Вітчизняні протипухлинні препарати: аналіз сьогодення та погляд в майбутнє

— Вирішення проблеми раку є, по суті, завданням інтернаціональним, хоча цим можуть займатись окремі колективи при наявності відповідних ідей, коштів і, звичайно, фахівців. ВОЗ прогнозує, що у світі кожного року на 5% збільшуватиметься кількість злоякісних захворювань, і передбачає в майбутньому, що кожний другий чоловік, третя жінка та п’ята дитина нашої планети ризикують загинути від онкологічного захворювання. В Україні в зв’язку з несприятливою екологічною ситуацією такі показники можуть бути ще вищими. У нашій країні в 2002 р. налічувалось близько 850 тис. онкологічних хворих, кожного року вперше діагностують рак більше ніж у 160 тис. людей, а серед усіх, хто вперше захворів, щороку помирає близько 60 тис.

Сьогодні великі надії покладаються на сучасні технології виявлення нових мішеней впливу на пухлину та пошук векторних систем доставки лікарських засобів до трансформованої клітини. Починається ера фармакогеноміки, при якій будуть враховуватись індивідуальні особливості організму. Останні досягнення в галузі молекулярної онкології та біотехнологій сприяли появі протипухлинних вакцин та пробіотиків як нового класу лікарських засобів, що застосовують в онкологічній практиці. І це не межа в плані пошуку нових шляхів для подолання найскладнішої медико-біологічної проблеми.

Ідея організації конференції виникла під час проведення онкофоруму, який минулого року проходив в Україні. За останні роки на ринку України з’явилось досить багато імпортних протипухлинних препаратів та препаратів супровідної терапії. Виникла думка детально проаналізувати арсенал зазначених засобів, які виробляють вітчизняні виробники. Одним із завдань конференції став пошук відповіді на питання: що можна змінити в плані покращання ефективності лікування і забезпечення пацієнтів дієвими й водночас економічно доступними ліками. На сьогоднішній день в Україні зареєстровано близько 350 препаратів, що використовуються для лікування онкологічних хворих (практично всіх груп, що існують), з них близько 100 — протипухлинні, решта — препарати супровідної терапії. Близько 13% від існуючих — виробляються в Україні. 13% — це замало, тому необхідним є пошук шляхів розширення спектру протипухлинних препаратів українського виробництва, про що і йшлося на конференції. Хочу зазначити, що сьогодні оригінальних препаратів на вітчизняному ринку не так багато, переважна їх більшість — генерики. В той же час наша країна може налагодити власне виробництво деяких оригінальних та багатьох генеричних лікарських засобів і не імпортувати їх із-за кордону.

У прийнятій на конференції резолюції рекомендовано, зокрема, розробити наукову програму створення в Україні протипухлинних препаратів та забезпечити її відповідне фінансування на найближчі 5 років. Для пошуку, розробки та проведення доклінічного вивчення оригінальних протипухлинних препаратів і генериків має бути створена відповідна сертифікована експериментальна база. Ще одним завданням, що потребує вирішення, учасники конференції вбачають зміцнення існуючих та налагодження нових інтегративних зв’язків між щойно організованими регіональними онкологічними центрами. Слід ширше запроваджувати стандарти діагностики та лікування, брати участь в апробації сучасних схем лікування в рамках національних та міжнародних багатоцентрових досліджень.

Звичайно, перш за все ми маємо включати до таких схем вітчизняні оригінальні препарати, а також ширше впроваджувати в клінічну практику генерики, вироблені в Україні.

Хочу зазначити, що українські виробники позитивно оцінили конференцію, адже вони отримали можливість безпосередньо поспілкуватися з її учасниками, перш за все з лікарями та науковцями. Особливо жвавою та цікавою була дискусія під час проведення круглого столу, де виробники дізнались про основні напрямки розвитку сучасних наукових досліджень, спільно з лікарями обговорили нагальні проблеми онкології. Сподіваюсь, що конференція стала для вітчизняних виробників стимулом для пошуку варіантів співпраці з науковцями щодо впровадження у виробництво нових лікарських засобів, а також для подальшого системного аналізу і прогнозування розвитку виробництва протипухлинних препаратів в Україні. n

Микола Холоденко, фото Ігоря Кривінського