Хвороби органів дихання дотепер є серйозною медико-соціальною проблемою в усьому світі, оскільки за питомою вагою в структурі загальної смертності населення вони займають одне з перших місць, а економічні збитки внаслідок високої захворюваності та інвалідизації хворих досить значні [3].
ЩО ВИКЛИКАЄ КАШЕЛЬ?
Кашель — це нормальна реакція організму на різні подразники. Він є захисним механізмом, що сприяє очищенню дихальних шляхів від надлишкового секрету і чужорідних частинок [4]. Причиною кашлю найчастіше є підвищена в’язкість бронхіального секрету і знижена активність миготливого епітелію. Тому основне завдання при лікуванні пацієнтів із цим симптомом — розрідження мокротиння і зниження його адгезивності [2]. Оскільки бронхіальний секрет — природне живильне середовище для розвитку патогенних мікроорганізмів, необхідне його регулярне виведення, в іншому разі перебіг запального процесу посилюватиметься за рахунок активного розмноження мікроорганізмів [5].
ЯК ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ?
Лікування кашлю слід починати якомога швидше, бажано з першого дня його появи, оскільки полегшення відділення в’язкого секрету дозволить уникнути обструкції дихальних шляхів і знизити ймовірність їх колонізації мікроорганізмами [2].
Усі засоби, що застосовуються для полегшення кашлю, ділять на 3 групи: протикашльові, показані при сухому непродуктивному кашлі, їх дія спрямована на його пригнічення; відхаркувальні, що полегшують відходження негустого нев’язкого мокротиння при продуктивному кашлі; муколітичні засоби, що сприяють розрідженню і виведенню густого в’язкого мокротиння при продуктивному кашлі [1].
Найефективнішими препаратами з еферентною периферичною дією є муколітики. Вони добре розріджують бронхіальний секрет за рахунок зміни структури слизу [6]. Муколітики, у свою чергу, поділяться на 3 групи: протеолітичні ферменти, похідні алкалоїду візіцину і похідні амінокислоти цистеїну. Застосування більшості протеолітичних ферментів пов’язане з серйозними алергічними побічними реакціями і ризиком кровохаркання. Тому їх призначають тільки при тяжких хронічних захворюваннях легень, наприклад при муковісцидозі [1].
Пряма муколітична дія похідної амінокислоти цистеїну — ацетилцистеїну зумовлена руйнуванням дисульфідних зв’язків між молекулами кислих мукополісахаридів і глюкопротеїдів. Завдяки цьому знижується в’язкість мокротиння, полегшується його виведення, що сприяє відновленню роботи миготливого епітелію [7]. Саме тому ацетилцистеїн широко застосовується в клінічній практиці [6].
У ЧОМУ ПЕРЕВАГИ АЦЕТИЛЦИСТЕЇНУ?
На відміну від інших відхаркувальних препаратів, ацетилцистеїн викликає більш виражений і швидкий муколітичний ефект при хорошій переносимості [1]. Крім основного, муколітичного, ефекту, ацетилцистеїн має також ряд інших властивостей: чинить стимулюючу дію на мукозні клітини; збільшує синтез глутатіону, який бере участь у процесах детоксикації; зменшує кількість вільних радикалів і реактивних кисневих метаболітів, відповідальних за розвиток гострого і хронічного запалення [4].
У разі приєднання бактеріальної інфекції та необхідності призначення антибіотиків важливою є ще одна властивість ацетилцистеїну, яка виділяє його серед інших муколітиків — підвищена здатність знижувати утворення біоплівок бактерій і грибів, а також руйнувати зрілі біоплівки. У дослідженнях показано, що ацетилцистеїн здатний пригнічувати ріст Staphylococcus aureus, Pseudomonas аeruginosa, Klebsiella рneumonia, Entero bacter та інших бактерій. При цьому ацетилцистеїн активніший щодо біоплівок, ніж інші муколітичні засоби. Так, наприклад, активність щодо зниження життєздатності S. aureus у ацетилцистеїну в 6–7 разів вища, ніж у міжнародних непатентованих назв (МНН) амброксолу і бромгексину. Експериментально доведено, що поєднане призначення ацетилцистеїну та МНН антибіотиків ципрофлоксацину, рифампіцину, карбенициліну, гентаміцину і деяких інших збільшує вираженість їх антибактеріальної дії [6].
Достовірне зниження частоти загострень й зменшення вираженості симптомів хронічного бронхіту при прийомі ацетилцистеїну в добовій дозі 400–600 мг протягом 12–24 тиж було продемонстровано в метааналізах, проведених за результатами 19 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень [8; 9]. У педіатрії ацетилцистеїн може застосовуватися у дітей різного віку у спеціальних формах випуску. Призначаючи ацетилцистеїн дітям молодшого віку, слід враховувати особливості розвитку дитячого організму, щоб уникнути погіршення стану й ускладнень [7].
АЦЕТИЛЦИСТЕЇН В УКРАЇНІ
Частка муколітичних лікарських засобів, що містять ацетилцистеїн, серед загальної кількості спожитих муколітиків в Україні за 9 міс 2017 р. становить 36,9% у грошовому та 16,8% у натуральному вираженні*. Особливу увагу українського споживача привертає лінійка препаратів компанії Sandoz АЦЦ®, що представлена у різноманітних формах випуску та дозуваннях: АЦЦ® розчин оральний по 20 мг/мл; таблеткі шипучі: АЦЦ® 100 та АЦЦ® 200 (по 100 мг або 200 мг), АЦЦ® Лонг по 600 мг; порошок для орального розчину: АЦЦ® 100 та АЦЦ® 200 (по 100 мг або 200 мг), АЦЦ® Гарячий напій мед лимон (по 200 мг або 600 мг).
Усі препарати зберігають свою активність за наявності гнійного мокротиння та показані до застосування як муколітичні, відхаркувальні засоби для розрідження мокротиння при захворюваннях дихальної системи, що супроводжуються утворенням густого слизу. Форми АЦЦ® 100 (таблетки шипучі) та АЦЦ® 100 (порошок для орального розчину) показані до застосування у дітей віком від 2 до 14 років, АЦЦ® 200 (таблетки шипучі), АЦЦ® Гарячий напій мед та лимон 200 мг, АЦЦ® розчин оральний по 20 мг/мл показані до застосування у дорослих та дітей віком від 2 років. АЦЦ® 200 (порошок для орального розчину) показаний з 6 років, а АЦЦ® Лонг по 600 мг та АЦЦ® Гарячий напій мед та лимон 600 мг — з 14 років.
АЦЦ® — скажи кашлю «ні»!
Інформація для фахівців у сфері охорони здоров’я
4-92-АЦЦ-ОТС-1117
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
*За даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research».
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим