Вшанування пам’яті видатного діяча фармації — Олександра Омельченка

Олександр Омельченко народився 18 червня 1940 р. в м. Люботин Харківської обл. в родині залізничника. З фармацевтичною профе­сією своє життя поєднав одразу після закінчення школи, а саме у 1957 р., коли вступив на навчання до Харківського медичного училища № 1 (фармацевтичне відділення). У 1962 р. О. Омельченко вступив на денне відділення Харківського фармацевтичного інституту, але згодом через сімейні обставини перевівся на заочне навчання та почав працювати апаратником на Харківському хіміко-фармацевтичному заводі «Червона зірка». На жаль, через підвищену чутливість до сульфаніламідних препаратів, через 2 роки був змушений звільнитися з заводу.

Впродовж 1965–1967 рр. обіймав посаду заступника, а згодом і завідувача прийомного відділу аптечного складу аптекоуправління Харківського обласного відділу охорони здоров’я.

Отримавши диплом за спеціальністю провізор у 1967 р., продовжив працювати на аптечному складі, який очолював протягом 1970–1975 рр.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я від 01.09.1975 р. № 711-02 О. Омельченко призначений на посаду керуючого аптечним управлінням відділу охорони здоров’я виконкому Харківської обласної ради.

За досягнення та успіхи у фармацевтичній галузі О. Омельченко неодноразово був нагороджений грамотами профільного міністерства, республіканського та обласного комітетів профспілок медичних працівників, а також урядовими нагородами: медаллю «За доблесну працю», орденом «Знак пошани» тощо.

Пропрацювавши 20 років на посаді керівника аптечної служби Харківської обл., О. Омельченко з 1995 р. очолював Бюро регіонального представництва угорського заводу «Гедеон Ріхтер» Північно-Східного регіону України.

12 березня 2003 р. життя О. Омельченка, на жаль, передчасно завершилося.

Згадуючи професійну діяльність О. Омельченка, Володимир Борищук, доцент кафедри організації і економіки фармації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, зазначив, що, маючи вольові риси характеру, завжди брав на себе відповідальність, вмів організувати справу та вирішувати будь-які проблеми, які виникали в роботі аптечної служби області. Так, за словами В. Борищука, під час аварії на Диканських очисних спорудах в 1985 р., коли обласний центр залишився без води на цілий місяць, саме завдяки діяльності О. Омельченка вдалося уникнути загрози епідемічного характеру. «О. Омельченко організував цілодобову роботу аптек. У визначених аптеках готувалися стерильні розчини. Він налагодив безперебійне постачання води та фасування хлорного вапна та інших дезінфікуючих засобів для населення, що використовувалися для знезараження води», — підкреслив автор книги пам’яті.

Серед інших благородних рис, притаманних О. Омельченку, В. Борищук відзначив надзвичайну надійність в роботі, доброзичливість, готовність відгукнутися на будь-яке прохання.

Найважливішим у професійній діяльності О. Омельченка було уважне та шанобливе ставлення до колег: фармацевтів, провізорів, керівників аптечних закладів, спеціалістів аптекоуправління тощо. В. Борищук зазначив, що О. Омельченко мав здатність вчасно і влучно розрядити напружену ситуацію жартом, підмічати успіхи працівника, виділяти позитивні риси характеру, при цьому не «колекціонуючи» помилки підлеглих.

Дмитро Волох, професор кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, зазначив, що О. Омельченко був відмінним організатором, практиком і вченим.

«Найголовніше, що слід відзначити, це його професійність та високий інтелект, які допомагали успішно вирішувати проблеми аптечної служби. Саме під керівництвом О. Омельченка у неймовірно короткий термін було збудовано один із кращих в Україні аптечних складів, організовано вирощування лікарських рослин, відкрито філіали аптечних пунктів при поліклініках, створено відділи екстреної доставки медикаментів до аптечної мережі. Окремо необхідно виділити його внесок у відкриття в обласних центрах держави та великих містах спеціалізованих дитячих аптек та аптек матері та дитини», — підкреслив Д. Волох. На його думку, не всі задуми О. Омельченка вдалося втілити за життя фахівця, але добра пам’ять про цю красиву й світлу людину залишиться в серцях колег та друзів.

На думку Михайла Сятині, завідувача кафедри економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, спадщина видатних професіоналів може допомогти і нинішньому поколінню фармацевтичних працівників та бути прикладом ставлення до професійних обов’язків. «Завдяки діяльності таких особистостей, як О. Омельченко, ми маємо організацію медикаментозного забезпечення на високому рівні і повинні продовжувати розвиток фармації з урахуванням вимог сьогодення», — підкреслив М. Сятиня. За його словами, О. Омельченко був спокійною, витриманою, привітною, усміхненою та доброзичливою людиною. «Завжди був готовий вислухати та допомогти у вирішенні проблеми. А коли особисто брався за це, то можна було бути впевненим, що завдання він виконає якісно і вчасно», — зауважив М. Сятиня.

У свою чергу, Віктор Трохимчук, декан медико-профілактичного і фармацевтичного факультету Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, зауважив, що діяльність О. Омельченка — це професійна гордість та приклад для наступних поколінь фармацевтичних працівників. На його думку, до навчальної програми студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів необхідно додати біографії видатних діячів фармацевтичної галузі сьогодення.

«Нашим студентам на предметі з історії фармації розповідають про Авіценну, Парацельса та інших вчених. Чому ж не вивчати сучасних дія­чів фармації? Слід запропонувати на вченій раді внести корективи до відповідної навчальної дисципліни та додати відомості та основні здобутки видатних організаторів сьогодення, в тому числі й О. Омельченка», — підкреслив В. Трохимчук.

Завершуючи конференцію, Микола Пономаренко, завідувач кафедри організації і економіки фармації Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, підтримав пропозицію учасників заходу стосовно включення до програми навчання студентів історичної фармацевтичної спадщини, зокрема біографії О. Омельченка. За словами завідувача кафедри, діяльність однієї з ключових постатей фармації — О. Омельченка, була цілком спрямована на збереження здоров’я та життя людей та забезпечення якісними лікарськими засобами.

Пам’ять про О. Омельченка залишиться назавжди.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!