Особливості контролю якості медичних імунобіологічних препаратів

Олеся Желобецька

Про особливості контролю якості медичних імунобіологічних препаратів (МІБП) йшла мова в доповіді головного спеціаліста сектору реєстрації біопрепаратів Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення Олесі Желобецької.

Вона нагадала, що основними нормативними документами, якими регулюється обіг в Україні медичних імунобіологічних препаратів, є Закони України «Про лікарські засоби»; «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; «Про захист населення від інфекційних хвороб»; постанови КМУ від 15.01.1996 р. № 73 «Про затвердження Положення про контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних та міжнародних стандартів» та від 2.06.2003 р. № 789 «Про утворення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення»; накази МОЗ України від 6.12.2001 р. № 486 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань контролю за якістю медичних імунобіологічних препаратів» (із змінами) та від 3.02.2006 р. № 48 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».

Основна передумова для здійснення обігу МІБП — наявність їх державної реєстрації, що відповідає вимогам директиви 2001/83 ЕС. Відповідно до постанови КМУ від 15.01.1996 р. № 73 на території України можуть застосовуватися в медичній практиці та діагностиці тільки МІБП, які відповідають вимогам державних та міжнародних стандартів, зареєстровані в Україні, включені до державного реєстру і пройшли контроль якості у порядку, визначеному Держслужбою.

МІБП — лікарські засоби, призначені для використання в медичній практиці з метою лікування, специфічної профілактики інфекційних, паразитарних захворювань та алергічних станів, які отримують шляхом культивування штамів мікроорганізмів і клітин еукаріотів, екстракції речовин з біологічних тканин, включаючи тканини людини, тварин та рослин (алергени), впровадження технології рекомбінантної ДНК, гібридомної технології, репродукції живих агентів в ембріонах чи тваринах (наказ МОЗ України від 1.11.2006 р. № 718). До них належать алергени, антигени, вакцини (анатоксини), цитокіни, імуномодулятори бактерійного походження та на основі органів і тканин, препарати, які одержують з крові та плазми людини, імунні сироватки, імуноглобуліни (включаючи моноклональні антитіла), пробіотики, інтерферони, інші лікарські засоби, призначені для використання в медичній практиці з метою лікування, специфічної профілактики, діагностики стану імунітету (in vivo).

Слід зазначити, що з 1 січня 2008 р. набув чинності Закон України від 31.05.2007 р. № 1109-V «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України», відповідно до якого МІБП присвоюється код 3002 (Кров людей; кров тварин, приготовлена для терапевтичного, профілактичного або діагностичного застосування; сироватки імунні (антисироватки), інші фракції крові та модифіковані імунологічні продукти, у тому числі одержані із застосуванням біотехнологічних процесів; вакцини, токсини, культури мікроорганізмів (за винятком дріжджів) та аналогічні продукти), тому при розмитненні таких товарів необхідно надавати сертифікат про реєстрацію МІБП.

Забезпечення якості МІБП потребує дотримання особливих умов, враховуючи біологічну природу вихідних матеріалів, виробничий процес та методи, що застосовують для характеристики партій того чи іншого препарату. Сьогодні національне законодавство щодо порядку реєстрації МІБП відрізняється від такого щодо реєстрації хіміко-фармацевтичних препаратів. Поняття «біологічні препарати», «імунологічні препарати» за термінологією і класифікацією ВООЗ та ЄС мають суттєві відмінності від лікарських засобів. В українському законодавстві ці два поняття поєднані в єдиному терміні — медичні імунобіологічні препарати. Для них існує необхідність вивчення, перевірки, контролю та постреєстраційного моніторингу специфічних показників та умов виробництва (реактогенність, імуногенність, клініко-епідеміологічна ефективність, біологічна специфічність, біотехнологічна ефективність, біосумісність, біоспецифічність, генетична детермінованість ефективності, відповідність вимогам належних практик виробництва, дистриб’юції, лабораторного контролю, клінічного застосування тощо) з метою забезпечення декларованих державою їх ефективності та безпеки.

В Україні порядок проведення контролю якості МІБП встановлено наказом МОЗ України від 6.12.2001 р. № 486 (із змінами), згідно з яким державному контролю підлягають всі МІБП, які використовуються, виробляються або пропонуються до застосування суб’єктами господарської діяльності, незалежно від підпорядкування і форм власності. Контроль може бути як суцільним, так і вибірковим, періодичність його проведення встановлюється на  основі даних про побічну дію та надходження рекламацій. За результатами контролю видається висновок про відповідність МІБП показникам якості, який є підставою для подальшого обігу біопрепарату, у тому числі його реалізації.

Основними етапами здійснення державного контролю якості МІБП є:

•?надання заявником відомостей про серії імунобіологічних препаратів, сертифікатів якості на ці серії підприємства-виробника, зразків упаковок та інструкцій для медичного застосування;

•?направлення поданої заявником документації після її розгляду Держслужбою до експертних установ;

•?подання заявником до експертних установ зразків серії МІБП у відповідних лікарських формах та упаковках у кількості, достатній для проведення двох повних аналізів за всіма показниками якості відповідно до аналітично-нормативної документації;

•?укладення між заявником і експертними установами угоди про проведення робіт, пов’язаних з контролем якості МІБП, у тому числі вартістю робіт;

•?проведення експертними установами перевірки та оцінки відомостей та матеріалів, поданих заявником, про серію МІБП та контроль зразків серії МІБП.

Далі за результатами перевірки та оцінки відомостей і матеріалів про серію МІБП та контролю її якості, що підтверджує відповідність препарату показникам якості, експертні установи Держслужби подають акт про відповідність або невідповідність МІБП показникам якості або протоколу досліджень, і Держслужба видає висновок відповідно до вимог ВООЗ (WHO Technical Report Series, No.822, 1992 Guidelines for national authorities on quality assurance for biological products), або, у разі невідповідності серії МІБП показникам якості, Держслужба розглядає питання про перегляд періодичності та форми контролю якості МІБП.

Установлення форми та періодичності державного контролю за якістю МІБП здійснюється на підставі наявності державної реєстрації МІБП в Україні, застосування МІБП у програмі проведення профілактичних щеплень в Україні, наявності сертифіката Належної виробничої практики (GMP), виданого або визнаного Державною службою, для виробництв профілактичних та лікувальних МІБП (для вітчизняних — копії чинної ліцензії на  виробництво лікарських засобів), даних моніторингу за побічною та неспецифічною дією МІБП, відомостей про стабільність показників якості МІБП за час використання препарату в  медичній практиці в Україні.

Закінчуючи доповідь, О. Желобецька наголосила, що система забезпечення якості всіх лікарських засобів у цілому і МІБП зокрема пов’язана з етапами їх обігу, починаючи від розробки і закінчуючи використанням, і потребує від уповноважених осіб постійного удосконалення своєї роботи. Теза «Якість починається з мене» має бути головним правилом їхньої діяльності. n

Олександр Устинов, фото автора