Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов'язків

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов’язків Представляти проєкт Закону під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України С.В. Кузьміних.

Народні депутати України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов’язків

Обґрунтування необхідності прийняття проєкту Закону

Важливим аспектом забезпечення стабільної, своєчасної та ефективної медичної допомоги населенню нашої держави є посилення кримінальної відповідальності за посягання на життя та здоров’я працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги та інші злочини, спрямовані на перешкоджання здійснення вказаними працівниками своєї професійної діяльності.

Статтею 77 чинного Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (із змінами) «Основи законодавства України про охорону здоров’я» встановлено професійні права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників, а також немедичних працівників системи екстреної медичної допомоги. Зокрема, зазначені категорії осіб мають право на належні умови професійної діяльності (п. б); обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством (п. е); соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків (п. є).

Частиною 5 статті 11 Закону України від 5 липня 2012 року № 5081-VI «Про екстрену медичну допомогу» передбачено, що працівники системи екстреної медичної допомоги, які входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків мають право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я, який забезпечується відповідно до законодавства.

Водночас будь-які нормативно-правові акти щодо спеціального складу злочину у разі посягання на життя і здоров’я, погрози або насильства щодо працівників сфери охорони здоров’я при виконанні ними службових обов’язків в Україні відсутні, що призводить до їх кричущої незахищеності перед реально існуючими загрозами заподіяння шкоди їх життю та здоров’ю, які виникають під час виконання ними своєї роботи.

Вражають приклади беззахисності працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання ними своїх службових обов’язків.

Так, у червні 2013 року у місті Львові під час надання медичної допомоги постраждалому бригадою екстреної медичної допомоги, лікар та водій зазнали побиття з боку друзів потерпілого, які знаходилися в стані алкогольного сп’яніння, внаслідок чого, отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.

У грудні 2015 року в селі Концево Ужгородського району Закарпатської області троє осіб, озброєних залізною трубою, вилами та сокирою, здійснили напад на автомобіль екстреної медичної допомоги і серйозно пошкодили його, працівники бригади, на щастя, не постраждали.

У серпні 2017 року на Дніпропетровщині родичі хворого, вимагаючи ввести йому наркотики, вчинили напад на лікаря екстреної допомоги, намагаючись відібрати наркотичні засоби.

У липні 2018 року в м. Ватутіне на Черкащині чоловік у стані наркотичної абстиненції увійшов до приміщення станції екстреної медичної допомоги і вимагав продати йому наркотичний засіб, а після відмови медика напав на нього і вдарив об стіл головою (у медика зафіксовано кілька переломів кісток черепа).

У січні 2019 року у місті Маріуполь Донецької області на дах автомобіля екстреної медичної допомоги було скинуто металеву гирю, що понівечила автівку й унеможливила подальше надання допомоги цією бригадою.

У квітні 2019 року в селі Витачів Обухівського району Київської області пацієнт, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, погрожував пістолетом медикам бригади екстреної медичної допомоги, яким дивом вдалося уникнути ураження.

У листопаді 2019 року у місті Канів Черкаської області під час надання медичної допомоги за місцем проживання хворого родич останнього обстріляв з вогнепальної зброї автомобіль екстреної медичної допомоги і водія, що в ньому знаходився, та погрожував бойовою гранатою.

Кількість таких випадків, на жаль має стійку тенденцію до збільшення. Особливості професійної діяльності працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги включають підвищений ризик піддатися нападу під час виконання своїх службових обов’язків. За даними Міністерства внутрішніх справ України, протягом 2015–2020 років в Україні було зареєстровано 2056 кримінальних правопорушень скоєних проти життя та здоров’я медичних працівників під час виконання ними службових обов’язків. І це лише офіційно зафіксовані випадки, досудове розслідування у яких здійснювалося органами Національної поліції України. Від початку пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні відмічаються випадки стигматизації і дискримінаційної поведінки щодо медичних працівників, які надають екстрену медичну допомогу таким пацієнтам.

Іншою не менш важливою проблемою, що має місце у сфері надання медичних послуг населенню України працівниками системи екстреної (швидкої) медичної допомоги, є надзвичайно велика кількість хибних (завідомо неправдивих) викликів бригад екстреної медичної допомоги. Згідно статистичних даних, за 2020 рік в Україні, працівниками оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф було зафіксовано 242 823 хибних викликів, кожен з яких позбавляє шансу на життя тієї людини, яка саме в той час дійсно потребує невідкладної медичної допомоги та витрачаються немалі кошти державного бюджету, які могли бути спрямовані на підвищення пенсій соціально незахищених верств населення або на підвищення зарплат медичних працівників.

Діюча система адміністративних стягнень (накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), яка застосовується до правопорушників відповідно до вимог статті 183 («Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб») не є ефективною, як показав час, тому покарання для правопорушників, які вважають фальшивий виклик бригади екстреної медичної допомоги вдалим жартом для підняття настрою собі та друзям, має бути набагато жорсткішим.

З огляду на викладене вище, враховуючи відсутність в Україні законодавчих норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини, учинені проти життя і здоров’я, посягання на життя і здоров’я, погрозу або насильство по відношенню до працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також неефективність діючого механізму покарань правопорушників, які здійснюють завідомо неправдиві виклики бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, доцільно визначити у чинному законодавстві норми щодо посилення такої відповідальності, закріпивши механізм їх дотримання з урахуванням положень Конституції України та відповідних міжнародних договорів щодо гарантування права кожної людини на життя та охорону здоров’я.

Цілі та завдання проєкту Закону

Метою законопроєкту є створення правових умов, необхідних для встановлення кримінальної відповідальності за посягання на життя і здоров’я, погрозу або насильство по відношенню до працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги у зв’язку з виконанням ними службових та професійних обов’язків та посилення адміністративної відповідальності за завідомо неправдиві виклики бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Загальна характеристика і основні положення проєкту Закону

Проєктом Закону передбачається:

– встановлення кримінальної відповідальності за злочини (правопорушення) учинені проти життя і здоров’я, посягання на життя і здоров’я, погрозу або насильство по відношенню до працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання ними своїх службових обов’язків (стаття 350¹ Кримінального кодексу України («Погроза або насильство щодо працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги») в редакції законопроєкту);

– суттєве збільшення розмірів адміністративних стягнень за завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та встановлення додаткового покарання (крім адміністративних стягнень) у вигляді громадських робіт, для осіб, які вчинили таке правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, (ч. 1 та 2 статті 183³ Кодексу України про адміністративні правопорушення («Завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги») в редакції законопроєкту);

– встановлення адміністративної відповідальності для батьків (або осіб, які замінюють батьків) неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, які вчинили правопорушення передбачені частинами першою та другою статті 183³ Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції законопроєкту.

Окрім того, у розділі ІІ «Прикінцеві положення» законопроєкту приводяться у відповідність до вимог цього проєкту акту, положення статті 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» в частині забезпечення права на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я працівників системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ними своїх службових обов’язків.

Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини в зазначеній сфері регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про екстрену медичну допомогу» та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансово-економічне обґрунтування проєкту Закону

Прийняття законопроєкту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проєкту Закону

Прийняття проєкту Закону сприятиме підвищенню рівня захищеності працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов’язків, мінімізує кількість завідомо неправдивих викликів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також забезпечить належне правове врегулювання проблем, що мають місце у зв’язку з відсутністю законодавчого закріплення кримінальної відповідальності за посягання на життя і здоров’я медичних та немедичних працівників вітчизняної системи екстреної медичної допомоги при виконанні ними службових та професійних обов’язків.

Народні депутати України

Проєкт

зареєстровано у Верховній раді України

13.12.2021 р. № 6423

Закон УкраЇни
про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов’язків

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст. 1122 з наступними змінами):

1) частину першу статті 183 викласти у такій редакції:«Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції або інших аварійно-рятувальних формувань –»;

2) доповнити Кодекс статтею 183³такого змісту:

«Стаття 183³. Завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги —

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Те саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, —

карається штрафом від чотирьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від сорока до шестидесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років,

— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років,

— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Примітка. Під завідомо неправдивим викликом бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги слід розуміти недостовірне повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 з метою введення в оману працівників системи екстреної (швидкої) медичної допомоги, вчинене умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх, або свідомо допускала настання цих наслідків.»;

3) статтю 218 після цифр та знаку «183,» доповнити цифрами та знаком «183³,»;

4) частину першу статті 219 після цифр та знаку «183,» доповнити цифрами та знаком «183³,»;

5) статтю 221 викласти у такій редакції:

«Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою — четвертою та сьомою статті 41, статтями 41¹–41³, 42¹, 42², частиною першою статті 44, статтею 44¹, частиною першою статті 44³, статтями 46¹, 46², 51, 51², 51⁴, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85¹, 88–88², 89, 90, 91, 91⁵, 91⁶, 92¹, 96², 98, 101–103, 103³, частиною першою статті 106¹, статтями 106², 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев’ятою статті 121, частиною п’ятою статті 122, частиною першою статті 122², статтями 122⁴, 122⁵, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127¹, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135¹, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149¹, частиною другою статті 154, статтею 155¹, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156⁴, 160, 162, 162¹, 162³, 163¹–163⁴, частиною другою статті 163⁷, статтями 163¹², частинами другою і третьою статті 163¹⁷, статтями 164, 164³, 164⁵–164¹³, частини третя — шоста статті 164¹⁴, статті 164¹⁵–164¹⁹, 166¹–166⁴, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166⁶, 166⁸–166¹², 166¹⁴–166¹⁸, 166²¹, 166²², 166²³, 166²⁴, 166²⁵, 166²⁷, 171², 172⁴–172²⁰, 173–173², 173⁴, 174, 177², частиною третьою статті 178, статтею 180¹, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183¹, 183², частинами третьою та четвертою статті 183³, статтями 184–185¹¹, 185¹³, 185¹⁴, 186¹, 186⁵–186⁸, 187, 188, 188¹, 188¹³ (крім справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188¹⁴, 188¹⁶, 188¹⁷, 188¹⁹, 188²², 188²⁵, 188²⁷, 188²⁸, 188³¹–188³⁵, 188³⁸– 188⁴¹, 188⁴⁵–188⁵⁰, 188⁵⁴, 188⁵⁵, 188⁵⁷, частиною першою статті 189¹, статтями 189³, 190, 191, 193, 195¹–195⁶, статтями 204¹, 204³, 206¹, 212²–212²⁴ цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.»;

6) частину першу статті 222 після цифр та знаку «183,» доповнити цифрами та знаком «183³».

2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25–26, ст. 131 з наступними змінами):

1) назву розділу XV Особливої частини «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та злочини проти журналістів» викласти у такій редакції:

«Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, злочини проти журналістів та працівників системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригад екстреної (швидкої допомоги)».

2) доповнити Кодекс новою статтею 350¹ такого змісту:

«Стаття 350¹. Погроза або насильство щодо працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень по відношенню до працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків, застосована з метою перешкоджання службовій або професійній діяльності, а так само з метою заволодіння майном чи з іншою метою в інтересах того, хто погрожує, — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження працівнику системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків — карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження працівнику системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків — карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

Примітка. У цій статті під виконанням службових обов’язків слід розуміти здійснення працівниками системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я.».

ІІ. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Доповнити статтю 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19 з наступними змінами) частиною такого змісту:

«Працівники системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків мають право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я, який забезпечується відповідно до законодавства.».

Кабінету Міністрів України:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо удосконалення захисту працівників бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов’язків

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства	Зміст відповідного положення (норми) проєкту акта
Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст. 1122)
Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань— тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 183. Завідомо неправдивий виклик спеціальних служб Завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції або інших аварійно-рятувальних формувань — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття відсутня	Стаття 183³. Завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги Завідомо неправдивий виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги — карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Те саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — карається штрафом від чотирьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від сорока до шестидесяти годин. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, — тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин. Примітка. Під завідомо неправдивим викликом бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги слід розуміти недостовірне повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112 з метою введення в оману працівників системи екстреної (швидкої) медичної допомоги, вчинене умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх, або свідомо допускала настання цих наслідків.
Стаття 218. Адміністративні комісії Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, … статтями 183, 185¹², 186, 189, 189¹, 212¹ цього Кодексу. Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, … статтями 183, 186, 212¹ цього Кодексу.	Стаття 218. Адміністративні комісії Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, … статтями 183, 183³, 185¹², 186, 189, 189¹, 212¹ цього Кодексу. Адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, … статтями 183, 183³, 186, 212¹ цього Кодексу.
Стаття 219. Виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад Виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44³, … статтями 183, 197, 198 цього Кодексу.	Стаття 219. Виконавчі комітети (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад Виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44³, … статтями 183, 183³, 197, 198 цього Кодексу.
Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою — четвертою та сьомою статті 41, статтями 41¹–41³, 42¹, 42², частиною першою статті 44, статтею 44¹, частиною першою статті 44³, статтями 46¹, 46², 51, 51², 51⁴, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85¹, 88–88², 89, 90, 91, 91⁵, 91⁶, 92¹, 96², 98, 101–103, 103³, частиною першою статті 106¹, статтями 106², 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев’ятою статті 121, частиною п’ятою статті 122, частиною першою статті 122², статтями 122⁴, 122⁵, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127¹, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135¹, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149¹, частиною другою статті 154, статтею 155¹, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156⁴, 160, 162, 162¹, 162³, 163¹–163⁴, частиною другою статті 163⁷, статтями 163¹², частинами другою і третьою статті 163¹⁷, статтями 164, 164³, 164⁵–164¹³, частини третя — шоста статті 164¹⁴, статті 164¹⁵–164¹⁹, 166¹–166⁴, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166⁶, 166⁸–166¹², 166¹⁴–166¹⁸, 166²¹, 166²², 166²³, 166²⁴, 166²⁵, 166²⁷, 171², 172⁴–172²⁰, 173–173², 173⁴, 174, 177², частиною третьою статті 178, статтею 180¹, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183¹–185¹¹, 185¹³,185¹⁴, 186¹, 186⁵–186⁸, 187, 188, 188¹, 188¹³ (крім справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188¹⁴, 188¹⁶, 188¹⁷, 188¹⁹, 188²², 188²⁵, 188²⁷, 188²⁸, 188³¹, 188³², 188³³, 188³⁴, 188³⁵, 188³⁸, 188³⁹, 188⁴⁰, 188⁴¹, 188⁴⁵, 188⁴⁶, 188⁴⁷, 188⁴⁸, 188⁴⁹, 188⁵⁰, 188⁵⁴, 188⁵⁵, 188⁵⁷, частиною першою статті 189¹, статтями 189³, 190, 191, 193, 195¹–195⁶, статтями 204¹, 204³, 206¹, 212²–212²⁴ цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.	Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою — четвертою та сьомою статті 41, статтями 41¹–41³, 42¹, 42², частиною першою статті 44, статтею 44¹, частиною першою статті 44³, статтями 46¹, 46², 51, 51², 51⁴, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85¹, 88–88², 89, 90, 91, 91⁵, 91⁶, 92¹, 96², 98, 101–103, 103³, частиною першою статті 106¹, статтями 106², 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев’ятою статті 121, частиною п’ятою статті 122, частиною першою статті 122², статтями 122⁴, 122⁵, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127¹, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135¹, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149¹, частиною другою статті 154, статтею 155¹, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156⁴, 160, 162, 162¹, 162³, 163¹–163⁴, частиною другою статті 163⁷, статтями 163¹², частинами другою і третьою статті 163¹⁷, статтями 164, 164³, 164⁵–164¹³, частини третя — шоста статті 164¹⁴, статті 164¹⁵–164¹⁹, 166¹–166⁴, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166⁶, 166⁸–166¹², 166¹⁴–166¹⁸, 166²¹, 166²², 166²³, 166²⁴, 166²⁵, 166²⁷, 171², 172⁴–172²⁰, 173–173², 173⁴, 174, 177², частиною третьою статті 178, статтею 180¹, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183¹, 183², частинами третьою та четвертою статті 183³, статтями 184–185¹¹, 185¹³, 185¹⁴, 186¹, 186⁵–186⁸, 187, 188, 188¹, 188¹³ (крім справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188¹⁴, 188¹⁶, 188¹⁷, 188¹⁹, 188²², 188²⁵, 188²⁷, 188²⁸, 188³¹–188³⁵, 188³⁸– 188⁴¹, 188⁴⁵–188⁵⁰, 188⁵⁴, 188⁵⁵, 188⁵⁷, частиною першою статті 189¹, статтями 189³, 190, 191, 193, 195¹–195⁶, статтями 204¹, 204³, 206¹, 212²–212²⁴ цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 222. Органи Національної поліції Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), … статті 183, 192, 194, 195).	Стаття 222. Органи Національної поліції Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), … статті 183, 183³, 192, 194, 195).
Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25–26, ст. 131)
Розділ XV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН ТА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖУРНАЛІСТІВ		Розділ XV ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖУРНАЛІСТІВ ТА ПРАЦІВНИКІВ СИСТЕМИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ЯКІ ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ БРИГАД ЕКСТРЕНОЇ (ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ)
Стаття відсутня		Стаття 350¹. Погроза або насильство щодо працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги 1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень по відношенню до працівника системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків, застосована з метою перешкоджання службовій або професійній діяльності, а так само з метою заволодіння майном чи з іншою метою в інтересах того, хто погрожує, — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. 2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження працівнику системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків — карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження працівнику системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання ним службових обов’язків — карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років. Примітка. У цій статті під виконанням службових обов’язків слід розуміти здійснення працівниками системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я.
Прикінцеві положення
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19) Стаття 77. Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників Медичні і фармацевтичні працівники мають право на: а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; Форма, порядок та умови видачі спеціального стікера встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Частина відсутня Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони надають медичну допомогу.		Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19) Стаття 77. Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних працівників Медичні і фармацевтичні працівники мають право на: а) заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; Форма, порядок та умови видачі спеціального стікера встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Працівники системи екстреної медичної допомоги, які входять до складу бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків мають право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я, який забезпечується відповідно до законодавства. Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних і фармацевтичних працівників. На них також можуть поширюватися пільги, що встановлюються для своїх працівників підприємствами, установами і організаціями, яким вони надають медичну допомогу.