Звітність та перекваліфікацію представництв нерезидентів обговорила команда Martyniv Law

Після малої податкової реформи представництва зіткнулися зі зміною правил визначення прибутків та звітування, про що детально розповіла Яна Жолобецька. Якщо представництво є постійним, то для цілей оподаткування на території України воно прирівнюється до платника з податку на прибуток за загальними правилами. Крім того, оподатковані прибутки такого представництва мають корелювати з прибутками незалежних підприємств.

Лектор проаналізувала законопроєкти, які вплинули на порядок визначення прибутків представництв на території України та згадала про існування законопроєкту від 07.09.2020 р. № 4065, який готується до другого читання.

Норми даного законопроєкту мають на меті продов­жити застосування коефіцієнту 0,7 до суми доходів до кінця 2020 р. Разом з тим, на думку лектора, постійні представництва за результатами діяльності 2020 р. мають визначити прибутки без застосування коефіцієнту 0,7 та відзвітувати про них у формі чинної декларації з податку на прибуток.

Доповідач також нагадала учасникам, що з 1 грудня 2020 р. діє нова форма декларації з податку на прибуток, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 29.10.2020 р. № 649. Цим же наказом було скасовано форми та порядок розрахунку податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво.

Через додаток РІ (призначений для відображення податкових різниць, які є механізмом коригування фінансового результату до оподаткування) можна збільшити чи зменшити такий фінансовий результат, у тому числі на суму розрахованих прибутків за ст. 39 Податкового кодексу України (ПКУ).

Також Я. Жолобецька розглянула позицію Державної податкової служби (ДПС) в індивідуаль­ній податковій консультації від 01.07.2020 р. № 2626/6/99-00-05-05-02-06/ІПК щодо питання «Як розраховувати обсяг прибутку постійного представництва відповідно до положень ст. 39 ПКУ?». Мова йде про наступний порядок дій:

• провести функціональний аналіз діяльності нерезидента через його постійне представництво в Україні;
• визначити характер взаємовідносин між постійним представництвом, нерезидентом та контрагентами постійного представництва й нерезидента;
• обрати найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення;
• знайти зіставні операції або незалежних юридичних осіб, які здійснюють зіставну діяльність відповідно до функціонального профілю постійного представництва;
• розрахувати діапазон цін (рентабельності) відповідно до даних відібраних зіставних операцій або незалежних юридичних осіб.

Згадані нововведення несуть суттєві ускладнення для представництв, які вважають себе некомерційними, але через формальні процедури реєстрації обліковуються в податковому органі як постійні.

Окрім того, з 1 січня 2021 р. запрацює нова форма та порядок звітування щодо податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску. На сайті Міністерства фінансів для обговорення було розміщено проєкт наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4», яким пропонується така уніфікована форма.

Це означає, що ні окремих форм 1ДФ (податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку), ні окремих звітів щодо єдиного соціального внеску з початку 2021 р. не буде.

Андріана Мартинів відзначила, що некомерційним підприємствам рекомендовано пройти «тест» на некомерційність, щоб зважено та обґрунтовано прий­няти рішення щодо звітування в принципі. Для представництв, які визнають себе постійними, знадобиться певний час, аби відпрацювати метрологію та розробити політики трансфертного ціноутворення. Розширення характеристик постійного представництва торкнулося не лише класичних представництв. Багато питань виникає у:

• нерезидентів, що мають на території України нерухомість та передають її в оренду;
• трейдерів, що зберігають майно на терміналах і експортують за межі митної території України;
• нерезидентів, що мають в Україні склади з імпортованою продукцією;
• українських компаній-посередників, що мають взаємовідносини з нерезидентами, і питома вага виручки (доходу) яких значною мірою формується за рахунок такого нерезидента чи пов’язаних з ним осіб.

Варто відзначити, що нове трактування постійних представництв відповідно до ПКУ не відповідає положенням міжнародних конвенцій щодо уникнення подвійного оподаткування за участю України.

А. Мартинів зауважила, що деякі з ризиків перекваліфікації можна зняти на рівні перегляду бізнес-процесів у групі компаній та їх належного документального оформлення. Нерезиденти, які задаються питанням, чи передбачає їх діяльність створення постійного представництва в Україні, рекомендується пройти так званий «тест» на діяльність.

Володимир Куценко розповів про загальні принципи роботи Ради бізнес-омбудсмена та про порядок розгляду скарг її інспекторами. Лектор навів перелік державних органів, з якими Рада бізнес-омбудсмена уклала меморандуми про співпрацю. Серед таких державних органів є і ДПС.

Крім того, В. Куценко розповів про скарги, які розглядалися Радою бізнес-омбудсмена від представництв нерезидентів. Серед кейсів, які закінчилися успішним врегулюванням на рівні адміністративного оскарження, на заході було розглянуто скаргу від представництва на орган ДПС.

Так, у ході перевірки ДПС встановлено, що у 2016–2017 рр. єдиним джерелом доходу представництва було фінансування, отримане від головної компанії. Представництво здійснювало в Україні реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та замовлення рекламної продукції щодо ліків.

Контролюючий орган дотримувався позиції, що представництво провадило діяльність на користь інших підприємств, окрім власної головної компанії, тому не підпадає під виняток, передбачений п.п. «е» п. 4 ст. 5 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень та є «постійним представництвом» у розумінні вказаної Конвенції та ПКУ.

Інспектор Ради поінформував, що брав участь в адміністративному оскарженні рішень, а також звернувся до ДПС України зі своєю письмовою позицією, яка полягала в тому, що виробництво лікарських засобів на замовлення (на умовах аутсорсингу) без передачі виробникові прав на такі ліки є досить поширеною практикою на світовому фармацевтичному ринку.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!