Окупація Херсона та ліки для пацієнтів із хронічними хворобами: прийшов час розповісти, як це було

Ми продовжуємо цикл публікацій про постачання ліків на окуповані території. Минулого разу ми розповідали про Запорізький напрямок, сьогодні ж настав час Херсону. Ми взяли ці інтерв’ю ще на початку жовтня, однак не публікували матеріал з міркувань безпеки, адже люди, з якими ми спілкувалися, усе ще залишалися на непідконтрольних Україні територіях. Тож тепер, коли нарешті Херсон звільнено, прийшов час розповісти, з якими труднощами стикалися пацієнти з хронічними хворобами, зокрема цукровим діабетом, під час російської окупації. На жаль, хворі ще в багатьох українських містах та селах продовжують відчувати аналогічні проблеми. Сподіваємося, скоро і вони доєднаються до Херсону і ми всі разом будемо святкувати їхнє звільнення.
У жовтні кореспонденту «Щотижневика АПТЕКА» вдалося організувати спілкування з нашими колегами — Аллою Геннадіївною Блізніченко, лікарем-ендокринологом поліклініки № 1, Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського, та медичним представником компанії «Серв’є Україна» Анною Литвиненко — із тимчасово окупованого Херсона, у той час ще була можливість організувати онлайн-зв’язок, хоча виїзд з окупованих територій було повністю перекрито вже протягом декількох тижнів.

Алла Геннадіївна Блізніченко, лікар-ендокринолог:

Протягом першого місяця окупації ми взагалі не розуміли, де ми знаходимося. Мозок відмовлявся сприймати інформацію. Робота повністю змінилася. Я залишилася в області майже єдиним ендокринологом, черги були з 5-ї години ранку.

Упродовж першого місяця я жила в лікарні. Удома не могла знаходитися, бо проживаю на вулиці, через яку заходили колони російських військ у Херсон. У нас повністю розстріляна вулиця, зруйновано або пошкоджено всі будинки.

Зранку люди з різних населених пунктів Херсонської обл. приїжджали в лікарню — їх були десятки. Одразу після початку війни люди, особливо в сільській місцевості, перестали отримувати пенсії. Села — це взагалі наша больова точка і велика проблема. На цей час їх уже майже немає — вони винищені та покинуті напризволяще. Хтось добирався самотужки, когось підбирали на вулиці в тяжкому стані і привозили в ендокринологічне відділення. Крім прийому в поліклініці, я також веду ендокринологічне відділення.

Крім того, мої пацієнти ще й знаходяться в гарячих точках — вони є воїнами Збройних Сил України. І деякі з них чудово себе почувають, приймаючи пероральний цукрознижувальний засіб гліклазид. Спілкуюся з ними дуже часто, контролюю процес їх лікування та рівень глюкози в крові в телефонному режимі.

Під час окупації дуже збільшилася кількість випадків декомпенсованого цукрового діабету І та ІІ типу. Крім того, у нас уже спостерігається зростання захворюваності на COVID-19, і часто цукровий діабет дає про себе знати під час перебігу коронавірусної хвороби.

Аптеки майже всі одразу закрилися. З ліками нам дуже допомогла Серв’є та активна позиція медичного представника компанії в Херсоні. Серв’є впродовж декількох місяців організовувала передачу ліків для нас з підконтрольних Україні територій.

Десь на початку серпня у нас почали активно відкривати аптеки російські бізнесмени, майже всі лікарські засоби в них були російського виробництва. Зарубіжні ліки привозили з тимчасово окупованого Криму. А також було 4 аптеки з препаратами української реєстрації. Лікарські засоби туди завозилися через контрольно-пропускні пункти, де препарати часто ламали, били, топтали. Про інсулін я взагалі мовчу — часто приїжджали вже розбиті флакони, подавлені ручки.

У перші місяці війни дефіцит був майже на всі лікарські засоби і, якби не волонтери, ми, мабуть, не вижили б. Пацієнти із цукровим діабетом ІІ типу ще більш-менш могли протриматися, а хворим на цукровий діабет І типу взагалі було дуже складно, бо це інсулінозалежні люди.

Дефіцит лікарських засобів, на жаль, спостерігався до самої деокупації Херсона. Восени окупаційна влада створила свій відділ охорони здоров’я і вони намагалися нам продемонструвати свою прихильність — завозили лікарські засоби російського виробництва. Але я хочу сказати, що навіть через 2 тижні прийому цих препаратів рівень глікемії у пацієнтів не змінювався. Тож, можна собі уявити якість цих ліків.

Препарати з українською реєстрацією доставати було дуже складно. Я майже кожного дня спілкувалася з Червоним Хрестом і з представниками різних релігійних організацій — вони нам дуже допомагали. У перші місяці, ви не повірите, було таке, що я виходила з кабінету і показувала залишки ліків — скільки в мене залишилося пластинок препаратів, наприклад, того ж гліклазиду, і ми вирішували, як будемо ділити — по 5 таблеток чи по 10 таблеток, бо невідомо, чи привезуть за тиждень ще.

Забезпечення пацієнтів лікарськими засобами в той час трималося на релігійних організаціях та на зусиллях інших пацієнтів, які розуміли, у якому становищі опинилися хворі на цукровий діабет.

Ми для волонтерів робили спеціальні скриньки, куди люди опускали записки з номером телефону та назвою необхідного препарату. Потім волонтери розбирали вміст цих скриньок і складали списки на закупівлю. Ми з ними збирали кошти, а потім вони закуповували препарати на підконтрольних Україні територіях і привозили їх до Херсона. Вони спеціально виїжджали на підконтрольну територію для закупівлі препаратів та тест-смужок. Ця подорож туди і назад, на жаль, займала 10–14 днів. Дуже великі черги на виїзд, а з початку жовтня його повністю перекрили.

Зараз не вистачає практично всіх препаратів для цукрознижувальної терапії, таких як метформін та препарати сульфонілсечовини. Тест-смужок у нас вже давно зовсім немає, і ми контролюємо рівень глюкози в крові лабораторно. Завозять іноді глюкометри російського виробництва, у стаціонарі ми їх не використовуємо, бо вони дуже не якісні — і тест-смужки, і самі глюкометри.

Анна Литвиненко, медичний представник компанії «Серв’є Україна»:

Нами було організовано доставку та передачу гуманітарної допомоги від компанії Серв’є. Її спочатку доставляли до Миколаєва, а потім частинами передавали нам до Херсона. Першу частину ми чекали близько 3 тижнів, її вдалося передати через мого знайомого. Це була дуже щільно напакована невелика коробка, яку вдалося провезти через контро­льно-пропускний пункт неушкодженою. Ми на неї дуже чекали і хвилювалися. Я одразу занесла лікарські засоби, у тому числі гліклазид, Аллі Геннадіївні. Потім ще частину гуманітарної допомоги від компанії Серв’є передавали через релігійну організацію — так вдалося провезти в Херсон досить велику партію необхідних ліків. Їх я розносила до кардіологічних відділень, сімейних лікарів.

Загалом компанія Серв’є надала для лікування пацієнтів із серцево-судинними та ендокринними захворюваннями моно та комбіновані препарати з такими діючими речовинами, як амлодипін, індапамід, периндоприл, триметазидин, гліклазид та ін.

Пацієнти дійсно потребували цього. Тоді кожний блістер був на вагу золота. Ми ділили ліки на тиждень, на два в надії на те, що через тиждень–два ще хтось щось привезе. Доходило до того, що контейнер комбінованого препарату, що застосовується при серцево-судинних захворюваннях (периндоприл + індапамід), ділили на трьох.

Я знайшла в Херсоні аптеки, які працювали з лікарськими засобами винятково української реєстрації. На кінець серпня їх було 4. На жаль, уже з жовтня стало неможливо привезти лікарські засоби з підконтрольних Україні територій до Херсона. Однак ми ще мали залишки ліків. Втім і до цього поставки були нерегулярними, але ми продовжували організовувати постачання та отримували препарати для лікування пацієнтів із серцево-судинними та ендокринологічними захворюваннями компанії Серв’є. Фармацевти говорять, що гліклазид користувався особливо великою популярністю, адже купити препарати з українською реєстрацією було надзвичайно великим везінням. Насправді за ними «ганялися» по всьому місту, а в аптеках з препаратами української реєстрації збиралися черги по 100–150 людей.

Завершуючи розмову, ми всі разом поділилися надією на найскоріше звільнення Херсона. І ось тепер ми з радістю можемо привітати наших колег і всіх мешканців цього міста! Сподіваємося з кожним днем все більше і більше міст та містечок будуть вільними!

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*