Спочатку про Сінгапур
Сінгапур вважається одним із «азіатських тигрів». У перекладі з малайської Сінгапур означає «місто лева». Фактично це місто-держава у Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова. Місто комфортного проживання людей, місто високих технологій та наполегливої праці. Крім того, це єдине місто у світі, де все побудовано з дотриманням вимог даоської практики символічного освоєння простору, тобто фен-шуй.
Сінгапур як держава складається з острова Сінгапур та 57 дрібних островів. При цьому історично Сінгапур як незалежна держава виник відносно недавно.
Те, що ми сьогодні називаємо державою Сінгапур, більшу частину свого існування вважалося територією тієї або іншої імперії або окремих держав. Тобто в контексті риторики окремих політиків це і є класична «недодержава». Але фактично ця частина території відбулася як держава з великої літери.
Відомо, що зазначена частина території знаходилася і під владою буддійської імперії Шрівіджая, і під владою ісламського султанату Маллака, і деякий час знаходилася під окупацією Індії. Тут був і торговий пункт Ост-Індської компанії у 1819 р. з дозволу Джохорського султанату. Сінгапур процвітає як безмитний торговельний центр з 1819 р., що підпорядкований Великобританії. Під час Другої світової війни Сінгапур був окупований японцями та повернувся під владу Великобританії лише після війни. А незалежність державою Сінгапур отримана в 1959 р. Після цього почалося стрімке економічне зростання.
Сінгапур порівняно з іншими країнами регіону має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платою.
У 2000 р. Всесвітня організація охорони здоров’я присвоїла Сінгапуру 6-те місце серед кращих систем охорони здоров’я світу. Отримавши таку оцінку, Сінгапур значно обігнав Сполучені Штати Америки, Канаду та Великобританію.
Як правило, лікарні та медичні центри Сінгапуру перебувають у державній або комунальній власності. Поряд з ними існують кілька медичних центрів, що знаходяться у приватній власності, серед них лікарні Раффлз і Паркв’ю. Для Сінгапуру характерне медичне страхування з державними субсидіями на національному рівні.
Цікаво, що цей факт ні у кого не викликає обурення, і ніхто не вимагає приватизувати лікувальні заклади або зробити медицину для громадян Сінгапуру платною. Нагадаю, що саме з такою ініціативою виступають сучасні можновладці постреволюційної України.
Загалом з 1997 р. уряд Сінгапуру приділяє велику увагу розвитку біології, біотехнології та медицини. Величезні кошти вкладаються у виробництво лікарських засобів: у країні створено унікальний біотехнологічний кластер «Біополіс», в який входить декілька науково-дослідних інститутів фармацевтичної та біотехнологічної промисловості. Сьогодні фармгалузь займає 16% всієї національної промисловості. Чималу роль у збереженні здоров’я населення відіграють профілактичні програми і пропаганда здорового способу життя, а в питаннях профілактики захворювань важлива роль відводиться безпосередньо аптекам.
У Сінгапурі діють 22 фармацевтичних підприємства, у яких зайнято 4,8 тис. осіб. Випуск продукції медичного призначення у вартісному вираженні підвищився за останні 12 років у 5 разів.
У країні діють кілька аптечних мереж, найбільші з яких — Watsons і Guardian. Але в таких аптеках реалізують в основному гігієнічні засоби і товари для краси і здоров’я, а з фармпрепаратів в них представлений невеличкий асортимент ліків лише безрецептурного відпуску: анальгетики, жарознижувальні засоби та інші препарати першої необхідності. В аптеках мережі Watsons, крім «західного» аптечного асортименту, продають також деякі матеріали і препарати традиційної китайської медицини.
А ось звичних для європейців аптек у Сінгапурі немає. Всі необхідні фармацевтичні препарати або видають пацієнтам безпосередньо лікарі, або продають за рецептами аптеки, розташовані в лікувальних установах — госпіталях або поліклініках. Такі аптеки працюють з 9:00 до 18:00. Чергових аптек в країні немає, тому в разі необхідності пацієнтам доводиться звертатися в клініки швидкої допомоги, які працюють цілодобово і без вихідних — в них є свої аптеки, які також обслуговують пацієнтів цілодобово.
Відповідно до законодавства Сінгапуру всі фармпрепарати поділяються на 3 групи:
- I група — рецептурні засоби, які відпускаються виключно за рецептом лікаря і тільки в аптеках медичних закладів, при цьому найчастіше ті препарати, які в багатьох країнах відпускаються без рецепта, в Сінгапурі вважаються рецептурними;
- II група — безрецептурні препарати, які можуть відпускатися тільки сертифікованими фармацевтами і тільки в аптеках, розташованих в медичних закладах;
- III група — препарати безрецептурного відпуску, дозволені до продажу в аптечних мережах і звичайних аптеках, розташованих у торгових центрах.
У продажу можуть бути представлені тільки ті лікарські засоби, що пройшли процедуру ліцензування в міністерстві охорони здоров’я (Health Sciences Authority).
Для отримання кваліфікації фармацевта в Сінгапурі потрібно 4 роки навчатися на фармацевтичному факультеті Національного університету Сінгапуру, а після отримання диплому не менше 9 міс проходити практику в госпітальній або роздрібній аптеці. Після цього можна буде зареєструватися в якості дипломованого фармацевта у Фармацевтичній раді Сінгапуру і почати незалежну професійну діяльність. Середня заробітна плата фармацевта в Сінгапурі залежить від його кваліфікації, займаної посади і стажу роботи і становить від 2,24 до 3,6 тис. дол. США на місяць.
Обов’язки фармацевтів у Сінгапурі дуже широкі. Крім продажу ліків, вони повинні інформувати пацієнтів про правильне їх застосування, підбирати для них препарати безрецептурного відпуску, контролювати взаємодію лікарських препаратів при одночасному призначенні кількох ліків, а також рекомендувати лікарям, медсестрам та іншим медичним фахівцям ті чи інші лікарські засоби. Аптечні фахівці забезпечують постійне фармацевтичне обслуговування пацієнтів з такими хронічними захворюваннями, як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія і дисліпідемія. Фармацевти консультують пацієнтів з різних питань здоров’я, боротьби з курінням, зменшення маси тіла і профілактики хронічних захворювань, а також вимірюють артеріальний тиск і рівень глюкози в крові.
Для відкриття аптеки в Сінгапурі необхідно отримати свідоцтво про реєстрацію, яке видається спеціальним підрозділом міністерства охорони здоров’я. Для отримання цього свідоцтва необхідно подати заяву і сплатити реєстраційний внесок у розмірі 500 дол. США. За цією заявою ревізорами контролюючого органу буде проведено аудит аптеки з метою перевірки приміщення, умов обліку та зберігання ліків, і тільки після цього заявнику буде виданий сертифікат на роботу аптеки. Термін дії сертифіката — 1 рік, після цього його слід поновлювати. Реєстрація нової аптеки в рамках існуючої аптечної мережі може відбуватися за спрощеною схемою. Кожна аптека повинна працювати не менше 35 год на тиждень. Для продажу в аптеці препаратів, що містять отруйні речовини, необхідно отримати спеціальну ліцензію (Form A Poisons Licence). Управляти аптекою може тільки дипломований фармацевт, зареєстрований у Фармацевтичній раді Сінгапуру.
Регулювання відносин у сфері обігу лікарських засобів здійснюється на державному рівні, компетентним органом в даній сфері визначено National Pharmaceutical Administration, що функціонує при міністерстві охорони здоров’я. Регулюються відносини шляхом реєстрації лікарських засобів, ліцензування фармацевтичної діяльності, атестації фізичних осіб, які здійснюють фармацевтичну діяльність і державний нагляд.
У Сінгапурі нормативний пакет документів, який регламентує діяльність у галузі медикаментозного забезпечення, представлений законами про лікарські засоби, реєстрацію фармацевтів і про отрути. Закон про лікарські засоби передбачає ліцензування всіх препаратів, виробників, імпортерів з метою забезпечення безпеки, ефективності та якості лікарських засобів, а також питання їх рекламування. Закон про реєстрацію фармацевтів визначає правила реєстрації фахівців даної галузі. Третій нормативний документ призначений для контролю за постачанням та доступом до таких речовин, які є потенційно небезпечними, і реалізується з метою захисту громадськості від заподіяння шкоди через неправильне поводження або зловживання. Закон визначає механізм контролю, що дозволяє гарантувати компетентність фахівців, що здійснюють роботу з даними препаратами.
Учасники проекту PHARMA TOUR ознайомилися не лише з діяльністю фармацевтичних закладів та системи охорони здоров’я Сінгапуру, а й з його пам’ятками.
Пам’ятки Сінгапуру дуже різноманітні. Це і квіти в ботанічному саду, де можна насолодитися красою орхідей, і справжній відкритий зоопарк без кліток. Викликає захоплення старовинний район «Чайна-таун», що вважається центром культури Сінгапуру. Незважаючи на те, що в середині ХХ ст. більша частина кварталу була втрачена, залишилися будівлі, що є зразками багатющої спадщини старої китайської архітектури. Храми і тераси, старі будови ринків і магазинів тощо. Не залишило байдужими і шоу фонтанів на набережній.
В індійському кварталі нас не покидало відчуття, що ми знаходимося в Індії. Але улюблене місце відпочинку як для сінгапурців, так і туристів — це острів Сентоза, що нагадує місто майбутнього. Жодна будівля не повторюється двічі. Потрапили на острів канатною дорогою. Цікавим є колоніальний центр Сінгапуру, тут знаходяться Padang, Крикетний клуб, будівля парламенту, верховний суд і Сіті Хол (City Hall). Найяскравіші враження залишив нічний круїз по річці Сінгапуру.
Через три дні учасники заходу направилися до Республіки Індонезія.
Індонезія — це вже зовсім інша країна. І хоча вона володіє фактично всіма необхідними стратегічними ресурсами, рівень життя в Індонезії нижчий, ніж у Сінгапурі. Індонезія свого часу багато років виступала за об’єднання із Сінгапуром. Але хоча Сінгапур і не має великих збройних сил, однак він і не має такої чисельності некваліфікованих чиновників, як, наприклад, має сучасна Україна, і такого рівня корупції, як в нашій державі.
Індонезія займає 4-те місце в світі за чисельністю населення. Це країна прекрасних гір, тропічних лісів, пляжів та лагун із блакитною прозорою водою. Країну населяють понад 150 народів, які перебувають на різних стадіях культурного розвитку (деякі племена зберегли ознаки общинно-родового устрою або досі не знають землеробства і займаються збиральництвом і полюванням).
Територію Індонезії утворюють близько 17 800 островів, з яких реально заселеними є тільки близько 6000. Найбільші острови — Ява, Суматра, Нова Гвінея. Збереження територіальної цілісності потребує сучасного розвитку військово-повітряних сил, партнером для підтримання своє боєздатності уряд Індонезії обрав РФ. Відповідним є і офіційне ставлення індонезійців до громадян РФ. Проте нещодавно, за повідомленням українського МЗС, індонезійські фармацевтичні компанії Sanbe Farma та Novell Pharmaceutical Laboratories передали для потреб Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України медикаменти на суму у понад 500 тис. грн.
Є ще один цікавий факт, що свідчить про настрої та менталітет індонезійців.
Як відомо, Друга світова війна не оминула територію Індонезії, що на той час не була незалежною державою, а лише колонією Нідерландів. Саме в цей період посилилася боротьба індонезійців за незалежність, і під час боротьби за незалежність колишньої колонії були страчені нідерландськими військами тисячі індонезійців. У цей період територія Індонезії була окупована японськими військами. Індонезійці досі з вдячністю та повагою ставляться до своїх окупантів. Саме в роки японської окупації були побудовані школи, частково ліквідована безграмотність, розвинена інфраструктура, промисловість тощо.
Після поразки гітлерівського блоку Нідерланди так і не змогли закріпитися в Індонезії.
В Індонезії приділяють багато уваги розвитку системи охорони здоров’я. Так, у серпні 2014 р. в Індонезії відбувся Всесвітній конгрес з медичного права — подія, яка згуртувала провідних експертів в галузі медичного права, етики, і не лише правників чи медичних працівників, а також фахівців у галузі етики, філософів та соціологів. Пасіонари медичного права обговорювали досягнення царини, спектр проблем охорони здоров’я і прав людини, а також обмінювалися досвідом, викристалізовували нові напрями досліджень галузі.
Фокусом ХХ Всесвітнього конгресу з медичного права був праволюдинний підхід у сфері охорони здоров’я, права й етики. Учасники конгресу мали чудову нагоду обговорити актуальні питання неналежного надання медичної допомоги, питання відповідальності медичних працівників, страхування, біоетичні та правові аспекти репродуктивних технологій та генетики, правові питання громадського здоров’я, юридичні питання надання психіатричної допомоги тощо.
Фармацевтична промисловість Республіки Індонезія в останні роки отримала значний розвиток. Не випадково Індонезія є членом Міжнародної системи співробітництва фармацевтичних інспекцій (Pharmaceutical Inspection Cooperation Scheme — РIC/S).
Фармацевтичний ринок Індонезії входить у трійку найбільш швидко зростаючих серед країн АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії — Association of SouthEast Asian Nations), згідно з прогнозами до 2018 р. він подолає планку в 10 млрд дол. Крім того, Індонезія має найвищу частку обсягів продажу ліків, що відпускаються без рецепта, серед країн АСЕАН (вона становить 40% фармацевтичного ринку), що свідчить про схильність індонезійців до самолікування. Місцеве населення із середнім рівнем доходів дедалі частіше віддає перевагу генерикам відомих брендів, а не їх дешевшим небрендовим аналогам. Це створює привабливі можливості для компаній — виробників брендованих генериків.
За прогнозами, ринок медичних виробів Індонезії зростає зі швидкістю 12,5% на рік, і в 2018 р. подолає позначку 1 млрд дол.
Що стосується рівня розвитку системи охорони здоров’я Індонезії, то він з кожним роком підвищується. Підвищилися показники середньої тривалості життя у населення: у чоловіків з 51 (1980 р.) до 68 років (2013 р.), у жінок з 55 до 72 років відповідно.
Однак важливу роль в охороні здоров’я Індонезії відіграють принципи традиційної східної медицини, передусім китайської. Це зумовлено традиційними зв’язками Китаю та Індонезії. Важливою особливістю індонезійського охорони здоров’я є співіснування двох незалежних «медицин»: традиційної східної і нової західної. Ці дві медичні традиції багато в чому існують паралельно, майже не перетинаючись. Східна медицина, її ще називають «індонезійською», ґрунтується на багатовікових традиціях країн Східної Азії, в першу чергу — Китаю. Її витоки лежать в народній медицині країн Південно-Східної Азії, досвід якої узагальнений багатьма поколіннями лікарів. Використання натуральних лікарських препаратів, комплексний підхід до лікування, добре розуміння хронічних захворювань — сильні боки східної медицини.
Проведення семінару в країнах, які відвідали учасники, відбувалося у формі круглого столу з постійним обговоренням ситуації щодо розвитку як системи охорони здоров’я в цілому, так й фармацевтичної промисловості зокрема. Хоча тема семінару мала більш вузький напрямок, а саме: «Сертифікація фармацевтичного ринку: порівняльна характеристика».
Перед закриттям семінару від організаторів заходу з привітанням до учасників звернулася голова Правління ПОГО «Асоціація працівників фармацевтичної галузі», кандидат фармацевтичних наук Ольга Хмельницька.
Перше слово для виступу отримав директор ДП «Науково-експертний фармакопейний центр», доктор хімічних наук, професор Олександр Гризодуб з доповіддю «Фармакопейні аспекти забезпечення якості лікарських засобів в аптечних умовах». Доповідач акцентував увагу не лише на основних аспектах забезпечення якості лікарських засобів, що виготовлюють в умовах аптеки, а й на питаннях як правового, так й організаційного характеру щодо можливості розфасування in bulk в умовах аптеки.
О. Хмельницька в доповіді «Вимоги до фахового та кваліфікаційного рівня фармацевтичних працівників» звернула увагу учасників заходу на дотримання вимог Довідника кваліфікаційних характеристик. Як відомо, умови ліцензування не зовсім чітко формулюють вимоги до кваліфікації аптечних працівників і мають характер посилання. Тому більшість фармпрацівників, в тому числі представники органів виконавчої влади, сприймають це залежно від особистих міркувань. А це, на думку доповідача, неправильно.
Доктор юридичних наук Віталій Пашков у доповіді на тему «Законопроекти щодо фармацевтичного ринку» звернув увагу присутніх на законопроекти, що знаходяться на обговоренні в центральних органах виконавчої влади, зокрема МОЗ та Державній службі України з лікарських засобів, зокрема на тих документах, в розробці яких брав участь безпосередньо доповідач.
З короткими повідомленнями виступила Світлана Парфенова (директор з виробництва ТОВ «Фармастарт») з питань реєстрації лікарських засобів. Ігор Павліш (директор ТОВ «3-і») поділився власним досвідом виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки, Анатолій Удод (директор «Комунального міського підприємства Аптека № 330», місто Маріуполь) — досвідом роботи в умовах проведення АТО. Засновник фармацевтичного підприємства Юрій Худяк (ТОВ «ФК «Провізор») та керівник аптечної мережі Володимир Кандиба (ТОВ «Лекфарм») виступили з пропозицією щодо об’єднання зусиль аптечних підприємств в частині співпраці із забезпечення якості ліків при отриманні їх від оптових постачальників.
Крім вивчення досвіду зарубіжних колег, обговорення в рамках круглого столу системи фармацевтичного забезпечення в Сінгапурі та Індонезії у порівнянні з Україною, учасники заходу ознайомилися з культурною спадщиною не лише Сінгапуру, а й Індонезії.
Так, в Індонезії містом базування був обраний острів Балі, з якого учасники заходу літаком добиралися до острова Ява та Нової Гвінеї, а судном — до острова Лембонган. Запам’яталися всесвітньовідомий Боробудур на острові Ява, гордість Індонезії, найвеличезніша монументальна храмова споруда південної півкулі, третя за величиною після Ангкору (Камбоджа) та Шведогану (Бірма). Були вражені вулканічним озером, парком мавп, видом гігантських варанів, 4-годинним рафтингом на гірській річці, чудовими пляжами, горами та, безумовно, доброзичливим населенням.
Продовження — в наступних заходах проекту PHARMA TOUR.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим