КЕТОДІН: вітчизняний препарат для місцевого лікування мікозів

За даними ВООЗ, нині близько 20% населення світу уражено мікозами, а в деяких країнах цей показник коливається від 20 до 25% (Бойко С.Ю., 2002.). Застосування антибіотиків, ятрогенні імунодефіцити після хіміо-, променевої терапії і трансплантації, а згодом СНІД зумовили поширення патогенних збудників мікозів, які раніше вважали безпечними. Сьогодні перелік потенційних збудників мікозів нараховує близько 400 видів. Щороку з’являються нові види, що викликають захворювання в організмі, позбавленому імунного захисту. Підвищення захворюваності на мікози, поява нових збудників змушує вдосконалювати методи діагностики та лікування.

Мовалис

Проводять місцеве, системне і комбіноване лікування мікозу. Місцева терапія грибкових уражень шкіри не завжди ефективна і поступається комбінованій. Втім до її переваг належать безпосередній вплив на ділянку ураження, мінімізація побічних ефектів, а також застосування у пацієнтів, яким проводити комбіновану або системну терапію неможливо. У зв’язку з цим розробка високоефективних вітчизняних антимікотичних препаратів для місцевого застосування є важливим завданням.

Зовсім недавно на фармацевтичному ринку України з’явився новий вітчизняний препарат для місцевої терапії грибкових уражень шкіри — Кетодін. Цей лікарський засіб випускає СП «Сперко Україна» (Вінниця) у формі 2% крему на основі високоякісної субстанції кетоконазолу виробництва іспанської компанії Recordati.

Кетоконазол — препарат із групи азолів, синтетичний діоксолановий похідний імідазолу, отриманий у 1977 р. З 80-х рр. XX ст. його широко застосовують у терапії мікозів. Кетоконазол — ефективний замінник амфотерицину, перший антимікотик широкого спектра дії, який переважно призначали перорально.

Препарат чинить фунгіцидну та фунгістатичну дію на дерматофіти (Trichophyton spp., Epidermophyton floccosum, Microsporum spp.), дріжджі (Candida spp., Pityrosporum spp., Torulopsis, Cryptococcus spp.), диморфні і вищі гриби (зуміцети). Менш чутливі до кетоконазолу Aspergillus spp., Sporothrix schenckii, деякі Dermatiaceae, Mucor spp. та інші фукоміцети за винятком Entomophthrales. Кетоконазол активний щодо грампозитивних коків (Staphylococcus spp., Streptococcus spp.).

Слід відзначити, що розвитку вторинної резистентності під час лікування кетоконазолом не відзначено. У разі місцевого застосування кетоконазол практично не потрапляє в кров і відповідно не виявляється в сироватці крові.

Основним механізмом дії кетоконазолу є загальний для всіх препаратів групи азолу ефект пригнічення ферменту 14a-деметилази, котра залежить від системи цитохрому Р450. 14a-деметилаза контролює одну із стадій перетворення ланостерину в ергостерин — основний компонент мембрани грибів. Порушення синтезу мембрани лежить в основі фунгістатичної дії кетоконазолу. При дуже високих концентраціях препарату тяжкі ушкодження мембрани рідко дають фунгіцидний ефект. Значно менше кетоконазол пригнічує цитохром Р450-залежний синтез стероїдів в  організмі людини.

Іншим механізмом дії кетоконазолу вважають пригнічення тканинного дихання на  рівні цитохром С-оксидази. Крім того, порушена діяльність мембранних ферментів призводить до пригнічення синтезу хітину клітинної стінки (Сергеев А.Ю., Сергеев Ю.В., 2003).

Показаннями до застосування крему Кетодін у дерматологічній практиці є ураження шкіри та нігтів дерматофітами або дріжджоподібними грибами (дерматомікоз шкіри, пахова епідермофітія, епідермофітія кистей і стоп, оніхомікоз, пароніхій, висівковоподібний лишай, себорейний дерматит, фолікуліт, хронічний кандидоз шкіри). Крім того, Кетодін можна з успіхом застосовувати для профілактики грибкових уражень шкіри у пацієнтів з високим ризиком їх розвитку.

Протипоказаннями до застосування Кетодіну є підвищена чутливість до кетоконазолу чи інших складових крему. Несумісності Кетодіну з іншими лікарськими препаратами не виявлено.

При дерматомікозі шкіри, паховій епідермофітії, епідермофітії кистей та стоп, кандидозі шкіри та висівкоподібному лишаї крем Кетодін наносять на уражену ділянку шкіри та ту, що безпосередньо до неї прилягає, 1 раз на добу.

При себорейному дерматиті крем наносять на уражену ділянку 1–2 рази на добу (залежно від тяжкості уражень).

Як підтримувальну терапію при ураженні сальних залоз препарат застосовують 1–2 рази на добу. Лікування Кетодіном необхідно продовжувати протягом кількох діб після зникнення усіх симптомів захворювання чи отримання результатів мікологічного дослідження (таблиця).

Таблиця

Середня тривалість лікування кремом Кетодін

Дерматомікоз шкіри

3-4 тиж

Пахова епідермофітія

2-4 тиж

Епідермофітія кистей та стоп

4-6 тиж

Висівкоподібний лишай

2-3 тиж

Кандидоз шкіри

2-3 тиж

Себорейний дерматит

2-4 тиж

Препарат зручний у застосуванні, добре переноситься.

Результати клінічних досліджень Кетодіну, що проводили на кафедрі дерматовенерології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом проф. Л.Д. Калюжної, підтвердили його високу ефективність і безпеку в лікуванні хворих з епідермофітією стоп.

Всі зазначені переваги забезпечують широке застосування крему Кетодін в дерматологічній практиці. o

С.В. Зайков, доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету
ім. М.І. Пирогова

Шампунь с кетоконазолом в борьбе против перхоти

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті