Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу в сфері охорони здоров’я

19 Червня 2020 10:55 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вноситься на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу в сфері охорони здоров’я».

Доповідати законопроєкт на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Дмитрієва О.О.

Народні депутати України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу в сфері охорони здоров’я

  1. Обґрунтування необхідності прийняття проєкту

З метою побудови якісної системи медичної освіти в Україні для забезпечення сфери охорони здоров’я медичними працівниками з високим рівнем підготовки, що передбачено Стратегією розвитку медичної освіти в Україні, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 р. № 95-р, потребує врегулювання питання освітнього процесу в сфері охорони здоров’я, зокрема в частині надання права науково-педагогічним працівникам закладів вищої освіти надавати медичну допомогу та участі лікарів-інтернів у наданні медичної допомоги.

Залучення науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що готують фахівців у сфері охорони здоров’я або здійснюють їх післядипломну освіту, які є співробітниками клінічних кафедр (далі — кафедральні співробітники), які не є штатними працівниками закладу охорони здоров’я (ЗОЗ), до надання медичної допомоги потребує негайного врегулювання. Про дану проблему регулярно інформують представники закладів вищої освіти та шляхи її вирішення неодноразово обговорювалися спільно з МОЗ України.

Станом на 2020 рік лише у закладах вищої освіти, що підпорядковані МОЗ України, працює більше 8500 кафедральних співробітників  і лише близько 1300 з таких мають законне право надавати медичну допомогу, оскільки працюють за сумісництвом у закладі охорони здоров’я. Спостерігається ситуація, що заклади охорони здоров’я часто відмовляються працевлаштовувати кафедральних співробітників, відповідно такі не мають права надавати медичну допомогу, а отже і не можуть забезпечити якісний освітній процес, зокрема практичну підготовку медичних кадрів.

Так, статтею 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я передбачено, що медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Тож, з моменту набрання чинності цим Законом (1993 рік, зі змінами від 2012 року), ним було чітко визначено, що обов’язковою умовою надання медичної допомоги є наявність трудових відносин між лікарем та закладом охорони здоров’я.

З метою забезпечення доступу до надання медичної допомоги кафедральними працівниками пропонується надати право таким працівникам надавати медичну допомогу не перебуваючи у трудових відносинах із закладом охорони здоров’я, тобто шляхом внесення змін до статті 33 Основ законодавства про охорону здоров’я. Безпосередньо організація освітнього процесу за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в сфері охорони здоров’я у закладах охорони здоров’я буде здійснюватися відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що також передбачено проєктом Закону.

З метою забезпечення якісного освітнього процесу, виконання програми підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря, завжди існувала необхідність залучення лікаря-інтерна до надання медичної допомоги. Дане положення визначено у підзаконних актах (постановах Кабінету Міністрів України, наказах) і роками реалізується на практиці. Зважаючи на вищу юридичну силу Закону, яким визначається перелік суб’єктів, які мають право надавати медичну допомогу, а також зважаючи на неможливість підготовки кваліфікованого медичного працівника без залучення його до практичної підготовки (участі у наданні медичної допомоги), є необхідним закріплення права на участь у наданні  лікарем-інтерном медичної допомоги. Саме для цього і з метою приведення у відповідність до формулювання та функціональних обов’язків особи: особа з вищою медичною освітою на етапі завершення закладу вищої освіти отримує кваліфікацію «лікар»  та бере участь у наданні медичної допомоги населенню, у Закон України «Про вищу освіту» і вноситься зміна щодо  заміни понять інтерн на лікар-інтерн.

  1. Цілі та завдання законопроєкту

Проєкт підготовлено з метою покращення  якісної медичної освіти в Україні для забезпечення сфери охорони здоров’я медичними працівниками з високим рівнем підготовки,  шляхом реалізації права на надання медичної допомоги науково-педагогічними працівникам закладів вищої (післядипломної) освіти, які відповідають кваліфікаційним характеристикам та реалізації права на участь у наданні медичної допомоги лікарями-інтернами.

  1. Загальна характеристика та основні положення проєкту

Проєктом пропонується внести зміни до таких законодавчих актів України: основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4; до Закону України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37–38.

  1. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Закон України «Про прокуратуру». Прийняття законопроєкту не потребує внесення змін до інших нормативно-правових актів.

  1. Фінансово-економічне обґрунтування законопроєкту

Реалізація проєкту Закону не потребує додаткових коштів з державного бюджету.

Для науково-педагогічних працівників закладу вищої освіти виплачується заробітна плата (основна), для тих науково-педагогічних працівників які працюють на клінічних кафедрах — додатково виплачується клінічна надбавка.

  1. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття проєкту дозволить забезпечити покращення освітнього процесу у сфері охорони здоров’я, шляхом реалізації права на надання медичної допомоги науково-педагогічними працівникам закладів вищої (післядипломної) освіти, які відповідають кваліфікаційним характеристикам та реалізації права на участь у наданні медичної допомоги лікарями-інтернами.

Народні депутати України

Проєкт

зареєстрований в Парламенті

17.06.2020 р. № 3671

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань організації освітнього процесу в сфері охорони здоров’я

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. До Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами):

1) Статтю 33 після частини першої доповнити новими частинами такого змісту:

«У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу, медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту, форма  якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організація освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я,  здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Участь у наданні всіх видів медичної допомоги, під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я, беруть лікарі-інтерни відповідно до положення затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

У зв’язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частиною п’ятою і шостою;

2) Статтю 35-2 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги».

Статтю 35-3 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«З метою забезпечення освітнього процесу третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги».

  1. До Закону України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37–38, ст. 2004 із наступними змінами):

1) У тексті частини третьої статті 36 слово «інтернів» замінити словосполученнями «лікарів (провізорів) -інтернів»;

2) Пункт 3 частини третьої статті 61 викласти в такій редакції:

«Лікар (провізор)-інтерн — особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів- інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики;».

ІІ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
  2. Частина перша підпункту 1 пункту 1 та частина перша підпункту 2 пункту 1 розділу I цього Закону діють протягом двох років з дня опублікування цього Закону.
  3. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань освіти в сфері охорони здоров’я»

Основи законодавства України про охорону здоров’я

Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19)

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

«У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу, медична допомога може надаватися науково-педагогічними працівниками закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту, форма  якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організація освітнього процесу у закладах охорони здоров’я за участі науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров’я, здійснюється відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Участь у наданні всіх видів медичної допомоги, під керівництвом лікаря закладу охорони здоров’я, беруть лікарі-інтерни відповідно до положення затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

Стаття 35-2. Вторинна (спеціалізована) медична допомога

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу також можуть надавати лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, де надається така допомога, або лікар, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа — підприємець, які отримали підготовку за відповідною спеціальністю (крім спеціальності «загальна практика — сімейна медицина«).

Лікуючого лікаря з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в закладі охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або уповноважена ним на прийняття відповідних рішень особа.

Стаття 35-2. Вторинна (спеціалізована) медична допомога

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу також можуть надавати лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, де надається така допомога, або лікар, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа — підприємець, які отримали підготовку за відповідною спеціальністю (крім спеціальності «загальна практика — сімейна медицина«).

У закладах охорони здоров’я з метою забезпечення освітнього процесу вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги».

Лікуючого лікаря з надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги в закладі охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або уповноважена ним на прийняття відповідних рішень особа.

Стаття 35-3. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, який отримав підготовку за відповідною спеціальністю і має кваліфікаційну категорію не нижче першої.

Стаття 35-3. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

З метою забезпечення освітнього процесу третинну  (високоспеціалізовану) медичну допомогу можуть надавати науково-педагогічні працівники закладів вищої (післядипломної) освіти, які здійснюють підготовку кадрів у сфері охорони здоров’я, за умови, що вони мають сертифікат лікаря-спеціаліста та отримали погодження керівника закладу охорону здоров’я на надання медичної допомоги пацієнту. Такі науково-педагогічні працівники також можуть бути лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги».

Закон України «Про вищу освіту»

Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 37-38, ст. 2004

Стаття 36. Вчена рада

3. Вчену раду закладу вищої освіти очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради закладу вищої освіти, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. До складу вченої ради закладу вищої освіти входять за посадами керівник закладу вищої освіти, заступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників закладу вищої освіти, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників закладу вищої освіти і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-стажистів, інтернів, лікарів-резидентів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування закладу вищої освіти відповідно до квот, визначених статутом вищого закладу вищої освіти.

Стаття 36. Вчена рада

3. Вчену раду закладу вищої освіти очолює її голова, який обирається таємним голосуванням з числа членів вченої ради закладу вищої освіти, які мають науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, на строк діяльності вченої ради. До складу вченої ради закладу вищої освіти входять за посадами керівник закладу вищої освіти, заступники керівника, керівники факультетів (навчально-наукових інститутів), учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування та виборних органів первинних профспілкових організацій працівників закладу вищої освіти, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів (начальників) кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників закладу вищої освіти і які працюють у ньому на постійній основі, виборні представники аспірантів, докторантів, слухачів, асистентів-стажистів, лікарів (провізорів)-інтернів, лікарів-резидентів, керівники виборних органів первинних профспілкових організацій студентів та аспірантів, керівники органів студентського самоврядування закладу вищої освіти відповідно до квот, визначених статутом вищого закладу вищої освіти.

Стаття 61. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти

3. До інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать:

3) інтерн — особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури;

Стаття 61. Особи, які навчаються у закладах вищої освіти

3. До інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать:

3) Лікар (провізор)-інтерн — особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря (провізора) закладу охорони здоров’я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)- інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги або фармацевтичної діяльності, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики;

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті