Адаптол® — протитривожний засіб, що адаптує до зовнішніх змін, якому довіряють лікарі

Погляд на неврози як на «хворобу цивілізації» визначається найважливішою роллю хронічного стресу в їх патогенезі та, відповідно, реакціями «зриву адаптації» з боку центральної нервової системи, що призводять до формування клінічної симптоматики [4].

Адекватний та своєчасний фармакотерапевтичний вплив при тривожно-невротичних розладах слід розглядати як найважливіше завдання практичної медицини. З цієї точки зору на особливу увагу заслуговує препарат Адаптол (мебікар). Чому ж саме цей засіб цілком достойний окремого розгляду в якості фармакотерапії неврозів? Відповідь може бути дуже простою — саме він повністю відповідає критеріям препаратів для лікування різноманітних клінічних форм неврозів і є оптимально збалансованим з точки зору ефективності та безпеки. За своєю хімічною структурою Адаптол є близьким до природних метаболітів організму — сечовини, і навіть пуринів, тобто не є ксенобіотиком — чужорідною для організму сполукою, що, виходячи з максимальної фізіологічності своїх ефектів, апріорі підвищує його безпеку. Хоча формально Адаптол належить до представників денних анксіолітиків, його фармакологічні властивості є набагато різноманітнішими.

Головною відмінністю Адаптолу від класичних препаратів анксіолітиків слід назвати поєднання системних нейро­медіаторних та клітинних механізмів дії [3, 9]. Загалом дією гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) переважно і пояснюється наявність в Адаптолу анксіолітичних властивостей. У той же час, якщо розглядати центральні ефекти даного препарату в цілому, слід насамперед підкреслити його нормалізувальний вплив на баланс активності різних нейромедіаторних систем у головному мозку, а саме — активувальний щодо гальмівного медіатора — ГАМК, та послаб­лювальний — щодо збуджувальних ней­ротрансмітерів — норадреналіну та глутамату, а також нормалізація взаємозв’язку адрено- та серотонінергічного впливу. Саме дисбаланс в активності зазначених нейромедіаторних систем лежить в основі патогенезу різних форм нев­розів та порушень центральних механізмів регуляції вегетативних функцій [9, 17]. Адаптол поєднує у своєму механізмі дії антигіпоксичні, антиоксидантні та мембраностабілізувальні властивості, активацію процесів енергозабезпечення клітини, обміну глюкози та тканинного дихання, нормалізує функціональні параметри діяльності серцево-судинної системи [1].

У клінічній практиці Адаптол виявляє ефективність при найрізноманітніших формах вегетативної дисфункції невротичного генезу та психосоматичної патології — артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця, соматоформних функціональних розладах шлунково-кишкового тракту [1, 7, 11, 21], а також у жінок з клімактеричними психо­емоційними розладами [5, 19].

Особливо цінною властивістю Адаптолу при неврозах є поєднання анксіолітичної, тимо- та вегетостабілізувальної дії, що дозволяє істотно зменшити поліпрагмазію у таких пацієнтів за рахунок зниження дози або взагалі відмови від поєднаного призначення анксіолітиків, антидепресантів, седативних засобів і, відповідно, покращити рівень безпеки призначеної фармакотерапії. Враховуючи сприятливий профіль безпеки Адаптолу, важливо підкреслити перспективи його застосування як інструменту фармакопрофілактики подальшого розвитку психосоматики в осіб із донозологічними формами стресзалежних реакцій (тобто у «потенційних невротиків») — синдромом менеджера, синдромом емоційного вигорання та інших.

Призначення Адаптолу доцільно в таких ситуаціях:

  • при початкових порушеннях функцій центральної нервової системи і проявах вегетативної дисфункції на фоні гострого чи хронічного стресу чи на ранніх стадіях розвитку неврозу;
  • за необхідності збереження високого рівня соціальної активності.

Таким чином, відповідно до періодизації розвитку стресової реакції Адаптол показаний у першу чергу в початковій — адаптивній — її фазі, яка визначається ще збереженими механізмами адаптації, а на практиці — донозологічною стадією розвитку патологічного процесу або на його початкових клінічних етапах.

Адаптол випускається у двох дозових формах — у формі капсул, що містять 300 мг мебікару, та таблеток по 500 мг мебікару. Подібне розмаїття дозових форм дозволяє індивідуалізувати комбіновану терапію з урахуванням вираженості клінічних проявів, наявності супутньої патології, віку пацієнтів та забезпечити високий рівень комплаєнсу в процесі лікування. Схема застосування препарату не становить складнощів. Адаптол призначається в дозі 300–600 мг (1–2 капсули або 1 таблетка) 2–3 рази на добу курсом від 2 тиж до 3 міс.

С.Г. Бурчинський, ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Київ
Список використаної літератури знаходиться в редакції
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті