Закону України також передбачається до стабілізації економічної ситуації в країні зупинити дію норм Закону України «Про державну службу» стосовно виплати державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків та грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат судді, який вийшов у відставку, та Закону України «Про прокуратуру» стосовно виплати прокурорам і слідчим при виході на пенсію грошової допомоги у розмірі місячного заробітку за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

На даний час відповідно до окремих законів України при виході на пенсію (у відставку) державним службовцям, суддям, прокурорам, слідчим,та працівникам органів місцевого самоврядування та дипломатичним працівникам виплачується грошова допомога.

Розмір грошової допомоги, що виплачується державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування складає від 12 до 51 тис. гривень, прокурорам та слідчим — від 130 до 300 тис. гривень, розмір вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку — від 164 до 228 тис. гривень в місцевих та апеляційних судах та до 400 тис. гривень у вищих судах.

Разом з тим, ці особи мають спеціальні пенсії, розміри яких набагато вищі, ніж у працівників, які виходять на пенсію на загальних умовах. Так, наприклад, пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% суми їх заробітної плати. Для працівників, що виходять на пенсію на загальних умовах, розмір пенсії складає 46,7% їх заробітку.

При таких розмірах пенсій державним службовцям, суддям, прокурорам та слідчим виплата в період жорсткої економії бюджетних коштів вищевказаних грошових допомог є невиправданою.

Крім того, відповідно до Закону України «Про державну службу» державним службовцям раз на 5 років надається грошова винагорода за сумлінну безперервну працю в державних органах, виплата якої здійснюється за суб’єктивним підходом окремим категоріям працівників.

Законопроектом передбачається внести зміни до деяких законів України, якими передбачено право на пільги осіб за професійною ознакою.

Пропонується посилити адресність надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, проїзду, на придбання твердого палива шляхом урахування рівня доходів громадян та надання їх у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Метою проекту є уніфікації підходів під час призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку шляхом їх об’єднання та збільшення розміру допомоги при народженні першої дитини та її виплати протягом 36 місяців.

Метою проекту акта є збільшення надходжень до Пенсійного фонду, які спрямовуватимуться на виплату трудових пенсій.

Законопроектом передбачається змінити пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зменшивши частки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямувавши їх на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) та на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

У середньому розміри єдиного внеску зміняться таким чином:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття зменшиться на 1,0 відсоток;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням зменшиться на 0,2 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування збільшиться на 1,1 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, збільшиться на 0,1 відсотка.

При цьому, загальний розмір єдиного внеску на загально­обов’язкове державне соціальне страхування не зміниться.

Оскільки, відповідно до чинного законодавства дефіцит коштів Пенсійного фонду покривається за рахунок державного бюджету, запровадження законопроекту сприятиме зменшенню навантаження на державний бюджет.

Враховуючи зазначене, внесення запропонованих змін сприятиме оптимальному розподілу страхових внесків та покращенню фінансового стану Пенсійного фонду.

Законопроектом пропонується встановити призначення пенсії в розмірі 70 відсотків від суми місячної чинної заробітної плати (заробітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, для окремих категорій осіб.

Проектом акта встановлюється, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплати, передбачені законодавством у сфері соціального та пенсійного страхування, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат, такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя. Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат відповідно до пенсійного законодавства України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законопроектом передбачається призупинити на 2014 — 2015 роки дію частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо здійснення перерахунку пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

3. Правові аспекти

У цій сфері діють такі нормативно-правові акти:

  • Конституція України;
  • Податковий кодекс України;
  • Митний кодекс України;
  • Кодекс України «Про надра»;
  • Водний кодекс України;
  • Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»;
  • Закон України «Про банки і банківську діяльність»;
  • Закон України «Про міліцію»;
  • Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України»;
  • Закон України «Про Службу безпеки України»;
  • Закон України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України»;
  • Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;
  • Закон України «Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України»;
  • Закон України «Про прокуратуру»;
  • Закон України «Про державну службу»;
  • Закон України «Про судоустрій та статус суддів»;
  • Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
  • Закон України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України»;
  • Закон України «Про правові засади цивільного захисту»;
  • Закон України «Про освіту»;
  • Закон України «Про культуру»;
  • Закон України «Про захист рослин»;
  • Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»;
  • Закон України «Про музеї та музейну справу»;
  • Основи законодавства України про охорону здоров’я;
  • Кодекс цивільного захисту України;
  • Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»;
  • Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;
  • Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
  • Закон України «Про статус народного депутата України»;
  • Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;
  • Закон України «Про пенсійне забезпечення»;
  • Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;
  • Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;
  • Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація зазначеного акта надасть можливість отримання додаткових надходжень до зведеного бюджету.

Починаючи з 2015 року прийняття законопроекту дозволить щороку заощаджувати бюджетні кошти на утримання МВС, Служби безпеки, Управління держохорони та Генпрокуратури в сумі близько 1350 млн. гривень та спрямовувати їх на соціальний захист населення (на 2014 рік економія коштів буде незначною у зв’язку з необхідністю проведення розрахунків із звільненими особами та їх утриманням до кінця року).

Реалізація проекту Закону України сприятиме раціональному використанню бюджетних коштів, передбачених на оплату праці працівників державних органів і судів, та недопущення заборгованості із заробітної плати.

Встановлення єдиного розміру допомоги при народженні дитини та скасування допомоги по догляду за дитиною до 3 років дозволить зекономити близько 3,5 млрд. гривень, які будуть спрямовані на соціальний захист найбільш уразливих категорій громадян.

Запровадження законопроекту дасть можливість збільшити у 2014 році власні надходження Пенсійного фонду на 3 447,4 млн. грн. та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — на 470,1 млн. гривень, скоротити видатки із Державного бюджету на виплату пенсій до кінця 2014 року на 10,7 млн. грн., зменшити видатки Пенсійного фонду України на 1 357,6 млн. грн. у 2014 році.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону України погоджено з усіма зацікавленими центральними органами виконавчої влади.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку регіонів.

7. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта потребує проведення консультацій з громадськістю шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України.

9. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект є регуляторним актом та потребує погодження з Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

10. Прогноз результатів

Прийняття Закону України

  • дозволить збільшити дохідну частину бюджету на суму близько 44 млрд. грн. в розрахунку на рік, у розрахунку на 7 місяців 2014 року — на суму близько 25 млрд. гривень;
  • дозволить оптимізувати чисельність МВС, СБУ, УДО, органів прокуратури та заощадити бюджетні витрати на забезпечення їх діяльності;
  • сприятиме раціональному використанню державних коштів та дозволить спрямувати вивільнені ресурси на забезпечення основних виплат працівникам державних органів;
  • дозволить упорядкувати систему надання пільг населенню, а також запровадити адресний підхід при їх наданні громадянам за професійною ознакою;
  • дозволить законодавчо врегулювати у відповідних базових законах України, що передбачають надання державних соціальних гарантій, окремі питання надання соціальної підтримки, виходячи із можливості фінансового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України, та дасть можливість уникнути судових позовів та довготермінових боргових зобов’язань держави;
  • дозволить оптимізувати розподіл єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  • дозволить врегулювати питання соціального та пенсійного страхування громадян, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя;
  • сприятиме стабілізації економічної ситуації в країні, шляхом зменшення навантаження на видаткову частину державного бюджету, зокрема зменшення видатків з державного бюджету Пенсійному фонду України.

Додаткові надходження до бюджету та економія коштів буде спрямована на соціальний захист громадян, а також дасть можливість забезпечувати своєчасні розрахунки із господарюючими суб’єктами за надані послуги, поставлені товари, продукти харчування тощо для бюджетних установ, що сприятиме фінансовій стабілізації та економічному зростанню, погашенню заборгованості із заробітної плати, накопиченої у минулих роках.

Міністр фінансів України О. Шлапак

Проект

Реєстр. № 4576 від 27.03.2014 р.

Вноситься Кабінетом Міністрів України

А. Яценюк

ВИТЯГ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13—17, ст. 112) такі зміни:

1. У пункті 14.1 статті 14:

абзац другий підпункту 14.1.112 виключити;

підпункт 14.1.126 викласти у такій редакції:

«14.1.126. обсяг видобутої вуглеводневої сировини:

а) для цілей розділу XI — обсяг нафти, природного газу (у тому числі супутнього (нафтового) газу), газового конденсату у значенні, наведеному в підпункті 14.1.128 цієї статті, що у порядку визначеному в правилах видобування вуглеводневої сировини, взятий на облік безпосередньо після пунктів їх підготовки із застосуванням засобів приладового обліку;

б) для цілей розділу XVIII — вироблена продукція у значенні, наведеному в Законі України «Про угоди про розподіл продукції». У випадках, коли вироблена продукція обліковується та використовується інвестором як паливо або сировина, обсяг видобутої вуглеводневої сировини визначається в порядку визначеному підпунктом «а» цього пункту;»;

у підпункті 14.1.150 виключити слова в дужках:

«(крім агломерації руд з термічною обробкою, в результаті якої утворюються речовини інші, ніж мінеральна форма видобутої корисної копалини, у тому числі й такої, що піддана первинній переробці) та збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури)».

2. Статтю 43 доповнити пунктом 43.6 наступного змісту:

«43.6. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.»

3. У абзаці першому пункту 151.1 статті 151 цифри «16» замінити цифрами «18».

4. У статті 164:

у пункті 164.2:

підпункт 164.2.8 викласти в такій редакції:

«164.2.8. дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів (крім процентів у сумі, що не перевищує в рік сімнадцять прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених законом на 1 січня звітного податкового року, процентів, визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41, дивідендів, визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, а також виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу)»;

доповнити новим підпунктом такого змісту:

«164.2.19. суми пенсій (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень, — у сумі такого перевищення».

У зв’язку з цим, підпункт 164.2.19 вважати підпунктом 164.2.20.

5. У статті 165:

у пункті 165.1:

підпункт «е» підпункту 165.1.1 викласти в такій редакції:

«е) сума пенсій (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати»;

у підпункті 165.1.41 слова «заробітної плати» виключити.

6. У статті 167:

пункт 167.1 викласти в такій редакції:

«167.1. Ставки податку становлять:

167.1.1. Якщо база оподаткування звітного податкового місяця не перевищує десять прожиткових мінімумів, то застосовується ставка 15 відсотків.

167.1.2. Якщо база оподаткування звітного податкового місяця перевищує десять прожиткових мінімумів, але не перевищує 17 прожиткових мінімумів, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

167.1.3. Якщо база оподаткування звітного податкового місяця перевищує 17 прожиткових мінімумів, але не перевищує 33 прожиткових мінімуми, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

167.1.4. Якщо база оподаткування звітного податкового місяця перевищує 33 прожиткових мінімумів, але не перевищує 66 прожиткових мінімуми, до суми такого перевищення застосовується ставка 25 відсотків.

167.1.5. Якщо база оподаткування звітного податкового місяця перевищує 66 прожиткових мінімумів, до суми такого перевищення застосовується ставка 30 відсотків.

167.1.6. Встановлені в підпунктах 167.1.1.-167.1.5 цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 цієї статті.

167.1.7. Для цілей цього пункту термін «прожитковий мінімум» розуміється як розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

167.1.8. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставки податку, встановлені у підпунктах 167.1.1.-167.1.5 до середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування»;

у пункті 167.2 абзаци другий — дев’ятий виключити;

у пункті 167.3 слова «абзацом першим пункту 167.1» замінити «підпунктом 167.1.1»;

пункт 167.4 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Доходи, зазначені в абзаці першому цього пункту, не враховуються під час проведення річного перерахунку за сукупністю ставок, визначених підпунктами 167.1.1-167.1.5 пункту 167.1 цієї статті».

