Ліцензування: практичні пропозиції

Враховуючи негативні наслідки діяльності ліквідованого Державного Департаменту, вважаю, що основне навантаження щодо розгляду заяв та прийняття рішень з видачі ліцензій має лягти на місцевого чиновника (представника, працівника, делегата) Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення. Щоб уникнути суб’єктивізму в прийнятті рішень, мабуть, доцільно було б за поданням професійної асоціації створити фахову комісію, до якої, окрім згаданого чиновника Державної служби, входили б провізори (фармацевти) аптечних установ, ДІКЯ лікарських засобів, КА лабораторії тощо. Діяльність комісії повинна бути регламентована і контрольована як Державною службою, так і місцевою чи Всеукраїнською Фармацевтичними асоціаціями.

З урахуванням того, що ліцензійні умови доволі виважено регламентують вимоги до провадження фармацевтичної діяльності (кваліфікація ліцензіата, санітарно-гігієнічні, протипожежні та інші вимоги до місця провадження діяльності, матеріально-технічне та довідкове забезпечення), ця комісія могла б брати на себе відповідальність щодо видачі ліцензій підприємству (підприємцю) за наявності чи виявлення якихось незначних недоліків (недостатня кількість чи площа приміщень, наявність водопроводу і каналізації, відстань до існуючих аптечних закладів тощо).

При цьому зазначена фахова комісія на місцях могла б оперативніше реагувати на певні порушення чи зловживання ліцензіата в таких оперативних питаннях, як кваліфікація персоналу аптеки (складу), ціноутворення на регульовану групу ліків, режим роботи і т. ін.

Для зменшення навантаження на комісію чи чиновника Державної служби, мабуть, доцільно було б, щоб сумнозвісна «Довідка про відповідність ліцензійним умовам», яка готувалася установою, уповноваженою Департаментом, заповнювалася ліцензіатом самостійно у вигляді Декларації. Достовірність даних, зазначених у Декларації, має бути незмінною протягом 3 років (або на період дії ліцензії). За порушення чи самовільну зміну суб’єктом задекларованих даних узаконити накладання адміністративних штрафів на посадових осіб, а за грубі порушення — призупиняти дію чи анульовувати ліцензію.

Якщо можливість утримання в регіонах чиновників Державної служби відсутня, необхідно спростити порядок отримання додатків до діючих ліцензій на аптечні пункти чи кіоски в містах та аптечні заклади в сільській місцевості. Функції з відстеження дотримання ліцензійних умов у «малих» та сільських аптечних закладах доцільно перенести на фахові комісії. Професіоналізм та неупередженість цих комісій, створених за поданням Фармацевтичної асоціації, суттєво підвищили б рейтинг не тільки нашої, але й інших громадських організацій, створених на засадах фахових «цехових» спілок.

Щиро сподіваюсь, що наші пропозиції перекликатимуться з думками наших колег інших фармацевтичних закладів і будуть враховані під час виконання обов’язків структурою, яка проводитиме ліцензування фармацевтичної діяльності.