Крилаті «розбійники», що вже беруть в облогу: як захиститися від комарів та мошки

Крилаті «розбійники», що вже беруть в облогу

Разом із довгоочікуваним літнім теплом у наше життя повертається й добре знайомий, але від того не менш підступний виклик під назвою «гнус», що є збірною назвою для 35 видів комарів, 20 — ґедзів, 33 — мошок, 15 — мокреців (Катюха С.М., 2021). Примітно, що йдеться не лише про зіпсований відпочинок на повітрі чи суб’єктивний дискомфорт від гнусу, а й про агресивну біологічну загрозу, що за цим стоїть, — від болісних локальних алергічних реакцій до ризику розвитку небезпечних трансмісивних інфекцій. Часто влітку людям дошкуляють саме комарі, що є однією з найбільших загроз захворюваності та смертності людей у всьому світі через їхню виняткову здатність передавати патогени, включаючи віруси, малярійних паразитів та філяріозних червів (Coutinho-Abreu I.V. et al., 2023). Однак перш ніж почати вибудовувати раціональну стратегію та говорити про засоби захисту від цієї кусючої «орди» — репеленти, варто спробувати розібратися з їхніми біологічними особливостями.

Про біологічні особливості комарів

Попри те що і комарі, і мошки потребують крові для процесу овогенезу (дозрівання яєць) (Valzania L. et al., 2019; Wang S.C. et al., 2020), механізм їхнього полювання та ушкодження тканин кардинально відрізняється. Ротовий апарат комарів — це тонка голкоподібна система, що проколює внутрішній шар шкіри, ушкоджуючи тканини та кровоносні судини, і вводить у його просвіт слину, що містить антикоагулянти (речовини, які перешкоджають згортанню крові) та анестетики. Завдяки природному знеболенню сам момент укусу людина часто не відчуває. Свербіж виникає пізніше як імунна відповідь на чужорідні білки слини комахи (Ha Y.R. et al., 2014).

Що стосується комарів, то вони мають особливий гастро­смак: фаворитом у цих комах є I група (0) — ця група крові людини приваблює комарів майже вдвічі сильніше, ніж інші, та дещо менше — II група (А). А от власники III (В) та IV (АВ) груп крові викликають у комарів помірний інте­рес (Shirai Y. et al., 2004). Попри те що комарі не здатні в прямому сенсі «побачити» групу крові, вони вміють її розрізняти, орієнтуючись на хімічні маркери, які люди виділяють у навколишнє середовище. Зокрема, частина людей «секретує» назовні — у піт, слину та шкірні виділення — хімічні сполуки, включаючи видихуваний CO₂, тепло тіла та запах шкіри, які комахи відчувають за допомогою своїх чутливих вусиків («антен»). Тобто якщо людина має I групу крові й при цьому ще є «секретором» — для комарів її кров стає справжнім смаколиком. Інша частина людей, які не виділяють цих маркерів, для комарів є нейтральною незалежно від групи крові (De Obaldia M.E. et al., 2022).

Окрім групи крові та вуглекислого газу, навігаційна система комарів спирається на цілий арсенал візуальних, хімічних та теплових сигналів, мінімізація яких дозволяє суттєво знизити власну привабливість для комах (Zhan D. et al., 2022). Зокрема, під час польоту вони активно підключають зір, реагуючи на чіткі темні або яскраві силуети — чорний, темно-синій чи червоний одяг. Щоб не привертати їхньої уваги, варто обирати просторі речі світлих або пастельних відтінків, які до того ж менше нагріваються на сонці.

На ближчій відстані комах приваблюють продукти розщеплення поту шкірними бактеріями, як-от молочна кислота чи аміак, а також солодкі й фруктові аромати парфумерії та засобів гігієни (Coutinho-Abreu I.V. et al., 2023). Саме тому для заміських поїздок краще обирати косметику з нейтральним або трав’яним запахом і вчасно приймати прохолодний душ. Додатковим фізіологічним тригером виступає вживання алкоголю, особливо пива, яке призводить до розширення судин, посилення метаболізму та робить шкіру гарячішою. Через чутливі терморецептори комарі загалом чітко фіксують людей із вищою базовою температурою тіла (Shirai O. et al., 2002; Lefèvre T. et al., 2010; Greppi C. et al., 2020). Це пояснює, чому у зоні підвищеного ризику опиняються люди після фізичних навантажень, а також вагітні, які через зміну терморегуляції та інтенсивніше дихання зазнають нападів комах частіше (Dobson R., 2000; Filipec M. et al., 2025). Щоб захистити гарячі ділянки шкіри, варто відпочивати у затінку та носити легкий вільний одяг, який створює захисний повітряний прошарок, що може заважати комарам «атакувати» підшкірні капіляри.

Примітно, що, на відміну від комарів, ще одна поширена літня «загроза» — мошка — не має проколюючого хоботка, тому, щоб поживитися, вона розсікає верхні шари епідермісу своїми короткими щелепами, формуючи мікроскопічну відкриту рану, з якої злизує кров. Її слина містить надзвичайно агресивну суміш гемолізинів, антикоагулянтів та гістаміноподібних речовин, але не містить знеболювальних компонентів. Саме тому укус мошки відчувається відразу як різкий опік або укол, а набряк після нього є знач­но більшим і може триматися до кількох тижнів. Окрім того, слина мошки є доволі токсичною сполукою, призводячи не лише до локальних набряків, а й до багатьох системних патологічних проявів (Andersen J.F. et al., 2009; Fontaine A. et al., 2011; Lehiy C.J. et al., 2014; Sick F. et al., 2019).

Сучасна стратегія захисту від комарів та мошок

Згідно з рекомендаціями Центрів з контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC), визнаною стратегією захисту від комарів слід вважати використання репелентів на основі таких діючих речовин, зареєстрованих Агентством з охорони навколишнього середовища (Environmental Protection Agency — EPA):

• ДЕТА (діетилтолуамід) — один із найбільш вивчених репелентів, механізм дії якого базується на блокуванні нюхових рецепторів комах, що робить людину «невидимою» для їхніх органів чуття (Haleem Z.M. et al., 2020). Для дорослих оптимальною є концентрація речовини в діапазоні до 50%, де, наприклад, 10% ДЕТА забезпечує захист на близько 2 год, а 30% ДЕТА — на 5 год. Важливо: підвищення концентрації понад 50% не посилює ефективності засобу, а лише подовжує час його дії, суттєво підвищуючи при цьому ризик нейротоксичності. У педіатрії, згідно з рекомендаціями Американської академії педіатрії (American Academy of Pediatrics — AAP) та Канадського педіатричного товариства (Canadian Paediatric Society — CPS), використовують засоби з концентрацією ДЕТА не вище 30% (для дітей віком 2–6 міс — не вище 10%). Хоча немає відомої небезпеки для ненароджених дітей або дітей, яких годують грудьми, вагітні або жінки, що годують грудьми, можуть розглянути альтернативи ДЕТА, як-от використання захисного одягу та уникнення контакту з комахами;
• IR3535 (етилбутилацетиламінопропіонат) — це синтетичний активний інгредієнт, широко визнаний за свою ефективність у складах репелентів. На відміну від інших засобів, він вирізняється сприятливим токсикологічним профілем, що робить його придатним для використання у дітей віком від 6 міс (Farias F.F. et al., 2026);
• ікаридин (пікаридин, KBR 3023);
• олія лимонного евкаліпта (OLE);
• пара-ментандіол (PMD, П-ментан-3,8-діол);
• 2-ундеканон — інгредієнт рослинного походження.

При використанні репелентів на основі вищезазначених речовин потрібно чітко дотримуватися інструкцій на етикетці засобу. Важливо, що ці засоби не наносяться під одяг, а за потреби поєднання із сонцезахисним кремом — спочатку наносять санскрін, а вже потім репелент. У пріоритеті — вільний одяг з довгими рукавами та штанинами, а для додаткового захисту — спорядження та речі, оброб­лені перметрином — інсектицидом, який у жодному разі не можна наносити безпосередньо на шкіру.

Для захисту дітей одягати їх треба у речі, що максимально закривають руки та ноги, закривати дитячі візочки москітними сітками, а також пам’ятати, що засоби з OLE чи PMD заборонено використовувати у малюків віком до 3 років. Дорослим слід спочатку наносити репелент на свої долоні, а вже потім обережно обробляти обличчя дитини, уникаючи очей, рота та пошкоджених ділянок шкіри.

Для блокування доступу комарів до оселі слід встановлювати москітні сітки на вікна та двері, вчасно ремонтувати в них отвори і, за можливості, користуватися кондиціонерами. Щотижня слід ретельно перевіряти ділянку навколо дому і приміщення на наявність стоячої води, випорожняючи, промиваючи, перевертаючи або викидаючи будь-які ємності на зразок відер, автомобільних шин чи горщиків, щоб позбавити комарів місць для відкладання яєць.

Алгоритм надання домедичної допомоги при укусах комарів

Звісно, основне завдання — зробити все, щоб уберегтися від укусу представників гнусу. Але якщо «атаки» уникнути не вдалося, головне завдання після укусу полягає в усуненні основних проявів — локального запалення, свербежу (для запобігання розчісуванню та вторинному інфікуванню) та нейтралізації токсинів.

• Місце укусу (особливо після мошки) необхідно ретельно промити прохолодною водою з милом та обробити антисептиком, щоб мінімізувати ризик потрапляння бактеріальної інфекції з поверхні шкіри або з-під нігтів під час розчісування.
• Прикладання холодового компресу на 10–15 хв призводить до звуження судин, що, відповідно, уповільнює розповсюдження слини комахи в тканинах, зменшуючи приплив медіаторів запалення та зменшуючи вираженість набряку і свербежу.
• Залежно від вираженості реакції після укусу комах можуть бути застосовані наступні класи препаратів:
  • при помірному свербежі в пригоді стануть місцеві протисвербіжні засоби (блокатори H₁-гістамінових рецепторів) або засоби з каламіном та цинком, які підсушують рану та охолоджують, що відповідно сприяє полегшенню подразнення;
  • при множинних укусах, що супроводжуються генералізованим свербежем, який заважає сну, може бути рекомендований пероральний прийом системних антигістамінних препаратів. Зважаючи на сучасні рекомендації, перевагу надають препаратам II покоління, деякі з яких можуть діяти пролонговано (близько 24 год), майже не викликаючи побічних реакцій.

Що робити категорично не можна при укусах?

Водночас категорично не можна при укусах комарів:

• розчісувати місце укусу (механічне тертя руйнує епідерміс, посилює викид ендогенного гістаміну — свербіж стає сильнішим — та відкриває ворота для бактерій);
• припікати спиртовими розчинами відкриті рани від мошок (спиртові розчини викликають коагуляційний некроз тканин та хімічний опік країв рани, що подовжує час загоєння та посилює формування рубців);
• використовувати неперевірені «народні» методи, як-от оцет, зубну пасту чи слину (зубна паста зазвичай містить ментол, який може викликати додатковий контакт­ний дерматит, концентрований оцет — спричинити опік, а слина людини — інфікувати рану).

«Червоні прапорці»: коли необхідно терміново звернутися до лікаря?

У більшості випадків реакція на укуси є локальною і минає за кілька днів. Проте медична допомога потрібна негайно, якщо укус припав на ділянку шиї, язика або порожнини рота (небезпека швидкого набряку дихальних шляхів та асфіксії), з’явилися ознаки системної анафілаксії, як-от утруднене дихання, задишка, набряк Квінке, запаморочення, різке зниження артеріального тиску, або ж навколо укусу через 24–48 год стрімко поширюється гаряча на дотик гіперемія (почервоніння), з’явилися гнійні виділення чи пульсуючий біль (ознаки вторинної бактеріальної інфекції).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!