Станом на 01.01.2016 р. поширеність усіх форм туберкульозу в Україні становила близько 85 осіб на 100 тис. населення. За даними ВООЗ, 23% випадків захворювання на дану патологію у 2015 р. взагалі не було виявлено. Тому ситуація з розповсюдженням туберкульозу в нашій країні, як і в усьому регіоні Східної Європи та Центральної Азії є досить складною. Наразі Україна перебуває серед світових лідерів з поширення патології і її стійкої до ліків форми. Захворюваність у 2016 р. включно з новими випадками та рецидивами хвороби серед дітей (до 14 років) становила 8,8 на 100 тис. населення (571 випадок), серед підлітків (15–17 років) — 20,4 на 100 тис. населення (228 випадки).
Найвищі показники захворюваності на туберкульоз на 100 тис. населення — в Одеській (130,6), Херсонській (99,1) та Київській (85,7) областях, найнижчі — у Харківській (52,5) та Чернівецькій (39,8) областях та Києві (52,6).
Окремо виділяється значна кількість медичних працівників серед захворілих на туберкульоз. У 2015 р. це 1,3% від кількості нових випадків та рецидивів. Зокрема, стрімко, майже втричі, зростає захворюваність працівників протитуберкульозних закладів: 248,4 на 100 тис. населення у 2015 р. (порівняно з 84,8 на 100 тис. населення у 2013 р.). Це, на думку громадських організацій, — результат відсутності ефективних заходів інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я.
Зростання кількості випадків ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз (2016 р. — 5622 випадки, 2015 р. — 5572 випадки) свідчить про посилення епідемії ВІЛ-інфекції в країні. Найвищі показники захворюваності на ко-інфекцію ВІЛ/туберкульоз на 100 тис. населення у 2016 р. зафіксовані в Одеській (47,9), Дніпропетровській та Київській (24,4) областях, найнижчі — у Закарпатській (2,2) та Чернівецькій (2,3) областях.
Головною ж проблемою є мультирезистентний туберкульоз із множинною стійкістю до антибіотиків. Його поширення пов’язують зі складнощами щодо забезпечення пацієнтів протитуберкульозними препаратами за рахунок держави або недоліками соціального супроводу хворих, через що вони переривали лікування або відмовлялися від нього. У 2015 р. Україна стала однією з країн світу з найвищим рівнем захворюваності на мультирезистентну форму туберкульозу. З 2009 р. до 2015 р. кількість хворих на цю форму патології зросла у 2,4 рази — з 3482 до 8440 осіб. Рівень захворюваності на мультирезистентну форму туберкульозу (нові випадки) є значно вищим у південно-східних регіонах порівняно із Центральною та Західною Україною.
Віталій Руденко, співголова Всеукраїнської коаліції «Зупинимо туберкульоз разом», голова правління БО «Українці проти туберкульозу», підкреслив, що епідемія туберкульозу в Україні почалася з 1995 р., проте відтоді минуло вже більше 20 років, а ситуація із захворюваністю на туберкульоз тільки значно погіршилася. На думку спікера, сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів поширення хвороби серед українців. В. Руденко вважає, що це відбувається в тому числі через збіднілість населення нашої країни, незадовільні побутові умови значної кількості громадян, неякісне і незбалансоване харчування, масове безробіття та внутрішню неконтрольовану міграцію, занепад системи соціального захисту населення тощо.
Спікер заявив, що сьогодні в групі ризику захворювання на туберкульоз знаходиться по суті кожен українець, адже хвороба на знає соціальних чи гендерних відмінностей та вражає всіх, незалежно від статків, способу життя, освіти тощо. Він також виділив декілька проблемних питань, що потребують вирішення: по-перше, пацієнти, що хворіють або перехворіли на туберкульоз, відчувають на собі суспільну стигму і дискримінацію, по-друге, важливим є впровадження моделі лікування туберкульозу, орієнтованої на потреби пацієнта із забезпеченням соціальної підтримки. Вирішення цих питань, на думку В. Руденка, дозволить збільшити кількість тих, хто пройшов курс лікування до кінця і повернувся в суспільство здоровою людиною, адже сьогодні багато пацієнтів переривають протитуберкульозну терапію.
Віктор Пилипенко, голова правління Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ», кандидат історичних наук, акцентував увагу на важливості інформування суспільства щодо проблеми розповсюдження туберкульозу, способів профілактики цієї хвороби та необхідності її своєчасного виявлення шляхом проходження регулярних медичних оглядів.
«Найбільша підступність туберкульозу в тому, що за зовнішніми ознаками неможна визначити, хвора людина на туберкульоз чи ні, — вважає Ольга Клименко, активіст Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ». — Навіть ті симптоми, з якими пов’язують туберкульоз: кашель, субфебрильна температура тіла, слабкість, нічна пітливість тощо, можуть виникати вже на достатньо пізній стадії хвороби, коли людина може бути вже деякий час небезпечною для суспільства».
За словами О. Клименко, пацієнти з туберкульозом стикаються зі зневажливим ставленням як з боку пересічних громадян, так і медичних працівників. При цьому такі хворі насамперед потребують підтримки, оскільки лікування туберкульозу є випробуванням для хворого через значні побічні реакції при прийомі протитуберкульозних ліків. Багато пацієнтів не витримують складної терапії і переривають її. Ризик переривання лікування значно підвищується через нестачу підтримки хворого, тому вкрай важливим є впровадження пацієнт-орієнтованої моделі лікування для хворих на туберкульоз, яка б поєднувала стаціонарну (за потреби) та амбулаторну медичну допомогу, а також соціальну підтримку хворого.
«В Україні вкрай необхідним є впровадження амбулаторного лікування пацієнтів з туберкульозом за умови можливості проведення такої терапії за медичними показниками. Важливою є також зміна ставлення суспільства до тих, хто перебуває на лікуванні або вилікувався від туберкульозу. Ще однією проблемою в лікуванні туберкульозу є відсутність нових, сучасних методів терапії, особливо щодо боротьби з мультирезистентною формою хвороби. Потребують оновлення й методи профілактики хвороби для тих, хто контактує з хворим. Щоб вирішити ці проблемні питання, необхідна підтримка з боку держави», — переконана О. Клименко.
Тему важливості підтримки хворих на туберкульоз продовжила Олена Федоровська, член Правління Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ». «Перемогти хворобу, коли тим сам на сам з нею, важко. Потрібна мотивація та підтримка з боку близьких, соціальних та медичних працівників», — наголосила спікер. Вона також акцентувала увагу на проблемі пізнього виявлення туберкульозу. «Необхідне впровадження якісних та швидких тестів для своєчасного виявлення та лікування хвороби», — підсумувала О. Федоровська.
Наостанок громадські організації, які об’єднують пацієнтів, що перехворіли на туберкульоз, висловили занепокоєння тим, що в Україні досі не прийнято загальнодержавну програму боротьби з туберкульозом на 2017–2021 рр. «Попередня національна програма боротьби з туберкульозом закінчилася ще у 2016 р., проте нова програма, на 2017–2021 рр., не прийнята ще навіть на рівні концепції. Це, м’яко кажучи, бентежить, адже питанню туберкульозу на національному рівні треба приділяти більшу увагу через те, що це соціально небезпечне інфекційне захворювання», — підкреслив В. Руденко.
Коментарі