Майже половина людей, госпіталізованих з COVID-19, відмічають принаймні один хронічний симптом через рік після виписки, згідно з даними нового великого дослідження, авторам якого ще належить оцінити динаміку одужання групи осіб, які перенесли COVID-19, через 12 міс після хвороби.
Найбільш частими стійкими симптомами є стомлюваність, м’язова слабкість і задишка.
У цілому через 12 міс у людей, що перехворіли на COVID-19, виявляли більше проблем з рухливістю, болем або дискомфортом, тривогою або депресією, і у них відмічали більш низькі показники самооцінки якості життя, ніж у їх однолітків без COVID-19, повідомляють дослідники.
Дослідження було опубліковано в журналі «The Lancet».
«У той час як більшість із заражених одужали, у деяких пацієнтів проблеми зі здоров’ям зберігалися, особливо у тих, хто знаходився в критичному стані під час перебування в лікарні. Наші результати показують, що одужання деяких пацієнтів займе більше 1 року, і це слід враховувати при плануванні надання медичних послуг після пандемії», — зазначив співавтор дослідження Бінь Цао (Bin Cao).
«Такі симптоми, як постійна втома, задишка і депресія, можуть виснажити не один мільйон людей у всьому світі. Тривалий COVID — це сучасна медична проблема першого порядку», — йдеться в редакційній статті «The Lancet».
Деталі дослідження
Б. Цао і його колеги вивчали дані 1276 пацієнтів з COVID-19 (середній вік 59 років; 53% чоловіків), виписаних із лікарні в Ухані, Китай, у період з 7 січня до 29 травня 2020 р. Пацієнти були обстежені через 6 і 12 міс з дати, коли вони вперше відчували симптоми COVID-19.
Багато симптомів COVID-19 минають з часом, незалежно від тяжкості захворювання. Проте 49% пацієнтів все ще відмічали хоча б 1 симптом через 12 міс після гострого захворювання у порівнянні з 68% через 6 міс.
Найбільш частими симптомами були стомлюваність і м’язова слабкість, які спостерігалися у 52% пацієнтів через 6 міс і у 20% через 12 міс. У порівнянні з чоловіками жінки в 1,4 рази частіше повідомляли про стомлюваність або м’язову слабкість.
Пацієнти, які отримували кортикостероїди під час гострої фази COVID-19, у 1,5 рази частіше відчували втому або м’язову слабкість через 12 міс у порівнянні з тими, хто не отримував кортикостероїди.
30% пацієнтів повідомили про задишку через 12 міс — це трохи більше, ніж тих, хто відмічав таке явище через 6 міс (26%). Задишку частіше відмічали у найбільш тяжких пацієнтів, які мали потребу в підключенні до апарату штучної вентиляції легенів під час перебування в лікарні (39%), у порівнянні з тими, хто не потребував кисневої терапії (25%).
Під час перевірки через 6 міс 349 учасників дослідження пройшли легеневі функціональні тести, а 244 з цих пацієнтів пройшли той же тест через 12 міс.
Показники спірометрії та об’єму легень у більшості цих пацієнтів були в межах норми через 12 міс. Однак порушення дифузії в легенях спостерігалося приблизно у 20–30% осіб, які перенесли COVID-19 середнього ступеня тяжкості, і у 54% пацієнтів, які перебували в критичному стані.
У порівнянні з чоловіками, у жінок майже в 3 рази частіше відмічали дифузне ураження легень через 12 міс.
Психічне здоров’я
Серед тих пацієнтів, які працювали повний або неповний робочий день до зараження COVID-19, більшість повернулися до своєї попередньої роботи (88%). Також більшість хворих повернулися до свого рівня зайнятості, який був до захворювання (76%) протягом 12 міс.
Серед тих, хто не повернувся до своєї попередньої роботи, 32% вказали на зниження фізичної активності, 25% не бажали виконувати свою роботу і 18% були безробітними.
Як показали багато інших досліджень, COVID-19 може позначитися на психічному здоров’ї. У цій когорті дещо більше пацієнтів повідомили про тривогу або депресію через 12 міс, ніж через 6 міс (23% проти 26%). У порівнянні з чоловіками жінки в два рази частіше вказували на наявність тривоги або депресії.
«Ми ще не до кінця розуміємо, чому симптоми з боку психіки дещо частіше відмічають у тих, хто переніс COVID-19 через 1 рік, ніж через 6 міс. Це може бути викликано біологічним процесом, пов’язаним із самою вірусною інфекцією, або імунною відповіддю організму на неї. Причина також може бути у зменшенні соціальних контактів, самотності, неповному відновленні фізичного здоров’я або втраті роботи через хворобу. У майбутньому необхідні довгострокові дослідження за участю пацієнтів, що перенесли COVID-19, щоб ми могли краще зрозуміти довгострокові наслідки хвороби для фізичного і психічного здоров’я », — наголосив співавтор дослідження Сяоін Гу (Xiaoying Gu).
Автори застерігають, що ці висновки стосуються групи пацієнтів з однієї лікарні в Китаї і що дана когорта включає лише невелике число пацієнтів, які знаходилися в реанімації (94 з 1276; 7,4%).
За матеріалами www.medscape.com
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим