ГО «ВФП» вважає передчасним встановлення мінімального прохідного балу для отримання спеціальності фармацевта

ВСЕУКРАЇНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА ПАЛАТА
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ

Член Міжнародної фармацевтичної федерації
(member of International Pharmaceutical Federation — FIP)

Вих. № 32 від 17.09.2018 р.

Директорат вищої освіти
і освіти дорослих МОН України

Шановні панове!

Висловлюю вам свою щиру повагу та, користуючись нагодою, звертаюся з наступним. У процесі обговорення проекту наказу «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з питань прийому на навчання до закладів вищої освіти» на 2019 р. у ГО «ВФП» виникли такі за­уваження та пропозиції.

I. Перший і другий абзаци пункту 1 розділу II Прийом на навчання для здобуття вищої освіти викласти в такій редакції:

«1. Для здобуття ступенів вищої освіти приймаються:

особи, які здобули повну загальну середню освіту або освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста з відповідної спеціальності медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування, — для здобуття ступеня магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямувань;».

Це трактування відповідає рішенням численних нарад підкомісії «Фармація» НМК 12 «Охорона здоров’я та соціальне забезпечення», думці фармацевтичної громадськості, зокрема ГО «ВФП», а також додатку 1 до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти України в 2019 р. (п. 1 розділу II).

II. Дивним є те, що в тексті проекту зазначаються ступені молодшого бакалавра, бакалавра і магістра фармації, хоча на зазначених вище заходах та громадських обговореннях консенсусом приймалися рішення про два освітні рівні — молодшого бакалавра фармації та магістра фармації.

III. У п. 10 розділу VII «Конкурсний відбір, його організація та проведення» зазначено: «Мінімальні значення кількості балів із вступних випробувань для вступу на основі повної загальної середньої освіти не можуть бути встановлені менше 150 балів: для спеціальностей 221 «Стоматологія», 222 «Медицина», 226 «Фармація, промислова фармація», 228 «Педіатрія» галузі знань 22 «Охорона здоров’я» з другого та третього конкурсних предметів». Минулого року ми висловлювали думку з цього питання, а саме запитували:

1. Чому з 9 спеціальностей галузі знань 22 «Охорона здоров’я» обрані лише 4 (тоді дискутувалися спеціальності 221 «Стоматологія», 222 «Медицина», 226 «Фармація, промислова фармація», 228 «Педіатрія»)?

2. Яка логіка закладена в цей вибір, позаяк лише 3 спеціальності (221 «Стоматологія», 222 «Медицина», 228 «Педіатрія») безпосередньо пов’язані з лікувально-діагностичним процесом? При цьому не взято до уваги ще 3 спеціальності (223 «Медсестринство», 224 «Технології медичної діагностики та лікування» і 225 «Медична психологія»), що теж безпосередньо стосуються лікувально-діагностичного процесу.

3. Яким буде результат лікувально-діагностичного процесу, якщо вишкіл лікаря-стоматолога (221 «Стоматологія»), лікаря-лікувальника (222 «Медицина») і лікаря-педіатра (228 «Педіатрія») здійснюватиметься за вихідного рівня ЗНО 150 балів, а підготовку медсестри (223 «Медсестринство»), лікаря-лаборанта (224 «Технології медичної діагностики та лікування») і лікаря-психолога чи лікаря-реабілітолога (225 «Медична психологія») — 100 балів?

4. Чому число вступних балів для підготовки фахівців з фізичної реабілітації (227 «Фізична терапія, ерготерапія») та громадського здоров’я (229 «Громадське здоров’я») є менш важливим, ніж для підготовки провізора (226 «Фармація, промислова фармація»)?

Нами було запропоновано, що цю норму (не менше 150 балів) слід вводити для всіх спеціальностей галузі знань 22 «Охорона здоров’я» або для тих, які безпосередньо пов’язані з лікувально-діагностичним процесом, а саме 6 з них: 221 «Стоматологія», 222 «Медицина», 223 «Медсестринство», 224 «Технології медичної діагностики та лікування», 225 «Медична психологія» і 228 «Педіатрія».

Цього року зі спеціальності 226 «Фармація. Промислова фармація» знову та сама ситуація. Тому додамо ще один аргумент. На сьогодні понад три чверті (!!!) студентів, які здобувають ступінь спеціаліста/магістра фармації, навчаються за заоч­ною формою навчання. При цьому спостерігається соціально-правова нерівність студентів денної та заочної форм навчання. Здобуваючи ступінь магістра за цими формами навчання, студенти навчаються 5 років, але:

• здобувачі вищої освіти денної форми навчання складають ліцензійні іспити «Крок-1 і 2 «Фармація». У разі неперескладання у встановленому порядку екзамену «Крок-1» (окрім 1 складання ще 2 перескладання) студент не допускається до наступної екзаменаційної сесії та відраховується з ВНЗ як такий, що не виконав навчальний план. Усі студенти, які одержали на тестовому екзамені «Крок-2» результат «не склав», допускаються до складання державних випускних іспитів і навіть при позитивній їх здачі не отримують диплом про закінчення ВНЗ, але можуть повторно скласти ліцензійний іспит «Крок-2» не раніше, ніж через рік;
• студенти заочної форми навчання складають лише пілотний іспит «Крок-1 «Фармація», і то тільки 1 раз, за неналежну здачу якого не несуть ніякої відповідальності (?!!). Така ситуація призводить до того, що частина студентів денної форми навчання упродовж 2–4-го років навчання переводяться на заоч­ну форму, щоб не складати ліцензійні державні іспити «Крок-1» та/або «Крок-2»;
• на денну форму навчання, де навчається менше четвертої частини майбутніх магістрів фармації, здебільшого вступають абітурієнти на основі повної загальної середньої освіти, для яких пропонується мінімальна кількість не менше ніж 150 балів із вступних випробувань, а на заочну — на основі ступеня молодшого спеціаліста/молодшого бакалавра, для яких не передбачається ця мінімальна кількість балів із вступних випробувань. Іншими словами, висуваючи вимоги до рівня ЗНО для абітурієнтів однієї групи, проект Правил створює пільговий вступний коридор для абітурієнтів іншої групи, число яких значно більше.

V. Зважаючи на зазначене вище, вважаємо, що введення мінімального значення кількості балів із вступних випробувань для вступу на основі повної загальної середньої освіти для спеціальності 226 «Фармація, промислова фармація» не менше ніж 150 балів є передчасним, позаяк при цій системній проблемі в організації фармацевтичної освіти та державного контролю за нею в умовах денної та заочної форм навчання відсутні гарантії того, що професію магістра фармації в результаті отримають кращі здобувачі вищої освіти.

З повагою
О.І. Клімов,
голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата»,
член Ради Міжнародної фармацевтичної федерації