7. У пункті 168.3. статті 168 після слів «у тому числі роботодавцем» доповнити словами «Пенсійним фондом».

8. У статті 170:

абзац перший підпункту 170.4.1 викласти в такій редакції:

«170.4.1. Податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь доходів у формі процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату), за винятком банківської установи»;

підпункт 170.4.2 викласти в такій редакції:

«170.4.2. Податковий агент, який нараховує доходи у вигляді процентів, відображає у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, загальну суму таких нарахованих (сплачених) платнику податку доходів та загальну суму утриманого (перерахованого) з них податку»;

підпункт 170.4.3 викласти в такій редакції:

«170.4.3. Оподаткування процентів, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб протягом місяця здійснюється податковим агентом під час кожного нарахування (виплати) із застосуванням ставки, встановленої підпунктом 167.1.1 пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу, що не виключає обов’язку отримувача таких доходів щодо здійснення річного перерахунку за сукупністю ставок, передбаченим таким пунктом»;

у підпункті 170.5.3 пункту 170.5 слова «ставкою, визначеною у пункті 167.2» замінити словами «ставками, визначеними у пункті 167.1»;

абзац другий підпункту 170.11.1 пункту 170.11 виключити.

9. Підпункт «є» пункту 176.1 статті 176 викласти в такій редакції:

«є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року доходи, оподатковувані за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, нараховувалися (виплачувалися, надавалися) двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Інші оподатковувані доходи, що були нараховані (виплачені, надані) платникам податку, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, що декларується згідно з цим підпунктом.

Перерахунок податку із задекларованої річної загальної суми оподатковуваних доходів у такому порядку:

задекларована річна загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на фактично нараховані (утримані) протягом звітного року податковими агентами суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та на суму наданої платнику податку податкової соціальної пільги (за її наявності);

якщо зменшена загальна сума оподаткованого доходу перевищує 120 прожиткових мінімум, але не перевищує 204 прожиткових мінімумів, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків;

якщо зменшена загальна сума оподаткованого доходу перевищує 204 прожиткових мінімумів, але не перевищує 396 прожиткових мінімумів, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків;

якщо зменшена загальна сума оподаткованого доходу перевищує 396 прожиткових мінімумів, але не перевищує 792 прожиткових мінімуми, до суми такого перевищення застосовується ставка 25 відсотків;

якщо зменшена загальна сума оподаткованого доходу перевищує 792 прожиткових мінімуми, до суми такого перевищення застосовується ставка 30 відсотків.

Нарахований податок із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом податкового (звітного) року на доходи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, які задекларовані платником податку. Позитивна різниця податку підлягає сплаті платником податку до відповідного бюджету в порядку, встановленому цим Кодексом».

10. У пункті 193.1 статті 193:

у підпункті а) цифру «17» замінити на цифру «20»;

доповнити підпунктом в) такого змісту:

«в) 7 відсотків по операціях з першого постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з першого постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.»;

11. У статті 194:

у пункті 194.1 після слів «нульова ставка» доповнити словами та цифрою «та 7 відсотків»;

у підпункті 194.1.1 слова та цифру «17 відсотків» замінити на слова та цифри «20 відсотків, 7 відсотків».

12. У статті 196:

у пункті 196.1.16 слова «100 євро» замінити словами «150 євро»;

у пункті 196.1.17 слова «300 євро» замінити словами «150 євро»; слова «протягом однієї доби» замінити словами «в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника».

13. У статті 197:

підпункт 197.1.27 пункту 197.1 викласти у такій редакції:

«197.1.27. постачання лікарських засобів, крім першого постачання, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення, крім першого постачання, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У цьому розділі перше постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення означає:

а) ввезення на митну територію України лікарських засобів та виробів медичного призначення;

б) перше постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення вітчизняним виробником»;

пункт 197.21 виключити.

14. Абзац перший пункту 200.17 статті 200 викласти у такій редакції:

«200.17. Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету до якого сплачується податок».

<…>

29. Пункт 314.1 статті 314 викласти у такій редакції:

«314.1. Платниками збору є суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, у тому числі уповноважені особи договорів простого товариства, які:

а) провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів;

б) споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину;

в) споживають видобутий ними природний газ як паливо або сировину.».

30. Пункт 315.1 статті 315 викласти у такій редакції:

«315.1. Об’єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі:

а) відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення — на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу, для платників, що визначені у підпункті «а» пункту 314.1 статті 314;

б) імпортованому у звітному періоді платником, що визначений у підпункті «б» пункту 314.1 статті 314;

в) видобутому та спожитому як паливо або сировина нафтогазовидобувним підприємством або його підрозділами, що визначені платниками у підпункті «в» пункту 314.1 статті 314, за виключенням обсягу природного газу, визнаного рециркулюючим відповідно до розділу І, який визначається платником за показниками вимірювальних пристроїв, що зазначені у журналі обліку видобутих корисних копалин із дотриманням самостійно затверджених платником відповідно до вимог ліцензійних умов схем руху видобутої вуглеводневої сировини на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу.».

31. Пункт 316.1 статті 316 доповнити пунктами «г» — «д» такого змісту:

«г) суб’єкти господарювання, що визначені у підпункті «б» пункту 314.1 статті 314;

д) суб’єкти господарювання, у тому числі уповноважені особи простих товариств, що визначені у підпункті «в» пункту 314.1 статті 314.»;

32. У статті 317:

пункт 317.2 викласти у такій редакції:

«317.2. Під діючим тарифом слід розуміти:

а) ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість для платників, що визначені у підпункті «а» пункту 314.1 статті 314;

б) митну вартість оформлення природного газу для платників, що визначені у підпункті «б» пункту 314.1 статті 314;

в) середню митну вартість імпортованого природного газу, що визначається у порядку визначеному цим Кодексом, для платників, що визначені у підпункті «в» пункту 314.1 статті 314.»;

доповнити пунктом 317.5 такого змісту:

«317.5. Платники, що визначені у підпункті «б» пункту 314.1 статті 314 сплачують збір до або в день подання митної декларації.».

<…>

2) у пункті 325.3 цифри «6,38» замінити цифрами «6,93»;

3) у пункті 325.4:

у підпункті 325.4.1 цифри «0,1094» замінити цифрами «0,1188»;

у підпункті 325.4.2 цифри «0,0122» замінити цифрами «0,0132»;

4) у пункті 325.5:

у підпункті 325.5.1 цифри «33,51» замінити цифрами «36,39»;

у підпункті 325.5.2 цифри «40,29» замінити цифрами «43,75»;

5) у пункті 325.6:

у підпункті 325.6.1 цифри «31,17» замінити цифрами «33,85»;

у підпункті 325.6.2 цифри «36,35» замінити цифрами «39,48»;

6) у пункті 325.7 цифри «7,22» замінити цифрами «7,84».

35. Абзац шостий пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» виключити.

36. У розділі ХХ «Перехідні положення»:

у підрозділі 2:

пункт 10 виключити;

доповнити пунктом 151 такого змісту:

«151. Тимчасово до 1 січня 2016 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 — 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами — виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств — виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, крім вивезення сільськогосподарськими підприємствами — виробниками таких зернових та технічних культур, вирощених на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх власності або постійному користуванні на дату такого експорту.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом»;

у підрозділі 4:

в абзаці п’ятому пункту 10 слова «по 31 грудня 2014 року включно» виключити;

абзац шостий та сьомий пункті 10 виключити;

у підрозділі 5:

абзаци шостий — дев’ятий пункту 1 замінити двома абзацами такого змісту:

«56,42 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 1 квітня до 31 серпня 2014 року;

70,53 гривні за 1 літр 100-відсоткового спирту — з 1 вересня 2014 року застосовується ставка акцизного податку, визначена підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.»;

у пункті 6 виключити слова і цифри «На тютюнові вироби (за кодом товару (продукції) згідно з УКТЗЕД 2402 20 90 10 «Сигарети без фільтра, цигарки», за кодом товару (продукції) згідно з УКТЗЕД 2402 20 90 20 «Сигарети з фільтром») з 1 січня 2014 року застосовуються такі ставки акцизного податку та мінімальне акцизне податкове зобов’язання із сплати акцизного податку на тютюнові вироби:

Код товару (продукції) згідно з УКТЗЕД Опис товару (продукції) згідно з УКТЗЕД Ставки податку
специфічна адвалорна
одиниці виміру ставка одиниці виміру ставка
2402 20 90 10 Сигарети без фільтра, цигарки гривень за 1 тис. штук 77,50 відсотків 12
2402 20 90 20 Сигарети з фільтром гривень за 1 тис. штук 173,20 відсотків 12
Код товару (продукції) згідно з УКТЗЕД Опис товару (продукції) згідно з УКТЗЕД Мінімальне акцизне податкове зобов’язання
одиниця виміру сума
2402 20 90 10 Сигарети без фільтра, цигарки гривень за 1 тис. штук 101,60
2402 20 90 20 Сигарети з фільтром гривень за 1 тис. штук 231,70».

IІ. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 37, ст. 237; 1998 р., № 11 — 12, ст. 49, № 49, ст. 303; 1999 р., № 38, ст. 349, № 52, ст. 465; 2000 р., № 13, ст. 104; 2001 р., № 2 — 3, ст. 10; 2002 р., № 12 — 13, ст. 92; 2003 р., № 7, ст. 65, № 10 — 11, ст. 86; 2004 р., № 17 — 18, ст. 250, № 49, ст. 528; 2005 р., № 6, ст. 137, № 7 — 8, ст. 162, №№ 17 — 19, ст. 267; 2006 р., №№ 9 — 11, ст. 96; 2008 р., № 5-6, ст. 78, № 7-8, ст. 78, № 9, уточнення, № 27-28 ст. 253; 2011 р., № 31, ст. 301):

1) У статті 1:

частину першу доповнити пунктом 5 такого змісту:

«5) юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі.

Національний банк України забезпечує організацію і контроль за сплатою (утриманням) збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти юридичними та фізичними особами у безготівковій та/або готівковій формі.

Банки подають до 20 числа місяця, що настає за звітним, до органів Пенсійного фонду України звіт про нарахування (утримання) та сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти юридичними та фізичними особами у безготівковій та/або готівковій формі у порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України;»;

у частині другій після слів «сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні» доповнити словами «операцій з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі».

2) Статтю 2 доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, – сума операції з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі».

3) У частині третій статті 3 цифри «6, 7» замінити на цифри «5 — 7».

4) Статтю 4 доповнити пунктом 6 такого змісту:

«6) для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону, — 0,5 відсотка від об’єкта оподаткування, встановленого пунктом 4 статті 2 цього Закону».

2. У статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6, ст.30):

пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

«4) органам доходів і зборів:

а) на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

б) при поданні банками у встановленому порядку податкового розрахунку сум доходу у вигляді процентів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи»;

частину шосту доповнити словами:

«, а також на органи доходів і зборів в частині подання банками податкового розрахунку сум доходу у вигляді процентів, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи».

3.У Законі України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53 (31.12.91); ст. 793, 1993 р.; № 50, ст. 474; 2005 р., №79, ст.3048;, 2008 р., №№ 5 — 8, ст. 78; 2011 р., №71, ст. 2667:

1) частину третю статті 13 викласти у такій редакції:

«Затвердити штатну чисельність органів прокуратури України у кількості 20367 осіб»;

2) у статті 49:

абзац перший частини третьої після слів «сполучення (крім таксі)» доповнити словами «за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;».

частину п’яту викласти у такій редакції:

«Слідчим прокуратури та пенсіонерам з їх числа надається 50-відсоткова знижка плати за займане ними і членами їх сімей житло, комунальні послуги в межах норм, встановлених законодавством і 50-відсоткова знижка абонентної плати за користування квартирним телефоном за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

3) у частинах другій та п’ятій статті 50-1 цифри «80» замінити відповідно цифрами «70».

4. У статті 2 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 2006, N 4, ст.. 53; 2007, №17, ст. 241) цифри та слова «33500 осіб, у тому числі до 27200 військовослужбовців» замінити цифрами та словом «30150 особи».

5. У статті 2 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 115, № 43, ст. 313; 2004 р., № 10, ст. 95):

1) у першому реченні слова та цифри «324400 осіб, у тому числі 240200 осіб рядового і начальницького складу» замінити словом та цифрами «245000 осіб»;

2) у другому реченні цифри «190500» замінити цифрами «172000».

6. У статті 2 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Управління державної охорони України» (Відомості Верховної Ради України, 2006, N 2-3, ст. 50; 2007, №9, ст..80) слова та цифри «до 2993 осіб, у тому числі 2912 військовослужбовців» замінити словом та цифрами «2694 осіб».

7. У Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст. 102; 2003 р. №45, ст. 362; 2005 р., №№ 17–19, ст.267; 2006 р., № 26, ст.217; 2007 р., №№ 7-8, ст. 66; 2008 р., № 5–8, ст.78; 2009 р., №7, ст. 70; 2010 р., № 8, ст.53; 2011 р. № 8, ст. 53):

1) статтю 12 викласти у такій редакції:

«Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;

2) у статті 123 виключити слова «першої»;

3) розділ IV «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» виключити.

8. У Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 № 2-3, ст. 11, 2013 р., № 47, ст. 658):

1)пункт 13 частини першої статті 4 викласти у такій редакції «13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу при народженні дитини та особи, яким призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з числа осіб, які звернулися до 30 червня 2014 року за призначенням допомоги при народженні першої дитини)»;

2) у статті 8:

частину п’ятнадцяту викласти у такій редакції:

«Сума єдиного внеску, зазначеного у частині п’ятій, абзаці другому частини шостої (крім суми єдиного внеску, що сплачується із сум грошового забезпечення батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам), частинах сьомій — дев’ятій, дванадцятій — чотирнадцятій цієї статті, розподіляється:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 2,5843 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 5,2397 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 3,8860 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 88,2899 відсотка»;
  • частину вісімнадцяту викласти у такій редакції:
  • «Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці першому частини шостої та частині десятій цієї статті, розподіляється:
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 2,7488 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 97,2512 відсотка.

Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці другому частини шостої цієї статті (сума єдиного внеску, що сплачується із сум грошового забезпечення батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам), спрямовується на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи).»;

частину двадцять третю викласти у такій редакції:

«Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці першому частини одинадцятої цієї статті, розподіляється:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,4410 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 98,5590 відсотка.

Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці третьому частини одинадцятої цієї статті, розподіляється:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,3661 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 4,6449 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 93,9891 відсотка.

Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці четвертому частини одинадцятої цієї статті, розподіляється:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,3808 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 4,4463 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 94,1729 відсотка.

Сума єдиного внеску, зазначеного в абзаці п’ятому частини одинадцятої цієї статті, розподіляється:

  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 1,3120 відсотка;
  • на з загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 4,4607 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 4,2246 відсотка;
  • на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) — 90,0027 відсотка»;

3) третій абзац частини шостої статті 10 викласти у такій редакції:

«на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування — 34,3 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — 0,5 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 1,7 відсотка, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 1,61 відсотка».

9. У Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190; 2004 р., № 45, ст. 503; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 33, ст.442; 2008 р., №№ 5 — 8, ст. 78):

1) абзац третій статті 1-2 виключити;

2) пункт 3 статті 11 після абзацу першого доповнити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

3) у пункті 5 статті 12 абзаци третій, четвертий замінити абзацом такого змісту:

«Пільги, передбачені пунктом 5 цієї статті, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

4) у статті 14:

пункт 1 після абзацу шостого доповнити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені підпунктом «б» підпункту 1 цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

пункт 3 після абзацу п’ятого доповнити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені підпунктом 2 цього пункту, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

10. У Законі України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 30, ст. 258; 2009 р., № 32-33, ст. 485):

1) у статті 21:

частину п’яту доповнити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені частиною п’ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

абзаци другий — четвертий частини одинадцятої замінити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені частиною одинадцятою цієї статті, надаються особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

2) частину третю статті 22 доповнити абзацом такого змісту:

«Установити, що пільги, передбачені частиною третьою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

11. Частину другу статті 120 Кодексу цивільного захисту (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458) викласти у такій редакції:

«Установити, що пільги, передбачені частиною першою цієї статті, надаються особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

12. У статті 22 Закону України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20, Відомості Верховної Ради України, 2008 р., №№ 5 — 8, ст. 78):

1) частину четверту викласти у такій редакції:

«Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством.»;

2) частини шосту, сьому викласти у такій редакції:

«За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п’ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

13. Друге речення частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 21, ст. 84; 2004 р., № 15, ст. 228; 2005 р., № 4, ст. 83) викласти у такій редакції:

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

14. Перше речення пункту 7 частини першої статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 1995 р., № 45, ст. 339; 2002 р., № 52, ст. 379; 2003 р., № 16, ст. 125; 2006 р., № 1, ст. 18) після слів «види комунальних послуг)» доповнити словами «в межах норм, встановлених законодавством».

15. У пункті «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19; 2005 р., № 26, ст. 355; 2007 р., № 16, ст. 215):

1) у абзаці першому після слів «освітленням і опаленням» доповнити словами «в межах норм, встановлених законодавством»;

2) абзаци другий — четвертий замінити абзацом такого змісту

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

16. Частину п’яту статті 29 Закону України «Про культуру» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168) доповнити новим абзацом такого змісту:

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

17. Частину п’яту статті 20 Закону України «Про захист рослин» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50-51, ст. 310) викласти у такій редакції:

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

18. Частину третю статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177; 2009 р., № 39, ст. 557) викласти у такій редакції:

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені частиною другою цієї статті, надаються працівникам за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

19. Частину третю статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191; 1999 р., № 28, ст. 231) викласти у такій редакції:

«Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені частиною другої цієї статті, надаються працівникам за умови, якщо розмір їх середньомісячного сукупного доходу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.».

20. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 7) розділ IX «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 7 такого змісту»:

«7. Установити, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом, надаються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат, такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя».

21. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46-47, ст. 403) розділ XІ «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 31 такого змісту:

«31. Установити, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, соціальні послуги та виплати, передбачені цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат, такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя».

22. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171) розділ VIII «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 31 такого змісту:

«31. Установити, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом, надаються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат, такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя».

23. У частині другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399; 1994 р., N 27, ст. 178; 1996 р., N 17, ст. 73; 2002 р., N 35, ст. 262; 2004 р., N 50, ст. 536; 2006 р., N 37, ст. 318; 2007 р., N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5 — 8, ст. 78; 2009 р., N 24, ст. 296) цифри «80» замінити відповідно цифрами «70».

24. У частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст.490, зі змінами) цифри «80» замінити відповідно цифрами «70».

25. В абзаці першому частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 3, ст. 17, зі змінами) цифри «80» замінити відповідно цифрами «70».

26. Частину третю статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-42, № 43, № 44-45, ст. 529; зі змінами) викласти в такій редакції:

«3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді».

27. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376; 2006 р. № 40, ст. 34, із наступними змінами) розділ XV «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 144 такого змісту:

«Установити, що громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

У разі виникнення дефіциту коштів для фінансування цих виплат, такий дефіцит покривається за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та бюджету м. Севастополя.

Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат за цим Законом в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

ІIІ. До стабілізації економічної ситуації в країні зупинити дію:

1) частини першої статті 34 та частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490, із наступними змінами);

2) частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Офіційний вісник України, 2010, № 55/1, ст. 1900; 2010, № 92, ст. 3249);

3) частини шістнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991, № 53, ст. 793; 2011, № 23, ст. 160);

4) частини одинадцятої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 33, ст. 175; 2004, № 10, ст. 104);

5) частини п’ятої статті 40 Закону України «Про дипломатичну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2002, № 5, ст. 29);

6) частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376; 2006 р. № 40, ст. 34, із наступними змінами).

ІV. Прикінцеві положення.

1. Зміни, передбачені Розділом I цього Закону набирають чинності з 1 квітня 2014 року, крім:

пунктів 4-9 щодо оподаткування доходів фізичних осіб, які набирають чинності з 1 липня 2014 року;

абзацу третього пункту 15 щодо збільшення ставок акцизного податку на пиво, який набирає чинності з 1 травня 2014 року;

абзацу третього пункту 15 щодо збільшення ставок акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, який набирає чинності з 1 вересня 2014 року;

абзацу третього пункту 15 щодо збільшення ставок акцизного податку та мінімального акцизного податкового зобов’язання на тютюнові вироби, який набирає чинності з 1 липня 2014 року;

абзацу десятого пункту 36 щодо тимчасового встановлення ставок акцизного податку та мінімального акцизного податкового зобов’язання на тютюнові вироби, який набирає чинності з 1 липня 2014 року;

пункту 28 щодо запровадження індексації нормативної грошової оцінки для визначення бази оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, який набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. Зміни, передбачені Розділами II та III набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

пунктів 1 та 2 Розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 квітня 2014 року;

підпункту 3 пункту 3, підпунктів 2 і 3 пункту 8, пунктів 23,24,25,26,27 Розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 травня 2014 року;

пунктів 1, 2 та 7 підпункт 1 пункту 8 Розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 липня 2014 року.

3.Установити, що скорочення загальної чисельності відповідно до положень цього Закону та розрахунки із звільненими особами здійснюються до 31 грудня 2014 року.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

  • прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
  • забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України О. Турчинов

До № 4576 від 27.03.2014

Кабінет Міністрів України

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління Верховної Ради України

на проект Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»

У законопроекті пропонується внести зміни до Податкового кодексу України, запровадження яких, як зазначається у Пояснювальній записці до проекту, «обумовлене необхідністю  запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави».

Зокрема, у законопроекті пропонується збільшити ставки таких податків та зборів: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; акцизного податку; екологічного податку; збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, у проекті пропонується:

  • встановити щорічне коригування бази оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком;
  • розширити коло платників збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ;
  • відновити особливості оподаткування податком на додану вартість діяльності підприємств, пов’язаної з реалізацією зернових і технічних культур;
  • запровадити справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 0,5% при здійсненні операцій з купівлі юридичними та фізичними особами іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі;
  • встановити ставку податку на доходи фізичних осіб для доходів у формі пенсійних виплат, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень, з суми перевищення;
  • запровадити оподаткування ПДВ за ставкою 7 % на операції з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення (імпорт та постачання виробником);
  • визначити базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, загальну площу об’єкта житлової нерухомості, замість житлової;
  • встановити прогресивну шкалу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Головне управління, проаналізувавши пропозиції законопроекту (в межах виділеного часу), вважає доцільним зауважити наступне.

1. У законопроекті вносяться зміни до порядку оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стаття 265).  Головне управління вважає недостатньо обґрунтованою пропозицію оподатковувати нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи не з житлової, а із загальної площі житлової нерухомості. Такий підхід, по-перше, не узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, згідно з якими «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод», а, по-друге, не передбачає розмежування об’єктів нерухомості, які містять в єдиному майновому комплексі господарські приміщення, гаражі тощо, та які таких приміщень не містять, що ставитиме в нерівні умови громадян за рівнем податкового навантаження.

2. У законопроекті пропонується визначити, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу  не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Така пропозиція потребує додаткового обґрунтування з огляду на те, що нормативна грошова оцінка  не всіх земельних ділянок проведена. Крім того, проектом не передбачений порядок перегляду вже укладених договорів.

3. У новому  пп. 164.2.19  п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України пропонується оподатковувати суми пенсій (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень, – у сумі такого перевищення. На наш погляд, вказаний розмір доцільніше вказати не у фіксованому вартісному вимірі, а пропорційно прожитковому рівню для певної категорії осіб. Адже відповідно до пункту 29.2 статті 29 Податкового кодексу України специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному цим Кодексом.

4. Пропозиція з  пп. 170.4.1 п.170.4 ст.170 Кодексу, згідно з якою банківська установа під час нарахування (виплати) на його користь доходів  у формі процентів не виступає податковим агентом, потребує додаткового обґрунтування.

5. У законопроекті пропонується збільшити з 5 до 15-30 відсотків ставку податку на доходи фізичних осіб, перелік яких визначений пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (доходи у вигляді дивідендів;   процент на поточний  або  депозитний  (вкладний)  банківський рахунок; процентний або    дисконтний   дохід   за   іменним   ощадним (депозитним) сертифікатом;  процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; дохід за  іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; тощо), крім процентів у сумі, що не перевищує в рік сімнадцять прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених законом на 1 січня звітного податкового року. Звертаємо увагу на те, що значне збільшення ставки оподаткування на зазначені види доходів може  призвести до зменшення обсягу вкладів у банках і в черговий раз підірве довіру населення до банківської системи  та  негативно вплинути на мотивацію громадян інвестувати в економіку України. Крім того, на наш погляд, для прийняття виваженого рішення щодо вказаної пропозиції доцільно отримати висновок Національного банку України, оскільки відповідно до статті 99 Конституції України  забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави  –  Національного банку України.

6. Головне управління, в цілому поділяючи застереження щодо зростаючого негативного впливу вживання алкоголю та тютюнових виробів на здоров’я громадян, а також підтримуючи законодавчі пропозиції, спрямовані на вирішення цієї проблеми, в тому числі шляхом застосування економічних методів, включаючи підвищення податків, одночасно звертає увагу на доцільність надання більш ґрунтовної інформації щодо оцінки ризиків підвищення оподаткування акцизним податком пива з солоду (солодового), алкогольних напоїв, спирту етилового, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, підвищення мінімального акцизного податкового зобов’язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби, з одного боку, з точки зору ймовірності зниження рівня фактичного споживання шкідливих для здоров’я людини товарів внаслідок їх здорожчання, а, з другого боку, в контексті можливих змін параметрів відповідних ринків, включаючи їх «тіньову» складову, фінансового стану відповідних господарюючих суб’єктів тощо, що може негативно позначитися на бюджетних надходженнях не лише від податків, на які підвищуються ставки, а й від інших податків, безпосередньо пов’язаних з фінансовим результатом господарської діяльності. У зв’язку з цим звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України та ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України щодо надання до законопроекту належного фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).

Дискусійним та таким, що потребує додаткового обґрунтування, виглядає також питання застосування єдиної ставки акцизного податку на дизпаливо (98 € за 1000 кг) замість диференціації ставок в залежності від вмісту сірки (від 46 до 98 € за 1000 кг) та запровадження оподаткування акцизним податком альтернативного палива, з огляду на те, що реалізація внесеної законодавчої пропозиції супроводжуватиметься необхідністю додаткового фінансування з бюджету видатків на здійснення посівної компанії для сільськогосподарських товаровиробників.

7. Згідно з  пп. 263.1.6 п. 263.1 статті 263 Податкового кодексу України «платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі – громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що в межах наданих їм земельних ділянок, розмір яких перевищує норми передбачені статтею 121 Земельного кодексу України, видобувають прісні підземні води із застосуванням електричних пристроїв у обсязі понад 13 кубічних метрів на особу в місяць (за показниками лічильників)». Звертаємо увагу на те, що запропонована пропозиція не узгоджується з частиною першою статті 23 Кодексу України «Про надра», яка визначає право землевласників і землекористувачів на видобування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей, а саме: «землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок  мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної  води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб».

8. Змінами до законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про міліцію», «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про освіту»,  «Про культуру», Основи законодавства України про охорону здоров’я  та інших пропонується скорочення закріплених ними соціальних гарантій, що позначиться на працівниках, які має переважно неадекватно низькі доходи і викликає занепокоєння в умовах підвищення рівня інфляції.

Проте відповідно для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на надання яких передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня.  Відповідно звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного  Суду України  від  6 липня  1999  року N 8-рп/99 , від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002  від  17 березня 2004 року N 7-рп/2004,  від 1 грудня 2004 року  N  20-рп/2004). Тому  розгляд комплексу проблем, які стосуються змін у рівні та умовах соціального забезпечення різних категорій громадян, на нашу думку, має здійснюватися з урахуванням позиції Конституційного Суду України з цих питань.

Необхідно звернути увагу, що скорочення вказаних у проекті виплат працівникам стосується найбільш вагомих для забезпечення життєдіяльності суспільства і держави галузей (освіти, охорони здоров’я, оборони, правоохоронної діяльності, державного і місцевого управління). При цьому не враховується навіть закріплена у статті 33 Закону України «Про державну службу» вимога, згідно якої скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. Необхідно усвідомлювати, що державні службовці це не високопосадовці, а в основному –  посадові особи, які мають досить невелику заробітну плату, незважаючи на високі вимоги щодо професіоналізму, обмеження щодо додаткової зайнятості тощо ( у спеціалістів виконавчих органів влади з районного до центрального рівня, то вони складають величини, починаючи  від мінімальної заробітної плати з урахуванням всіх доплат на рівні району, до 2000 тисяч грн. – на рівні міністерств).

Крім того, у своєму Рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11 жовтня 2005 року N 1-21/2005 Конституційний Суд України визначив, що Конституція та закони України можуть виокремлювати певні категорії громадян України, що потребують  додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об’єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність – особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо.

Вважаємо, що при вирішенні питань рівня пенсійного забезпечення в умовах пенсійної системи, побудованої на страхових засадах, принципово невірно ігнорувати той факт, що державні службовці та особи, які працюють на посадах,  робота на яких зараховується  до  стажу,  що  дає  право на одержання пенсії відповідно до законів України «Про прокуратуру», «Про державну  підтримку  засобів масової інформації  та  соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України»,  «Про службу в органах місцевого самоврядування», Митного кодексу України та Положення про помічника-консультанта народного депутата України, сплачують із заробітної плати внески до Пенсійного фонду у розмірі вдвічі більшому, ніж одержувачі пенсій на загальних підставах.

У Законі України «Про державну допомогу сім‘ям з дітьми» законопроектом пропонується допомогу при народженні дитини призначати у розмірі 41 280 гривень. При цьому виплату передбачається здійснювати одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги  виплачувати протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також передбачається об’єднати допомогу при народженні з допомогою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку шляхом вилучення такої допомоги взагалі. Метою таких змін є  уніфікація підходів під час призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку шляхом їх об’єднання та збільшення розміру допомоги  при народженні першої дитини та її виплати протягом 36 місяців.

Прийнятий У 2012 році Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо виплати допомоги при народженні дитини був зумовлений економічною та демографічною кризою в Україні, потребою у кардинальних змінах якості та тривалості життя, всієї демографічної ситуації. Наголошувалося, що матеріальне забезпечення кожної родини є перша необхідна умова для позитивних змін на шляху до стабілізації демографічної ситуації в державі.

Запропоновані ж пропозиції йдуть у розріз із статтею 22 Конституції України, що встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та порушує основний принцип статті 48 щодо достатнього життєвого рівня для себе і своєї сім‘ї.

Крім того, такі пропозиції призведуть до відновлення таких негативних тенденцій «як відкладення народження дітей до кращих часів», пов‘язаних з матеріальним становищем сім‘ї. Особливо це стосується молодих сімей, а також сімей, які планували народження другої і наступних дітей.

Законопроектом передбачається змінити пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зменшивши частки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямувавши їх на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) та на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.

Звертаємо увагу на те, що реалізація зазначеної вище пропозиції може призвести до розбалансування бюджетів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що в свою чергу позначиться на рівні соціального забезпечення застрахованих осіб у разі настання страхового випадку за цими видами соціального страхування. У зв’язку з цим слід підкреслити, що у супровідних документах до законопроекту відсутні розрахунки щодо наслідків зменшення відрахувань до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і не запропоновані джерела компенсації втрат цих фондів. Крім цього, звертаємо увагу на законодавчо визначений процедурний момент щодо згаданого питання. Річ у тім, що в разі необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за пропозицією правлінь відповідних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування подає узгоджені зі сторонами соціального діалогу зміни пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Кабінету Міністрів України для внесення їх на розгляд Верховної Ради України (частина двадцять восьма статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

9. Згідно з Прикінцевими положеннями проекту його окремі положення набувають чинності як «з дня, наступного за днем його опублікування», так і з «1 квітня 2014 року», з «1 липня 2014 року», «з 1 вересня 2014 року»,  що не відповідає вимогам підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким визначено принцип стабільності податкового законодавства України, згідно з яким «зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові   пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року».

Керівник Головного управління В.І.Борденюк
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!
viber facebook telegram linkedin twitter reddit aptekaua

Коментарі

Марина 02.04.2014 5:35
Якщо держава і вирішила зекономити на наших дітях і це є незворотнім, то нехай вона вже це робить логічно і виважено. По-перше, чому при зменшенні виплати при народженні другої, третьої... дитини, одночасно збільшується допомога при народженні першої??? Досить дивна економія!!!По-друге, якщо вже і прийнято рішення про зміну вказаних виплат, то воно має виконуватись поступово і стосуватись саме тих сімей, які ще тільки планують другу дитину, а не вже чекають на майбутнє поповнення, при цьому розраховуючи на гарантовану їм допомогу від держави!!!! А щодо фактичної відміни допомоги на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, це взагалі виходить за всі межі і просто викликає шок, зокрема у таких матерів-одиначок, як я. " І що далі???!!! Як вижити з двома дітками на руках на той мізер, що нам залишає держава???!!!" Таким рішенням нас просто залишають на призволяще.....
Юлия 04.04.2014 6:21
Доброго дня!Очікую на третю дитину,родити в вересні місяці.Питання:ті,діти,які народяться до 1.07.2014р потребують збільшеної допомоги,а ті які після--ні?Відкорегуйте законопроект,і дійсно хто вагітний уже миритися з вашими законами?Хіба за це стояв Майдан?Вмирали люди7Грабуєте ще ненароджених дітей?Де ж логіка???!!!!І питання:чи може дійсно відкориувати цей закон?

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті