Пелюшковий дерматит у дітей: особливості діагностики, принципи профілактики та лікування

Одним з найбільш поширених уражень шкіри у новонароджених та дітей раннього віку є пелюшковий дерматит (diaper dermatitis). Поява даного захворювання у немовлят пов’язана з анатомо-фізіологічними особливостями шкірного покриву, який є першою лінією захисту організму від зовнішнього середовища. Виконуючи ряд важливих функцій, шкіра новонародженого потребує ретельного догляду, а її вразливість і ранимість внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей робить догляд за шкірою одним з першочергових завдань щоденної гігієни. Саме тому сучасні принципи догляду за дітьми ґрунтуються насамперед на обізнаності з приводу особливостей дитячої шкіри, специфічних для конкретних періодів розвитку дитини (Гарсія Б.Н. та співавт., 2010).

Пелюшковий дерматит являє собою запальний процес шкіри немовляти, що виникає під впливом механічних (тканина пелюшок або підгузника), фізичних (висока вологість і температура), хімічних (речовини, що містяться в сечі та калі, — аміак, ферменти травлення, солі жовчних кислот) і мікробних факторів, що діють всередині пелюшок або підгузника (Ральф А., 2008).

Частота виникнення пелюшкового дерматиту, за даними літератури, коливається в межах від 7 до 50% (Клунк С. та співавт., 2014; Вісшер М.О. та співавт., 2015). Відмінностей у розвитку захворювання залежно від статі та раси не виявлено, проте існують достовірні дані, що пелюшковий дерматит частіше відмічають у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні і мають спадкову схильність до алергії (Гарсія Б.Н. та співавт., 2009; Вісшер М.О. та співавт., 2015).

Шкіра дитини, маючи ряд анатомо-фізіологічних особливостей, виконує такі самі функції, як і шкіра дорослої людини: бар’єрну, терморегуляторну, дихальну, сенсорну, секреторну, обмінну та імунну (Клунк С. та співавт., 2014). Шкіра дітей раннього віку незріла, має підвищену проникність і чутливість до низки факторів, таких як механічне тертя, зміна вологості, температури, вплив інших подразнювальних агентів (Гарсія Б.Н. та співавт., 2010).

Тонкий і ніжний роговий шар епідермісу маленької дитини легко ушкоджується і не може достатньою мірою оберігати організм дитини від зов­нішніх впливів (Гарсія Б.Н. та співавт., 2009). При дії на шкіру різних подразників, особливо в місцях контакту з пелюшками або підгузниками, найчастіше виникають запальні процеси.

Слід зазначити, що шкіра немовлят і дітей — головний резервуар вологи. У ній знаходиться 17% усієї рідини, яка міститься в тілі дитини. Поглинання вологи шкірними покривами (особливо в новонароджених) є досить високим завдяки гідрофільним властивостям зовнішнього рогового шару епідермісу, а також більш високій проникності інших шарів. Крім цього, поглинанню вологи сприяє наявність численних судин самої шкіри, а також доб­рий розвиток сальних залоз.

У дорослої людини за обмін тепла і вологи відповідають екзокринні й апокринні потові залози, роботу яких регулює гіпоталамус. У новонароджених залози зовнішньої секреції починають працювати з 3–4-го тижня життя і продовжують розвиватися до 2–3 років. Апокринні залози функціонують лише з періоду статевого дозрівання. Це означає, що теп­ло- і вологообмін у немовлят регулюють не потові залози, а клітини шкіри (Гарсія Б.Н. та співавт., 2009). Нерозвинена система терморегуляції та недостатньо сформовані потові залози, більш високе співвідношення поверхні шкіри до маси тіла не дозволяють підтримувати постійну температуру за несприятливих умов (Ральф А., 2008).

Розвиток захворювання

Першою умовою виникнення дерматиту є оклюзія внаслідок тривалого носіння підгузників. Роговий шар епідермісу інтенсивно зволожується, виникає мацерація. Ферменти, які містяться у випорожненнях, зумовлюють розвиток подразнення та запалення, яке часто ускладнюється колоніза­цією Candida albicans та Staphylococсus aureus (Фернандес Д.Д. та співавт., 2011). Модель розвитку пелюшкового дерматиту є такою, що спрацьовують пускові чинники (підвищена вологість, кал і його ферменти, взаємодія калу і сечі, підвищення pH шкіри, підвищення проникності шкіри), які, у свою чергу, впливають на скомпрометовану шкіру.

Клінічно пелюшковий дерматит проявляється почервонінням шкіри, папульозним висипом, злущуванням епідермісу в ділянці сідниць, зов­нішніх статевих органів, промежини, у нижній третині живота, на внутрішній поверхні стегон (Блуме-Пейтаві У., Канті В., 2018). У більш тяжких випадках з’являються ерозії, інфільтрати, відбувається бактеріальне та грибкове інфікування.

Загалом циклічний процес пелюшкового дерматиту має такі етапи: первинне пошкодження шкіри, пелюшковий дерматит з розпалом клінічних симптомів, одужання.

Первинне пошкодження шкіри виникає через вплив провокуючих факторів: підвищення вологості (найчастіше через дію сечі та часточок калу); дія ферментів калу (протеази, ліпази); взаємодія сечі та калу (уреаза, яка виробляється бактеріями калу, вступає в реакцію з сечовиною, при цьому виділяється аміак. Аміак збільшує pH середовище, чим підвищує активність протеази і ліпази та проникність шкіри).

Пелюшковий дерматит з розпалом клінічних симптомів виникає через механічне пошкодження, хімічне і біологічне подразнення, можливе приєднання інфекційних агентів (послаблення бар’єрної функції спричиняє розмноження бактерій і грибів, особливо Candida albicans, які дуже швидко інфікують уражену шкіру).

Одужання. Нормалізація стану шкірних покривів при правильному догляді та лікуванні наступає через кілька днів (Ральф А., 2008). Розрізняють 3 ступені тяжкості пелюшкового дерматиту: легкий (почервоніння без чітких контурів), середньої тяжкос­ті (з’являються папули, пустули, ерозії), тяжкий (розповсюджені інфільтрати, папули, пухирі, глибокі ерозії, виразки та збільшення ділянок ураження) (Клунк С. та співавт., 2014).

Профілактика пелюшкового дерматиту

Найбільш вдало профілактичні міри пелюшкового дерматиту закладені в англомовній абревіатурі ABCDE (Air , Barrier, Cleansing, Diaper, Education) (Ральф А., 2008). Дотримання 5 компонентів, які закладені у вищевказаному скороченні, є запорукою успішної профілактики чи доброго ефекту лікування пелюшкового дерматиту.

Air — повітря. Одним із ефективних методів попередження пелюшкового дерматиту є повітряна ванна, яку рекомендовано робити перед кожним годуванням дитини. Температура повітря в приміщенні при цьому повинна бути 24–25 °С. Необхідно класти немовля на животик на жорстку поверхню роздягнутим і залишати в такому положенні на декілька хвилин. Спочатку це може бути не більше 3–5 хв, але поступово час повітряних ванн має збільшуватися, доходячи до 15–20 хв. При добросовісному виконанні цієї умови лікування пелюшкового дерматиту у немовляти не потребуватиметься.

Barrier — бар’єр. Шкірний покрив дитини є дуже тонким, через що легко пошкоджується. Надзвичайно важливо в перші місяці життя не допускати контакту шкіри дитини з випорожненнями, усунути такий механічний чинник, як тертя, зменшити вплив вологи і виключити застосування при догляді за шкірою дитини речовин, що подразнюють та сенсибілізують. Не варто забувати про те, що температура в кімнаті, де знаходиться малюк, не повинна бути надто високою, щоб не виникло перегрівання дитини. Не слід вдягати одяг, який щільно прилягає до тіла. Усі речі дитини можна прати лише дитячим пральним порошком, ретельно виполіскувати і прасувати.

Cleansing — чистота. Купати дитину слід щодня, краще ввечері перед сном. При проведенні водних процедур необхідно, щоб температура води була не вище 37 °С; використовувати дехлоровану воду, не використовувати мочалки, а мити легкими дотиками руки; не застосовувати мило на уражені ділянки шкіри; добре висушити мокру шкіру, промокаючи її м’яким рушником.

Diaper — пелюшка. Коли з’являються перші ознаки запалення, необхідно використовувати підгузники одноразового застосування, частота зміни яких не повинна перевищувати 2–4 год, або після випорожнення кишечнику. Категорично не можна дитині тривалий час перебувати в мокрих пелюшках або підгузнику, адже теплий підгузник — місце, де ідеально розмножуються бактерії, що стають причиною пелюшкового дерматиту.

Education — освіта. У профілактиці пелюшкового дерматиту важливе значення має попередження подразнення шкіри, яке забезпечується комплексом заходів, викладених вище, і потребує поширення цих знань серед матерів та осіб, які доглядають за дітьми. Оскільки велика кількість батьків шукають відповіді на свої запитання в інтернеті, необхідно рекомендувати перевірені електронні джерела, а також розповсюджувати інформацію щодо правил догляду за дитиною в школах для вагітних, пологових будинках, поліклініках.

Як правильно лікувати?

Лікування пелюшкового дерматиту залежить від ступеня тяжкості захворювання та передбачає в першу чергу чітке дотримання гігієнічних процедур і застосування препаратів місцевої дії. При легкій формі рекомендується ретельний догляд за шкірою дитини зі зведенням до мінімуму вологості у підгузнику, підмиванням після кожної його заміни, просушування шкіри (особливо у складках). У цей період рекомендується обмежити застосування вологих серветок. Обробляючи шкіру дитини, пошкоджену пелюшковим дерматитом, слід пам’ятати, що мокру шкіру необхідно підсушити, а якщо є сухі ділянки, то зволожити їх. Після обробки шкіри такій дитині бажано зробити повітряні ванни.

При пелюшковому дерматиті середнього та тяжкого ступеня рекомендується користуватися засобами, що сприяють відновленню тканин шкіри. Водночас необхідно уникати використання комбінованих стероїдних препаратів, оскільки вони можуть змінити клінічну картину і пролонгувати перебіг захворювання. На всіх етапах пелюшкового дерматиту можна застосовувати зовнішні засоби з оксидом цинку, який створює захисний шар і сприяє усуненню подразнення і запального процесу.

Так, в умовах Комунальної міської дитячої клінічної лікарні м. Львів було проведено дослідження ефективності зовнішніх засобів у лікуванні пелюшкового дерматиту. Критеріями включення в дослідження були клінічні ознаки пелюшкового дерматиту (зміни на шкірі у вигляді папул, пустул) та підписана інформована згода батьків на участь у дослідженні. У дослідження було включено 40 дітей віком від 1 до 17 міс. Основну групу (n=20) склали діти, яким проводилися ретельні гігієнічні процедури, часті повітряні ванни та застосовувався Дитячий крем-спрей від опрілостей під підгузник з оксидом цинку Халіку® (у склад входять оксид цинку, олія авокадо, олія мигдального горіха, ненасичені σ-6 та σ-9 жирні кислоти, пантенол, алантоїн).

Групу порівняння становили діти (n=20), яким також провдилися ретельні гігієнічні процедури, часті повітряні ванни, але в якості зовнішньої терапії застосовували дитячу присипку (100 г порошку містить 10 г цинку оксиду; допоміжні речовини: тальк, крохмаль картопляний). Зовнішні засоби в обох групах використовували під час кожної заміни підгузника під час лікування, а після усунення симптомів — лише за потреби. Жодних додаткових препаратів під час дослідження у пацієнтів не застосовували. Огляд дитини й оцінка симптомів захворювання проводилися в медичному закладі на момент включення в дослідження, через 3; 7 та 14 днів.


Динаміка змін на шкірі в процесі лікування кремом-спреєм з оксидом цинку Халіку®

Основним критерієм ефективності лікування була наявність та інтенсивність змін на шкірі в ділянці сідниць, зовнішніх статевих органів, промежини, у нижній третині живота чи на внутрішній поверхні стегон. Оцінку за бальною шкалою проводив лікар при візиті пацієнта в клініку. У групі порівняння одна дитина вибула у зв’язку із розвитком кишкової інфекції і потребою в застосуванні антибіотикотерапії.

Динаміка змін на шкірі дитини на фоні лікування кремом-спреєм з оксидом цинку Халіку® показана на фото та на рисунку. Як бачимо, середня бальна оцінка практично не відрізнялася в групах на старті дослідження, але в процесі лікування динаміка в основній групі була суттєво вищою. Таким чином, застосування крему-спрею з оксидом цинку Халіку® в поєднанні з правильним доглядом зумовило добрий клінічний ефект за короткий час.

Рисунок
Оцінка динаміки змін на шкірі проводилася за бальною шкалою: 0 — зміни на шкірі відсутні; 1 — поодинокі зміни на шкірі; 2 — зміни середньої інтенсивності: папули, пустули, ерозії; 3 — виражена гіперемія, мацерація, розповсюджені інфільтрати

Підсумки

Підсумовуючи вищевикладену інформацію, можна зробити висновки, що шкіра дитини раннього віку потребує ретельного догляду, а її вразливість і ранимість внаслідок анатомо-фізіологічних особ­ливостей роблять догляд за нею одним з першочергових завдань щоденної гігієни. Щоденне використання компонентів ABCDE (Air — повітря, Barrier — бар’єр, Cleansing — чистота, Diaper — пелюшка, Education — освіта) та їх дотримання в поєднанні з правильно підібраною зовнішньою тера­пією є запорукою успішного попередження чи доброго прогнозу лікування пелюшкового дерматиту.

Віктор Бобик, Оксана Мацюра,
Комунальна міська дитяча клінічна лікарня м. Львів, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи