Структура постачання ліків
Структура постачання ліків в Україні складається з трьох основних ланок: виробники / імпортери, дистриб’ютори та аптеки. Кожна з цих ланок є важливою та забезпечує процес безперервного забезпечення ліками населення, що особливо важливо під час війни. У кожного з учасників ланцюга постачання своя роль:
- виробники / імпортери виробляють ліки або завозять їх в Україну;
- дистриб’ютори відповідають за транспортування та зберігання ліків, забезпечуючи їх доставку від виробників / імпортерів в аптеки;
- аптеки забезпечують доступність ліків для пацієнтів.
Швидкість та згуртованість у забезпеченні населення ліками є результатом роками напрацьованого механізму взаємодії між всіма ланками товаропровідного ланцюга, який не дав збою навіть в умовах повномасштабного вторгнення, продемонструвавши стійкість та злагодженість для забезпечення пацієнтів необхідними лікарськими засобами.
Потенційні наслідки — від дефіциту до гуманітарної кризи
Як вже зазначалося, кожна ланка товаропровідного ланцюга є важливим елементом безперебійного забезпечення пацієнтів життєво необхідними ліками, і зупинка однієї із них може мати дуже серйозні наслідки. Рішення АМКУ може призвести до блокування роботи найбільших дистриб’юторів, що може становити загрозу для національної безпеки України.
У разі блокування діяльності будь-якої з ключових дистриб’юторських компаній країна може стикнутися з:
- дефіцитом життєво необхідних препаратів,
- зривом постачань у прифронтові зони,
- зростанням смертності серед пацієнтів із хронічними хворобами,
- зупинкою програм реімбурсації,
- хаосом у фармлогістиці.
Фармацевтична дистрибуція: невидимий фронт
Фармацевтична дистрибуція — це складний логістичний механізм, який функціонує без права на зупинку. Щодня по всій країні сотні вантажівок з лікарськими засобами, медичними виробами та супутніми товарами вирушають у рейси із сучасних логістичних центрів в аптечні та медичні заклади. Кожен етап цього процесу — від приймання партій до їхнього розподілу — підпорядкований вимогам належної практики дистрибуції (Good Distribution Practice — GDP), що регламентує температурний контроль, умови транспортування та зберігання тощо.
Система працює, як годинниковий механізм: логістичні хаби координують тисячі замовлень у режимі реального часу. Для підтримки безперервності постачання потрібна розгалужена інфраструктура: складські приміщення з холодильними зонами, системами контролю, автопарк із холодильними вантажівками, резервні генератори, системи безперебійного живлення, ІТ-сервіси, що працюють 24/7.
За всім цим стоять тисячі фахівців — фармацевтів, логістів, водіїв, ІТ-інженерів, менеджерів із якості. Їхня робота — це невидимий фронт охорони здоров’я, завдяки якому пацієнт отримує життєво необхідні ліки вчасно, навіть під час блекаутів, повітряних тривог чи ракетних обстрілів.
Галузь без захисту
Попри стратегічне значення, фармацевтична логістика в Україні практично не має державної підтримки. Компанії зазнають прямих воєнних збитків — від зруйнованих складів до втрати транспорту через обстріли — без жодних механізмів компенсації з боку держави. При тому що забезпечення населення ліками є критично важливою галуззю. Однак замість підтримки бізнес отримує жорсткі регуляторні рішення, які створюють додаткові перепони для безперебійної роботи компаній та можуть спричинити ризики зупинки поставок ліків під час війни.
Думка експертів
Представники дистриб’юторів наголошують, що вони діють згідно з антимонопольним законодавством, а їхні сервіси формувалися роками для забезпечення прозорих, конкурентних умов на ринку.
Що робити?
На думку експертів, ситуація потребує системного переосмислення державної політики у фармгалузі. Для продовження безперебійного забезпечення населення ліками та уникнення негативних наслідків необхідно:
- припинити практику непрогнозованих рішень, які можуть заблокувати роботу стратегічних підприємств;
- запровадити державну програму підтримки фармдистриб’юторів як об’єктів критичної інфраструктури;
- розширити програми реімбурсації (в тому числі й для біржових товарів), щоб знизити фінансовий тиск на пацієнтів;
- забезпечити прозорість і правову визначеність дій регуляторів.
Своє бачення ситуації висловив співзасновник одного з найбільших дистриб’юторів в Україні, компанії «БАдМ», Олександр Суходольський:
— Ухвалення АМКУ 23 жовтня 2025 р. рішення № 607-р демонструє підхід, який може призвести до фактичного блокування діяльності компанії. А саме: попри оскарження в суді рішення АМКУ від 31 липня 2025 р. № 370-р щодо компанії, яка працює на ринку понад 30 років і відіграє критично важливу роль у забезпеченні населення України життєво необхідними лікарськими засобами, використовується надмірно сувора тактика. Блокування її діяльності може становити потенційну загрозу для національної безпеки у сфері забезпечення населення, лікувальних закладів і Збройних сил України (ЗСУ) лікарськими засобами.
У той час як Прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко заявляє про реформування системи державного нагляду та урядову стратегію щодо усунення штучних перепон для ведення бізнесу з метою зниження тиску й посилення захисту підприємців в умовах війни, а також виключення можливостей ручного втручання в діяльність компаній, АМКУ накладає другий за розміром штраф в історії своєї діяльності — на суб’єкта, який працює в надскладних умовах війни. З огляду на те що ТОВ «БаДМ» є критично важливим для економіки країни, це, на нашу думку, більше схоже на тиск на бізнес.
— ТОВ «БаДМ» вважає висновки АМКУ необґрунтованими і, скориставшись передбаченими законодавством можливостями, звернулося до суду з метою об’єктивного та неупередженого з’ясування обставин справи. Компанія існувала і розвивалася в умовах жорсткої конкуренції, яку ми завжди відчували. Саме тому, постійно розвиваючи свої сервіси, розширюючи асортимент, зміцнюючи матеріально-технічну базу, забезпечуючи належну якість лікарських засобів тощо, ми прагнули лише одного — щоб клієнт обирав нас.
— У той час як бізнес країни акумулює свої сили задля підтримки держави, ЗСУ та громадян країни, беручи на себе всі втрати, спричинені знищенням складів унаслідок атак країни-агресора, дійсно постає питання щодо виняткового контролю, регуляції та тиску на бізнес.
Ми розвиваємося, будуємо нові склади, тим самим інвестуємо в економіку країни, приймаючи на себе всі можливі ризики втрати задля підтримання в країні достатніх обсягів лікарських засобів, щоб не спричинити їх дефіциту, що суттєво може вплинути на стан суспільства в ці складні часи. Чи є сенс інвестувати в розвиток держави, якщо це не потрібно країні?
І, отримуючи такий «винятковий підхід» до регулювання, це змушує замислитися про необхідність розвитку бізнесу в державі, і це може вплинути на бізнес та сферу в цілому, бо немає жодних гарантій, що завтра будь-який регуляторний орган не використає свої владні повноваження щодо будь-якого суб’єкта, що, безумовно, дасть усім сигнал про новий «бізнес-клімат» у країні.
Юристи зазначають: застосування надмірних санкцій без урахування суспільних наслідків може створити небезпечний прецедент і підірвати довіру до системи державного нагляду.
Погляд з юридичної точки зору представив Андрій Горбатенко, партнер LA Law Firm (Legal Alliance):
— Насамперед варто зазначити, що інструмент незупинення дії рішення, передбачений ч. 4 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», є винятковим механізмом. Його мета — захист суспільних інтересів або відвернення негативних та непоправних наслідків для ринку.
Цей інструмент за своєю правовою природою призначений для ситуацій, коли необхідно терміново припинити триваюче порушення, яке завдає значної шкоди конкуренції тут і зараз. Наприклад, коли монополіст зловживає своїм становищем, встановлюючи непомірно високі ціни на життєво важливий товар, або створює умови, за яких інші учасники ринку змушені негайно піти з нього. У таких випадках держава в особі АМКУ має діяти рішуче, щоб зупинити руйнівні процеси, не чекаючи завершення тривалих судових розглядів.
Однак у справі провідних фармдистриб’юторів ми бачимо зовсім іншу ситуацію. Рішення АМКУ не містить зобов’язань припинити якісь конкретні дії, що наразі завдають шкоди ринку. Порушення, на думку АМКУ, вже відбулося в минулому (протягом 2020–2023 рр.). Основний зміст рішення зводиться до накладення штрафу. І тут виникає ключова правова колізія, яка ставить під сумнів законність дій АМКУ та руйнує принцип правової визначеності.
Законодавство чітко розмежовує порядок виконання рішення в частині зобов’язань (наприклад припинити порушення) і в частині сплати штрафу. Не вдаючись до юридичних деталей, можна сказати, що існують підстави вважати, що повноваження АМКУ ухвалювати рішення про незупинення виконання не поширюються на оплату штрафу, що є цілком логічним.
— Побоювання дистриб’юторів щодо блокування рахунків та паралічу операційної діяльності є абсолютно обґрунтованими і вкрай реальними. Оскільки рішення АМКУ на сьогодні мають силу виконавчого документа, АМКУ не потрібно звертатися до суду для початку примусового стягнення. Ухваливши рішення про незупинення, АМКУ може самостійно видати наказ про примусове виконання і передати його до Державної виконавчої служби. Наслідки цього кроку будуть миттєвими та руйнівними: арешт банківських рахунків та майна.
Йдеться про двох найбільших дистриб’юторів, які, за даними самого ж АМКУ, забезпечують понад 85% поставок лікарських засобів в Україні. Їхня одночасна зупинка неминуче призведе до колапсу фармринку та виникнення гострого дефіциту ліків по всій країні.
Практика незупинення рішень АМКУ завжди була винятковою — це лише кілька випадків за всю історію. Проте вперше її застосовують щодо стягнення штрафу. На мій погляд, маємо парадоксальну ситуацію, коли рішення, яке має бути спрямоване на захист суспільних інтересів, насправді становить для них пряму загрозу, адже створює величезні ризики і для ринку ліків, і для пацієнтів.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим