Розвиток фармацевтичної практики. Фокус на допомозі пацієнтові
Посібник Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародної фармацевтичної федерації (МФФ), редакція 2006 р.

УКРАЇНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД* ПІД ЗАГАЛЬНОЮ РЕДАКЦІЄЮ В.П. ЧЕРНИХА

ГЛАВА 1. ФАРМАЦЕВТИ У СКЛАДІ КОМАНДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я: ПОЛІТИЧНА ПЕРСПЕКТИВА (ЗАКІНЧЕННЯ)

1. НОВА ПАРАДИГМА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРАКТИКИ

1.8.2. Зміни у фармацевтичній освіті та новий навчальний підхід

Професійна діяльність фармацевта здійснюється на межі між дослідженням та розробкою, виробництвом та призначенням ліків, пацієнтом та лікарським засобом як таким. ВООЗ закликає до широкого залучення фармацевтів до роботи системи охорони здоров’я загалом й активнішого застосування їх глибоких академічних знань. У своєму політичному зверненні МФФ зазначає, що зміни, які відбуваються у місії фармацевта, мають бути відображені в їх базовій та післядипломній освіті (https://www.ibid.com.au/ibid/web.nsf), причому з більшим акцентом саме на студентську лаву. Нова парадигма фармації наголошує на тому, що діяльність фармацевтів виходить далеко за межі ролі експертів у царині фармацевтичної хімії та ліків. Вони мають розуміти та втілювати принципи, на яких грунтуються всі необхідні для проведення фармакотерапії види діяльності. У 1999 р. Європейська асоціація фармацевтичних факультетів (European Association of Faculties of Pharmacy — EAFP) запропонувала внести до учбових програм вищих навчальних закладів фармацевтичного профілю зміни, що зміщуватимуть акцент навчального процесу з «лабораторних» дисциплін на прикладні та клінічні науки (van Mil J.W., Schulz M., Tromp T.F. Pharmaceutical care, European developments in concepts, implementation, teaching, and research: a review. Pharm World Sci 2004 Dec; 26 (6): 303–11).

Підхід, що грунтується на допомозі пацієнтові, набув різних обертів у різних країнах, скажімо, у Великобританії та США (American College of Clinical Pharmacy. A vision of pharmacy’s future roles, responsibilities and manpower needs in the United States. White paper. Pharmacotherapy 2000; 20 (8): 991–1022. Опубліковано: http://www.accp.com/position.php#white; Healthy people 2010: challenges, opportunities, and a call to action for America’s pharmacists. White paper. Pharmacotherapy 2004; 24(9): 1241–1294. Опубліковано: http://www.accp.com/position.php#white; American College of Clinical Pharmacy. Background Papers I–V: Commission to Implement Change in Pharmaceutical Education, American Association of Colleges of Pharmacy, Center for the Advancement of Pharmaceutical Education CAPE. Опубліковано: http://www.aacp.org; Shugars D.A. et al. (eds). Healthy America: practitioners for 2005. An agenda for action for U.S. health professional schools. Durham, North Carolina: Pew Health Professions Commission; 1991). У рамках цього підходу поняття «допомога» тлумачиться у якнайширшому сенсі і визначає можливість фармацевтів — як ключових, активних членів команди з надання медичної допомоги — покращувати результати лікування у конкретного пацієнта. Втім, впродовж тривалого часу освітні заклади здебільшого нехтували навчальними програмами з аптечної справи, що зумовило усталення недооціненого статусу фармацевта у секторі охорони здоров’я, особливо у країнах, що розвиваються. У традиційних навчальних програмах з аптечної справи акцент частіше робиться на технічні аспекти фармації, аніж на практичну діяльність.

World Health Organization International Pharmaceutical Federation
World Health OrganizationMedicines Policy and Standards20 Avenue Appia

1211 Geneva 27

Switzerland

International Pharmaceutical FederationP.O. Box 842002508 AE The Hague

The Netherlands

Коментарі надсилати:Факс: +41 22 791 41 67; E-mail: everardm@who.intФакс: +31 70 302 19 99; E-mail: fip@fip.org

Існує чимало різноманітних чинників, що зумовлюють зміни у фармацевтичній освіті, — їх кількість, як і значущість, невпинно зростають. У більшості країн основні економічні та політичні фактори, що впливають на систему охорони здоров’я в цілому, торкаються й аптечної практики. Це зумовлює нагальну необхідність докорінних змін у фармацевтичній освіті. Роль та функція фармацевтів і фармацевтичного персоналу потребують кардинального перегляду, а навчальні результати розроблюваних учбових програм з аптечної справи — чіткого визначення. При розробці цих програм слід орієнтуватися на досягнення конкретних навчальних результатів. Оскільки навчальні результати безпосередньо втілюються в аптечну практику, вони можуть використовуватися як потужний інструмент для створення нових структурних підвалин фармацевтичного фаху, які поєднуватимуть науку, професійні якості, міждисциплінарну взаємодію й професіоналізм у руслі нових гасел фармацевтичної допомоги, засад системного управління та принципів суспільної охорони здоров’я. Отже, навчальні результати мають включати наступні складові:

  • Фармацевтичну допомогу — з наданням допомоги як конкретному пацієнтові, так і на рівні населення.
  • Системне управління ресурсами (людськими, медичними, інформаційними та технологічними) та використанням лікарських засобів.
  • Суспільну охорону здоров’я, що забезпечує надання ефективних та якісних лікувально-профілактичних послуг і розробляє медико-соціальну політику.

Зміни в освіті потребують не лише детального перегляду та істотного структурного доопрацювання навчальних програм, але також серйозних зобов’язань з професійного вдосконалення професорсько-викладацького складу, що дозволить його представникам навчати фармацевтів на нових засадах. Формати та обсяги дидактичних та експериментальних матеріалів, що використовуватимуться протягом навчання, можуть бути різні. Мають змінитися також кількість та розподіл освітніх ресурсів. У стінах фармацевтичних училищ та коледжів мають розроблятися, встановлюватися та оцінюватися такі практичні моделі, які могли б впроваджуватися у сфері охорони здоров’я, обличчя якої зазнає стрімких змін (Trom T.F.J. (ed.) Report of the Task Force for Implementing Pharmaceutical Care into the Curriculum. Kampen, The Netherlands: University of Groningen Quality Institute for Pharmaceutical Care and European Association of Faculties of Pharmacy; 1999). При розробці навчальних планів, програм та модулів необхідно брати до уваги інформаційні потреби цільової аудиторії, навчальні результати, змістове наповнення, методи викладання, навчальні джерела, оцінку слухачів та власне навчальних планів, а також забезпечення якості при включенні до програми вивчення того чи іншого предмету (Wuliji T., Airaksinen M. (eds.) Counselling, concordance, and communication: innovative education for pharmacists. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation Pharmacy Information Section and International Pharmaceutical Students’ Federation; 2005).

Женева

Останніми роками спостерігається тенденція до зрушення медичної освіти у бік проблемного навчального підходу. Навчальні програми або модулі з аптечної справи, що грунтуються на засадах проблемного навчального підходу, впроваджені університетами багатьох країн, зокрема Великобританії, Австралії, Нідерландів та Південної Африки. У деяких країнах розроблено модульні показники знань (уніфіковані стандарти), за допомогою яких можна порівнювати якість професійної підготовки. Ці стандарти застосовують для оцінки рівня знань медичних спеціалістів під час екзаменів та протягом невпинного професійного вдосконалення (НПВ). НПВ, у тому числі дослідження та аналіз результатів діяльності, сприяють підтримці належного рівня знань та практичних навичок протягом усієї кар’єри. У своєму програмному документі з НПВ, МФФ визначила принципові підвалини для виконання фармацевтами цих зобов’язань (FIP Statements of Professional Standards. Continuing professional development. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 2002. Опубліковано: http://www.fip.org).

Ми живемо у добу карколомних змін у царині охорони здоров’я загалом та фармацевтичного фаху зокрема. Ще ніколи за всю новітню історію свого існування і дотепер професія фармацевта не стикалася з такими викликами і не володіла такими можливостями. І тоді, як фармацевти-практики утверджуватимуть та усталюватимуть фармацевтичну допомогу як головний внесок своєї професії у слугування суспільству, система фармацевтичної освіти, зі свого боку, має розробити очікувані навчальні результати, якісні знання, глибоке змістове наповнення та ефективний процес вивчення аптечної справи, що дозволить належно готувати студентів до виведення фармацевтичної допомоги на передові рубежі системи охорони здоров’я.

1.9. ВИСНОВКИ

Незважаючи на збільшення кількості лікарських препаратів, представлених на ринку, у багатьох куточках світу доступ до основних лікарських засобів все ще залишається незадовільним. Підвищення вартості медичного обслуговування та зміни в соціальній, технологічній, економічній та політичній сферах зумовлюють необхідність рішучого реформування систем охорони здоров’я у глобальному масштабі. У цих як ніколи складних умовах, для надання пацієнтові безпечної та ефективної фармакотерапії необхідні нові підходи як на індивідуальному, так і на популяційному рівнях.

Фармацевти знаходяться у якнайвигіднішій позиції, щоб посісти місце спеціалістів, здатних забезпечити гарантовано безпечне та ефективне використання лікарських засобів. Для цього вони мають взяти на себе значно більшу, ніж вони несуть сьогодні, відповідальність за управління медикаментозним лікуванням своїх пацієнтів. Ця відповідальність цілком гармонійно поєднується з традиційним обов’язком фармацевтів з відпуску ліків, що довгі часи був наріжним каменем аптечної практики. Хоча контроль за повсякденним процесом обігу ліків має залишитись у зоні відповідальності фармацевтів, їх безпосереднє залучення до розподілу ліків має зменшуватися, оскільки виконання рутинних процедур цілком підвладне кваліфікованому помічникові фармацевта.

Втім, коло контрольно-наглядових та керівних обов’язків фармацевтів має розширюватись. Таким чином, функціональні обов’язки фармацевтів мають збагачуватись за рахунок включення до їх складу відслідковування (моніторингу) перебігу лікувального процесу, консультацій з лікарями, що призначають препарати, а також активної взаємодії з усіма іншими спеціалістами охорони здоров’я, задіяними у веденні пацієнтів. Рух шляхом фармацевтичної допомоги — надзначущий та вирішальний фактор у цьому процесі.

Цінність послуг фармацевтів доведено беззаперечними результатами клінічного та економічного характеру. Запропонована Американською асоціацією фармацевтів (Pharmacy Practice Activity Classification (PPAC), American Pharmacy Association Academy of Pharmaceutical Research and Science. Опубліковано: http://www.aphanet.org/default.htm) класифікація видів діяльності аптечної практики (КВДАП; докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 34 (705) від 31 серпня 2009 р.; http://www.apteka.ua/online/29795 — прим. перекладача) створює єдине термінологічне підгрунтя для чіткої та послідовної систематизації видів фармацевтичної діяльності та започатковує новий підхід до визначення обов’язків фармацевтів та їх звітності за виконану роботу.

Нині робота аптеки здійснюється на теренах цілої низки як звичних, так і нових умов та рівнів прийняття рішень. Як члени медичної команди фармацевти повинні бути готові до виконання значної кількості різноманітних функціональних обов’язків. Для визначення цих обов’язків ВООЗ та МФФ розробили й затвердили концепцію «фармацевта семи зірок» (докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 35 (706) від 7 вересня 2009 р.; http://www.apteka.ua/online/29829 — прим. перекладача).

Фармацевти мають необхідний потенціал для того, щоб покращувати лікувальні результати та якість життя пацієнтів за допомогою наявних ресурсів, — і повинні відповідним чином позиціонувати свій професійний статус у системі охорони здоров’я. Не менш відповідальна місія покладається на систему фармацевтичної освіти, що має готувати кваліфікованих фахівців, здатних успішно втілювати фармацевтичну допомогу в життя. Належний рівень їх підготовки сприятиме забезпеченню якості шляхом встановлення та дотримання чітких загальновживаних стандартів оцінки практичної діяльності.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  • У яких напрямках змінювалася аптечна практика протягом останніх 40 років?
  • Перерахуйте ролі «фармацевта семи зірок».
  • У чому полягають відмінності між термінами «фармацевтична практика», «фармацевтичні послуги» та «фармацевтичне забезпечення»?
  • Назвіть три компоненти забезпечення якості в охороні здоров’я та у вашій власній практичній діяльності.

ДОДАТКОВІ ТЕМИ ДЛЯ САМООЦІНКИ

Стосовно вашої власної практичної діяльності:

  • Змалюйте місію та функції фармацевтів у системі охорони здоров’я.
  • Конкретизуйте роль фармацевтів у боротьбі з ВІЛ/СНІДом.
  • Поясніть переваги уніфікованої системи впровадження фармацевтичної практики.
  • Вкажіть зміни, що їх необхідно запровадити для виконання нових функцій фармацевтичної практики.

1.10. Додаткова література

Dubos R.J. The three faces of medicine. Bull Am Coll Phys 1961; 2: 162–6.

Global pharmacy workforce and migration report. A call for action. The Hague, The Netherlands: International Pharmaceutical Federation; 2006. Опубліковано: http://www.fip.org.

Schmidt H.G. Problem-based learning: rationale and description. Medical Education 1983; 17: 11–16.

Seedhouse D. Health: The foundations for achievement. Chicester, UK: Wiley and Sons, 1986.

Tietze K. Clinical skills for pharmacists. A patient-focused approach, Mosby Inc. USA, 1997.

Medicines Partnership UK, www.medicines-partnership.org.

Продовження у наступних числах

«Щотижневика АПТЕКА» та на www.apteka.ua

*Продовження. Початок див.: www.apteka.ua/online/29117, «Щотижневик АПТЕКА» № 32 (703) від 17 серпня, 33 (704) від 25 серпня, 34 (705) від 31 серпня, 35 (706) від 7 вересня 2009 р.

Интересная информация для Вас:

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи