Туляремія: що варто знати та як уберегтися

Туляремія — гостра інфекційна хвороба тварин і людини. Патогенні мікроорганізми уражують насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку; характеризується утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією. Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.

Причини туляремії

Збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна паличка. Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці). Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники — після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш.

Деякі види комах розповсюджують патогенні мікроорганізми через укуси тварин. Крім того, джерелом інфекції може бути вода, забруднена бактеріями. У виробничих умовах можливе зараження і через дихальну систему.

Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне.

Шляхи передачі інфекції:

• контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їх виділеннями;
• аліментарний — через вживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
• аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
• трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Симптоми туляремії

Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.

Ознаки туляремії:

• збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
• сильний головний біль;
• загальна слабкість;
• запаморочення, порушення свідомості;
• біль у м’язах;
• нудота;
• блювання;
• почервоніння обличчя та очей;
• висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Лікування туляремії

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не слід займатися самолікуванням!

Профілактика туляремії

Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через 5 років (тварин не вакцинують). Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами.

Стійкість патогену

Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості.

У зерні, соломі при температурі нижче 0 °С бактерії залишаються життєздатними до 6 міс, а при температурі 20–30 °С — до 20 днів.

У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до 3 міс, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.

Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (при 60 °C гинуть через 10–20 хв, 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають його за 3–5 хв).

За матеріалами phc.org.ua

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!