Сухість у повітрі та сухість у погляді: як допомогти очам узимку

Проблематика синдрому «сухого ока»

З настанням холодної пори року багато хто може звернути увагу на загострення у себе таких симптомів, як сухість, печіння, відчуття стороннього тіла та загальний дискомфорт в очах. У більшості випадків такі прояви зумовлені розвитком синдрому «сухого ока» — хронічного мультифакторного захворювання, що характеризується порушенням стабільності слізної плівки, запаленням очної поверхні та погіршенням зорового комфорту. Ця патологія, відома також під назвами «хвороба «сухого ока», «захворювання поверхні ока», «синдром дисфункціонального сльозо­виділення» та «сухий кератокон’юнктивіт», є одним з найпоширеніших очних розладів, з якими стикаються офтальмологи, зокрема взимку (Bhavsar A.S. et al., 2011; Golden M.I. et al., 2024). Поширеність синдрому «сухого ока» значна: серед іншого, вона досягає 75% серед дорослих віком старше 40 років, причому у жінок діа­гностується частіше (Mondal H. et al., 2023).

Варто відзначити, що синдром «сухого ока» — це не лише про «нестачу сліз», а про патологію з підступною клінічною картиною. Симптоматика прогресує від транзиторної кон’юнктивальної гіперемії (почервоніння) наприкінці доби до її персистивного характеру. Пацієнти типово скаржаться на виражений очний дискомфорт, який описується як відчуття чужорідного тіла (відчуття піску або дрібної пилинки), печіння та свербіж (пруритус). Характерною ознакою є розвиток гіперчутливості очної поверхні до зовнішніх подразників: вітру, яскравого світла (фотофобія) та температурних коливань. У відповідь на ці стимули виникає парадоксальна рефлекторна сльозотеча (епіфора). Однак ця сльоза має неадекватний склад (недостатність ліпідів і муцину), тому вона не забезпечує належного зволоження, а лише збільшує вираженість подразнення очей. Зазвичай цей стан є білатеральним (зачіпає обидва ока), хоча асиметричний перебіг також можливий (Belmonte C., 2019; Uddin M.F., 2023; Golden M.I. et al., 2024).

Чому виникає синдром «сухого ока»?

Серед механізмів розвитку синдрому «сухого ока» виділяються такі, як недостатнє вироблення (очні залози створюють менше рідини, ніж потрібно) та надмірне випаровування сльози (вона занадто швидко зникає з поверхні ока). В обох випадках результат однаковий: порушується цілісність слізної плівки, яка є ключовою, адже може підтримувати необхідну вологість рогівки, а також захищати очі від забруднення та дрібних пошкоджень (Narendra К. et al., 2025).

Спектр чинників, що викликають розвиток синдрому «сухого ока», є надзвичайно широким і охоплює як внутрішні фізіологічні процеси, так і зовнішні впливи. Серед них виділяють вікові гормональні зміни в організмі (наприклад у період мено- та андропаузи), які впливають на якість та об’єм сліз (Azcarate P.M. et al., 2014; Peck T. et al., 2017). Також ризик підвищують тривале носіння контактних лінз (Markoulli M. et al., 2017) та стан очей у період реабілітації після лазерної корекції зору чи деяких офтальмологічних втручань (Turu L. et al., 2012; Jensen P. et al., 2024). Слід враховувати і вплив лікарських засобів, зокрема гормональних препаратів, антидепресантів, антигістамінних та діуретиків (Guo М. et al., 2024). Нерідко синдром «сухого ока» виступає супутником хронічних системних захворювань, таких як цукровий діабет чи ревматоїдний артрит (Zhang X. et al., 2016; Shan H. et al., 2023), або є наслідком тривалого застосування очних крапель із консервантами (Kahook M.Y. et al., 2024). Нарешті, до розвитку патології схильні курці (Tariq M.A. et al., 2022), а також особи, які мають порушення сну (Li A. et al., 2022), та ті, хто не конт­ролюють частоту моргання під час роботи з гаджетами, зосереджена увага при роботі з якими призводить до значного зниження частоти моргань, перешкоджаючи своєчасному оновленню слізної плівки та спричиняючи прискорене випаровування вологи з поверхні ока (Al-Mohtaseb Z. et al., 2021).

Про «зимовий» варіант синдрому «сухого ока»

Примітною особливістю є те, що саме взимку відмічається сплеск маніфестації та інтенсифікації симптомів синдрому «сухого ока» (Eidet J.R. et al., 2022). Слізна плівка, що покриває рогівку очей шаром завтовшки 2–5,5 мкм, є тришаровою архітектурою, від балансу якої залежить здоров’я ока. Вона складається з верхнього ліпідного шару (запобігає випаровуванню), середнього водянистого шару (зволоження та живлення) і базального муцинового шару (забезпечує стабільне прикріплення до рогівки) (Golden M.I. et al., 2024). Критичним каталізатором синдрому «сухого ока» є агресивне навколишнє середовище, що дестабілізує баланс у слізній плівці, збільшуючи її випаровування (Narendra К. et al., 2025).

• Холодне вітряне повітря, морози та різкі перепади температури спричиняють зневоднення очної поверхні. Зокрема, на відкритому повітрі взимку проблему загострює комбінований вплив холодного повітря та вітру. Вітер механічно прискорює випаровування слізної плівки з поверхні ока, особливо за відсутності захисних окулярів, що критично дестабілізує як ліпідний, так і водянистий шари. Хоча низькі температури можуть викликати рефлекторну сльозотечу (епіфору) як захисний механізм, ця сльоза, як правило, є низькоякісною: вона не містить необхідної кількості ліпідів або муцину, тому швидко випаровується, не здатна забезпечити тривалого і належного зволоження очної поверхні. Додатковими етіологічними факторами є забруднення повітря (смог, дим, пил) та хімічні подразники. Навіть клімат високогірних регіонів може підвищувати тяжкість симптомів (Kovács I. et al., 2016; Narendra К. et al., 2025).
• У приміщеннях ситуацію ускладнює низька вологість через централізоване опалення, що прискорює втрату слізної рідини, а також тривале перебування перед екранами — усе це знижує частоту моргання та погіршує змочування рогівки. Зокрема, через використання опалення знижується вологість у приміщеннях, а сухе тепле повітря каталізує підвищене випаровування слізної плівки. Це призводить до гіперосмолярності сльози, що є центральним патофізіологічним механізмом синдрому «сухого ока». Гіперосмолярність пошкоджує клітини рогівки та запускає запальну реакцію, створюючи майже порочне коло. Унаслідок цього очі відчувають постійний стрес через нестачу вологи, що проявляється почервонінням, подразненням, відчуттям «піску» під повіками, нечіткістю зору та підвищеною втомлюваністю (Martin R. et al., 2023; Narendra К. et al., 2025).
• Ще одна причина зимового погіршення синдрому «сухого ока» пов’язана із ліпідним шаром слізної плівки, який виробляється мейбомієвими залозами і виконує функцію запобігання випаровуванню. Під впливом низьких температур секрет цих залоз, відомий як мейбум, має тенденцію до згущення. Коли мейбум стає густим, він значно повільніше виділяється на поверхню ока, що критично знижує якість ліпідного шару. Унаслідок цього недостатній або неякісний ліпідний захист не може ефективно утримувати водянистий компонент сльози, через що водянистий шар швидше випаровується, що миттєво збільшує вираженість симптомів сухості та спричиняє розвиток запалення на поверхні ока (Butovich I.A. et al., 2010; Sheppard J.D. et al., 2023).

За відсутності своєчасної корекції синдром «сухого ока» може переходити в хронічну форму, призводити до мікропошкодження епітелію рогівки та знижувати якість життя пацієнта (Lin C.W. et al., 2024).

Що може порадити фармацевт?

Фармацевти є одними з перших представників галузі охорони здоров’я, до кого можуть звертатися по допомогу відвідувачі з очними скаргами. Зокрема, фармацевти можуть не лише надати кваліфіковану консультацію та запропонувати відповідні безрецептурні рішення для зменшення вираженості проявів синдрому «сухого ока», але й здійснити важливу диференціацію випадків, вказуючи пацієнтам на необхідність негайного звернення до офтальмолога.

Лікування синдрому «сухого ока» передбачає ієрархічний підхід відповідно до тяжкості перебігу захворювання та інформації, пов’язаної з запаленням (субклінічним) поверхні ока, дисфункцією мейбомієвих залоз та/або супутньою системною патологією (Mondal H. et al., 2023).

Серед іншого, початкова терапія (на ранніх стадіях захворювання), яку зокрема може порадити фармацевт, зосереджена на навчанні пацієнта та модифікації навколишнього середовища: рекомендується усунення прямого потоку повітря, зменшення часу перебування перед екраном із частими перервами та використання зволожувачів повітря. Важливо також виявити та виключити (або за неможливості повного усунення принаймні намагатися уникати) шкідливі місцеві та системні агенти, які можуть спричиняти сухість. Окрім цього, фармацевт може рекомендувати ретельну гігієну повік (наприклад використання теплих компресів на очі), збагачення раціону харчування продуктами, багатими на вітаміни А та D (Golden M.I. et al., 2024), дефіцит яких пов’язаний із збільшенням вираженості симптомів синдрому «сухого ока», а також поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК) (наприклад омега-3), що асоційовані з поліпшенням стану слізної плівки та зменшенням вираженості запалення (Bhandarkar N.S. et al., 2024), використання побутових зволожувачів повітря вдома та на роботі для підтримання вологості на рівні 40–60% (Byber K. et al., 2021), правило «20-20-20» (кожні 20 хв дивитися впродовж 20 с на об’єкт на відстань близько 6 м, щоб частіше моргати і дати відпочити очам) (Talens-Estarelles C. et al., 2023), уникання сидіння біля обігрівачів чи радіаторів, носіння на вулиці окулярів для фізичного захисту очей від холодного вітру тощо.

Наступний крок терапевтичного вибору при синдромі «сухого ока» охоплює застосування безрецептурних зволожувальних засобів (штучних сліз) (Pucker A.D. et al., 2016; Golden M.I. et al., 2024). Повідомляється, що застосування штучних сліз не лише сприяє тимчасовому зменшенню вираженості симптомів, але й проявляє помітний ефект навіть після 4 міс регулярного застосування та може допомогти розірвати замкнене коло синдрому «сухого ока» (Essa L. et al., 2018).

У разі більш серйозних порушень при відсутності ефекту від вищезазначених втручань або ж у разі погіршення стану органа зору відвідувачу аптеки з відповідними проблемами слід звернутися по допомогу до лікаря. Для лікування станів середнього та тяжкого ступеня можуть додатково знадобитися рецептурні препарати для лікування або за потреби — хірургічне втручання (Agarwal P. et al., 2021).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!