З метою зниження температури тіла широко застосовуються такі препарати, як парацетамол та ібупрофен. Обидва мають жарознижувальну активність, поряд з цим ібупрофен виявляє ще й виражену протизапальну та знеболювальну дію. Парацетамол та ібупрофен також характеризуються різними профілями безпеки. Так, варто відмітити, що при застосуванні парацетамолу існує ризик розвитку серйозного побічного ефекту — ураження печінки. Зазвичай гепатотоксичність препарату виявляється при передозуванні, проте описані випадки гепатотоксичних реакцій і при прийомі в терапевтичних дозах. Токсичність парацетамолу зумовлена особливостями його метаболізму. Близько 5–10% препарату окиснюється під впливом ферментів системи цитохрому із утворенням токсичного метаболіту, який знешкоджується антиоксидантом — глутатіоном. У разі передозування парацетамолу та/або нестачі глутатіону згаданий вище токсичний метаболіт, уникнувши деактивації, може зв’язуватися з гепатоцитами і викликати їх некроз. При прийомі високих доз препарату — дорослим у добовій дозі >4 г — протягом декількох днів призводить до виснаження запасів глутатіону і накопичення токсичного метаболіту парацетамолу. Клінічні симптоми ураження печінки, викликаного парацетамолом, зазвичай проявляються при розвитку гострого гепатоцелюлярного некрозу, тобто через 2–5 днів після застосування препарату. Особливо небезпечне передозування парацетамолу на фоні вживання алкоголю, дієти, зокрема зі зниженим вмістом білка, ожиріння та цукрового діабету. Крім того, з обережністю слід застосовувати парацетамол в осіб із сімейним анамнезом гепатотоксичних реакцій при застосуванні препарату (Ушкалова Е.А., 2004). Таким чином, гостре передозування парацетамолу може викликати потенційно летальні ураження печінки, а у деяких осіб така реакція може розвинутися навіть після прийому терапевтичної дози, що, можливо, пов’язано з наявністю субклінічних факторів ризику, таких як статус «швидкого метаболізатора», дефіцит глутатіону або обидва (Sharma C.V., Mehta V., 2014).
У свою чергу, ефективність та безпека ібупрофену у дорослих доведена в численних клінічних дослідженнях. Відповідно до результатів досліджень жарознижувальний ефект ібупрофену в дозі 7,5 мг/кг маси тіла перевищує такий парацетамолу в дозі 10 мг/кг маси тіла. Жарознижувальна дія після застосування ібупрофену розвивається дуже швидко — вже через 15 хв, тривалість ефекту сягає 8 год, а покращення загального стану пацієнта, що погіршився внаслідок підвищення температури тіла, відмічається в перші 24 год (Hay A.D. et al., 2008; Narayan K. et al., 2017). Крім того, завдяки протизапальному ефекту дозволяє усунути запалення — джерело розвитку таких симптомів, як підвищення температури тіла та біль (Рождественский Д.А., 2016). У разі наявності вираженого запалення ібупрофен більш ефективний ніж парацетамол, адже останній не чинить протизапальної дії (Poddighe D. et al., 2018; Barbagallo M., Sacerdote P., 2019).
Поряд із високою ефективністю ібупрофен має значні переваги перед більшістю інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) щодо безпеки. Так, за результатами метааналізу, в якому оцінювали роль різних НПЗП в етіології серйозних шлунково-кишкових ускладнень, ібупрофен виявився найменш токсичним серед усіх (Henry D. et al., 1996). Результати іншого фармакоепідеміологічного дослідження 5 широко застосовуваних НПЗП (ібупрофен, диклофенак, напроксен, індометацин та піроксикам) також підтвердили, що ібупрофен є найбезпечнішим серед них (Valat J.P., Flipo R.M., 2003). Ще в одному метааналізі показано, що при застосуванні ібупрофену в дозах до 1200 мг/добу частота його побічних реакцій не відрізняється від такої при застосуванні плацебо (Kellstein D.E. et al., 1999).
Важливою перевагою ібупрофену порівняно з парацетамолом є більш широкий діапазон терапевтичної дії та нижча токсичність при передозуванні. Передозування ібупрофену є відносно поширеним явищем, проте воно вкрай рідко призводить до розвитку серйозних побічних реакцій (Volans G. et al., 2003). На відміну від передозування парацетамолу при передозуванні ібупрофену не включаються додаткові патофізіологічні механізми, а лише посилюються властиві йому фармакологічні ефекти. Ібупрофен не утворює токсичних метаболітів, його токсичність після передозування нижча і він має відносно вищий терапевтичний індекс (приблизно в 4 рази вищий, ніж у парацетамолу) (Морозова Т.Е. и соавт., 2013).
Який ібупрофен обрати?
НУРОФЄН® ФОРТЕ — оригінальний ібупрофен виробництва британської компанії «Reckitt Benckiser», що випускається у формі таблеток по 400 мг. НУРОФЄН® ФОРТЕ показаний для симптоматичного лікування головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, дисменореї, невралгії, болю у спині, суглобах, м’язах, а також при ознаках застуди і грипу. Таким чином, ібупрофен у складі НУРОФЄН® ФОРТЕ виявляє виражені протизапальний, анальгезивний та жарознижувальний ефекти, що в поєднанні з хорошою переносимістю, передбачуваністю побічних ефектів та низьким ризиком розвитку ускладнень робить його обґрунтованим вибором при підвищеній температурі тіла та болю різної етіології (Морозова Т.Е. и соавт., 2013).