Проєкт Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні»

19 Листопада 2019 3:53 Поділитися

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Самоврядні лікарські організації, які успішно функціонують у розвинених країнах, відповідають за більшість професійних питань медиків. Організації лікарського самоврядування здійснюють управління системою охорони здоров’я як рівноправні партнери поряд з уповноваженими державними органами.

Вимоги та рекомендації до запровадження лікарського самоврядування містяться в низці декларацій, прийнятих Всесвітніми медичними ассамблеями найавторитетнішої світової лікарської організації — Всесвітньої лікарської асоціації.

У прийнятій 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю «Мадридській декларації» (1987 р.) наголошується на необхідності самоврядування медичної професії та встановлення професійної автономії. Сформульовані в документі основні принципи лікарського самоврядування, спрямовані на якнайширше задоволення потреб пацієнтів та захист прав медичних працівників. Відтак, у всіх країнах-членах Європейського Союзу прийнято закони, відповідно до яких лікарському самоврядуванню делеговано цілий ряд важливих регулятивних функцій системи охорони здоров’я, а також окреслено основні організаційні засади професійної діяльності лікарів.

В кожній країні Європи є така самоврядна організація, також є загальноєвропейська самоврядна медична організація — Постійний комітет європейських лікарів (далі — Комітет). Головна мета діяльності Комітету — захист стандартів медичної професії та підтримка її ролі й функцій у Європейській спільноті. Наразі Комітет представляє інтереси національних медичних асоціацій 32 країн Європи, репрезентує точку зору медичних фахівців цих держав, на підставі чого і формує європейську політику шляхом активної співпраці з лікарською спільнотою.

Практика демократичних країн світу доводить, що професійне лікарське самоврядування — це надзвичайно потрібна й корисна модель керування медичною галуззю, впровадження якої має стати одним з невіднятних компонентів реформи системи охорони здоров’я.

В України почалось запровадження самоврядних медичних організації, у вигляді громадянських утворень. Вони ставлять за мету сприяння охороні та зміцненню здоров’я українського народу, розвиток вітчизняної медичної науки, участь у вирішенні медичних проблем, сприяння професійному росту медичних працівників, їх правовому та соціальному захисту, задоволення своїх законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Проте вони не мають закріплених законом важелів впливу, бо діють виключно в межах законодавства про громадські організації. Системою охорони здоров’я вони не розглядаються як рівноправні партнери, а їх роль зводиться здебільшого до наукової діяльності та до участі в підвищенні кваліфікації лікарів. Тому, перед Україною постає завдання серйозного реформування системи охорони здоров’я шляхом створення самоврядної лікарської організації, побудованої на принципах автономії професійної діяльності.

У Верховній Раді України 16 грудня 2015 року проходили парламентські слухання. За результатами слухань було рекомендовано доручити Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я забезпечити у 2016 році розроблення та супровід законопроєкту «про лікарське самоврядування (щодо врегулювання питань внутрішніх і зовнішніх (регуляторних) функцій лікарського професійного самоврядування, зокрема, створення реєстру лікарів, запровадження ліцензування професійної діяльності та індивідуальної професійної відповідальності, залучення професійних асоціацій до формування кадрової політики, організації безперервного професійного удосконалення, впровадження інструментів дотримання етичних принципів професійної діяльності)». Так, з 2006 по 2018 рік включно була низка законопроєктів щодо законодавчого впровадження та регулювання діяльності самоврядних медичних організацій.

Отже, необхідність законодавчого врегулювання самоврядування медичних професій в Україні давно назріла. Також, актуальність цього питання посилюється тим, що у населення збільшується потреба в охороні здоров’я, що створилась завдяки великої кількості поранених внаслідок бойових дій на сході країни, погіршення екології та економічного стану суспільства.

Професійне самоврядування медичних професій — це особливий вид професійного самоврядування, яке буде гарантуватися та забезпечуватися державою, і надасть кожному представнику медичних професій право управляти діяльністю професії, самостійно виконувати завдання та здійснювати повноваження.

Законопроєктом також розширюється коло фахівців в галузі охорони здоров’я, щодо яких застосовуються норми цього законопроєкту — на відміну від попередніх законопроєктів з цього питання, які врегульовували виключно самоврядування діяльності лікарів.

Також в законопроєкті є розширення кола організаційних суб’єктів самоврядування медичних професій (декілька самоврядних організацій), на відміну від попередніх законопроєктів, якими передбачалася одна самоврядна організація, що повинна була охоплювати діяльність усіх лікарів України.

Прийняття законопроєкту вирішить існуючі проблеми в професійному середовищі медиків, забезпечить високий рівень охорони здоров’я населення. Також, це буде запорукою виконання професійних прав медиків та незалежності лікарської спільноти. Через захист своїх прав, більше медиків побажають залишитися в Україні далі працювати, тому що зменшаться перепони до професійної реалізації. Крім того, завдяки прийняттю законопроєкту, якість медицини та орієнтованість на пацієнта збільшиться, рівень медицини почне зростати.

2. Мета і цілі прийняття законопроєкту

Метою законопроєкту є необхідне законодавче закріплення вже існуючого в країні явища — медичного самоврядування, задля врегулювання питань, пов’язаних з практикою медицини та правами медиків.

Ціль законопроєкту це адаптація до світового та європейського законодавства українського законодавства у сфері професійної підтримки медичної спільноти.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєктом пропонується законодавчо закріпити та врегулювати професійне самоврядування медичних професій. Професійне самоврядування медичних професій — це особливий вид професійного самоврядування, яке гарантується та забезпечується державою, і надає кожному представнику медичних професій право управляти діяльністю професії, самостійно виконувати завдання та здійснювати повноваження.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері регулювання

Основними нормативно-правовими актами в даній сфері правового регулювання є: Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Запобігання корупції

У проєкті закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроєкту

Прийняття проєкту Закону запровадить та забезпечить постійний професійний розвиток медичних фахівців та медицини в країні.

Народні депутати України Дубнов А.В.

 Радуцький М.Б.

 Булах Л.В.

 Дмитрієва О.О.

 Макаренко М.В.

 Довгий О.С.

 Перебийніс М.В.

 Зуб В.О.

 Арістов Ю.Ю.

 Гетманцев Д.О.

 Третьякова Г.М.

 Клочко А.А.

 Стефанчук М.О.

 Янченко Г.І.

 Корявченков Ю.В.

 Медяник В.А.

 Безугла М.В.

 Скічко О.О.

 Сова О.Г.

 Юраш С.А.

Проєкт
зареєстрований у Парламенті
14.11.2019 р. № 2445

ЗАКОН УКРАЇНИ
«ПРО САМОВРЯДУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПРОФЕСІЙ В УКРАЇНІ»

Цей Закон визначає поняття, види, форми та механізми правового регулювання медичної діяльності в Україні, систему, гарантії та принципи професійного самоврядування медичних професій в Україні як одного із найважливіших елементів управління діяльністю медичних професій, та має на меті створення ефективної системи надання медичної допомоги та забезпечення умов для ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків.

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) Безперервний професійний розвиток представника медичної професії — безперервний процес навчання та вдосконалення професійної компетентності та навичок, що дає змогу підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності, підтримувати специфічні навички в медичних практиках з урахуванням нових знань отриманих суспільством, відповідно до потреб сфери охорони здоров’я та триває протягом усього періоду медичної діяльності;

2) Медична діяльність — професійна діяльність представників медичних професій, які отримали свідоцтво про право на здійснення медичної діяльності, що здійснюється ними з дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та етичних норм при наданні медичної допомоги.

3) Медичні професії — це професії, які безпосередньо пов’язані з охороною здоров’я в усіх формах, діяльність яких провадиться з метою збереження та відновлення фізіологічних, психічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя.

4) Представники медичної професії (медики) — особи, які мають відповідний рівень освіти та кваліфікації та здійснюють діяльність у галузі охорони здоров’я.

5) Професійне самоврядування медичних професій — особливий вид професійного самоврядування, який гарантується та забезпечується державою, і надає кожному медику право управляти діяльністю професії у межах і порядку, встановлених цим Законом.

6) Палати медичних професій (надалі Палати) — органи професійного самоврядування, що об’єднують всіх представників медичної професії.

7) Свідоцтво про право на здійснення медичної діяльності — документ, який видається відповідним органом професійного самоврядування медичних професій та надає право здійснювати медичну діяльність на території України.

2. Зміст інших понять і термінів визначається Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та Основами законодавства України про охорону здоров’я.

Стаття 2. Правове регулювання професійного самоврядування медичних професій

1. Професійне самоврядування медичних професій в Україні регулюється цим Законом, Основами законодавства України про охорону здоров’я, іншими законодавчими актами України та актами органів професійного самоврядування медичних професій.

2. Цей закон не поширюється на діяльність медичних працівників з освітою Фармація, Промислова фармація.

3. На діяльність органів професійного самоврядування медичних професій не поширюються норми законів України, що регулюють діяльність громадських об’єднань, професійних спілок, органів самоорганізації населення, благодійних організацій.

Стаття 3. Принципи професійного самоврядування медичних професій

Професійне самоврядування медичних професій здійснюється на принципах законності, незалежності від органів державної влади, демократичності та рівноправної участі в професійному самоврядуванні, професійності, прозорості, колегіальності у прийнятті рішень, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед медичною спільнотою і суспільством.

Стаття 4. Держава і професійне самоврядування медичних професій

1. Професійне самоврядування медичних професій є незалежним від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

2. Держава, її органи та посадові особи не можуть втручатися в діяльність органів професійного самоврядування медичних професій.

3. Проєкти нормативно-правових актів, які стосуються питань освіти, галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, здійснення медичної діяльності, розглядаються органами виконавчої влади з урахуванням пропозицій відповідних органів професійного самоврядування медичних професій.

Органи професійного самоврядування медичних професій мають право вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи і відповідним державним органам про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

Органи професійного самоврядування медичних професій мають право брати участь у розгляді органами виконавчої влади своїх пропозицій.

Стаття 5. Система органів професійного самоврядування медичних професій

1. Органами професійного самоврядування медичних професій є Палати:

1) Лікарська палата;

2) Стоматологічна палата;

3) Палата медичних спеціалістів.

До Лікарської палати входять лікарі та особи з вищою немедичною освітою, які мають право на здійснення медичної діяльності, крім тих, що здійснюють медичну діяльність у сфері стоматології.

До Стоматологічної палати входять лікарі, які мають право на здійснення медичної діяльності у сфері стоматології.

До Палати медичних спеціалістів входять молодші спеціалісти з медичною освітою, фахові молодші бакалаври, молодші бакалаври, бакалаври з медичною освітою, які мають право на здійснення медичної діяльності.

2. Медик, який має більш ніж одну спеціальність в сфері охорони здоров’я, самостійно обирає Палату до якої входить.

Стаття 6. Право на здійснення медичної діяльності

1. Право на здійснення медичної діяльності мають особи, які включені до Реєстру представників медичних професій та мають діюче свідоцтво про право на здійснення медичної діяльності.

2. Забороняється здійснення медичної діяльності без свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності або в разі тимчасового зупинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності, припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності, крім діяльності в сфері громадського здоров’я.

3. Рішення про надання права здійснювати медичну діяльність приймається органом професійного самоврядування медичних професій на підставі поданих документів про освіту.

Перелік документів, необхідних для надання права здійснювати медичну діяльність та порядок видачі свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності визначається відповідним органом професійного самоврядування медичних професій за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 7. Підстави тимчасового зупинення та припинення медичної діяльності

1. Медична діяльність може бути тимчасово зупинена на підставі:

1) особистої заяви медика;

2) прийняття відповідного рішення органом професійного самоврядування медичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі;

3) визнання медика за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним;

4) набрання законної сили вироком суду за вчинення злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

5) визнання особи безвісно відсутньою.

2. Медична діяльність припиняється виключно шляхом припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності. Дія свідоцтва припиняється в разі:

1) подання медиком відповідної заяви;

2) смерті медика або ухвалення судом рішення про оголошення його померлим;

3) прийняття відповідного рішення органом професійного самоврядування медичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі.

Стаття 8. Професійний збір

1. Професійний збір — обов’язковий платіж, що сплачується медиками, які входять до органу професійного самоврядування.

2. Кошти, отримані в результаті сплати професійного збору, використовуються виключно на виконання функцій Палати та не можуть бути використані на будь-які інші цілі.

3. Палати можуть залучати кошти у вигляді добровільних цільових внесків, а також використовувати інші не заборонені законодавством України джерела фінансування, за виключенням коштів державного бюджету.

Стаття 9. Здійснення медичної діяльності особами, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн

1. Особи, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до медичної діяльності в порядку, визначеному відповідним органом професійного самоврядування медичних професій в Україні.

2. У наукових і навчальних цілях та в окремих випадках надання медичної допомоги пацієнтам, яка вимагає особливої кваліфікації лікаря, орган професійного самоврядування медичних професій на підставі документів про отримання відповідної медичної освіти може надавати особам, які пройшли медичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн тимчасове свідоцтво про право здійснення медичної діяльності на строк не більше ніж три місяці у спрощеному порядку, що встановлюється органом професійного самоврядування медичних професій.

Стаття 10. Реєстри представників медичних професій

1. З метою збирання, зберігання, обліку й надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад, кваліфікацію представників медичних професій, які набули право на здійснення медичної діяльності, ведуться реєстри медичних професій (надалі — Реєстри).

2. Ведення Реєстрів забезпечують органи професійного самоврядування медичних професій.

3. До Реєстрів вносяться такі відомості про медика:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) та дата народження;

2) відомості та реквізити документів, що підтверджують освіту та кваліфікацію;

3) номер, дата видачі та строк дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності;

4) найменування та адреса основного місця здійснення медичної діяльності;

5) інформація про тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності, припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності;

6) інформація про оголошення попередження Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Палати, протягом року з дня притягнення до професійної дисциплінарної відповідальності;

7) інші відомості визначені органом професійного самоврядування медичних професій.

Реєстри також можуть містити додаткову інформацію з обмеженим доступом.

4. Орган професійного самоврядування медичних професій забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Реєстрів на офіційному веб-сайті.

5. Доступ до Реєстрів на офіційному веб-сайті органів професійного самоврядування медичних професій надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних, організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

6. Інформація про медика в Реєстрах зберігається безстроково.

7. Медик протягом п’яти робочих днів з дня зміни відомостей, що містяться в відповідному Реєстрі, повідомляє про них орган професійного самоврядування, за винятком відомостей, які вносяться на підставі рішень цього органу.

8. Орган професійного самоврядування медичних професій може надавати витяги з Реєстру за зверненням медика або іншої особи в порядку, визначеному органом професійного самоврядування медичних професій.

9. Відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, включаються до нього не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання органом професійного самоврядування медичних професій.

10. Порядок ведення Реєстрів затверджується органом професійного самоврядування медичних професій.

11. Власником та розпорядником Реєстрів, їх відомостей є відповідні Палати.

Стаття 11. Безперервний професійний розвиток медиків

1. Безперервний професійний розвиток та самоосвіта є обов’язком кожного медика.

2. Орган професійного самоврядування медичних професій визначає вимоги до обсягів щорічної участі медиків у програмах безперервного професійного розвитку, порядку внесення відомостей щодо безперервного професійного розвитку у реєстри представників медичних професій.

3. Вимоги, стандарти та критерії визнання до організаторів безперервного професійного розвитку затверджуються органами професійного самоврядування медичних професій. Організатори безперервного професійного розвитку несуть відповідальність за якість освітніх програм та відповідність принципам доказової медицини.

4. Органи професійного самоврядування медичних професій надають організаційну, інформаційну та методологічну підтримку з розробки та впровадження навчальних програм з підготовки фахівців у сфері охорони здоров’я, співпрацюють з закладами медичної освіти, об’єднаннями викладачів, студентів та працівників університетських клінік, іншими профільними навчальними та науковими установами з метою комплексного аналізу та сприяння динамічному розвитку медичної освіти в Україні.

Стаття 12. Завдання самоврядування медичних професій

1. Завданнями професійного самоврядування медичних професій є:

1) дотримання організаційної незалежності медиків, захист від незаконного втручання в здійснення їх професійної діяльності;

2) забезпечення рівності прав та обов’язків всіх медиків;

3) забезпечення дотримання медиками принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги;

4) підтримання високого професійного рівня медиків шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти;

5) забезпечення умов ефективного виконання медиками своїх професійних обов’язків;

6) забезпечення умов для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я;

7) забезпечення дотримання медиками професійної етики;

8) забезпечення дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я.

Стаття 13. Палати медичних професій

1. Палата є неприбутковою юридичною особою публічного права та організує свою діяльність на принципах самоврядування.

2. Діяльність, структура та склад Палат регламентуються цим Законом, іншими актами законодавства України та статутами Палат.

3. Палати створюються безстроково. Реорганізація або ліквідація Палат може бути здійснена лише на підставі закону.

4. Для реалізації завдань Палати, проведення організаційної та іншої роботи Палата утворює органи, комісії, відділення, структурні та відокремлені підрозділи, тимчасові спеціальні комісії та інші органи, які передбачені цим Законом, статутами та іншими актами Палат.

Стаття 14. Функції Палат медичних професій

1. Палата медичної професії:

1) надає право здійснювати медичну діяльність медикам;

2) забезпечує створення та ведення Реєстру представників медичних професій, підтримує його діяльність;

3) встановлює рівень якості, своєчасності та повноти надання медичної допомоги медиками;

4) розробляє та затверджує Кодекс етики представників медичних професій Палати;

5) розробляє методичні та рекомендаційні матеріали щодо відповідної медичної діяльності;

6) розробляє стандарти медичної допомоги (медичні стандарти), клінічні настанови, клінічні протоколи, подає їх для затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

7) вносить до органів державної влади пропозиції щодо здійснення регуляторної діяльності у сфері медицини;

8) забезпечує збір та узагальнення інформації щодо кількісного складу представників медичної професії, їх освітнього, професійного рівня, наукових досягнень;

9) представляє професійну медичну спільноту у міжнародних професійних відносинах;

10) здійснює інші функції, які передбачені чинним законодавством, статутами Палат та іншими актами Палат.

Стаття 15. Органи Палати медичних професій

1. У складі Палат утворюються та діють:

1) Конференція представників медичних професій;

2) Рада Палати;

3) Вища наукова рада Палати;

4) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати;

5) Ревізійна комісія Палати;

6) інші органи, утворені на підставі статутів кожної Палати чи інших актів Палати.

2. Члени Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії Палати не можуть бути обрані до органів Палати медичних професій більше ніж два рази поспіль.

3. Члени Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії Палати під час здійснення повноважень в сфері самоврядування медичних професій зобов’язані запобігати реальному або потенційному конфлікту інтересів.

4. Голова Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати можуть отримувати винагороду у розмірі визначеному бюджетом Палати.

Стаття 16. Конференція представників медичних професій

1. Конференція представників медичних професій є вищим керівним органом Палати.

2. Чергова Конференція представників медичних професій скликається не рідше одного разу на три роки за рішенням Ради Палати. Порядок прийняття рішення про скликання Конференції медичних професій, регламент її роботи та формування порядку денного визначаються цим Законом та статутами Палат.

Чергова Конференція проводить обрання складу Ради Палати, Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії Палати.

3. Позачергова Конференція скликається Радою Палати не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення про її скликання.

Рішення про скликання позачергової Конференції медичних професій може бути прийняте:

1) за ініціативою Ради Палати;

2) на вимогу не менше ніж третини представників медичних професій, які входять до Палати.

Рішення про скликання позачергової Конференції представників медичних професій на вимогу медиків, які входять до Палати, приймається не пізніше десяти днів з дня отримання Радою Палати такої вимоги.

4. До виключної компетенції Конференції представників медичних професій належить:

1) затвердження статуту Палати, внесення змін і доповнень до нього;

2) затвердження Кодексу етики представників медичних професій Палати;

3) обрання складу Ради Палати, Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати;

4) заслуховування звітів Ради Палати, Вищої наукової ради Палати, Ревізійної комісії та голови Апарату, ухвалення рішень щодо цих звітів;

5) обрання почесних членів Ради Палати;

6) затвердження бюджету Палати, визначення розміру професійного збору, винагороди голови Ради Палати, членів Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати.

Статутами Палат до компетенції Конференції представників медичних професій можуть бути віднесені й інші питання, якщо це не суперечить законодавству України та цьому Закону.

Стаття 17. Рада Палати

1. У період між Конференціями керівним органом Палати є Рада Палати, яка є постійно діючим колегіальним органом та здійснює повноваження, покладені на неї статутом Палати.

2. Кількість членів та порядок обрання членів Ради Палати визначається статутом Палати.

Почесні члени Ради Палати, які мають видатні заслуги перед медичною спільнотою та своєю діяльністю зробили значний внесок у розбудову професійного самоврядування медичних професій, можуть брати участь у роботі Ради Палати в порядку, визначеному статутом Палати, із правом дорадчого голосу.

Рада Палати може створювати спеціальні комітети та комісії в межах своїх повноважень.

3. Склад Ради Палати обирається строком на три роки. Повноваження Ради Палати подовжуються до початку роботи нового складу Ради Палати. Порядок припинення повноважень складу Ради палати визначається статутом.

4. Рада Палати на першому засіданні, що повинне відбутися в строк не пізніше тридцяти днів з моменту обрання складу Ради Палати, обирає голову Ради Палати зі свого складу.

5. Рада Палати:

1) забезпечує виконання рішень Конференції представників медичних професій;

2) подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, проєкти стандартів медичної допомоги (медичні стандарти), клінічних настанов та протоколів для затвердження;

3) затверджує вимоги до організаторів безперервного професійного розвитку;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Реєстру та надає витяги з нього;

5) затверджує положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати, положення про Вищу наукову раду Палати;

6) встановлює порядок сплати професійного збору, забезпечує його розподіл і використання;

7) визначає критерії повного або часткового звільнення від сплати професійного збору;

8) сприяє захисту прав медиків;

9) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Палати, публікацію затверджених стандартів медичної допомоги (медичні стандарти) клінічних настанов та протоколів надання медичної допомоги;

10) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень Конференції представників медичних професій.

Рада Палати сприяє впровадженню системи страхування професійної відповідальності медиків.

Стаття 18. Голова Ради Палати

1. Голова Ради Палати обирається Радою Палати строком на три роки. Повноваження голови Ради Палати подовжуються до обрання нового голови Ради Палати. Порядок припинення повноважень голови Ради палати визначається статутом.

2. Голова Ради Палати очолює Раду Палати, забезпечує скликання та проведення засідань Ради Палати, керує її роботою, організовує виконання рішень Конференції представників медичної професії, виконує інші повноваження визначені статутом Палати.

3. Голова Ради Палати представляє Палату в міжнародних організаціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

4. У разі неможливості виконання обов’язків Головою Ради Палати або за його власним бажанням, Рада Палати може провести дострокові перевибори Голови Ради Палати.

Стаття 19. Апарат Палати

1. Апарат Палати очолюється керівником Апарату, який призначається та звільняється Радою Палати.

2. Розмір заробітної плати керівника та працівників Апарату встановлюється рішенням Ради Палати.

3. Керівник і працівники Апарату не можуть бути членами Ради Палати, членами Ревізійної комісії Палати або мати потенційний конфлікт інтересів.

4. Керівник Апарату підпорядковується Раді Палати, організовує роботу Апарату Палати та господарську діяльність Палати.

5. Керівник Апарату відповідальний за виконання бюджету, фінансову звітність та звітує про фінансову діяльність Палати на кожній черговій Конференції представників медичних професій.

6. Статутами Палати керівнику Апарату можуть бути надані й інші права та обов`язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 20. Вища наукова рада Палати

1. Вища наукова рада Палати — це постійно діючий колегіальний орган Палати.

2. У складі Вищої наукової ради Палати можуть утворюватися комітети, повноваження яких визначаються положенням про Вищу наукову раду Палати. Комітети Вищої наукової ради формуються з урахуванням спеціальностей представники яких входять до Палати.

3. Склад Вищої наукової ради Палати, вимоги до освітнього рівня її членів визначаються положенням про Вищу наукову раду Палати. Членами Вищої наукової ради Палати не можуть бути керівники наукових установ та організацій, закладів вищої освіти. Склад Вищої наукової ради Палати призначається строком на три роки.

4. Вища наукова рада Палати розробляє проєкти стандартів медичної допомоги, клінічних настанов та протоколів надання медичної допомоги, здійснює аналіз освітніх програм безперервного професійного розвитку щодо відповідності принципами наукової обґрунтованості та доказової медицини, надає висновки та рекомендації.

5. Статутом Палати Вищій науковій раді Палати можуть бути надані інші права та обов`язки, що не суперечать цьому Закону.

Стаття 21. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати — це постійно діючий колегіальний орган Палати.

2. Склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати обирається строком на три роки. Повноваження Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати подовжуються до початку роботи нового складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати. Порядок припинення повноважень складу або окремих членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

3. У складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати створюються колегії з розгляду скарг та апеляційний комітет.

4. До виключної компетенції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати належить:

1) розгляд скарг щодо порушення медиками Кодексу етики представників медичних професій Палати, рішень органів професійного самоврядування представників медичних професій, галузевих стандартів;

2) прийняття рішень щодо притягнення або не притягнення медика до професійної дисциплінарної відповідальності.

5. Статутом Палати Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії Палати можуть бути надані й інші права та обов`язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 22. Ревізійна комісія Палати медичних професій

1. Склад Ревізійної комісії Палати обирається строком на три роки. Повноваження Ревізійної комісії Палати подовжуються до початку роботи нового складу Ревізійної комісії Палати. Порядок припинення повноважень Ревізійної комісії Палати визначається статутом.

2. Ревізійна комісія Палати здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Палати та контролює виконання бюджету Палати.

Стаття 23. Форми здійснення медичної діяльності

1. Медична діяльність здійснюється медиками:

за трудовими договорами, у тому числі контактами, з суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики;

фізичними особами — підприємцями, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

2. Заклади охорони здоров’я та фізичні особи — підприємці, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики мають право залучати медиків для виконання окремих медичних послуг на підставі цивільно-правових договорів відповідно до ліцензійних умов.

Стаття 24. Загальні положення професійної дисциплінарної відповідальності медиків

1. Медики несуть професійну дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків.

2. Професійна дисциплінарна відповідальність медика — це особливий вид юридичної відповідальності, що застосовується до медика за результатами дисциплінарного провадження, яке здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Палати за вчинення дисциплінарного проступку.

3. Медика може бути притягнуто до професійної дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

4. Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду письмової (електронної) скарги, яка містить відомості про наявність у діяннях медика ознак дисциплінарного проступку.

5. Дисциплінарне провадження може бути відкрито протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Накладення стягнення згідно з цим Законом не звільняє від інших видів юридичної відповідальності, передбачених законодавством України.

6. Інформація про накладені стягнення та їх погашення заноситься до відповідного Реєстру представників медичних професій.

Стаття 25. Підстави для притягнення представника медичної професії до професійної дисциплінарної відповідальності

1. Підставою для притягнення медика до професійної дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком медика є:

1) порушення Кодексу етики представників медичних професій Палати;

2) невиконання або неналежне виконання положень галузевих стандартів в сфері охорони здоров’я;

3) невиконання рішень органів професійного самоврядування медичних професій, що стосуються професійної діяльності.

Стаття 26. Види дисциплінарних стягнень

1. До медика може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності на строк до одного року;

3) припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності.

2. У випадку накладення дисциплінарного стягнення, на медика може бути покладено обов’язок взяти участь у додаткових заходах безперервного професійного розвитку;

3. Порядок тимчасового зупинення, припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності при накладенні стягнень визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

4. Порядок та підстави повторної видачі свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності визначається статутом Палати.

Стаття 27. Подання скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати

1. Особа чиї права порушено діями або бездіяльністю медика має право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати зі скаргою, з метою притягнення медика до професійної дисциплінарної відповідальності.

2. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати може самостійно ініціювати дисциплінарне провадження у випадках передбачених статутом Палати.

3. Дисциплінарна справа стосовно медика порушується за скаргою, що містить відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку медика, а також має встановлену особу скаржника.

4. За подання скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати встановлюється збір у розмірі, що визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати, але не більшому, ніж 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на відповідний рік.

Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.

5. У випадку задоволення скарги, збір повертається скаржнику.

Стаття 28. Порядок розгляду скарг

1. За результатами попереднього розгляду скарги Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати приймає рішення про порушення або відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно медика.

2. Порядок розгляду скарг визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

3. Медики, щодо яких порушено дисциплінарне провадження та особи, які подали скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, можуть брати участь у розгляді скарги Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією.

4. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати має право перевіряти відомості, зазначені у скарзі, одержувати пояснення, запитувати необхідну для перевірки скарги інформацію, залучати до розгляду скарги членів Вищої наукової ради Палати, інших представників медичних професій у порядку, визначеному положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

Стаття 29. Прийняття рішення у дисциплінарній справі

1. За результатами розгляду дисциплінарної справи колегія з розгляду скарг у складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати приймає рішення про притягнення медика до професійної дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні медика до професійної дисциплінарної відповідальності.

2. Рішення колегії з розгляду скарг приймається більшістю голосів від її складу, крім рішення про припинення дії свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності, яке приймається двома третинами голосів від її складу.

3. Рішення оголошується на засіданні Кваліфікаційно-професійної дисциплінарної комісії Палати. Копія рішення надсилається рекомендованим листом або вручається особисто медику та особі, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, протягом п’яти робочих днів з дня прийняття рішення.

Стаття 30. Оскарження рішення у дисциплінарній справі

1. Медик чи особа, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до апеляційного комітету у складі Кваліфікаційно-професійної дисциплінарної комісії Палати.

2. За оскарження рішення колегії з розгляду скарг встановлюється збір у розмірі, що визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати, але не більшому, ніж 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на відповідний рік. Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.

3. Апеляційний комітет протягом тридцяти днів з дня отримання заяви про оскарження забезпечує її розгляд та приймає відповідне рішення.

4. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати може бути оскаржене до суду.

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти у сфері професійної діяльності застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Палати створюються на підставі рішення установчої Конференції представників медичних професій.

4. Конференції представників медичних професій проводяться не пізніше ніж через вісімнадцять місяців, а Стоматологічної Палати не пізніше ніж через дев’ять місяців, з дня набрання чинності цим Законом.

5. Обов’язок щодо організаційно-технічного забезпечення проведення установчої Конференції представників медичних професій покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я утворює робочу групу з питань проведення установчої Конференції представників медичних професій, до якої включаються профільні представники медичної спільноти та народні депутати України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я за поданням робочої групи з проведення Конференції представників медичних професій затверджує регламент Конференції та забезпечує публікацію оголошення про проведення Конференції на своєму веб-сайті не пізніше ніж за місяць до її проведення.

Про проведення установчої Конференції представників медичних професій складається протокол, який підписується головуючим та секретарем конференції.

7. До моменту встановлення порядку проходження безперервного професійного розвитку медиків органами професійного самоврядування професій безперервний професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я продовжує виконувати функції щодо розробки стандартів медичної допомоги (медичні стандарти), клінічних настанов та протоколів в сфері охорони здоров’я до завершення дванадцяти місяців з дня державної реєстрації Палати, якій належать повноваження у сфері затвердження відповідних стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних настанов та протоколів.

9. Повноваження Палат щодо визначення вимог до обсягів щорічної участі медиків у безперервному професійному розвитку набувають чинності з 01 січня 2023 року.

10. Медичні працівники здійснюють медичну діяльність без одержання свідоцтва про право на здійснення медичної діяльності протягом шести місяців з дня оголошення про забезпечення функціонування відповідного електронного реєстру працівників медичних професій.

11. Реєстрація Палат здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

12. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Внести до Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19 зі змінами) наступні зміни:

1) абзац дев’ятий частини першої статті 3 після слів «медичними та фармацевтичними працівниками,» доповнити словами «органами професійного самоврядування медичних професій,»;

2) Статтю 141 викласти в наступній редакції:

«Систему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є:

стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) — сукупність норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;

клінічний протокол — документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність;

клінічна настанова — документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблені з використанням методології доказової медицини на основі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях;

табель матеріально-технічного оснащення — документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями);

лікарський формуляр — перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я, крім клінічних протоколів та настанов, стандартів медичної допомоги (медичні стандарти) розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Клінічні протоколи, клінічні настанови та стандарти медичної допомоги (медичні стандарти) у сфері охорони здоров’я розробляються органами професійного самоврядування медичних професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є також інші норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоров’я.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я, а також для фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.»

3) статтю 15 доповнити частиною третьою:

«Органи професійного самоврядування медичних професій вирішують питання організації та діяльності медичних працівників в порядку, встановленому Законом»;

4) у статті 22:

назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 22. Контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я»;

доповнити частиною другою:

«Органи професійного самоврядування медичних професій, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль щодо якості надання медичної допомоги та дотриманням правил професійної етики медичних працівників.»;

5) у статті 33:

у частині першій після слова «трудових» доповнити словами «або цивільно-правових»;

після частини першої доповнити новою частиною наступного змісту:

«З медичними працівниками може бути укладено контракт.»

Частину другу й третю статті вважати частиною третьою й четвертою відповідно.

6) у статті 353 виключити третю частину;

7) у статті 44 третю частину викласти в такій редакції:

«Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, що не допущені до застосування в медичній практиці можуть застосовуватись у закладах охорони здоров’я, вимоги до яких встановлюються органом професійного самоврядування професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

8) у статті 74:

після частини першої доповнити частиною наступного змісту (відповідно вважати її частиною другою):

«Законом України «Про самоврядування медичних професій» встановлюються особливості доступу медичних працівників до професійної діяльності.»;

доповнити статтю частиною п’ятою:

«Порядок допуску до професійної діяльності осіб, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, за спеціальностями в яких діють органи професійного самоврядування медичних професій, визначається відповідно до Закону України «Про самоврядування медичних професій.»;

9) у статті 75:

у частині другій після слів «підготовки, перепідготовки» виключити слова «та підвищення кваліфікації»;

додати третю частину такого змісту:

«Особливості погодження навчальних планів, програм безперервного професійного розвитку, можуть бути визначені Законом України «Про професійне самоврядування медичних професій.»;

10) у частині другій статті 76 слова «Кабінетом Міністрів України» замінити на слова «органами професійного самоврядування медичних професій».

Голова Верховної Ради України Д. Разумков

 

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проєкту Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні»

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проєкту акта
Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

охорона здоров’я — система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’я

охорона здоров’я — система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, органами професійного самоврядування медичних професій, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

Стаття 141. Система стандартів у сфері охорони здоров’яСистему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є: стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) — сукупність норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики; клінічний протокол — уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність; табель матеріально-технічного оснащення — документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями); лікарський формуляр — перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є також інші норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоров’я.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я, а також для фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.

Стаття 141. Система стандартів у сфері охорони здоров’я

Систему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є: стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) — сукупність норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики; клінічний протокол — документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність; клінічна настанова — документ, що містить систематизовані положення стосовно медичної та медико-соціальної допомоги, розроблені з використанням методології доказової медицини на основі підтвердження їх надійності та доведеності, і має на меті надання допомоги лікарю і пацієнту в прийнятті раціонального рішення в різних клінічних ситуаціях; табель матеріально-технічного оснащення — документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями); лікарський формуляр — перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я, крім клінічних протоколів та настанов, стандартів медичної допомоги (медичні стандарти) розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Клінічні протоколи, клінічні настанови та стандарти медичної допомоги (медичні стандарти) у сфері охорони здоров’я розробляються органами професійного самоврядування медичних професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є також інші норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоров’я.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я, а також для фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики.

Стаття 15. Органи охорони здоров’я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Стаття 15. Органи охорони здоров’я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Органи професійного самоврядування медичних професій вирішують питання організації та діяльності медичних працівників в порядку, встановленому Законом.

Стаття 22. Державний контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров’я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Немає

Стаття 22. Контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров’я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Органи професійного самоврядування медичних професій, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль щодо якості надання медичної допомоги та дотриманням правил професійної етики медичних працівників.

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Немає

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

З медичними працівниками може бути укладено контракт.

Стаття 353. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я.

Лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, який отримав підготовку за відповідною спеціальністю і має кваліфікаційну категорію не нижче першої.

Стаття 353. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я.

Виключено

Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів

У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, можуть використовуватися в інтересах вилікування особи лише після отримання її письмової згоди. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) зазначені методи та засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди її батьків або інших законних представників, а щодо особи віком від 14 до 18 років — за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків або інших законних представників; щодо особи, цивільна дієздатність якої обмежується, — за її письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за письмовою згодою її законного представника. При отриманні згоди на застосування нових методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, особі та (або) її законному представнику повинна бути надана інформація про цілі, методи, побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати.

Порядок застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, зазначених у частині другій цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів

У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, можуть використовуватися в інтересах вилікування особи лише після отримання її письмової згоди. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) зазначені методи та засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди її батьків або інших законних представників, а щодо особи віком від 14 до 18 років — за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків або інших законних представників; щодо особи, цивільна дієздатність якої обмежується, — за її письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за письмовою згодою її законного представника. При отриманні згоди на застосування нових методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, особі та (або) її законному представнику повинна бути надана інформація про цілі, методи, побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, що не допущені до застосування в медичній практиці можуть застосовуватись у закладах охорони здоров’я, вимоги до яких встановлюються органом професійного самоврядування професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона

Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона

Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з органами професійного самоврядування медичних професій, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною діяльністю

Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Немає

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Немає

Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною діяльністю

Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам.

Законом України «Про самоврядування медичних професій» встановлюються особливості доступу медичних працівників до професійної діяльності.

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я.

Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Порядок допуску до професійної діяльності осіб, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, за спеціальностями в яких діють органи професійного самоврядування медичних професій, визначається відповідно до Закону України «Про самоврядування медичних професій.

Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Особливості погодження навчальних планів, програм безперервного професійного розвитку, можуть бути визначені Законом України «Про професійне самоврядування медичних професій.

Стаття 76. Присяга лікаря України

Випускники медичних спеціальностей вищих медичних навчальних закладів приносять Присягу лікаря України.

Текст Присяги лікаря України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 76. Присяга лікаря України

Випускники медичних спеціальностей вищих медичних навчальних закладів приносять Присягу лікаря України.

Текст Присяги лікаря України затверджується органами професійного самоврядування медичних професій.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті