У дослідженні, фінансованому Національними інститутами здоров’я (National Institutes of Health — NIH), США, виявлено, що доксициклін зменшує кількість інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), на дві третини (Luetkemeyer A.F. et al., 2023). Тож, від яких саме ІПСШ захищає антибактеріальний засіб та чому не вдається попередити ще більшу частку захворювань? Можливо, для їх профілактики існують інші методи, окрім безпечного сексу?
Результати відкритого рандомізованого дослідження, метою якого була оцінка ефективності профілактики ІПСШ серед чоловіків, що мають сексуальні стосунки із чоловіками, опубліковані 6 квітня у «The New England Journal of Medicine» (ClinicalTrials.gov: NCT03980223).
Критеріями включення 501 учасника, у тому числі трансгендерних жінок, 327 з яких були отримувачами передекспозиційної профілактики зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та 174 жили з ВІЛ, також були інфекція Neisseria gonorrhoeae (гонорея), Chlamydia trachomatis (хламідіоз) або Treponema pallidum (сифіліс). Їх було випадковим чином розподілено у співвідношенні 2:1 для прийому 200 мг доксицикліну протягом 72 год після статевого акту без презерватива (постконтактна профілактика доксицикліном) або для отримання стандартного догляду без доксицикліну. Тестування на ІПСШ проводилося щоквартально. Первинною кінцевою точкою було виникнення принаймні однієї ІПСШ протягом 1 року спостереження.
Учасники приймали таблетки доксицикліну в середньому чотири рази на місяць, причому 25% користувалися цією профілактикою до десяти та більше разів.
У результаті захворюваність на три оцінені ІПСШ була нижчою при застосуванні доксицикліну, ніж при стандартному лікуванні; у когорті отримувачів передекспозиційної профілактики відносні ризики становили 0,45 (95% довірчий інтервал (ДІ) 0,32–0,65) для гонореї, 0,12 (95% ДІ 0,05–0,25) для хламідіозу та 0,13 (95% ДІ 0,03–0,59) для сифілісу, і у когорті тих, хто живе з ВІЛ, відносні ризики становили 0,43 (95% ДІ 0,26–0,71), 0,26 (95% ДІ 0,12–0,57) і 0,23 (95% ДІ 0,04–1,29) відповідно. П’ять побічних явищ 3-го ступеня та жоден із серйозних ефектів не були пов’язані з доксицикліном. Серед учасників з наявними результатами бактеріологічного дослідження тетрациклінрезистентну гонорею виявлено у 5 з 13 осіб у групі доксицикліну та у 2 із 16 — стандартного догляду.
Підсумовуючи, дослідники оцінили профілактику доксицикліном трьох ІПСШ як ефективну, проте висловили занепокоєння прямими та опосередкованими даними щодо антибіотикорезистентності збудників, особливо гонококів.
У Європі, зокрема в Німеччині, враховуючи високу розповсюдженість резистентної гонококової флори, взагалі не доводиться очікувати на профілактичний ефект від застосування доксицикліну щодо цієї ІПСШ. Про це сервісу «Science Media Center Germany» повідомив Норберт Брокмайер (Norbert Brockmeyer), голова Німецького товариства ІПСШ (Deutschen-STI-Gesellschaft). За його словами, показники резистентності гонококів до доксицикліну в США (близько 25%), значно нижчі, ніж у Європі (близько 60–70%), у тому числі в Німеччині (майже 80%). «Нам скоріше слід подумати про вакцинацію людей з групи ризику зараження гонококами протименінгококовою вакциною з очікуваним імунітетом від 30 до 40%», — зазначив Н. Брокмайер.
Так, за даними дослідження, результати якого опубліковано у «The Lancet» рік тому, повна серія вакцинації з трьох щеплень MenB-4C була ефективною проти гонореї на 40% (95% ДІ 23–53%), а часткова — на 26% (12–37%) (Abara W.E. et al., 2022).
У дослідженні, фінансованому NIH, також було виявлено, що профілактика доксицикліном зменшує мікробну колонізацію шкіри Staphylococcus aureus на 50% через 1 рік спостереження. Однак серед тих, у кого все ще відмічалася колонізація Staphylococcus aureus на 12-му місяці, порівняно більша частка мала резистентність до доксицикліну (16% проти 8%). Це важливо, оскільки доксициклін можна використовувати для лікування осіб з інфекціями Staphylococcus aureus, стійким до метициліну. Потрібні додаткові дослідження та довший період спостереження, щоб вивчити потенційний вплив застосування антибіотикопрофілактики на резистентність до антимікробних препаратів.
За матеріалами www.nejm.org; clinicaltrials.gov; www.sciencemediacenter.de; www.thelancet.com; www.nih.gov;
ілюстрація: M.E. NEWMAN, JOHNS HOPKINS MEDICINE
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим