Проєкт постанови КМУ «Про затвердження Порядку запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції» (далі — проєкт постанови)

1.Резюме

Метою розробки проєкту постанови є визначення чіткої процедури запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції (далі — постанова). Розробка проєкту постанови, передбачена пунктом 126 Плану пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 1133-р.

2. Проблема, яка потребує розв’язання

Згідно з абзацом першим частини першої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі — Закон) державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Розширення сфери застосування вільних цін є одним з основних напрямів державної цінової політики (пункт 3 частини першої статті 4 Закону).

Проведена в Україні на початку 90-х років лібералізація цін значно скоротила вплив держави на процес ціноутворення і на сьогодні пряме державне регулювання охоплює близько 20% цін.

У період становлення повноцінної ринкової економіки механізми адміністративного регулювання цін мають гнучко поєднуватися з ринковими механізмами і супроводжуватись, зокрема, подальшим розширенням сфери застосування вільних (ринкових) цін із посиленням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Абзацом другим частини першої статті 12 Закону визначено, що державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте вказана норма Закону не застосовується через відсутність дієвого інструменту. Чинне на сьогодні Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 № 135, що визначає порядок державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, недосконале та не відповідає законодавству. У зв’язку з цим виникла необхідність розробки проєкту постанови.

Водночас виклики сьогодення потребують впровадження оперативних методів державного тимчасового втручання в цінові процеси. Так, наразі поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) в Україні спровокувало стрімке і неконтрольоване зростання цін на окремі види соціально значущих товарів, зокрема медичних виробів. Зокрема споживча ціна на маски медичні одноразові з початку карантину встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11.03.2020 № 211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зросла у десятки разів.

Практика державного регулювання цін на товари і послуги, стосовно яких запроваджені заходи контролю (проведення розслідування, винесення рішення антимонопольними органами тощо) поширена у країнах європейського Союзу, зокрема в Австрії, Норвегії, Хорватії. Світовий досвід запровадження державного регулювання цін урахований при розробці проєкту постанови.

3. Суть проєкту акта

Проєкт постанови затверджує Порядок, який визначає механізм запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, або вчиняють дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі — суб’єкти господарювання), встановлюючи такі ціни чи інші умови прид­бання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (далі — Порядок).

Передбачається, що підставою для розгляду питання щодо запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання є рішення органів Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у зловживанні монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин.

Рішення щодо запровадження державного регулювання цін згідно з проєктом Порядку приймається суб’єктами регулювання:

на загальнодержавних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Мінекономіки;

на ринках лікарських засобів і медичних виробів (загальнодержавних і регіональних) — МОЗ;

на ринках телекомунікаційних послуг (загальнодержавних і регіональних) — НКРЗІ;

на регіональних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проєкт Порядку визначає вичерпний перелік документів, який зобов’язані подати суб’єкти господарювання та встановлює мінімальний термін їх подання (10 робочих днів).

Проєктом Порядку також передбачено, що:

державне регулювання цін не може перевищувати 120 календарних днів;

державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію), прибуток від його продажу (реалізації) та включати інвестиційну складову частину;

запровадження державного регулювання цін здійснюється шляхом видання суб’єктом регулювання у межах своїх повноважень регуляторного акту, який розробляється, розглядається, приймається та оприлюднюється з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, у проєкті Порядку передбачені випадки, коли державне регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, що порушили вимоги законодавства про захист економічної конкуренції не застосовується.

4. Вплив на бюджет

Реалізація проєкту постанови не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів.

5. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт постанови буде винесений на громадське обговорення відповідно до вимог Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

6. Прогноз впливу

Проєкт постанови матиме вплив на ринкове середовище, суб’єктів господарювання всіх форм власності. Прогноз впливу додається.

7. Позиція заінтересованих органів

Проєкт постанови потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством охорони здоров’я України, Антимонопольним комітетом, Державною регуляторною службою України, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, обл(міськ)держадміністраціями та підлягає проведенню правової експертизи Міністерством юстиції України.

8. Ризики та обмеження

У проєкті постанови відсутні положення, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У проєкті постанови відсутні положення, які порушують принцип забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, у зв’язку з чим оцінка гендерного впливу проєкту акта не здійснювалась.

У проєкті постанови відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

Проєкт постанови не потребує проведення громадської антидискримінаційної експертизи.

У проєкті постанови відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Проєкт постанови не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

9. Підстава розроблення проєкту акта

Проєкт постанови розроблено відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та пункту 126 Плану пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 1133-р.

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства УкраїниІгор Петрашко

Проєкт

опубліковано на сайті Міністерства

розвитку економіки, торгівлі та

сільського господарства України

29.09.2020 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про затвердження Порядку запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем’єр-міністр УкраїниД.Шмигаль

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від __ 2020 р. № ____

ПОРЯДОК
запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції

1. Цей Порядок визначає механізм запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі — суб’єкти господарювання), яке полягає у зловживанні монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (далі — Порядок).

2. Дія цього Порядку не поширюється на товарні ринки, відносини на яких регулюються законами України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про житлово-комунальні послуги», «Про ринок природного газу ».

3. Для цілей цього Порядку терміни вживаються у такому значенні:

базовий період — календарний рік, що передує планованому періоду;

планований період — період тривалістю 12 місяців, на який здійснюється розрахунок ціни;

загальнодержавний товарний ринок — ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоп­люють територію держави;

регіональний товарний ринок — товарний ринок, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію одного або декількох регіонів (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі їх частин;

товар — продукція, роботи, послуги, що підлягають продажу (реалізації);

ціна — виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг), що підлягає продажу (реалізації), який застосовується як тариф, розмір плати, ставка або збір, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про ціни і ціноутворення», «Про захист економічної конкуренції».

4. Рішення щодо запровадження державного регулювання цін згідно з цим Порядком приймається такими суб’єктами регулювання:

на загальнодержавних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Мінекономіки;

на ринках лікарських засобів і медичних виробів (загальнодержавних і регіональних) — МОЗ;

на ринках телекомунікаційних послуг (загальнодержавних і регіональних) — НКРЗІ;

на регіональних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

5. Підставою для запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання у випадках, визначених пунктом 1 цього Порядку, є рішення органів Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у зловживанні монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (далі — рішення).

6. Антимонопольний комітет, не пізніше десяти робочих днів з дати підписання рішення, надсилає його через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади суб’єктам регулювання відповідно до їх повноважень, визначених у пункті 4 цього Порядку.

7. Суб’єкти регулювання розпочинають розгляд питання про запровадження державного регулювання цін не пізніше п’яти робочих днів з дати реєстрації рішення суб’єктом регулювання та направляють суб’єктам господарювання запит про надання інформації (далі — запит), зазначеної у пункті 8 цього Порядку.

Запит надсилається в електронному вигляді засобами електронної пошти суб’єкта регулювання, чи у паперовому вигляді рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Часом та датою отримання суб’єктом господарювання запиту є час та дата отримання файла на вузлі електронної пошти суб’єкта регулювання, або час та дата, які зазначені у повідомленні про вручення.

8. Суб’єкти господарювання, зобов’язані у терміни, встановлені у запиті, але не менше як протягом десяти робочих днів від дня його отримання, подати суб’єктам регулювання таку інформацію:

пояснювальну записку до розрахунку цін;

обсяги виробництва та/або реалізації товарів за попередній та базовий періоди, очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;

розрахунок рівнів цін на планований період;

розрахунок планованих витрат та динаміку фактичних витрат за попередній та базовий період, очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями;

розрахунок планованого прибутку з урахуванням суми капітальних інвестицій на планований період та динаміку відповідних показників за попередній, базовий і на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями;

інвестиційну програму (план капітальних інвестицій);

копії фінансової звітності (за попередній звітній період).

На вимогу суб’єктів регулювання надається інша додаткова інформація, пов’язана із розрахунками рівнів цін та витрат.

Відповідь на запит надається суб’єктами господарювання в електронному вигляді на електрон­ну адресу суб’єкта регулювання, чи у паперовому вигляді рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою та часом отримання суб’єктом регулювання відповіді на запит є дата та час її надходження на вузол електронної пошти суб’єкта регулювання, а у разі направлення відповіді рекомендованим листом з повідомленням про вручення — відмітка суб’єкта регулювання про час та дату її отримання.

Подання інформації в електронній формі здійснюються з урахуванням законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг».

9. Суб’єкти регулювання після отримання від суб’єктів господарювання інформації, визначеної пунктом 8 цього Порядку, але не пізніше десяти робочих днів після закінчення термінів надання інформації, встановлених у запиті, здійснюють аналіз отриманої інформації.

За результатами проведеного аналізу суб’єкт регулювання приймає рішення:

про доцільність та необхідність запровадження державного регулювання цін;

про спосіб державного регулювання цін згідно із статтею 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»;

про термін дії державного регулювання цін.

Під час прийняття рішення про доцільність та необхідність запровадження державного регулювання цін повинно братися до уваги:

можливість усунення чи послаблення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку;

можливість усунення негативних наслідків зловживання монопольним (домінуючим) становищем для споживачів без запровадження державного регулювання цін;

негативні наслідки запровадження державного регулювання цін для функціонування ринку та їх співвідношення з очікуваними позитивними наслідками для споживачів від запровадження такого регулювання.

Державне регулювання цін не застосовується у випадках, якщо:

монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку може бути усунуто протягом двох місяців; та/або,

негативні наслідки для споживачів від встановлення цін, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку, можуть бути усунуті протягом двох місяців, без запровадження державного регулювання цін на відповідному(них) ринку(ах); та/або

негативні наслідки від застосування державного регулювання цін для функціонування ринку переважатимуть позитивні наслідки для споживачів від його запровадження.

10. У разі ненадання суб’єктом господарювання, у встановлені у запиті терміни, інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, суб’єкти регулювання визначають рівень державних регульованих цін, керуючись даними статистики, основними прогнозними макропоказниками економічного і соціального розвитку України.

11. До опрацювання питання запровадження державного регулювання цін суб’єкти регулювання, у разі потреби, можуть залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади (в тому числі із спеціальним статусом), підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками).

12. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію), прибуток від його продажу (реалізації)) та включати інвестиційну складову частину.

13. У разі запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, діяльність яких охоплює декілька регіональних товарних ринків, суб’єкти регулювання узгоджують між собою та застосовують єдиний спосіб державного регулювання цін.

14. Строк дії державних регульованих цін на товари суб’єктів господарювання, запроваджених згідно з цим Порядком, не може перевищувати 120 календарних днів.

15. Запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання здійснюється шляхом видання суб’єктом регулювання у межах своїх повноважень регуляторного акту, який розробляється, приймається та оприлюднюється з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

16. Державне регулювання цін не може бути запроваджено раніше, ніж через два місяці після одержання суб’єктами регулювання рішення органу Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Державне регулювання цін не може бути запроваджено суб’єктами регулювання, якщо рішення органу Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 5 цього Порядку, визнано судом недійсним або якщо дію такого рішення зупинено.

17. Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання державних регульованих цін, запроваджених відповідно до цього Порядку, здійснюється Держпродспоживслужбою.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції» (далі — проєкт постанови)

I. Визначення проблеми

У період становлення повноцінної ринкової економіки механізми адміністративного регулювання цін мають гнучко поєднуватися з ринковими механізмами і супроводжуватись, зокрема, розширенням сфери застосування вільних (ринкових) цін із посиленням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Абзацом другим частини першої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі — Закон) визначено, що державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Проте вказана норма Закону не застосовується через відсутність дієвого інструменту. Чинне на сьогодні Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 № 135, що визначає порядок державного цінового регулювання на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, недосконале та не відповідає законодавству.

Актуальність затвердження механізму державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, значно зростає в умовах надзвичайних ситуацій. Зокрема епідемічна ситуація в країні, обумовлена поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), спровокувала ажіотажний попит і стрімке зростання цін на окремі види товарів, що мають істотну соціальну значущість, та товарів протиепідемічного призначення. Ціновий моніторинг, який проводився Антимонопольним комітетом, свідчить, що ціни на певні продукти та засоби індивідуального захисту зростали синхронно в різних торгівельних мережах, що може свідчити про антиконкурентну поведінку учасників ринку. Коли ціноутворення відбувається під впливом ажіотажного попиту та обмеженої кількості товаровиробників, може мати місце свідоме утримання високих цін внаслідок домовленості між цими товаровиробниками.

Слід зазначити, що практика державного регулювання цін на товари і послуги, стосовно яких запроваджені заходи контролю (проведення розслідування, винесення рішення антимонопольними органами тощо) поширена у країнах Європейського Союзу, зокрема в Австрії, Норвегії, Хорватії. Світовий досвід запровадження державного регулювання цін урахований при розробці проєкту постанови.

Таким чином, прийняття проєкту постанови є необхідним, оскільки:

проблема не може бути розв’язана за допомогою ринкових механізмів, у зв’язку з тим, що адміністративне регулювання ціноутворення досягається за допомогою, прийнятих нормативних актів;

проблема не може бути розв’язана за допомогою діючих регуляторних актів, оскільки чинний регуляторний акт, який вирішує описану проблему, не відповідає нормам діючого законодавства та не ураховує світовий досвід;

розробка проєкту постанови передбачена пунктом 126 Плану пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 1133-р.

Проєкт постанови затверджує Порядок, який визначає механізм запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, або вчиняють дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі — суб’єкти господарювання), встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (далі — Порядок).

Передбачається, що підставою для розгляду питання щодо запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання є рішення органів Антимонопольного комітету про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у зловживанні монопольним становищем у вигляді встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин (далі — рішення АМКУ).

Рішення щодо запровадження державного регулювання цін згідно з проєктом Порядку приймається суб’єктами регулювання:

на загальнодержавних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Мінекономіки;

на ринках лікарських засобів і медичних виробів (загальнодержавних і регіональних) — МОЗ;

на ринках телекомунікаційних послуг (загальнодержавних і регіональних) — НКРЗІ;

на регіональних товарних ринках, за винятком ринків лікарських засобів і медичних виробів та телекомунікаційних послуг, — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проєкт Порядку визначає вичерпний перелік документів, який зобов’язані подати суб’єкти господарювання та встановлює мінімальний термін їх подання (10 робочих днів).

Проєктом Порядку також передбачено, що:

державне регулювання цін не може перевищувати 120 календарних днів;

державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію), прибуток від його продажу (реалізації) та включати інвестиційну складову частину;

запровадження державного регулювання цін здійснюється шляхом видання суб’єктом регулювання у межах своїх повноважень регуляторного акту, який розробляється, розглядається, приймається та оприлюднюється з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, у проєкті Порядку передбачені випадки, коли державне регулювання цін на товари суб’єктів господарювання − порушників вимог законодавства про захист економічної конкуренції не застосовується.

Основні групи (підгрупи), на які проблеми справляють вплив:

ІІ. Цілі державного регулювання

Цілями державного регулювання є встановлення чіткої процедури запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, або вчиняють дії, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин.

ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

1.Визначення альтернативних способів

Як альтернативу до запропонованого регулювання можна розглянути, так званий «status quo», тобто збереження чинного регулювання зазначених питань.

2.Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей

Оцінка впливу на сферу інтересів держави

Оцінка впливу на сферу інтересів громадян

Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання

У 2018 році в Україні зареєстровано 1 840 тис. суб’єктів господарювання, діяльність яких охоплює всі види економічної діяльності. З них суб’єктів великого підприємництва — 0,446 тис. одиниць, середнього — 16,5 тис., малого — 1 823 тис. одиниць (з них 1765 тис. одиниць є суб’єктами мікропідприємництва).

Реалізація постанови вчинятиме тимчасовий регуляторний вплив лише на тих суб’єктів господарювання, стосовно яких будуть прийняті рішення АМКУ про визнання вчинення ними порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За даними Антимонопольного комітету, за період 2017–2019 років відповідні рішення були прийняті органами Комітету стосовно 79 суб’єктів господарювання, або в середньому 26 за рік (у 2017 р. — 36, 2018 р. — 17, 2019 р. — 36).

Довідково: за даними АМКУ у 2017–2019 рр. у сфері охорони здоров’я, лікарських та медичних виробів було прийнято 4 рішення (у 2017 р. — 2, 2018 р. — 0, 2019 р. — 2).

Враховуючи викладене, для цілей аналізу регуляторного впливу було зроблено припущення про те, що максимальна кількість суб’єктів господарювання, на яких може вчиняти вплив прийняття постанови складатиме 25 одиниць. Всі суб’єкти господарювання на яких може розповсюджуватися регулювання будуть відноситися до суб’єктів великого, середнього, малого та мікропідприємництва за наступним розподілом:

IV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення встановлених цілей

Вибір оптимального альтернативного способу здійснено з урахуванням системи бальної оцінки ступеня досягнення визначених цілей.

Вартість балів визначається за чотирибальною системою оцінки ступеня досягнення визначених цілей, де:

4 — цілі прийняття регуляторного акта, які можуть бути досягнуті повною мірою (проблема більше не існуватиме);

3 — цілі прийняття регуляторного акта, які можуть бути досягнуті майже повною мірою (усі важливі аспекти проблеми не існуватимуть);

2 — цілі прийняття регуляторного акта, які можуть бути досягнуті частково (проблема значно зменшиться, деякі важливі та критичні аспекти проблеми залишаться нерозв’язаними);

1 — цілі прийняття регуляторного акта, які не можуть бути досягнуті (проблема продовжує існувати).

Враховуючи вищенаведені позитивні та негативні сторони альтернативних способів досягнення встановлених цілей, доцільно прийняти розроблений проєкт постанови.

V. Механізми та заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми

З метою досягнення цілей, визначених у розділі ІІІ аналізу регуляторного впливу, пропонується погодити проєкт постанови.

Кроки, які необхідно здійснити органам влади для розв’язання проблеми, у разі прийняття постанови та затвердження Порядку державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції:

1) АМКУ надсилає суб’єктам регулювання (Мінекономіки, МОЗ, НКРЗІ, обл(міськ)держадміністраціям), визначеним Порядком, рішення відповідно до їх повноважень;

2) суб’єкти регулювання надсилають запити суб’єктам господарювання, стосовно яких АМКУ було прийнято рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, щодо надання інформації, перелік якої визначений Порядком;

3) суб’єкти регулювання після отримання інформації від суб’єктів господарювання здійснюють її аналіз та приймають рішення про доцільність запровадження державного регулювання цін;

4) суб’єкти регулювання, у разі визнання доцільності запровадження державного регулювання, обирають спосіб такого регулювання, керуючись статтею 13 Закону про ціни, визначаються щодо кількісних індикаторів державного регулювання цін, визначають строк такого регулювання у межах встановленого Порядком граничного терміну;

5) суб’єкти регулювання видають у межах своїх повноважень регуляторний акт щодо державного регулювання цін, який розробляється, приймається та оприлюднюється з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

6) суб’єкти регулювання забезпечують інформування громадськості та суб’єктів регулювання про вимоги регуляторного акта шляхом його оприлюднення на офіційних вебсайтах;

7) Держпродспоживслужба забезпечує контроль за дотриманням суб’єктами господарювання державних регульованих цін, запроваджених згідно з Порядком, керуючись при цьому відповідними нормами Закону про ціни, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кроки, які необхідно здійснити суб’єктам господарювання, які визнані рішенням АМКУ такими, що вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у разі прийняття постанови та затвердження Порядку:

1) надати у визначені терміни, запитувану суб’єктами регулювання інформацію, перелік яких затверджений Порядком;

2) ознайомитися з вимогами державного регулювання (пошук та опрацювання регуляторного акту в мережі Інтернет);

3) дотримуватися дисципліни цін.

Розв’язання проблеми можливе лише шляхом прийняття проєкту постанови.

VІ. Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні проваджувати або виконувати ці вимоги.

Реалізація регуляторного акта не потребуватиме додаткових витрат та ресурсів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб.

Можливість виконання вимог регуляторного акта оцінюється як висока, оскільки у розпорядженні компетентних органів та суб’єктів господарювання, на яких поширюватимуться відповідні вимоги, є достатньо ресурсів для їх виконання.

Витрати органів виконавчої влади на виконання вимог регуляторного акта відсутні.

Державне регулювання за проєктом постанови не передбачає утворення нового державного органу або нового структурного підрозділу діючого органу.

VІI. Обґрунтування строку дії акта

Дія цього регуляторного акта встановлюється на необмежений строк, оскільки він регулює відносини, які мають пролонгований характер. Зміна строку дії регуляторного акта можлива в разі зміни міжнародно-правових актів чи законодавчих актів України вищої юридичної сили, на виконання яких розроблений цей проєкт регуляторного акта.

Термін набрання чинності регуляторним актом — з дня його офіційного оприлюднення.

VІII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта

Прогнозними значеннями показників результативності регуляторного акта є:

1. Кількість суб’єктів господарювання, на яких поширюватиметься дія акта — незначний не більше 0,9% від загальної кількості зареєстрованих великих суб’єктів господарювання та не більше 0,1% по середніх та малих суб’єктах.

2. Розмір коштів і часу, які витрачаються суб’єктами господарювання у зв’язку із виконанням вимог акта — низький;

3. Рівень поінформованості суб’єктів господарювання та (або) фізичних осіб із основними положеннями проєкту регуляторного акта — високий, оскільки зазначений проєкт акта розміщений на офіційному вебсайті Мінекономіки (http://www.me.gov.ua) в розділі «Документи» підрозділ «Обговорення проєктів документів».

Показниками результативності регуляторного акта є:

1) кількість випадків запровадження державного регулювання цін на товари суб’єктів господарювання, які порушили вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

2) відсоток зміни цін на відповідні товари та послуги внаслідок застосування механізму державного регулювання цін;

3) динаміка цін у відповідній сфері державного цінового регулювання.

ІX. Визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Відносно цього регуляторного акта повинно послідовно здійснюватися базове, повторне та періодичне відстеження його результативності. Зокрема:

базове відстеження результативності регуляторного акта буде проведено після набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності цього акта;

повторне відстеження результативності — через рік з дня набрання ним чинності, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим актом;

періодичне відстеження результативності — один раз на кожні три роки починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

Метод проведення відстеження результативності — статистичний.

Вид даних, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності — статистичні та дані моніторингу, який здійснюватиметься Держстатом, Мінекономіки, МОЗ, НКРЗІ, обл(міськ)держадміністраціями тощо.

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватися Мінекономіки протягом усього терміну його дії шляхом розгляду інформації, яка надійде до Міністерства.

Додаток: на 4 арк.

Міністр розвитку економіки, торгівлі та

сільського господарства України Ігор Петрашко

«____»__________ 2020 року

ВИТРАТИ
на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта

Розрахунок відповідних витрат на одного суб’єкта господарювання

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!