Інформація для споживачів про харчові продукти

Відповідно до Угоди про асоціацію Україна почала гармонізацію законодавства про санітарні та фітосанітарні заходи із законодавством ЄС. Нині розроблено першочергові завдання щодо реформи харчової галузі, основними аспектами якої є комплексний підхід до реформування; зміни діючих вимог у харчовій галузі відповідно до європейського законодавства; спрощені умови для операторів ринку; захист інтересів споживачів. Як наслідок поставлених завдань було внесено ряд змін у законодавство про харчову продукцію, включаючи обов’язкове впровадження системи аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок (Hazard Analysis and Critical Control Point — НАССР).

6 грудня 2019 р. було прийнято Закон України «Про інформацію для споживачів про харчові продукти» (далі — Закон), що набув чинності 6 серпня 2019 р. Цей Закон приводить українські вимоги щодо інформації про харчові продукти у відповідність із Регламентом Європейського парламенту та ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 р. «Про надання споживачам інформації про харчові продукти». Закон встановлює правові та організаційні основи надання споживачам інформації про харчові продукти, перелік обов’язкової інформації на споживацькій етикетці, відповідальність операторів ринку та інші нововведення. Для продуктів, які відповідають вимогам попереднього законодавства, надано трирічний перехідний період, протягом якого дозволено їх виробництво та введення в обіг. Харчові продукти, випущені в обіг до закінчення перехідного періо­ду, можуть знаходиться на ринку України до настання кінцевої дати споживання або закінчення терміну придатності.

Наводимо перелік обов’язкової інформації для продуктів, які відповідають новому законодавству:

• назва харчового продукту;
• перелік інгредієнтів;
• інгредієнти, які спричиняють алергію та/або непереносимість;
• кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у випадках, передбачених Законом;
• кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру;
• мінімальний термін придатності або дата «Вжити до»;
• умови зберігання та/або використання (у разі потреби);
• найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт, а для імпортованих харчових продуктів — найменування та місцезнаходження імпортера;
• країна/місце походження — у випадках, передбачених Законом;
• інструкції з використання — у випадках, передбачених Законом;
• інформація про поживну цінність харчового продукту.

Поживна цінність

Законом внесено зміни в надання інформації про поживну цінність. Раніше обов’язковим було зазначення енергетичної цінності, а також інформації про білки, жири та вуглеводи. Вимога нового Закону для споживачів передбачає більш розгорнуту інформацію з уточненням даних про насичені жири, цукри та солі. Добровільно маркування може бути доповнене інформа­цією про мононенасичені, поліненасичені жири, поліоли, крохмаль, харчові волокна та, якщо такі є, вітаміни та мінеральні речовини.

Слід звернути увагу, що обов’язкове зазначення поживної цінності поширюється не на всі продукти. Додаток 4 до Закону містить низку винятків, таких як вода, жувальні гумки, желатин, дієтичні добавки та ін. Тобто харчові продукти, які не піддавалися переробці, або для яких зазначення поживної цінності не є визначальним фактором при виборі продукту. Також до винятків відносять малогабаритні продукти, якщо розмір упаковки не дозволяє розмістити цю інформацію.

Мінімальний термін придатності та дата «Вжити до»

Усе більше в мережі з’являється інформації про те, що новий Закон виключає чітке зазначення часових характеристик продукту. Звідки це пішло та як тепер зрозуміти, що продукт уже не можна вживати? Коли ми беремо продукт із полиці, то звикли шукати знайомі нам фрази «Вжити до», «Термін придатності», «Дата виробництва». Оновлені вимоги вносять нові поняття мінімального терміну придатності «Краще вжити до …» або «Краще вжити до кінця…», що стосується «Вжити до» — дана фраза залишається.

Ця практика запозичена в європейських сусідів «Best before» та «Best before end», основна мета якої полягає в тому, щоб покупець не викидав у сміття продукти, які деякий час все ще можна вживати після закінчення мінімального терміну придатності без ризику для здоров’я.

Існують продукти, які за своїми мікробіологічними властивостями не можуть довго зберігатися, і до таких застосовне формулювання «Вжити до», яке вказує на те, що продукт після цієї дати буде небезпечним для вживання (такі як сира риба, охолоджене м’ясо, молоко, яйця тощо).

Разом із тим, якщо дотримуватися певних умов зберігання, багато продуктів залишаються безпечними деякий час навіть після дати закінчення терміну придатності. Наприклад, твердий сир, чай, ковбасні вироби та інші, до таких продуктів використовуються фрази «Краще вжити до …» або «Краще вжити до кінця…». Варто звернути увагу, що якщо харчовий продукт зберігається не більше 3 міс, то достатньо зазначити день і місяць; якщо більше 3 міс, але менше 18 міс — достатньо зазначити місяць і рік; якщо більше 18 міс — достатньо зазначити рік.

Розмір шрифту

Інформація про харчовий продукт повинна розміщуватися на видному місці, її не слід приховувати або спотворювати іншими текстовими або графічними даними. Шрифт маркування повинен бути розбірливим і чітким. Висота малих літер повинна дорівнювати або перевищувати 1,2 мм (раніше — 0,8 мм). Якщо площа упаковки менше 80 см², то висота малих літер має бути не менше 0,9 мм.

Оператор ринку, відповідальний за інформацію

Звертаємо увагу імпортерів і виробників на необхідність зазначення оператора ринку, відповідального за інформацію про харчовий продукт. Згідно з визначенням у Законі — це оператор ринку, під найменуванням якого харчовий продукт вводиться та перебуває в обігу, а для імпортованих харчових продуктів — імпортер.

Раніше вимога Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів зобов’язувала зазначати організацію, яка приймає претензії від споживачів, у разі якщо це не виробник. Оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на маркування харчових продуктів, а Технічний регламент втратив юридичну силу з моменту підписання нового Закону — вимога щодо зазначення організації, яка приймає претензії, виключена в законодавстві про харчові продукти. З урахуванням інтересів споживачів, можливо, слід зазначати контакти, куди можна буде звернутися з побажаннями або претензіями для захисту своїх прав.

Країна походження

Раніше споживачі визначали країну походження продукту за інформацією про контакт­ні дані виробника, які зазначені на маркуванні. Але чи правильно це з огляду на те, що у виробництві харчових продуктів можуть використовуватися інгредієнти, які виробляються в інших країнах? Виникає питання: яка країна є країною походження продукту? Країна імпортованих інгредієнтів, які містяться у складі харчового продукту, чи країна, на території якої відбувається виробництво? Новий Закон розділяє поняття країни походження харчового продукту та основ­ного інгредієнта. Основний інгредієнт — інгредієнт або інгредієнти харчового продукту, вміст яких у продукті перевищує 50%, або які споживач зазвичай асо­ціює з назвою даного харчового продукту, для яких вимагається кількісне зазначення. Необхідно зазначати країну походження харчового продукту в таких випадках: для окремих видів м’яса; якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача; якщо країна походження основного інгредієнта не збігається з країною походження харчового продукту.

Алергени

Споживач, у якого є алергія на будь-яку речовину, завжди звертає увагу на склад продукту. Раніше при виборі продукту було складно визначити, чи входять такі інгредієнти до складу, оскільки він був не завжди зрозумілий споживачеві.

Новий Закон містить перелік алергенів і вимоги щодо форми зазначення їх у маркуванні. Варто звернути увагу, що даний перелік має винятки. У складі виробник акцентує увагу споживача на алергенах шляхом виділення шрифту, фону або іншим зручним способом на свій вибір. Наприклад, соєвий лецитин; знежирене молоко.

Добровільна інформація

Закон містить ряд вимог щодо інформації, яка зазначається в добровільному порядку. Вона повинна бути зазначена способом, який не зменшує місце, призначене для надання обов’язкової інформації. До основних вимог зазначення такої інформації належать такі: не повинна вводити споживача в оману; не повинна бути незрозумілою або заплутаною для споживача; за потреби повин­на базуватися на відповідних наукових даних.

Також описані вимоги щодо зазначення «натуральний». Використання такого визначення до молочних харчових продуктів дозволено, якщо продукт або інгредієнт відповідає ряду критеріїв, зокрема: не містить компонентів зі штучної сировини; не містить штучних барвників, ароматизаторів, консервантів, стабілізаторів, харчових добавок і підсолоджувачів; вироблений без використання методів генної інженерії; отриманий або вироблений із сировини переробки (фізичних, ферментативних, мікробіологічних процесів).

Спосіб і місце нанесення інформації

Обов’язкова інформація про харчовий продукт повинна бути чіткою, розбірливою, легкодоступною та, за потреби, наноситися способом, що унеможливлює її видалення. Інформація про назву та кількість продукту розміщується в одному полі зору. Також вся інформація має зазначатися на упаковці або на етикетці, прикріп­леній до неї. Варто звернути увагу, що Законом не забороняється використання стікера, на якому будуть зазначені всі обов’язкові пункти.

Дистанційний продаж

Останнім часом покупка через інтернет (Instagram, Facebook, інтернет-магазини тощо) стала дуже популярною. Це дуже зручно та швидко. Ми читаємо відгуки інших покупців, дивимося рейтинги та починаємо довіряти магазинам. Але чи захищені наші права в такому разі? Необхідно пам’ятати, що перш ніж здійснити покупку в інтернеті, варто звернути увагу на назву продавця, його місцезнаходження та порядок прийняття претензій. Часто така інформація відсутня.

Вимоги нового Закону зобов’язують надавати споживачеві інформацію про харчовий продукт для ознайомлення до здійснення покупки. Спосіб інформування визначає сам оператор ринку. Також забороняється брати плату зі споживача за отримання такої інформації. Однак такі вимоги не поширюються на харчові продукти, продаж яких здійснюється через торговельні автомати.

Мовні вимоги

Не варто забувати про те, що 16 липня 2019 р. набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який, у свою чергу, також містить ряд вимог до інформації про продукт. Головною вимогою мовного закону є зазначення інформації про продукт державною (українською) мовою. У той же час ним не забороняється дублювання інформації іншими мовами, але така інформація не повинна займати місце на упаковці, призначене для обов’язкової інформації про продукт. Також є вимога щодо зазначення топографічних назв, які повинні бути вказані українською мовою шляхом транскрипції з мови оригіналу. Основний перехідний період мовного закону становить 2 міс, але для значної частини положень встановлені перехідні періоди строком від 6 міс.

Одиниці СІ

Ще одна вимога Угоди про асоціацію, що вплинула й на маркування харчової продукції. З 1 січня 2021 р. маркування харчових продуктів буде здійснюватися з урахуванням міжнародних одиниць СІ. Згідно з вимогами наказу Мінекономрозвитку № 914 маркування продукції повинно містити одиниці виміру Міжнародної системи одиниць СІ (кілограми, сантиметри, літ­ри тощо). Наводимо приклад з урахуванням цих вимог: 100 мг (mg).

HACCP для операторів ринку

Хотілося б також нагадати операторам ринку харчової продукції про необхідність впровадження системи НАССР на виробничих потужностях.

Головні законодавчі акти щодо системи НАССР: закони України № 771 «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»; № 2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин».

Для поступового переходу національних виробників до впровадження системи НАССР на виробництві були встановлені перехідні періоди:

• з 20 вересня 2016 р. — обов’язковим є впровадження на всіх потужностях програм‑передумов системи НАССР (гігієнічні вимоги);
• з 20 вересня 2017 р. — впровадження системи НАССР на потужностях, які здійснюють діяльність із харчовими продуктами, у складі яких є необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей);
• з 20 вересня 2018 р. — впровадження системи НАССР на потужностях, які здійснюють діяльність із харчовими продуктами, у складі яких відсутні необроблені інгредієнти тваринного походження (крім малих потужностей);
• з 20 вересня 2019 р. — впровадження системи НАССР на малих потужностях.

Варто звернути увагу, що сертифікація постійно діючих процедур, що ґрунтуються на принципах HACCP, необов’язкова.

Відповідальною за проведення державного контролю на об’єктах є Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба). Відповідно до законодавства встановлені критерії, за якими визначається періодичність проведення планових перевірок. Вони розподілені залежно від ступеня ризику:

• дуже високий ступінь ризику: інспектування — не більше 4 разів на рік, аудит — не більше 1 разу на рік;
• високий ступінь ризику: інспектування — не більше 3 разів на рік, аудит — не більше 1 разу на рік;
• середній ступінь ризику: інспектування — не більше 2 разів на рік, аудит — не більше 1 разу на рік;
• низький ступінь ризику: інспектування — не більше 1 разу на рік, аудит — не більше 1 разу на 2 роки;
• незначний ступінь ризику: інспектування — не більше 1 разу на 2 роки, аудит не проводиться.

З квітня 2019 р. дозволена відеофіксація державного контролю не тільки інспекторів, але й об’єкта, на якому проводиться перевірка.

Державний контроль

При невиконанні обов’язків з впровадження системи НАССР передбачені штрафи відповідно до ст. 65 Закону України «Про державний конт­роль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин»: на юридичних осіб — 30 мінімальних заробітних плат (МЗП) (на початку 2019 р. — це 125 190 грн); на фізичних осіб — підприємців — 15 МЗП (на початку 2019 р. — 62 595 грн).

При невиконанні вимог Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» на оператора ринку також накладаються штрафи відповідно до ст. 65 Закону № 2042-VIII, а саме: 1) у разі надання неточної, недостовірної та незрозумілої для споживача інформації про харчовий продукт: на юридичних осіб — 15 МЗП (на початку 2019 р. — 62 595 грн); на фізичних осіб — підприємців — 10 МЗП (на початку 2019 р. — 41 730 грн); 2) у разі реалізації харчових продуктів, маркування яких не відповідає законодавству, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров’я людини: на юридичних осіб — 5 МЗП (на початку 2019 р. — 20 865 грн); на фізичних осіб — підприємців — 3 МЗП (на початку 2019 р. — 12 519 грн); 3) у разі ненадання інформації споживачеві щодо речовин та харчових продуктів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість: на юридичних осіб — 30 МЗП (на початку 2019 р. — 125 190 грн); на фізичних осіб — підприємців — 20 МЗП (на початку 2019 р. — 83 460 грн).

На закінчення

Хотілося б зазначити, що нововведення та зміни в законодавчих актах про харчову промисловість виводять українських операторів ринку на новий рівень ефективної конкуренції щодо якості та безпеки харчових продуктів. Новий Закон дає можливість споживачеві зробити усвідомлений вибір, враховуючи індивідуальні потреби та бажання кожного.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!