Проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення доопрацьований проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (далі — законопроект).

Законопроект, пояснювальна записка оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет http://www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до законопроекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров’я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, E-mail: [email protected];

Консультанти: Буднік Неля Леонідівна

тел. 254-06-52.

Начальник Управління реформ
системи охорони здоров’я

К. Надутий

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України розроблено на виконання пункту 2 доручення Прем’єр-міністра України А. Яценюка від 15.01.2015 № 13/1/1-15.

Стан здоров’я населення України протягом останніх років погіршився, про що свідчить:

скорочення очікуваної тривалості життя;

стрімке постаріння населення, коли частка населення старших вікових груп значно перевищує частку віком до 15 років;

високі показники смертності населення, насамперед передчасної;

значний природний спад населення, що веде до депопуляції;

високий рівень загальної захворюваності населення.

Сучасний стан системи охорони здоров’я та існуючий рівень фінансування галузі не дозволяють повною мірою забезпечити право громадян на безоплатну медичну допомогу на рівні, передбаченому міжнародними стандартами та законодавством України.

Протягом останніх років державні витрати на охорону здоров’я коливаються у межах 3,2 — 3,4% від ВВП. При цьому, за рекомендаціями ВООЗ, витрати на систему охорони здоров’я повинні становити приблизно 6% від ВВП.

Таким чином, незадовільність реального стану медичного забезпечення громадян України є суттєвою медичною і соціальною проблемою, для розв’язання якої необхідні державна підтримка, координація зусиль усіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Прийняття законопроекту обумовлено необхідністю подальшого підвищення соціального захисту населення України шляхом запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, яке відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є одним з видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

2. Мета та шляхи її досягнення

Проект Закону спрямований на створення економічних механізмів забезпечення конституційних гарантій громадян України на охорону здоров’я, безоплатну медичну допомогу та медичне страхування.

Сьогодні заклади охорони здоров’я продовжують працювати за умови дефіциту бюджетних коштів. Одним із найефективніших шляхів розв’язання існуючих проблем в галузі охорони здоров’я є запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Реалізація проекту Закону передбачає:

запровадження додаткових джерел фінансування охорони здоров я;

запровадження договірних відносин;

забезпечення гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі;

сприяння діяльності закладів охорони здоров’я усіх форм власності, створення умов для задоволення потреб населення у медичних послугах відповідно до сучасних стандартів медичної допомоги;

забезпечення належного контролю за якістю медичних послуг;

ефективне використання наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів;

солідарну участь держави, роботодавців, територіальних громад та окремих юридичних і фізичних осіб у фінансуванні медичних послуг.

Законопроектом передбачається здійснення та функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Основ).

Проект Закону, зберігаючи позитивні риси існуючої системи охорони здоров’я (безоплатність надання медичної допомоги, загальний характер, доступність), посилює відповідальність держави, підприємств, організацій, установ та закладів охорони здоров’я.

У законопроекті пропонується запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як окремого виду соціального страхування, оскільки медичне страхування, на відміну від всіх інших видів соціального страхування, охоплюватиме практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, та передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування.

Законопроект орієнтовано на єдину систему збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині страхових внесків на медичне страхування, які мають сплачуватись роботодавцями, що забезпечить оптимізацію планових витрат на їх адміністрування.

Законопроектом передбачається, що страховиком за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням є Фонд медичного страхування України, що створюється як некомерційна самоврядна організація та діє на засадах, визначених Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

МОЗ України вважає, що очікуваного економічного ефекту від покладання функцій щодо медичного страхування на Фонд соціального страхування України (який створено з об’єднання фондів: з тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) не буде отримано.

Вважаємо, що замість зменшення адміністративних видатків на утримання Фондів, практичним результатом може стати невиправдане породження багатьох організаційних проблем, оскільки потребуватиме перегляду діючий склад Правління та, особливо, структура виконавчих дирекцій Фонду, що на тривалий час може суттєво ускладнити виконання Фондом навіть тих завдань, які він здійснює на сьогодні, та призвести до негативних наслідків.

Крім того, таке об’єднання несе в собі ризик того, що в цій об’єднаній системі кошти будуть перерозподілятися на користь виду страхування з більш конкретно визначеними фінансовими зобов’язаннями, тобто від медичного страхування — на користь іншого виду соціального страхування.

За таких умов та з огляду на відсутність механізмів взаємодії різних видів страхування та ризики, пов язані із перерозподілом ресурсів між ними, виконання державних зобов’язань щодо надання громадянам безоплатної медичної допомоги стає неможливим, особливо з урахуванням того, що й на сьогодні охорона здоров я не отримує кошти в достатньому обсязі.

Необхідність створення окремого цільового фонду медичного страхування обумовлена також тим, що медичне страхування має свої характерні риси та особливості, а саме — медичне страхування, на відміну від всіх інших видів соціального страхування має охопити практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, що вимагає відмінного від інших фондів механізму визначення та збору страхових внесків, та передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування.

Крім цього, з огляду на рішення Конституційного суду України від 29 травня 2002 р. № 10-рп / 2002 (справа № 1-13/2002) об єднання зазначених видів страхування може призвести до суттєвого ускладнення у сплаті застрахованими особами частки страхового внеску за чинним порядком.

При цьому відповідно до рішення Конституційного суду України громадяни не беруть участі у сплаті страхових внесків.

Набрання чинності цим законопроектом передбачається з 1 січня 2018 року, оскільки потрібен час для вжиття необхідних заходів щодо реорганізації системи охорони здоров’я для переходу від утримання закладів охорони здоров’я до принципів оплати наданих медичних послуг.

Для забезпечення фінансування загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування працюючих у бюджетній сфері та непрацюючих верств населення необхідна наявність фінансових ресурсів в державному та місцевих бюджетах.

Запровадженню системи медичного страхування має передувати серйозна підготовча робота, зокрема, щодо затвердження медичних стандартів та клінічних протоколів, оптимізації мережі закладів вторинної медичної допомоги, організаційного та законодавчого розмежування первинної, вторинної та третинної допомоги, переходу від утримання державних та комунальних закладів охорони здоров’я до оплати наданих ними послуг за договорами про медичне обслуговування населення.

Проект Закону містить 37 статей, які складають п’ять розділів:

I. Загальні положення.

II. Управління загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.

III. Джерела коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, порядок їх надходження та використання.

IV. Відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

V. Прикінцеві положення.

3. Правові аспекти

Правове врегулювання проведення заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, визначено такими основними законодавчими та нормативно-правовими актами:

Конституцією України;
рішенням Конституційного суду України від 29.05.2002 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу);
Основами законодавства України про охорону здоров’я;
Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

У зв’язку з прийняттям цього Закону для його реалізації необхідне розроблення нормативних актів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України щодо:

визначення представників держави у складі Наглядової ради та правління Фонду медичного страхування;
положення про Наглядову раду;
здійснення державного нагляду за діяльністю Фонду медичного страхування;
визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;
здійснення організаційних заходів для забезпечення функціонування Фонду медичного страхування.

Також мають бути розроблені та затверджені у встановленому порядку Державний класифікатор медичних послуг, методика оцінки вартості медичних послуг, типові статути державного (комунального) закладу охорони здоров’я, що здійснює господарську діяльність.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

В основі економічного обґрунтування проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» — потреба в бюджетних асигнуваннях закладів охорону здоров’я місцевого підпорядкування, закладів охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ, прогнозний обсяг фінансування закладів охорони здоров’я, які підпорядковані іншим міністерствам, та прогнозні обсяги видатків загального фонду державного бюджету на фінансування бюджетних програм на 2014 рік.

Розрахунки необхідних коштів здійснені з урахуванням надання медичної допомоги належної якості в межах реальних можливих витрат на охорону здоров’я.

Розподіл категорій населення за джерелами сплати страхових внесків, розрахунки розміру страхових внесків за найманих працівників наведено відповідно в таблицях № 3–5.

За прогнозними даними (макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2014 р.), фонд оплати праці для розрахунку страхових внесків, на які нараховуються страхові внески в цілому по Україні, становитиме 439, 4 млрд. грн.

По відношенню до фонду оплати праці сума коштів, яку планується отримати від сплати страхових внесків за найманих працівників, становить приблизно 5,0% (4,9%).

Загальний обсяг страхових внесків на медичне страхування, за рахунок яких здійснюватиметься оплата наданих медичних послуг, становитиме 59198,2 млн.грн.

Потреба у коштах на фінансування окремих закладів охорони здоров я, видів медичної допомоги, державних цільових програм, за якими бюджетне фінансування має бути збережено згідно з положеннями законопроекту, становить 38682,4 млн.грн.

Загальна потреба у бюджетних коштах з урахуванням сплати страхових внесків за працюючих у бюджетній сфері та непрацюючих категорій громадян становить — 76418,2 млн.грн. (з них 38682,4 млн.грн. кошти для збереження бюджетного фінансування, 37735,8 млн. грн. — внески з державного та місцевих бюджетів за непрацююче населення і працівників бюджетної сфери).

Розподіл коштів на охорону здоров’я за умови запровадження системи медичного страхування за джерелами надходження виглядатиме наступним чином: за рахунок бюджетного фінансування 38,7 млрд.грн., що становить 39,5% від загальної потреби галузі, за рахунок страхових внесків — 59,8 млрд.грн. (60,5% від загальної потреби галузі).

Розрахункові дані щодо загальної потреби галузі, бюджетних асигнувань, необхідних для фінансування медичних закладів і служб, окремих видів медичної допомоги, а також надходження коштів до галузі охорони здоров я за умови впровадження системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування, наведено відповідно в таблицях № 1–6 (докладні розрахунки додаються).

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6¹. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект потребує погодження із сторонами соціального діалогу.

10. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Прийняття цього законопроекту та відповідних змін до законодавчих і нормативно-правових актів, що випливають із цього проекту Закону, дозволить забезпечити вирішення соціальних, економічних, правових проблем в галузі охорони здоров’я, пов’язаних з наданням медичної допомоги населенню в сучасних умовах, та забезпечить незалежний, більш ефективний контроль за діяльністю медичних установ та якістю надання медичної допомоги.

Міністр охорони
здоров’я України

Олександр Квіташвілі

ПРОЕКТ

Винесено на громадське обговорення МОЗ України 11.02.2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає принципи, правові, організаційні та фінансові засади і механізми функціонування загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування громадян в Україні.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) застрахована особа — особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванню та має право на отримання безоплатної медичної допомоги за цим страхуванням;

2) медична послуга — будь-яка дія або сукупність дій суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію, яка має самостійне значення і використовується як основа для планування обсягу та вартості медичної допомоги;

3) об’єкт загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування — страховий випадок, з настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;

4) роботодавець — юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа — підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб;

– власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

5) суб’єкти господарювання у сфері охорони здоров’я — юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які провадять господарську діяльність, спрямовану на збереження і відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку;

6) страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичної допомоги відповідно до закону;

7) страховик — Фонд загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування України (далі — Фонд медичного страхування України);

8) страхові внески — відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування;

9) страхувальники — роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

10) суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування — застраховані особи, страхувальники та страховик.

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Стаття 2. Поняття і мета загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування є складовою частиною системи загальнообов’язкового державного соціального страхування і формою соціального забезпечення населення у сфері охорони здоров’я.

2. Метою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є встановлення гарантій для захисту прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі, стану здоров’я за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

3. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування спрямоване на:

забезпечення рівного права громадян на доступність медичної допомоги;

отримання безоплатної медичної допомоги;

забезпечення сталого гарантованого фінансування надання медичної допомоги;

досягнення високого рівня стану здоров’я населення.

Стаття 3. Законодавство України у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Законодавство України у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Принципи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування здійснюється за такими принципами:

солідарність та субсидування (умови загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування не залежать від стану здоров’я і доходів застрахованих осіб);

стійкість фінансової системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

установлення державних гарантій для реалізації застрахованими особами своїх прав на отримання безоплатної медичної допомоги;

цільове використання коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

надання медичної допомоги в разі настання страхового випадку згідно з відповідними стандартами;

обов’язковість фінансування Фондом медичного страхування України витрат, пов’язаних з наданням медичної допомоги, в обсягах, передбачених цим Законом;

паритетність представників держави, застрахованих осіб і роботодавців в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;

невідворотність відповідальності суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, за вчинені правопорушення, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов’язків;

законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Стаття 5. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванню

1. Загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах та працюють на підприємствах, в установах та організаціях, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, їх філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, об’єднаннях громадян, громадської спілки, у фізичних осіб — підприємців чи фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, у тому числі на умовах трудового договору (контракту), за договорами цивільно-правового характеру чи на інших умовах, передбачених законодавством;

2) члени колективних чи орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;

3) особи, які згідно із законодавством України працюють на іноземних підприємствах, в установах та організаціях, у тому числі міжнародних, їх філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, що провадять діяльність на території України;

4) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, розташованих на території України;

5) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, громадських спілок, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

6) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ чи організацій без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства;

7) особи, які навчаються в інтернатурі, клінічній ординатурі, магістратурі, аспірантурі, докторантурі за денною (очною) формою навчання;

8) особи, зареєстровані як безробітні;

9) особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини та які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею шестирічного віку відповідно до медичного висновку;

10) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідами, дітьми-інвалідами, громадянами похилого віку, хворими, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

11) фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

12) непрацюючі пенсіонери, крім осіб, зазначених у пункті 14 цієї частини;

13) непрацюючі діти віком до 18 років;

14) непрацюючі інваліди;

15) непрацюючі багатодітні матері, які мають трьох або більше дітей віком до 18 років;

16) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

17) працівники військових формувань, утворених відповідно до законів України, працівники Державної фельд’єгерської служби, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкованості, а також працівники спеціалізованих воєнізованих аварійно-рятувальних служб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій; особи рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби України;

18) особи, які навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою навчання чи центрах професійної реабілітації інвалідів, які мають ліцензію на здійснення освітніх послуг;

19) особи, які перебувають у слідчих ізоляторах.

2. Інші особи, які не зазначені у частині першій цієї статті, та перебувають в Україні на законних підставах, можуть отримувати в Україні медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням за власним бажанням за договорами про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (далі — договір про добровільну участь у медичному страхуванні), укладеними із Фондом медичного страхування України.

3. Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на отримання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням в Україні за власним бажанням за договорами про добровільну участь у медичному страхуванні, укладеними із Фондом медичного страхування України.

4. Особи, зазначені у частинах другій та третій цієї статті, які не уклали договори із Фондом медичного страхування України про добровільну участь у медичному страхуванні, отримують медичну допомогу за рахунок бюджетних коштів в порядку визначеному законодавством.

5. Дія цього Закону не поширюється на осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом та строкової служби Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, осіб, які навчаються в ад’юнктурі.

6. Порядок ведення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Страхувальники

1. Страхувальниками є:

а) роботодавці — для осіб, зазначених у пунктах 1–5, 16 і 17 частини першої статті 5 цього Закону;

б) місцеві органи виконавчої влади — для осіб, зазначених у пунктах 6–10, 12–14, 15 і 18 частини першої статті 5 цього Закону;

в) застраховані особи, зазначені у пункті 11 частини першої статті 5 цього Закону;

г) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань — для осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 5 цього Закону.

Стаття 7. Платники страхових внесків

1. Платниками страхових внесків є страхувальники.

2. Взяття на облік та зняття з обліку страхувальників, визначених підпунктом а) частини першої статті 6 здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Взяття на облік та зняття з обліку страхувальників, визначених підпунктами «б», «в» та «г» частини першої статті 6 здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Повідомлення про взяття на облік страхувальників, визначених підпунктом «а» частини першої статті 5 як платників страхових внесків надсилається у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Повідомлення про взяття на облік страхувальників, визначених підпунктами «б», «в» та «г» частини першої статті 6 як платників страхових внесків надсилається робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України страхувальнику наступного робочого дня після взяття їх на облік.

Стаття 8. Медична допомога, що фінансується за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням

1. Види медичної допомоги, що фінансуються за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням визначаються окремим законом, що приймається щороку одночасно з прийняттям законів про Державний бюджет України та про визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

2. До видів медичної допомоги, які фінансуються за кошти загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування належать:

1) медична допомога у зв’язку з хворобою, індивідуальною профілактикою хвороб, травм, отруєнь та інших розладів здоров’я, запобіганням загостренню хвороби, переходом гострих хвороб чи інших розладів здоров’я у хронічну чи більш важку стадію та плануванням сім’ї:

а) первинна медична допомога;

б) вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) амбулаторна та стаціонарна медична допомога;

в) послуги щодо надання невідкладної та планової лікувальної стоматологічної допомоги, зубопротезування в обсягах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

г) медична реабілітація (крім послуг з медичного забезпечення та медичної реабілітації інвалідів, що фінансуються за рахунок коштів і в порядку, визначених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та послуг, що надаються санаторно-курортними і оздоровчими закладами, зазначеними у пункті 10 частини п’ятої цієї статті);

д) профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включені до календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними показаннями;

е) забезпечення за рецептом чи приписом готовими лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання медичної допомоги, зазначеної у пунктах а) і б) цієї частини;

2) медичну допомогу у зв’язку з вагітністю, пологами та їх наслідками:

а) послуги лікаря або акушерки до, під час і після пологів, в тому числі пренатальний догляд за розвитком плоду;

б) послуги з надання стаціонарної медичної допомоги у зв’язку з пологами та за наявності медичних показань у зв’язку з порушенням нормального перебігу вагітності;

в) забезпечення за рецептом чи приписом відповідними готовими лікарськими засобами та виробами медичного призначення необхідними для надання медичної допомоги, зазначеної у пунктах «а» і «б» цієї частини;

3) послуги з видачі в установленому законодавством порядку відповідних медичних документів, необхідних для:

а) вирішення питань щодо продовження лікування та медичної реабілітації, в тому числі видача витягу з історії хвороби, копій результатів медичних лабораторних та інструментальних обстежень, рентгенівських знімків та копій іншої персональної медичної документації застрахованої особи;

б) підтвердження тимчасової непрацездатності громадян у зв’язку з хворобою або травмою, вагітністю та пологами, вирішення питань щодо призначення громадянам належної у таких випадках соціальної допомоги;

в) вирішення питань щодо продовження виховання та навчання у дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладах;

г) вирішення питань щодо участі вихованців дошкільних навчальних закладів, учнів загальноосвітніх навчальних закладів та студентів і слухачів вищих навчальних закладів у заняттях з фізичної культури і спорту та в організованому відпочинку.

3. Порядок та умови забезпечення застрахованих осіб необхідними для отримання медичної допомоги, зазначеної у підпунктах «а» та «б» пунктів 1 і 2 частини другої цієї статті, готовими лікарськими засобами та виробами медичного призначення визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Обсяги і порядок надання послуг, зазначених у підпункті «в» пункту 1 частини другої цієї статті, та перелік стоматологічних матеріалів, що застосовуються під час їх надання, затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням установлених законом пільг окремим категоріям населення щодо оплати вартості зубопротезування.

5. За рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування не надаються:

1) послуги з проведення обов’язкового медичного огляду окремих категорій працівників відповідно до Законів України «Про охорону праці» та «Про захист населення від інфекційних хвороб», що фінансуються за рахунок роботодавців.

2) послуги з проведення медичного огляду для визначення придатності до управління механічними транспортними засобами, можливості придбання, зберігання та носіння газової та вогнепальної зброї, отримання виїзної візи та видачі відповідних медичних висновків;

3) послуги з проведення медичного огляду для отримання виїзної візи державними службовцями, що направляються у службові відрядження, та виїзду громадян на лікування за кордон у разі наявності відповідних медичних документів;

4) послуги з надання психіатричної, наркологічної медичної допомоги, діагностики та лікування інфекційних хвороб, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу, в державних і комунальних закладах охорони здоров’я;

5) послуги з надання протитуберкульозної допомоги, що надаються у порядку, встановленому статтею 4 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»;

6) послуги з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині, що надаються у порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»;

7) послуги з проведення судово-медичної, судово-психіатричної, медико-соціальної та патологоанатомічної експертизи;

8) послуги з надання екстреної медичної допомоги;

9) послуги з надання санаторно-курортної допомоги у санаторіях для хворих на туберкульоз, дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, санаторіях медичної реабілітації;

10) послуги з лікування у санаторно-курортних і оздоровчих закладах, що надаються за рахунок власних коштів громадян та санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, що фінансуються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»;

11) послуги з наданням медичної допомоги у госпіталях для інвалідів та ветеранів війни;

12) послуги з надання медичної допомоги утриманцям будинків дитини;

13) послуги з імплантації та заміни штучних водіїв ритму серця та кардіовертерів-дефібріляторів, що фінансуються відповідно до Закону України «Про імплантацію електрокардіостимуляторів»;

14) ендопротези, радіоізотопні діагностичні та терапевтичні препарати, інсуліни, онкологічні та інші фармацевтичні препарати, що згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України переліком підлягають закупівлі за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

15) медичні імунобіологічні препарати для проведення профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, та щеплень за епідемічними показаннями;

16) послуги з проведення інших профілактичних щеплень від інфекційних хвороб, що проводяться за бажанням громадян за рахунок їх власних коштів;

17) послуги з направлення громадян на лікування за кордон України, що надаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

18) послуги з надання медичної допомоги особам за страховим випадком, передбаченим статтею 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

19) санітарно-освітня робота, що здійснюється центрами здоров’я;

20) послуги з надання медичної допомоги особам, зазначеним у частині другій — четвертій статті 5 цього Закону, які не уклали договори із Фондом медичного страхування про добровільну участь у медичному страхуванні;

21) послуги з надання медичної допомоги особам, що перебувають в установах виконання покарань, згідно з Кримінально-виконавчим кодексом України;

22) інші послуги, що фінансуються за рахунок державного бюджету.

Стаття 9. Посвідчення застрахованої особи

1. Застраховані за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхування одержують посвідчення застрахованої особи, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Порядок видачі та зразок посвідчення застрахованої особи затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Застраховані особи зобов’язані пред’являти посвідчення застрахованої особи під час звернення за отриманням медичної допомоги. Порядок отримання медичної допомоги застрахованою особою у разі відсутності посвідчення застрахованої особи визначається Фондом медичного страхування України.

Стаття 10. Інформація у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Інформація у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування використовується відповідно до вимог, передбачених законодавством про інформацію.

Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи чи її законного представника конфіденційну інформацію про персональні дані застрахованої особи та надану їй медичну допомогу, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Фонд медичного страхування України зобов’язаний роз’яснювати у засобах масової інформації права та обов’язки громадян, передбачені цим Законом.

Фонд медичного страхування України надає безоплатно застрахованим особам та страхувальникам консультації з питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Стаття 11. Права та обов’язки застрахованої особи

1. Застрахована особа має право:

1) вільного вибору лікаря первинної медичної допомоги для отримання первинної медичної допомоги в порядку, встановленому законом;

2) на отримання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в порядку, встановленому законом;

3) на отримання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням, визначеною частиною другою статті 8 цього Закону, у суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я незалежно від їх розташування та місця проживання або реєстрації;

4) брати участь в управлінні Фондом медичного страхування України через своїх представників відповідно до цього Закону;

5) на захист своїх прав у суді;

6) отримувати безоплатно у Фонді медичного страхування України консультації з питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

2. Особи, зазначені у пунктах 1–5, 16 і 17 частини першої статті 5 цього Закону, можуть отримувати медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням у повному обсязі та належної якості починаючи з першого дня прийняття на роботу, а також протягом місяця з дня звільнення з роботи.

3. Особи, зазначені у пунктах 6, 7, 13 і 18 частини першої статті 5 цього Закону, можуть отримувати медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням у повному обсязі та належної якості починаючи з першого дня прийняття на навчання, а також протягом трьох місяців з дня закінчення навчання.

4. Особи, зазначені у пунктах 8, 12 і 14 частини першої статті 5 цього Закону, можуть отримувати медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням у повному обсязі та належної якості на протязі всього періоду виплати допомоги чи пенсії у зв’язку з настанням страхового випадку за відповідним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування.

5. Особи, зазначені у пункті 19 частини першої статті 5 цього Закону, можуть отримувати медичну допомогу за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням у повному обсязі та належної якості на протязі всього періоду перебування у слідчому ізоляторі.

6. Застрахована особа зобов’язана:

1) додержуватися вимог законів України в сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

2) отримати посвідчення застрахованої особи про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пред’являти його під час звернення за отриманням медичної допомоги, крім випадків, передбачених цим Законом.

3) дотримуватися правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я та режиму лікування;

4) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.

Стаття 12. Права та обов’язки страхувальника

1. Страхувальник має право:

1) брати участь в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням відповідно до цього Закону;

2) брати участь у підготовці пропозицій щодо визначення розміру страхових внесків;

3) захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, зокрема в суді;

4) отримувати безоплатно інформацію про порядок та умови сплати страхових внесків та використання коштів Фонду медичного страхування України;

5) отримувати безоплатно в органах управління Фонду медичного страхування України консультації з питань загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

2. Страхувальник зобов’язаний:

1) зареєструватись у Фонді медичного страхування України (крім страхувальників, визначених підпунктом а) частини першої статті 6 цього Закону.

2) своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески;

3) вести облік коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, своєчасно подавати встановлену звітність Фонду медичного страхування України щодо використання таких коштів відповідно до законодавства;

4) подавати Фонду медичного страхування України відомості про:

сплату страхових внесків;

чисельність застрахованих осіб за формою звітності, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

зміну відомостей про застраховану особу протягом десяти календарних днів з дня настання таких змін;

5) допускати посадових осіб робочих органів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та осіб, уповноважених Фондом, посадових осіб органів державного нагляду, інших контролюючих органів для проведення перевірки відповідно до закону, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникли під час проведення перевірки;

6) надавати безоплатно застрахованій особі на її вимогу відомості про розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються такої особи та подаються до Фонду медичного страхування України;

7) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.

Стаття 13. Права та обов’язки суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я

1. Суб’єкт господарювання у сфері охорони здоров’я має право самостійно використовувати кошти, одержані від Фонду медичного страхування України, для надання медичної допомоги застрахованим особам відповідно до закону.

2. Суб’єкт господарювання у сфері охорони здоров’я зобов’язаний:

1) своєчасно надавати застрахованим особам медичну допомогу відповідно до стандартів медичної допомоги (клінічних протоколів) в повному обсязі та на умовах, передбачених законом та договором про надання медичної допомоги, незалежно від місця проживання або реєстрації застрахованої особи;

2) у разі неможливості надання застрахованим особам медичної допомоги залучати відповідних фахівців або направляти застрахованих осіб для отримання такої допомоги в інші заклади охорони здоров’я на підставі відповідних договорів;

3) вести облік застрахованих осіб, яким надається медична допомога за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням, обсягу наданої застрахованим особам медичної допомоги, коштів, одержаних від Фонду медичного страхування України;

4) вживати заходів, спрямованих на удосконалення системи та підвищення якості надання медичної допомоги;

5) своєчасно повідомляти застрахованих осіб про обставини, що впливають на своєчасне і якісне надання медичної допомоги;

6) забезпечувати конфіденційність інформації про застрахованих осіб;

7) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом та умовами договору про надання медичної допомоги;

8) у випадках та порядку, встановлених законодавством, подавати органам управління охороною здоров’я та статистики відповідну інформацію та статистичну звітність.

3. Суб’єкт господарювання у сфері охорони здоров’я несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг в порядку визначеному законом.

4. Суб’єкт господарювання у сфері охорони здоров’я несе відповідальність за нецільове використання коштів (ті що не передбачені цим Законом), одержаних від Фонду медичного страхування України.

РОЗДІЛ II
УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ

Стаття 14. Фонд медичного страхування України

1. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування здійснює Фонд медичного страхування України.

2. Фонд медичного страхування України є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

3. Фонд медичного страхування України є юридичною особою, має печатку зі своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

4. Фонд медичного страхування України набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації.

5. Фонд медичного страхування України розташований у м. Києві.

Стаття 15. Управління Фондом медичного страхування України

1. Управління Фондом медичного страхування України здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців.

2. Органами управління Фондом медичного страхування України є його правління та виконавча дирекція.

3. Правління Фонду медичного страхування України складається з представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах.

4. Правління Фонду медичного страхування України обирається чи призначається строком на шість років.

Стаття 16. Представники від держави у правлінні Фонду медичного страхування України

1. Представники від держави в правлінні Фонду медичного страхування України призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України.

2. Представники від держави в правлінні Фонду медичного страхування України визначаються із складу відповідних спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади.

Стаття 17. Представники від застрахованих осіб у правлінні Фонду медичного страхування України

1. Представники від застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок.

2. Порядок обрання (делегування) цих представників визначається ними самостійно.

Стаття 18. Представники від роботодавців у правлінні Фонду медичного страхування України.

1. Представники від роботодавців у правлінні Фонду медичного страхування України обираються (делегуються) Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні.

2. Порядок обрання (делегування) представників визначається кожним об’єднанням самостійно.

Стаття 19. Правління Фонду медичного страхування України

1. Від кожної з трьох представницьких сторін, зазначених у статтях 16—18 цього Закону, призначаються, обираються чи делегуються по 5 членів правління Фонду медичного страхування України з вирішальним голосом.

2. Повноваження члена правління Фонду медичного страхування України може припинятися достроково за рішенням правління Фонду медичного страхування України в разі:

подання членом правління письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

неможливості виконання членом правління обов’язків, зокрема за станом здоров’я;

смерті члена правління;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо члена правління.

3. Строк повноважень членів правління Фонду медичного страхування України закінчується в день проведення першого засідання нового складу правління.

4. Правління Фонду медичного страхування України очолює голова, який обирається з членів правління строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Обраним головою правління Фонду медичного страхування України вважається член правління, за якого проголосувало дві третини загальної кількості членів правління.

5. Голова правління Фонду медичного страхування України має двох заступників, які разом з головою представляють три сторони.

6. Голова та його заступники обираються на закритому засіданні правління Фонду медичного страхування України.

7. Правління Фонду медичного страхування України проводить свої засідання згідно із затвердженим ним планом, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання правління Фонду медичного страхування України є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини складу кожної представницької сторони.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів правління Фонду медичного страхування України.

Рішення щодо затвердження Статуту та річного бюджету Фонду медичного страхування України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало дві третини загальної кількості присутніх на засіданні членів правління Фонду медичного страхування України.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови правління Фонду медичного страхування України.

8. За ініціативою голови правління Фонду медичного страхування України або за пропозицією більшості членів однієї з представницьких сторін чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду медичного страхування України можуть проводитися позачергові засідання.

За рішенням Наглядової ради Фонду медичного страхування України засідання правління Фонду повинно бути проведено не пізніше як через 10 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

9. Рішення правління Фонду медичного страхування України, прийняте в межах його повноважень, є обов’язковим до виконання суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування на всій території України.

10. Рішення правління Фонду медичного страхування України оформляються постановами, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством, та оприлюдненню.

Стаття 20. Повноваження правління Фонду медичного страхування України

1. Правління Фонду медичного страхування України:

1) обирає на закритому засіданні з членів правління голову правління Фонду медичного страхування України та двох його заступників строком на два роки. Кожна з представницьких сторін, зазначених у частині першій статті 15 цього Закону, почергово здійснює представництво на таких посадах;

2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та її робочих органів;

3) заслуховує щороку та у разі необхідності звіти директора виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;

4) визначає кадрову політику;

5) призначає на посади та звільняє з посад директора виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та його заступників;

6) подає в установленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів страхових внесків;

7) затверджує:

статут Фонду медичного страхування України і зміни до нього;

регламент роботи правління Фонду медичного страхування України;

порядок відшкодування Фондом медичного страхування України вартості медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, наданих застрахованим особам поза місцем їх проживання чи перебування та у разі відсутності посвідчення про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у застрахованої особи на момент звернення за медичною допомогою;

положення про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України та її структуру;

типове положення про управління та відділення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;

чисельність, посадові оклади працівників виконавчої дирекції та адміністративні витрати Фонду медичного страхування України (за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення);

8) схвалює проекти річних бюджетів фонду та подає в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, для внесення на затвердження Кабінету Міністрів України звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду;

9) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду в порядку, встановленому його статутом;

10) створює резерв коштів для оплати медичної допомоги застрахованим особам та затверджує порядок їх використання;

11) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду медичного страхування України.

Стаття 21. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування України

1. Виконавча дирекція Фонду медичного страхування є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду медичного страхування України.

Виконавча дирекція Фонду медичного страхування України підзвітна правлінню Фонду медичного страхування України, провадить свою діяльність від його імені та в межах і порядку, визначеному його статутом та положенням про виконавчу дирекцію Фонду медичного страхування України.

Директор виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України входить до складу правління Фонду медичного страхування України з правом дорадчого голосу.

2. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, відділення в містах обласного значення та районах.

Управління та відділення виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України (далі — управління та відділення) є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Керівники управлінь та відділень призначаються на посади і звільняються з посад директором виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України за погодженням з правлінням Фонду медичного страхування України.

Управління та відділення вирішують покладені на них завдання за участю місцевих органів виконавчої влади.

3. Основними функціями виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та її робочих органів є:

1) забезпечення фінансової стабільності та вирівнювання фінансових можливостей територій щодо надання населенню медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;

2) ведення реєстру страхувальників та платників страхових внесків;

3) ведення обліку застрахованих осіб;

4) ведення персоніфікованого обліку надання медичної допомоги та лікарських засобів;

5) ведення обліку коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та здійснення контролю за їх надходженням;

6) підготовка пропозицій щодо визначення базових розмірів страхових внесків;

7) укладення із закладами охорони здоров’я договорів про надання медичної допомоги;

8) проведення розрахунків із закладами охорони здоров’я за надану застрахованим особам медичну допомогу згідно з договорами про надання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;

9) здійснення контролю за якістю, обсягом та доцільністю надання медичної допомоги;

10) взаємодія з іншими фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

11) прогнозування потреби в коштах для відшкодування витрат, пов’язаних з наданням медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;

12) підготовка відповідних матеріалів для розгляду на засіданнях правління та Наглядової ради Фонду медичного страхування України.

4. Виконання основних функцій виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та її робочих органів, передбачених частиною третьою цієї статті, здійснюється в частині, що не забезпечується відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стаття 22. Майно Фонду медичного страхування України

1. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду медичного страхування України, є майно, придбане ним за рахунок коштів, що надходять до Фонду медичного страхування України, а також майно, передане йому у власність іншими власниками на умовах, що не суперечать законодавству.

2. Майно, що передається Фонду медичного страхування України для провадження страхової діяльності, використовується ним у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 23. Нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування України

1. Нагляд за додержанням Фондом медичного страхування України законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, виконанням завдань, що стоять перед Фондом медичного страхування України, і цільовим використанням його коштів здійснює Наглядова рада.

2. Члени Наглядової ради діють на громадських засадах і не можуть бути одночасно членами правління Фонду медичного страхування України, працівниками його виконавчої дирекції та її робочих органів.

3. До складу Наглядової ради входять по п’ять представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців.

4. Представники від держави призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб до наглядової ради обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців –Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно.

5. Від держави участь у Наглядовій раді беруть представники відповідних спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади.

6. Строк повноважень членів Наглядової ради становить шість років. Наглядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки із складу членів Наглядової ради почергово від представників кожної сторони і не може представляти ту сторону, від якої обрано голову правління Фонду медичного страхування України.

7. Порядок діяльності Наглядової ради встановлюється регламентом, що затверджується на першому засіданні Наглядової ради.

Стаття 24. Повноваження Наглядової ради

1. Наглядова рада:

1) здійснює нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування України;

2) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України про виконання завдань і цільове використання коштів Фонду медичного страхування України, дає відповідні рекомендації;

3) приймає рішення про проведення позачергових перевірок фінансової діяльності Фонду медичного страхування України або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих органів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України;

4) одержує від Фонду медичного страхування України та його робочих органів необхідну інформацію про їх роботу;

5) у разі потреби вимагає скликання позачергового засідання правління Фонду медичного страхування України;

6) відповідно до законодавства порушує питання про відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування України в разі виявлення порушень законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;

7) подає щороку Кабінету Міністрів України інформацію про свою діяльність та щорічний звіт Фонду медичного страхування України протягом місяця після його ухвалення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Стаття 25. Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Державний нагляд за діяльністю Фонду медичного страхування України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Метою державного нагляду є здійснення контролю за дотриманням страхувальниками та Фондом медичного страхування України законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Держава є гарантом фінансового забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.

2. Якщо Фондом медичного страхування України прийнято рішення з порушенням вимог законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування та/або страхувальник не виконує вимог зазначеного законодавства, органи державного нагляду вказують на допущені порушення та встановлюють строк для їх усунення. Якщо протягом установленого строку порушення не усунуто, органи державного нагляду скасовують незаконне рішення з наступним відшкодуванням збитків за рахунок Фонду медичного страхування України або страхувальника. Невиконання цієї вимоги тягне за собою встановлену законом відповідальність посадових осіб Фонду медичного страхування України та/або страхувальника.

Фонд медичного страхування України та/або страхувальник може оскаржити у двотижневий строк рішення органів державного нагляду в суді.

3. Органи державного нагляду можуть у разі потреби вимагати скликання позачергового засідання правління Фонду медичного страхування України. Якщо цю вимогу не буде виконано, органи державного нагляду можуть самі скликати та провести засідання правління Фонду медичного страхування України.

У разі невиконання членами правління Фонду медичного страхування України своїх обов’язків органи державного нагляду можуть порушувати перед відповідними представницькими сторонами питання щодо позбавлення повноважень представників таких сторін.

Страхувальники та Фонд медичного страхування України зобов’язані подавати органам державного нагляду документи і довідки, необхідні для виконання ними функцій із здійснення контролю у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Перелік документів та довідок та порядок їх надання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ III
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ, ПОРЯДОК ЇХ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

Стаття 26. Джерела формування коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

1. Джерелами формування коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування є:

1) страхові внески, що сплачуються страхувальниками на умовах та в порядку, передбачених цим Законом;

2) кошти державного та місцевих бюджетів;

3) кошти, що надійшли від сплати штрафів, накладених за порушення норм цього Закону;

4) благодійні та добровільні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

5) прибуток, одержаний від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду медичного страхування України, у тому числі резерву страхових коштів Фонду медичного страхування України на депозитному рахунку;

6) інші надходження, не заборонені законодавством.

2. Кошти Фонду медичного страхування України не включають до складу державного та інших бюджетів і фондів, не підлягають вилученню та використовуються виключно за своїм цільовим призначенням. Зазначені кошти зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду медичного страхування України.

До коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, встановленому для обслуговування державного бюджету.

3. Кошти Фонду медичного страхування України спрямовуються на:

1) оплату медичної допомоги, яка надається застрахованим особам відповідно до цього Закону;

2) формування резерву коштів Фонду медичного страхування України;

3) витрати, пов’язані із здійсненням повноважень, покладених на виконавчі органи Фонду медичного страхування України, граничний розмір яких затверджується правлінням Фонду медичного страхування України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

4. Тимчасово вільні кошти Фонду медичного страхування України, у тому числі його резерву, за рішенням правління Фонду медичного страхування України перераховуються на депозитний рахунок.

5. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів та коштів резерву Фонду медичного страхування України на депозитному рахунку встановлюється Кабінетом Міністрів України, а умови і порядок обслуговування та збереження таких коштів — договором, укладеним між банком і виконавчою дирекцією Фонду медичного страхування України за погодженням з правлінням Фонду медичного страхування України.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду медичного страхування України, у тому числі його резерву, на депозитному рахунку, використовується тільки для оплати медичної допомоги застрахованим особам.

Стаття 27. Резерв коштів Фонду медичного страхування України

1. Резерв коштів Фонду медичного страхування України формується з метою забезпечення фінансової стабільності Фонду медичного страхування України та своєчасного і в повному обсязі фінансування витрат, пов’язаних з наданням застрахованим особам медичної допомоги в порядку, встановленому цим Законом. Резерв коштів Фонду медичного страхування України формується за рахунок страхових внесків.

2. Резерв коштів Фонду медичного страхування України використовується виключно на цілі, передбачені цим Законом, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Стаття 28. Бюджет та звітність Фонду медичного страхування України

1. Бюджет Фонду медичного страхування України — основний фінансовий документ, що визначає доходи та видатки, пов’язані з наданням застрахованим особам медичної допомоги, адміністративні витрати на виконання повноважень, покладених на виконавчі органи Фонду, формування резерву коштів Фонду.

2. Порядок розгляду, затвердження та виконання бюджету Фонду медичного страхування України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Фонд медичного страхування України складає щороку звіт про результати провадження своєї діяльності, подає його в установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, для внесення на затвердження до Кабінету Міністрів України, і доводить його через засоби масової інформації до відома страхувальників і застрахованих осіб.

Стаття 29. Встановлення розміру страхових внесків

1. Розмір страхових внесків встановлюється щороку Верховною Радою України та повинен забезпечувати:

1) покриття витрат Фонду медичного страхування України, пов’язаних з наданням застрахованим особам медичної допомоги в повному обсязі та належної якості;

2) формування резерву коштів Фонду медичного страхування України;

3) покриття витрат Фонду медичного страхування України на утримання та забезпечення діяльності його виконавчої дирекції та її робочих органів, розвиток їх матеріально-технічної бази.

2. Розмір страхових внесків встановлюється:

1) для страхувальників, зазначених у пункті «а» частини першої статті 6 цього Закону, у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. База нарахування страхових внесків визначається відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

2) для страхувальників, зазначених у пунктах «б», «г» частини першої статті 6 цього Закону, — фіксованою сумою за кожну застраховану особу;

3) для страхувальників, зазначених у пункті «в» частини першої статті 6 цього Закону, — у відсотках до сум сукупного оподатковуваного доходу (прибутку).

3. Для осіб, які добровільно залучилися до загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, страхові внески встановлюються у розмірі, обумовленому договором про добровільну участь у загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванні, але не менш як розмір страхових внесків із середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки.

4. Пропозиції щодо розміру страхових внесків, які сплачуватимуться у складі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться Кабінетом Міністрів України одночасно з проектом закону про Державний бюджет на наступний рік.

Пропозиції щодо встановлення розміру страхових внесків, які не сплачуватимуться у складі єдиного внеску, розробляються Фондом медичного страхування України за погодженням з центральним органом, виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, центральним органом, виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, центральним органом, виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, і подаються на розгляд Кабінету Міністрів України.

Стаття 30. Порядок обчислення та сплати страхових внесків

1. Страхові внески обчислюються та сплачуються у національній валюті України.

2. Платники страхових внесків, зазначені у пункті «а», «в» частини першої статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

3. Застраховані особи, зазначені у частинах другій та третій статті 5 цього Закону, сплачують страхові внески у строки, установлені Фондом медичного страхування України.

4. Платники страхових внесків, зазначені у пунктах «б» та «г» частини першої статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески щомісяця в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. У разі здійснення (отримання) виплат у не грошовій формі, страхувальник зобов’язаний сплатити страхові внески протягом трьох робочих днів після здійснення (отримання) таких виплат.

6. Страхувальники — суб’єкти підприємницької діяльності відносять витрати на сплату страхових внесків на загальновиробничі та адміністративні витрати.

Стаття 31. Порядок визначення вартості надання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням

1. Вартість медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням визначається суб’єктами господарювання у сфері охорони здоров’я на основі стандартів медичної допомоги (клінічних протоколів) згідно з відповідним положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері охорони здоров’я, формування державної політики економічного і соціального розвитку та формування державної фінансової політики.

2. Покриття витрат суб’єктам господарювання у сфері охорони здоров’я за рахунок Фонду медичного страхування України здійснюється шляхом часткового авансування з наступним дорозрахунком відповідно до договорів про надання медичної допомоги.

Стаття 32. Договір про надання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням

1. Медична допомога за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням надається на підставі договору про надання медичної допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням (далі — договір про надання медичної допомоги).

2. Договір про надання медичної допомоги укладається між робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та суб’єктом господарювання у сфері охорони здоров’я, який в порядку, встановленому законодавством, пройшов акредитацію та одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

3. Примірний договір про надання медичної допомоги затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 33. Договір про добровільну участь у загальнообов’язковому медичному страхуванні

1. Договір про добровільну участь у медичному страхуванні укладається між робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України та особою, зазначеною у частинах другій та третій статті 5 цього Закону.

Для укладення договору про добровільну участь у медичному страхуванні до відділення Фонду медичного страхування України за місцем проживання подається заява за формою, встановленою правлінням Фонду, та документи за затвердженим ним переліком.

Відділення Фонду медичного страхування України укладає в строк не пізніше 10 календарних днів з дня надходження заяви про добровільну участь у медичному страхуванні та всіх документів з особою, яка подала таку заяву, договір про добровільну участь у медичному страхуванні.

2. Примірний договір про добровільну участь у медичному страхуванні затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

РОЗДІЛ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

Стаття 34. Відповідальність Фонду медичного страхування України за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування

Фонд медичного страхування України, його виконавчі органи, їх посадові та службові особи за порушення вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування несуть відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 35. Відповідальність застрахованої особи

Застрахована особа за порушення вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування несе відповідальність згідно із законодавством.

Стаття 36. Відповідальність страхувальника

Страхувальник несе відповідальність за порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування згідно із законодавством.

Стаття 37. Відповідальність суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я

Суб’єкт господарювання у сфері охорони здоров’я, його посадові та службові особи за порушення цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування несуть відповідальність згідно із законом.

РОЗДІЛ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року.

2. Пункт 2 частини першої статті 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121) викласти в такій редакції:

«2) медичне страхування:

діагностика;

амбулаторне лікування;

стаціонарне лікування;

надання для амбулаторного та стаціонарного лікування необхідних готових лікарських засобів та медичних виробів;

профілактичні послуги;

послуги з медичної реабілітації;

інші послуги в порядку та за переліком, встановленим відповідним законом».

3. До Закону України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради, України, 1999 р., № 46-47, ст.403 із наступними змінами) внести такі зміни:

1) у частині 1 статті 4 після слів «у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» вилучити слова «та медичним страхуванням»;

2) у підпункті 1) частини першої статті 9 після слів «у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» вилучити слова «медичного страхування».

3. Кабінету Міністрів України після прийняття цього Закону:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Кабінету Міністрів України вирішити у місячний строк після набрання чинності цим Законом питання щодо надання Фонду медичного страхування України та його виконавчим органам відповідних службових приміщень, транспорту та інших матеріально-технічних ресурсів для провадження їх діяльності.

5. Кабінету Міністрів України щорічно передбачити в проекті закону про Державний бюджет України на відповідний рік витрати на фінансування охорони здоров я на рівні не нижче одного відсотка від запланованого загального показника валового внутрішнього продукту на поточний рік в межах державного бюджету.

Голова Верховної Ради України

В. Гройсман

Фінансово-економічне обґрунтування до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

В основу економічного обґрунтування проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» покладено потребу в бюджетних асигнуваннях закладів охорону здоров’я місцевого підпорядкування, закладів охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ, прогнозний обсяг фінансування закладів охорони здоров’я, які підпорядковані іншим міністерствам, та прогнозні обсяги видатків загального фонду державного бюджету на фінансування бюджетних програм на 2014 рік.

При проведенні розрахунків використана наступна інформація:

– чисельність постійного населення станом на 01.01.2014 — 45 245,9 тис. осіб (за даними Державної служби статистики);

– кількість зайнятих економічною діяльністю віком 15–70 років — 20404 тис. осіб;

– фонд оплати праці найманих працівників та грошове забезпечення військовослужбовців — 459,8 млрд. грн.^�

Розрахункові дані щодо загальної потреби галузі, бюджетних асигнувань необхідних для фінансування медичних закладів і служб, окремих видів медичної допомоги, а також надходження коштів до галузі охорони здоров′я за умови впровадження системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування наведено відповідно в таблицях № 1–6.

Загальний обсяг страхових внесків на медичне страхування, за рахунок яких буде здійснюватись оплата наданих медичних послуг, становитиме 59198,2 млн. грн.

Потреба у коштах на фінансування окремих закладів охорони здоров′я, видів медичної допомоги, державних цільових програм, за якими бюджетне фінансування має бути збережено згідно з положеннями законопроекту, становить 38682,4 млн.грн.

Загальна потреба у бюджетних коштах з урахуванням сплати страхових внесків за працюючих у бюджетній сфері та непрацюючих категорій громадян становить — 76418,2 млн.грн. (з них 38682,4 млн.грн. кошти для збереження бюджетного фінансування, 37735,8 млн.грн. — внески з державного та місцевих бюджетів за непрацююче населення і працівників бюджетної сфери).

Таблиця № 1

Прогнозний розрахунок потреби коштів на фінансування сфери охорона здоров’я на 2014 рік

тис.грн.

Заклади охорони здоров’я місцевого підпорядкування	80 783 388,4
Заклади охорони здоров`я підпорядкування МОЗ України	5 605 226,9
Видатки загального фонду державного бюджету на фінансування Державних цільових програм та централізованих заходів	7 819 322,8
Фінансування закладів охорони здоров`я, підпорядкованих іншим міністерствам та відомствам	3 672 700,0
Разом	97 880 638,1
Прогнозні розрахунки державних витрат на охорону здоров’я,% від ВВП (кошти місцевих і Державного бюджету, кошти обов’язкового медичного соціального страхування)	97,888 %ВВП = ——— × 100 = 6,2 1574,3

Таблиця № 2

Розрахунок бюджетних асигнувань, необхідних на фінансування закладів охорони здоров’я, видів медичної допомоги та державних програм

тис. грн

Швидка та невідкладна медична допомога	3868243
Керівництво та управління у сфері санітарно-епідеміологічної служби, Діяльність установ Державної санітарно-епідеміологічної служби та заходи по боротьбі з епідеміями/Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, дезінфекційні заходи та заходи по боротьбі з епідеміями	1437123,5
Будинки дитини	773648,56
Центри переливання крові	509559,1687
Державні цільові програми, централізовані заходи	7819322,8
Санаторно-курортні заклади	735656,1
Спеціалізовані поліклініки	1818074,12
Спеціалізовані лікарні	10328208,32
Фінансування закладів охорони здоров’я, підпорядкованих іншим міністерствам та відомствам	3672700
Інші заклади та заходи у сфері охорони здоров`я	7719892,6
Всього	38 682 428,00

Таблиця № 3

Розподіл категорій населення за джерелами сплати страхових внесків

1. Всього зайнято у народному господарстві, в т.ч.:	20 404,0	26 695 905,68	внески сплачує роботодавець як відсоток до фонду оплати праці
1.1. В бюджетній сфері	4 000,0	5 233 465,14	кошти державного та місцевих бюджетів
1.2. Самостійно зайняті	3 897,2	5 098 917,99	особисті кошти громадян
3. Інше непрацююче населення	23 265,4	30 439 664,97	місцевий бюджет
4. Незайняті у народному господарстві	1576,5	2 062 639,45	місцевий бюджет
Разом:	45 245,9	59 198 210,10
В розрахунку на 1 жителя (грн)		1 308,37

Примітка.

^1. Наявне населення на 01.01.2014 (дані Державної служби статистики)

^2. 19,1% самозайняте населення (джерело: Таблиця 4. Кількість зайнятого населення статусами зайнятості та місцем проживання. Ринок праці у 2013 році (Доповідь Державної служби статистики від 16.04.2014 р. №117/0/9.1вн–14)

Таблиця № 4

Надходження коштів до галузі охорони здоров’я

(тис.грн.)

Витрати на охорону здоров’я — всього, в т.ч	97 880 638,1
1.Бюджетні кошти	45 555 092,4
1.1. Бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я, цільових програм	7 819 322,8
1.2. Страхові внески за працюючих у бюджетній сфері	5 233 465,1
1.3. Страхові внески за непрацюючих громадян	32 502 304,4
2. Страхові внески	21 462 440,5
2.1. Страхові внески самостійно зайнятих	5 098 918,0
2.2. Страхові внески роботодавців за працюючих у позабюджетній сфері	16 363 522,6

Таблиця № 5

Розрахунок розміру страхового внеску за найманих працівників

тис.грн.

Страхові внески за зайнятих у народному господарстві	26 695 905,68
в т.ч. за самостійно зайнятих	5 098 917,99
Страхові внески роботодавців за найманих працівників	21 596 987,70
Прогнозний фонд оплати праці на 2014 р.	459 800 000,00
в т.ч. грошове забезпечення військовослужбовців	20 400 000,00
ФОП для розрахунку страхових внесків	439 400 000,00
Розрахунковий розмір страхового внеску (%)	4,9≈5,0%

Таблиця № 6

Розподіл коштів на охорону здоров’я за умови запровадження системи медичного страхування за джерелами надходження

(тис. грн.)

Бюджетні кошти	38 682 428,00	39,52
Страхові внески (включаючи витрати з державного та місцевих бюджетів на внески за непрацююче населення і бюджетну сферу)	59 198 210,10	60,48
Всього:	97 880 638,10	100,00

Алгоритм фінансово-економічного обґрунтування запровадження системи ОМС (2014 рік)

Щодо фонду оплати праці найманих працівників

1. Вихідні дані — прогнозний ФОП на 2014 рік — 459,8 млрд. грн.

(Постанова КМУ від 18 грудня 2013 р. № 978 «Про схвалення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2014 рік» (у редакції постанови КМУ від 25 березня 2014 року № 82, Додаток до постанови);

2. Фонд оплати праці військовослужбовців — 20,4 млрд. грн. (Дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі);

3. Фонд оплати праці працівників бюджетної сфери — 113,5 млрд. грн. (Дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі);

4. Розрахунковий ФОП, на який нараховуються страхові внески роботодавців — 439,4 млрд. грн. (459,8 млрд.грн.-20,4 млрд. грн.)

Щодо потреби коштів
на фінансування сфери охорони здоров’я

1. Потреба обсягу видатків на охорону здоров’я з місцевих бюджетів на 2014 рік — 80 783 388,4 тис. грн. (Табл. №1 — дані Департаменту економіки та ресурсного забезпечення);

2. Санепідемслужба — 1437123,5 тис. грн. (Табл №2 — дані Департаменту економіки та ресурсного забезпечення);

3. Видатки загального фонду Державного бюджету на фінансування Державних програм та централізованих заходів — 7 819 322,8 тис. грн. (Табл. №1 — дані Департаменту економіки та ресурсного забезпечення);

4. Фінансування закладів охорони здоров’я, підпорядкованих МОЗ України, — 5605226,9 тис. грн. (Табл. №2 — дані Департаменту економіки та ресурсного забезпечення);

5. Фінансування закладів, підпорядкованих іншим міністерствам та відомствам — 3672700 тис. грн.

6. Прогнозний розрахунок загальної потреби коштів на фінансування сфери охорони здоров’я на 2014 рік.

80 783 388,4+5605226,9 + 7819322,8 +

+ 3672700 = 97880638,1 (6,2% від ВВП прогнозного на 2014 р. –1574,3 млрд грн)

7. Швидка та невідкладна медична допомога — 3868243 тис. грн

8. Спеціалізовані лікарні — 10328208,32 тис. грн

9. Спеціалізовані поліклініки — 1818074,12 тис. грн

10. Санаторно-курортні заклади — 735656,1 тис. грн

11. Будинки дитини — 773648,56 тис. грн

12. Центри переливання крові — 509559,16 тис грн

13. Інші заклади та заходи у сфері охорони здоров’я — 7719892,6 тис. грн

Щодо розподілу населення за категоріями

1. Загальна чисельність населення — 45 245,9 тис. осіб.

2. Економічна активність населення (дані Державної служби статистики)

Населення, зайняте економічною діяльністю, всього в середньому за рік — 20 404,0 тис.осіб,

в тому числі самозайняте — 3 897,2 тис. чол. (20 404,0*19,1%);

наймані працівники — 16 506,8 тис. чол.(20 404,0– 3897,2);

працюючі в бюджетній сфері — 4 000,0 (Дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі).

3. Розрахунок непрацюючого населення — 45 245,9 — 20404,0 = 24 841,9 тис. осіб,

з них:

23 265,4 — непрацююче населення;

1576,5 — незайняті у народному господарстві.

Міністр охорони
здоров’я України

Олександр Квіташвілі

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ II
УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ

РОЗДІЛ III
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ, ПОРЯДОК ЇХ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

РОЗДІЛ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

РОЗДІЛ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Фінансово-економічне обґрунтування до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

Алгоритм фінансово-економічного обґрунтування запровадження системи ОМС (2014 рік)

Коментарі

Добавить свой Скасувати відповідь

Останні новини та статті

Медичне обладнання

Медичні «загадки» в практиці фармацевта та лікаря

Споживання противірусних засобів в Україні

Закупівлі інноваційних лікарських засобів за ДКД: оприлюднено текст нового закону

Сегмент препаратів для лікування кислотозалежних захворювань

У Фінляндії розпочали аптечну заміну на біосиміляри

Сегмент препаратів на рослинній основі при біліарній патології

Парламентарі пропонують на законодавчому рівні заборонити нанесення на упаковки ліків інформації рекламного характеру

Майбутнє, яке вже поряд: топ технологічних новинок у медицині

Депутати пропонують запровадити паралельний імпорт ліків вже у 2025 р.

ПОВІДОМЛЕННЯ про оприлюднення проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ II УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ

РОЗДІЛ III ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ, ПОРЯДОК ЇХ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

РОЗДІЛ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

РОЗДІЛ V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Фінансово-економічне обґрунтування до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

Алгоритм фінансово-економічного обґрунтування запровадження системи ОМС (2014 рік)

Коментарі

Добавить свой Скасувати відповідь

Останні новини та статті

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

РОЗДІЛ II
УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ МЕДИЧНИМ СТРАХУВАННЯМ

РОЗДІЛ III
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КОШТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ, ПОРЯДОК ЇХ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ

РОЗДІЛ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ

РОЗДІЛ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