Чому розвивається хвороба Паркінсона?

Хвороба Паркінсона — поширене нейродегенеративне захворювання, що характеризується повільним прогресуванням. Воно вражає нейрони в певній ділянці мозку, що називають чорною субстанцією, або чорною речовиною. Нервові клітини в цій частині мозку відповідають за вироблення хімічної речовини під назвою дофамін. Дофамін належить до нейромедіаторів, посередників між частинами мозку та нервовою системою, які допомагають контролювати та координувати рухи тіла. Найчастіше перші симптоми захворювання з’являються після 60 років, але можуть виникнути й раніше. 11 квітня, у день народження англійського психіатра Джеймса Паркінсона, який вперше описав «тремтливий параліч», світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона.

Симптоми захворювання — тремор (головним чином у стані спокою), сповільнення рухів, зниження рухової активності, постуральна нестабільність та порушення ходи, м’язова скутість (ригідність) — можуть розвиватися повільно протягом багатьох років. Зазвичай ознаки хвороби Паркінсона починають проявлятися тоді, коли близько 50% активності нервових клітин у чорній субстанції втрачено і стають очевидними, коли пошкоджено більше 60%.

Чому саме відбувається втрата нейронів, пов’язана із цією патологією, невідомо. На сьогодні вважається, що причиною захворювання може бути поєднання генетичних змін і факторів навколишнього середовища. Дослідження хвороби Паркінсона постійно тривають, оскільки ми дізнаємося все більше про цю патологію. Наразі вчені вивчають способи виявлення біомаркерів захворювання, що може сприяти ранній діагностиці та більш адаптованому лікуванню з метою уповільнення прогресування процесу.

Варто зазначити, що хоча хвороба Паркінсона є найпоширенішим розладом руху, існують й інші, схожі за симптомами. Для всіх рухових розладів, і хвороба Паркінсона не є винятком, існує проблема із забезпеченням діагностики.

Збільшення вираженості симптомів патології може призводити до інвалідності та потреби в догляді й нагляді. Пацієнти із хворобою Паркінсона також можуть стикатися зі змінами в когнітивних функціях, порушеннями сну, депресією, проблемами з пам’яттю. У багатьох з них розвивається деменція.

На сьогодні всі доступні методи лікування при хворобі Паркінсона можуть лише полегшити її симптоми та підвищити якість життя, але не уповільнити або зупинити прогресування недуги.

Найпоширенішим методом терапії є застосування комбінованого препарату леводопа+карбідопа, що входить до Еталонного переліку основних лікарських засобів ВООЗ (WHO Model List of Essential Medicines). При деяких симптомах можуть застосовуватися інші ліки, зокрема антихолінергічні препарати. У певних пацієнтів може бути доцільною хірургічна корекція, зокрема глибока стимуляція мозку. Зазвичай ця методика використовується для полегшення тремору і ригідності.

Поліпшити функціональні можливості та підвищити якість життя можуть допомогти спеціальні види фізіотерапії, у тому числі силові вправи, тренування з ходьби та вправи на рівновагу, а також водолікування. Фізична реабілітація при хворобі Паркінсона може бути ефективним доповнен­ням до медикаментозної терапії та хірургічного втручання.

Люди, які живуть із цією патологією, нерідко піддаються стигматизації. Проблемою є помилкові уявлення про хворобу як про заразну чи нормальне явище у процесі старіння.

Пацієнтам з хворобою Паркінсона необхідні доступні медичні послуги, включаючи лікарські засоби, оскільки вони потребують безперервного прийому препаратів.

Нещодавно в Україні програму «Доступні ліки» було розширено новими напрямками, зокрема до неї увійшли деякі препарати, що застосовуються при хворобі Паркінсона, а саме леводопа+карбідопа та біпериден. Для їх отримання потрібно звернутися до невролога, який складе індивідуальний план лікування та внесе його до Електронної системи охорони здоров’я. Наступні рецепти можуть виписувати також лікарі первинної медичної допомоги.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!