Тривалий антикорупційний Blitzkrieg

21 грудня 2010 р. на засіданні депутати Верховної Ради прийняли рішення щодо включення до порядку денного розгляд законопроекту «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні» (реєстраційний № 7487 від 17.12.2010 р.; надалі — Проект Закону), ініціатором якого виступив Президент України Віктор Янукович. Тоді ж вони прийняли Закон України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» (реєстраційний № 7495 від 21.12.2010 р.). 23 грудня документ було направлено на підпис Президенту. В цей же день народні депутати прийняли законопроект № 7487 в першому читанні. За це рішення проголосував 261 депутат із 284 зареєстрованих у сесійній залі. Ситуацію прокоментували Борис Даневич та Євген Бобик (адвокатська фірма «ПАРИТЕТ»).

Зміни до антикорупційного законодавства були розроблені й підготовлені досить давно. Ще 11.06.2009 р. Верховною Радою України були прийняті антикорупційні закони:

  • «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 р. № 1506-VI;
  • «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» від 11.06.2009 р. № 1507-VI;
  • «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11.06.2009 р. № 1508-VI.

Пакет цих документів мав внести низку суттєвих змін до чинного антикорупційного законо­давства, зокрема:

  • 1) значно розширити коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення (наприклад, у сфері охорони здоров’я до такої категорії потрапили і головні лікарі, і завідуючі відділеннями, і керівники медичних ВНЗ, і керівництво державних підприємств);
  • 2) передбачити додаткові обмеження для суб’єктів корупційних правопорушень;
  • 3) передбачити відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень, що взагалі стало новелою анти­корупційного законодавства.

Окремої уваги заслуговує поняття «неправомірна вигода», яке було визначене Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції». Це поняття було дуже загальним і всеохоплюючим, а, виходячи з нього, звична сьогодні взаємодія представників фармацевтичного бізнесу із професіоналами охорони здоров’я без будь-якого причинно-наслідкового зв’язку між «вигодою» та можливим інтересом могла вважатися пропозицією (прийняттям) неправомірної вигоди.

Цікаво, що Верховна Рада України декілька разів голосувала за перенесення дати вступу в силу вищезазначених законів. Так, початково 3 закони мали вступити в силу 01.01.2010 р., пізніше дату було перенесено на 01.04.2010 р., а далі — взагалі на 01.01.2011 р.

Водночас 21.12.2010 р. парламентарі проголосували за включення до порядку денного сесії Проекту Закону України, внесеного Президентом фактично того ж таки 21.12.2010 р. (за інформацією на офіційному сайті Верховної Ради України — 17.12.2010 р.). Інформація щодо проходження Проекту Закону, поданого Президентом України, міститься на офіційному сайті Верховної Ради (www.rada.gov.ua).

У відповідь на поданий Президентом Проект Закону Верховна Рада України 21.12.2010 р. неймовірно оперативно проголосувала за визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції, тобто всіх 3 раніше згаданих законів.

Цікавий той факт, що «президентський» Проект Закону не передбачав скасування закону «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», так само як і не містив спеціальних положень щодо такої відповідальності. Верховна Рада ж «оперативно» і не вдаючись у деталі винесла рішення про скасування названого закону.

На диво швидко, вже 23.12.2010 р., Парламент у першому читанні прийняв за основу «президентський» Проект Закону (інформація щодо голосування по Проекту Закону може бути знайдена на офіційному сайті Верховної Ради України).

Немає сумнівів, що Проект Закону внесе значні зміни до чинного антикорупційного законодавства. Тому рекомендується активно слідкувати за його проходженням у Верховній Раді до моменту прийняття. Якщо, звичайно, таке відбудеться (а з огляду на ситуацію, яка склалася, скоріше за все, Проект Закону буде розглянутий і, можливо, прийнятий Верховною Радою не пізніше січня 2011 р.).

Необхідно звернути увагу на те, що згідно із положеннями Проекту Закону у разі прийняття він вступає в силу з моменту його опублікування, а не з початку календарного року.

Відповідно до інформації на офіційному сайті Парламенту Проект Закону став результатом доопрацювання Національним антикорупційним комітетом пакета анти­корупційних законів, із урахуванням рекомендацій, наданих Групою країн проти корупції Ради Європи (GRECO). Водночас різні експерти вже встигли висловити думку, що рівень підготовки «президентського» Проекту Закону є досить низьким та документ потребує доопрацювання.

Стосовно змісту варто сказати, що Проект Закону значною мірою дублює положення скасованого Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Причому як щодо кола суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення, так і щодо обмежень для цих суб’єктів.

Положення скасованого закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» фактично знайшли своє відображення у прикінцевих та перехідних положеннях Проекту Закону, і ними планується внести зміни до:

  • Кодексу України про адміністративні право­порушення;
  • Кримінального кодексу України;
  • Кримінально-процесуального кодексу України;
  • Закону України «Про державну службу».

Додамо, що Проект Закону передбачає більш детальні зміни щодо відповідальності суб’єктів корупційних правопорушень порівняно зі скасованим антикорупційним законодавством.

Вже зараз зрозуміло, що виникнуть обмеження стосовно надання та отримання подарунків суб’єктами, щодо яких запроваджується додаткове регулювання Проектом Закону. Цілком імовірно, що в разі підтримки Проекту Закону отримання подарунка державними службовцями, народними депутатами тощо призведе до пере­ходу права власності на подарунок до органу, в якому працюють такі особи (тобто на користь держави).

Також зрозуміло, що дія й обмеження Проекту Закону поширюватимуться на дійсно велику групу професіоналів охорони здоров’я, які є посадовими особами державних або комунальних підприємств, установ та організацій. До такої категорії вочевидь потраплять головні лікарі, завідувачі відділень, ректори та інші керівники вищих медичних навчальних закладів, керівництво науково-дослідних інститутів медичного профілю тощо. Сам факт одержання заробітної плати за рахунок Державного чи комунального бюджетів внесе помітні обмеження для отримання такими особами різноманітних благ за рахунок фармацевтичних компаній. Є підстави очікувати, що такі обмеження торкнуться фінансування участі у різноманітних заходах, спрямованих на підвищення професійного рівня фахівців, причому як зарубіжних, так і локальних.

Водночас нема підстав вважати, що для фармацевтичного бізнесу зникнуть всі можливості для прозорої підтримки розвитку професіоналів, у тому числі — підтримки організації та проведення наукових заходів.

Водночас «президентський» Проект Закону не передбачає відповідальності для юридичних осіб за корупційні правопорушення, хоча ми не виключаємо, що відповідні положення будуть включені до Проекту під час проходження.

На цьому етапі досить важко спрогнозувати, чи буде Проект Закону прийнятий у тому вигляді, в якому він існує на сьогодні, чи народні обранці вважатимуть за потрібне внести помітні зміни. Цілком імовірно, що він буде прийнятий (зі змінами чи без них) вже у січні 2011 р., і у разі швидкого опублікування фармацевтичний ринок має перспективи входити у новий рік все ж із оновленим антикорупційним законодавством.

Борис Даневич,
партнер, адвокат, Адвокатська фірма «ПАРИТЕТ»
Євген Бобик,
молодший юрист, Адвокатська фірма «ПАРИТЕТ»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті