На початку 90 х років ХХ ст. більшість країн світу опинилася перед загрозою світової епідемії туберкульозу. У країнах ЄС спалах цього захворювання відзначали у Східному регіоні, особливо в СРСР. Зважаючи на його значне поширення, ВООЗ розробила стратегію контролю над ним, яка рекомендує найбільш ефективний спосіб застосування протитуберкульозних препаратів — короткострокове лікування під наглядом фахівця.
В Україні починаючи з 1992 р. захворюваність на туберкульоз неухильно зростала. У 2005 р. відзначено найвищий показник — 84,5 випадків на 100 тис. осіб. Показник смертності становив 25,3 випадків на 100 тис. осіб.
З 2006 р. в Україні відзначається повільне зниження показників захворюваності та смертності від туберкульозу. У 2009 р. захворюваність на туберкульоз становила 74,4 випадків на 100 тис. осіб (а саме 31 807 осіб), що на 7% менше, ніж у 2008 р., і на 12% менше порівняно з 2005 р., коли відзначали її максимальний рівень. Показник смертності знизився на 29% з 25,3 випадків на 100 тис. осіб у 2006 р. до 18,2 випадків на 100 тис. осіб у 2009 р. (7676 осіб). Захворюваність на туберкульоз серед дітей за весь період незалежності України не зазнала змін і становила у 2009 р. 8,9 випадків на 100 тис. дітей (575 осіб).
Приблизно 86% хворих на туберкульоз становлять особи працездатного і репродуктивного віку. Із усіх вперше виявлених хворих на туберкульоз у 2009 р. непрацюючі працездатного віку становили 53,1%, пенсіонери — 13,3%, працюючі — 12,1%. Збільшується захворюваність на поєднане захворювання туберкульоз/ВІЛ-інфекція. Якщо у 2008 р. показник захворюваності на поєднане захворювання становив 5,0 на 100 тис. осіб, то у 2009 р. його рівень сягав уже 8,8 випадків. Туберкульоз залишається основною причиною смерті хворих на СНІД. У 2009 р. 1979 ВІЛ-інфікованих померли від туберкульозу, що становить 76,4% усіх летальних випадків внаслідок СНІДу.
Високий рівень захворюваності на туберкульоз серед медичних працівників як загально лікарняної мережі, так і протитуберкульозних закладів негативно впливає на престиж професії та заглиблює кадрову кризу. У 2009 р. на туберкульоз захворіли 580 медичних працівників, що становило 69,8 на 100 тис. медичних працівників, з них 42,7% — медичні сестри та лаборанти, 41,5% — молодший медичний персонал, 15,8% — лікарі.
Показник захворюваності на туберкульоз (кількість вперше виявлених хворих на туберкульоз на 100 тис. осіб) в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах протягом останніх 10 років має стійку тенденцію до зниження і стабілізації. Але щороку на волю виходять десятки тисяч хворих на активні форми туберкульозу та багато тисяч інфікованих. А якщо мати на увазі, що до 40% хворих із числа амністованих та звільнених не прибувають на місце призначення і випадають із поля зору протитуберкульозних закладів, то можна уявити це могутнє джерело розповсюдження інфекції.
Незважаючи на позитивні зрушення у контролі за туберкульозом, ситуація в Україні лишається загрозливою, оскільки захворюваність на туберкульоз та смертність від нього ще залишаються на епідемічному рівні. На цьому фоні відзначають поширення мультирезистентного туберкульозу. За оцінками ВООЗ в Україні 16% вперше виявлених хворих на туберкульоз мають мультирезистентну форму захворювання, що становить 9835 осіб. Серед повторних випадків частота мультирезистентності перевищує 50%. Загальна кількість хворих 4-ї категорії, яку формують пацієнти з хіміорезистентним туберкульозом, у 2009 р. становила 22 371 хворий. Україна віднесена до 27 країн світу, в яких зосереджено 85% всього тягаря мультирезистентного туберкульозу, та посідає 4-е місце у світі за поширеністю мультирезистентного туберкульозу серед хворих з новими випадками туберкульозу. В Україні зареєстровані випадки розширеної медикаментозної резистентності (майже до усіх відомих протитуберкульозних препаратів) як і в 54 країнах світу.
Протитуберкульозну службу в Україні очолює Комітет з питань протидії з ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам, який діє у складі МОЗ України. Головним науково-методичним закладом у галузі фтизіатрії є Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України, на базі якого працює референс-лабораторія з мікробіологічної діагностики туберкульозу. Саме на неї спільним наказом МОЗ та НАМН України від 20.05.2009 р. № 337/42 покладено функції Центральної референс-лабораторії МОЗ України.
В Україні в галузі фтизіатрії існує кадрова криза. На 3573 посадах лікарів-фтизіатрів працює 2502 фахівців, що становить 70,0% потреби, до того ж 35,3% — лікарі пенсійного віку.
У 2009 р. рівень фінансування заходів відповідної державної програми становив 535,5 млн грн. (140,78 млн грн. з Державного бюджету та 384,51 млн грн. — із місцевих бюджетів). В 2009 р. порівняно з попереднім роком відбулося зменшення фінансування з Державного бюджету на 59,42 млн грн., що не дозволило забезпечити виконання деяких заходів програми, а саме — закупівлю обладнання для діагностики туберкульозу.
За матеріалами
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим